22 червня 2021 року м. Житомир
справа № 240/2224/21
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить:
- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до норми частини третьої статі 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням рішення Конституційного Суду України №І-р(ІІ) 2019 та з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01 жовтня 2017 року призначити, нарахувати і виплачувати, інваліду війни, ліквідатору ЧАЕС пенсію як для інваліда війни з врахуванням розміру пенсії зазначеному у частині третій ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку без застосування формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року №1210.
В обґрунтування позовних зазначає, що 21.11.2020 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у розмірі, визначеному ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , виходячи з п"ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ) 2019. Однак, листом від 16.12.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у задоволенні заяви відмовило.
Позивач вважає, що відмова відповідача є протиправною та суперечить чинному законодавству.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіслав до суду відзив на позовну заяву від 06.04.2021 (за вх.№17166/21), в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що відмова відповідача в перерахунку та виплаті пенсії є правомірною, оскільки ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " передбачено право на обчислення пенсії особам з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року мають особи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження військової служби, внаслідок чого отримали інвалідність. Проте, зазначає, що позивач до вказаних осіб не належить, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні будь-які документи, які підтверджують, що позивач є військовослужбовцем. У зв'язку з цим підстави для застосування до неї вказаних положень Закону відсутні.
29 квітня 2021 року позивач надіслав до суду письмові пояснення (за вх.№22778/21), в яких додатково зазначає, що відповідачем не враховано ту обставини, що ОСОБА_1 є інвалідом війни та має право на отримання пенсії як інваліду війни.
Ухвалою суду від 22.04.2021 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, відмовлено.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 з 01.12.2020 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності на підставі ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, категорії 1, є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, яке пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с.12, 16, 22).
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 в пеірод з 22.03.1979 по 31.01.1987 працювала у Іванківській районній друкарні на посаді інженера-технолога та згідно з маршрутного листа в період з 16.06.1986 по 17.06.1986 та з 25.08.1986 по 26.08.1986 притягувалась до виконання робіт в НПО «Прип'ять» - будівльно-монтажне управління в 30-ти кілометровій зоні відчуження Чорнобильської АЕС (а.с.18, 25-26).
21 листопада 2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок пенсії, виходячи з п"ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року згідно з ч.3 ст.59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.32, 33).
Листом №19576-19719/І-02/8-0600/20 від 16.12.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії.
В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що заявник приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження військової служби, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні будь-які документи, які підтверджують що заявник є військовослужбовцем, тому підстави для перерахунку пенсії відсутні (а.с.34-35).
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують її права та законні інтереси, звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Приміткою до ст. 10 Закону № 796-XII визначено, тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані призвані на військові збори, військовослужбовці - жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Викладене свідчить, що законодавством визначено декілька окремих категорій лише серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби, одним з яких є строкова військова служба.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, ч. 3 ст.59 Закону №796-XII (до внесення змін Законом України від 03.10.2017 року №2148-VІІІ) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ частину 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою: «особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Так, Законом № 2148-VІІІ розширено в межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, зокрема, на осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Проте, умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період, як визначення певної категорії серед всіх військовослужбовців, на яких розповсюджується норма статті 59 Закону № 796-ХІІ залишилась незмінною.
З огляду на вказане, право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою передбаченою частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов:
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до 3 третьої статті 59 Закону № 796-XII не допускається.
З вищевикладеного слідує, що обов'язковою умовою для застосування положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, є участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.
Вказана норма регулює правовідносини лише серед військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Зазначене встановлено законодавцем, адже навіть назва правової норми - статті 59 у Законі № 796-XII викладена так: Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, правовими положеннями ст. 59 у Законі № 796-XII врегульовано питання порядку обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб - військовослужбовців.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року у справі за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону № 796-XII визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Відповідно до вказаного рішення, словосполучення «дійсної строкової», яке міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним.
Положеннями статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Вказане відповідає положенням Конституції України: «Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення» (частина друга статті 152).
Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, Конституційним Судом України ухвалене рішення, в якому суд запобігаючи всім формам дискримінації, надав право - усім військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, обирати порядок обчислення пенсії, відповідно до ст. 59 Закону № 796-XII.
Разом з тим, суд наголошує, що назва статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - "Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи". Суд вважає, що частину 3 статті 59 №796-XII з огляду на висновок Конституційного Суду України щодо неконституційності окремих частин цієї статті необхідно застосовувати з урахуванням її синтаксичного аналізу та контекстного зв'язку з іншими положеннями цієї статті та Закону в цілому.
За таких обставин, для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця (чи військовозобов'язаного під час проходження ним військових зборів), на яких і розповсюджується ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у чинній редакції.
Також, статтею 10 Закону № 796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно з приміткою до статті 10 Закону № 796-XII тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів
Як свідчать матеріали справи, підставою відмови позивачу в перерахунку пенсії у розмірі встановленому ч.3 ст. 59 Закону № 796-XII є відсутність в матеріалах пенсійної справи будь-яких документів, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем.
Суд вказує, що ані в матеріалах даної адміністративної справи, ані в матеріалах пенсійної справи позивача, відсутні будь-які належні, достатні та допустимі докази щодо підтвердження статусу ОСОБА_1 , як військовослужбовця (чи військовозобов'язаного під час проходження ним військових зборів).
З огляду на вказане, позивачем документально не доведено, що вона брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби (військових зборів).
З огляду на викладене, орган Пенсійного фонду України дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування щодо позивача ч.3 ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року №851, та, відповідно, обчислення її пенсії на підставі вказаних норм.
Суб'єкт владних повноважень діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства і не порушив права та законні інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.
Посилання позивача на те, що відповідач ігнорує наявність у позивача статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, є недоречними з огляду на наступне.
Пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, статус інваліда війни з підстав, визначених у пункті 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII, надається за наявності у особи сукупності таких обов'язкових умов: 1) залучення особи до складу формувань Цивільної оборони; 2) отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Зі змісту пояснювальної записки до проекту Закону від 15.06.2004 № 1770-IV вбачається, що до категорії осіб, на яких поширюється дія вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII законодавець мав на меті віднести близько 200 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, які виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення, і отримали інвалідність.
Саме тому, статус особи з інвалідністю внаслідок війни поширено й на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Суд зазначає, що статус позивача, як інваліда війни встановленого у зв"язку з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи ніким не оспорюється.
Проте, підсумовуючи наведене, з огляду на системний аналіз вказаних норм права, встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни не є беззаперечною підставою розповсюдження на неї положень ч.3 ст.59 Закону № 796-XII.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене правові підстави для задоволення позову - відсутні.
Щодо посилань позивача в позовній заяві на практику Європейського суду з прав людини, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Серед критеріїв (принципів), які повинні застосовуватись суб"єктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень (ст. 2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб"єкт владних повноважень зобов"язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Зазначена норма кореспондується з частиною 2 статті 19 Конституції України, якою визначено, що орган державної влади та орган місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає, що відповідач при прийнятті оспорюваного рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 4-6, 7-9, 32, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі 22 червня 2021 року.
Суддя А.В. Горовенко