22 червня 2021 року Справа № 160/5932/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області викладене у формі листа від 18 березня 2021 року за № 0400-010303-8/38814 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період роботи з 20 жовтня 1999 року по 25 грудня 2001 року на посаді оператора машини безперервного лиття заготовок, зайнятий на гарячих роботах (головний пост, газорізання) ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити мені пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 28 лютого 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на дату звернення до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області - станом на 10 березня 2020 року, він досяг віку у 50 років, мав загальний страховий стаж понад 25 років, з яких понад 17 років пільгового стажу для призначення пільгової пенсії за Списком № 1. Листом від 18 березня 2021 року в призначенні пенсії за Списком № 1 відповідачем було відмовлено в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, зарахувавши позивачу до пільгового стажу лише 8 років 10 місяців 8 днів. Так, відповідачем не зараховано до пільгового стажу період роботи позивача на Дніпровському металургійному комбінаті з 20 жовтня 1999 року по 25 грудня 2001 року з підстав порушення строків проведення атестації робочих місць. Позивач вважає незаконною відмову у призначенні йому пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 у відповідності до сатті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та такою, що порушує його права на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
13 травня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не визнає позов та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийнято на підставі поданих позивачем доументів та врховуючи відсутність необхідного пільгового стажу за Списком № 1. Завертає увагу суду, що ОСОБА_1 при зверненні з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 надав до Головного управління з поміж інших, довідку видану ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», від 05 березня 2021 року № 023-555 за період роботи з 22 квітня 1994 року по 15 січня 2003 року про підтвердження пільгового стажу по Списку № 1, в якій зазначено, що атестація робочих місць на підприємстві проводилась на підставі постанов від 20 жовтня 1994 року № 813, від 25 грудня 2001 року № 1269. Вважає, що підстав для зарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 20 жовтня 1999 року по 25 грудня 2001 року до пільгового стажу за Списком № 1 немає, оскільки у зазначений період атестація вищезазначеного робочого місця у передбаченому законодавством порядку і строки підприємством не проведена. Таким чином, позовні вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу роботи спірний період та призначення пенсії з 28 лютого 2021 року безпідставні та задоволенню не підлягають.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (Кам'янське об'єднане управління) 10 березня 2021 року із заявою про призначення пенсії за віком з Списком № 1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заяву позивача разом із доданими до неї документами відповідачем прийнято та зареєстровано за № 1994, згідно розписки-повідомлення від 10 березня 2021 року.
Матеріалами наданої відповідачем електронної пенсійної справи підтверджено, що при зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, позивачем було надано, серед іншого, трудову книжку і документи про стаж НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , довідку про заробітну плату, а також довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах та інші документи.
Листом від 18 березня 2021 року № 0400-010303-8/38814 відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомлено позивача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з нехваткою пільгового стажу за Списком № 1. Так, за розрахунком відповідача, пільговий стаж позивача за Списком № 1 становить 8 років 10 місяців 8 днів.
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши обставини суд справі, суд доходить наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Розділу ХІV-1 Закону № 1058-IV, на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайнятті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочі чоловікам після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 3 статті 24 Закону України № 1058-IV передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 4 статті 24 Закону України № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі - Порядок № 22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.
Згідно з підпунктом 3 пункту 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку № 22-1.
Відповідно до статті 39 Кодексу законів про працю України та згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Таким чином, нормою вказаного Порядку № 637 (пункт 1) чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З відзиву відповідача та наявного в матеріалах електронної пенсійної справи позивача розрахунку страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 вбачається, що його загальний страховий стаж склав 25 років 4 місяці 20 днів, з яких 8 років 10 місяців 08 днів пільгового стажу.
Отже, між сторонами виник спір щодо врахування періоду роботи позивача з 20 жовтня 1999 року по 25 грудня 2001 року на посаді у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» до його пільгового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Дослідивши копію трудової книжки позивача НОМЕР_1 , суд встановив, що з 19 липня 1993 року по 31 травня 2005 року позивач працював на Дніпровському металургійному комбінаті ім. Ф. Е. Дзержинського на посаді оператора машини безперервного лиття заготовок 5 і 6 розряду в конвертерному цеху (записи у трудовій № № 2-5).
Пунктом 2 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) визначено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць-після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абз. 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз.1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до статті 100 Закону № 1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, та мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Згідно пунктів 3, 8 і 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637.
На підтвердження періоду роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, що дає право на пільгову пенсію за Списком № 1, позивач під час звернення із заявою про призначення пенсії надав відповідачу, зокрема, довідку ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» від 05 березня 2021 року № 023-555, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 22 квітня 1994 року по 15 січня 2003 року (8 років 7 місяців 17 днів) повний робочий день працював на виробництві сталі в конвертерному цеху (пуск в експлуатацію машини безперервного лиття заготовок конвертерного цеху (МБЛЗ) - 22.04.1994р.) у Дніпровському металургійному комбінаті ім. Ф. Е. Дзержинського за професією, посадою оператор машини безперервного лиття заготовок, зайнятий на гарячих роботах (головний пост, газорізання), що передбачено Списком № 1 розділ ІІІ підрозділ 2 а код КП: 1030200а-15701, затвердженого Постановою КМУ від 11 березня 1994 року № 162.
За весь період роботи позивач відволікався від роботи, зокрема, 14 календарних днів у 2001 році.
У зазначені періоди роботи позивача Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського з березня 1997 року був перетворений на Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», яке з 23 травня 2011 року перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та з 25 січня 2017 року перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат».
Відповідачем до пільгового стажу за Списком № 1 не зарахований період роботи позивача з 20 жовтня 1999 року по 25 грудня 2001 року, оскільки не врахована перерва в атестації робочих місць комбінату з 20 жовтня 1999 року по 24 грудня 2001 року.
При цьому, суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до п. 5 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01 серпня 1992 року №442, атестація проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п'ять років, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Крім того, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не перерви між первинною атестацією робочого місця та повторним проведенням атестації робочого місця, оскільки визначальним є те, що у випадку, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених Порядком проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Таким чином, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №352/547/16-а, від 26 червня 2018 року у справі №227/1518/17 та відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.
З трудової книжки НОМЕР_1 та довідки ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» від 05 березня 2021 року № 023-555 вбачається, що позивач з 20 жовтня 1999 року по 25 грудня 2001 року працював оператором машини безперервного лиття заготовок конвертерного цеху на Дніпровському металургійному комбінаті ім. Ф. Е. Дзержинського.
Також даною довідкою підтверджено атестацію робочих місць постановами по комбінату «Про атестацію робочих місць за умовами праці» № 813 від 20 жовтня 1994 року (у тому разі постанова № 984 від 23 грудня 1994 року «Про доповнення до постанови № 813 від 20 жовтня 1994 року), листами Головного держексперта області за умовами праці № 14/1-121 від 26 жовтня 1999 року, № 14/1-261 від 27 грудня 2000 року про продовження дії постанови № 813 від 20 жовтня 1994 року до 31 грудня 2001 року.
Отже, робоче місце позивача атестоване постановою «Про атестацію робочих місці за умовами праці» № 813 від 20 жовтня 1994 року, термін дії якої продовжено до 31 грудня 2001 року на підставі листів Головного державного експерта за умовами праці 14/1-121 від 26 жовтня 1999 року, № 14/1-261 від 27 грудня 2000 року. Наступна атестація робочого місця позивача затверджена постановою «Про атестацію робочих місці за умовами праці» № 1269 від 25 грудня 2001 року.
Згідно із розрахунком стажу позивача період роботи з 20 жовтня 1999 року по 25 грудня 2001 року зарахований до його загального трудового стажу.
Однак, з урахуванням вище викладеного, відповідач повинен був зарахувати до пільгового стажу на підставі довідки № 023-555 від 05 березня 2021 року період роботи з 20 жовтня 1999 року по 25 грудня 2001 року за Списком № 1, що дає позивачу право на пільгове пенсійне забезпечення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи зараховувати вказані періоди роботи позивача до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому такі дії є протиправними.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту ст.1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Ґайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином порушені права позивача слід відновити шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 18 березня 2021 року за № 0400-010303-8/38814 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зобов'язанням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період його роботи з 20 жовтня 1999 року по 25 грудня 2001 року на посаді оператора машини безперервного лиття заготовок у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з 28 лютого 2021 року, суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, суд дійшов висновку щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 березня 2020 року про призначення пенсії відповідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18 березня 2021 року за № 0400-010303-8/38814 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, період роботи у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 20 жовтня 1999 року по 25 грудня 2001 року на посаді оператора машини безперервного лиття заготовок, зайнятий на гарячих роботах (головний пост, газорізання) ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 березня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2021 р.
Суддя О.М. Неклеса