Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 червня 2021 р. Справа№200/4457/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мозгової Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
14.04.2021 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії щодо невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 5 календарних років служби, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення, яке складається з окладу за штатною посадою у розмірі 2730,00 грн., окладу за військовим званням у розмірі 600,00 грн., надбавки за вислугу років у розмірі 999,00 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 4329,00 грн., премії у розмірі 4231,50 грн., індексації у розмірі 331,42 грн., з відрахуванням 1,5% військового збору за 5 повних календарних років служби у сумі 32556,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він з 30.04.2015 року по 18.07.2017 року та з 03.04.2018 року по 02.04.2021 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 02.04.2021 року №69 вислуга років станом на 03.04.2021 року складає: у календарному обчисленні - 05 років 02 місяці 20 днів, у пільговому (без урахування календарної) - 08 років 09 місяців 10 днів, служба разом - 14 років 00 місяців 00 днів. Однак, на день виключення його із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, відповідачем, на думку позивача, протиправно не проведено повний розрахунок, а саме: не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Вказане і стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 19.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №200/4457/21-а та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 22.06.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без руху.
У період з 31.05.2021 року по 18.06.2021 року включно суддя Мозговая Н.А. перебувала у щорічній відпустці.
Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Свою позицію обґрунтував тим, що позивач під час його звільнення та виключення зі списків Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України усно чи письмово про виплату йому одноразової грошової допомоги до повноважних посадових осіб частини не звертався, а під час його звільнення зауважень про виключення зі списків військової частини у зв'язку із наявністю заборгованості перед ним не заявляв. Вважає, що розрахунок суми одноразової грошової винагороди при звільнення належить до дискреційних повноважень військової частини.
Розглянувши адміністративний позов, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові та у відзиві на адміністративний позов, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_4 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 17.07.2018 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 30.04.2015 року №87 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2015 року о/с снайпером 2-го відділення взводу особливого призначення загону спеціального призначення «Азов» зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення з 30.04.2015 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.07.2017 року №149 старшого солдата ОСОБА_1 водія - стрільця 1-го відділення 1 бойової групи групи розвідки спеціального призначення окремого загону спеціального призначення «Азов» виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років на військовій службі станом на 18.07.2017 року складає: у календарному обчисленні - 02 роки 02 місяці 18 днів; у пільговому - 06 років 04 місяців 14 днів; безперервна - 02 роки 02 місяці 18 днів; для виплати надбавки за вислугою років - 03 роки 03 місяці 27 днів.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 03.04.2018 року №69 солдата запасу ОСОБА_1 , який відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2017 року №36 о/с прийнятий на військову службу за контрактом строком на три роки та призначений на посаду помічником гранатометника 1-го відділення 1-ої бойової групи групи розвідки спеціального призначення окремого загону спеціального призначення «Азов» зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 02.04.2021 року №69 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 з 03.04.2021 року. Зазначено про виплату компенсації за 08 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік; виплату грошової компенсації за 56 календарних днів додаткової відпустки відповідно до ст.16-2 Закону України «Про відпустки» та ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2018,2019,2020,2021 роки. Вислуга років на військовій службі станом на 03.04.2021 року складає: у календарному обчисленні - 05 років 02 місяці 20 днів; у пільговому (без урахування календарної) - 08 років 09 місяців 10 днів; служба разом - 14 років 00 місяців 00 днів.
В зазначеному наказі серед виплат, що підлягають позивачу, не передбачено виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Вказане і стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 9 цього Закону визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина 1).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2).
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
За приписами абз. 3 пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до п. 2 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
На підставі аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є «наявність вислуги 10 років і більше» та відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17, від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17.
При цьому, Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, є підзаконним нормативно-правовим актом, зокрема, п. 2 розділу ХХХІІ якого обмежує встановлене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на отримання допомоги наявністю 10 років вислуги без вказівки про наявність вислуги 10 років і більше саме у календарному обчисленні.
Згідно з ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Також Конституційний Суд України сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 20.03.2002 № 5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002).
Судом встановлено, що загальна вислуга років на час звільнення позивача становила 14 років 00 місяців 00 днів, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана.
Отже, суд доходить до висновку, що позивач має право на таку виплату.
Посилання відповідача на не подання позивачем рапорту, як причину невиплати одноразової грошової допомоги, суд вважає необґрунтованими, оскільки системний аналіз норм розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 дає підстави для висновку, що виникнення обов'язку відповідача провести виплати пов'язується саме із фактом звільнення військовослужбовця та не залежить від подання чи не подання ним рапорту.
Таким чином, з урахуванням положень ч.2 ст.9 КАС України, суд приходить до висновку, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 5 повних календарних років служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому, враховуючи допущення відповідачем протиправних дій щодо не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 5 повних календарних років служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у суду є всі підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 5 повних календарних років служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання нарахувати та виплатити вказану грошову допомогу у сумі 32556,52 грн. з відрахуванням 1,5 % військового збору (оклад за штатною посадою у розмірі 2730,00 грн., окладу за військовим званням у розмірі 600,00 грн., надбавки за вислугу років у розмірі 999,00 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 4329,00 грн., премії у розмірі 4231,50 грн., індексації у розмірі 331,42 грн.), суд зазначає, що нарахування відповідних сум належить до компетенції відповідача, а тому наданий позивачем розрахунок не може бути прийнятий до уваги.
Крім того, підпунктом 164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 Податкового кодексу України (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).
Ставка військового збору становить 1,5% від об'єкта оподаткування (пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України).
Таким чином, на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів.
У цьому контексті, право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання.
Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.
Тобто у суду відсутні наразі підстави зобов'язувати відповідача здійснити на користь позивача бажану ним грошову допомогу з відрахуванням 1,5% військового збору, оскільки відповідний обов'язок виникає одночасно з виплатою одноразової грошової допомоги, тобто у майбутньому, отже відповідні вимоги є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» відповідно до ухвали суду від 19.04.2021 року, тому розподіл судових витрат відсутній.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 139, 193, 242-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ:23313948, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т Нахімова, 186) про визнання протиправними дії щодо невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 5 календарних років служби, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення, яке складається з окладу за штатною посадою у розмірі 2730,00 грн., окладу за військовим званням у розмірі 600,00 грн., надбавки за вислугу років у розмірі 999,00 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 4329,00 грн., премії у розмірі 4231,50 грн., індексації у розмірі 331,42 грн., з відрахуванням 1,5% військового збору за 5 повних календарних років служби у сумі 32556,52 грн. - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 5 (п'ять) повних календарних років служби відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Н.А. Мозговая