05 травня 2021 року Справа № 160/2936/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 , до трудового (страхового) стажу періодів: навчання у Сімферопольському технікумі залізничного транспорту та промисловості з 22.08.1981р. по 15.04.1983р. та з 27.08.1985р. по 28.02.1986р.; роботи на Сімферопольській дистанції колії з 30.10.1989р. по 14.03.1990р.; роботи у Сімферопольському СУ № 117 тресту «Южстальмонтаж» з 03.12.1990р. по 01.02.1992р.; роботи на дільниці № 2 тресту «Южстальмонтаж» з 01.02.1992р. по 01.03.1993р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , до трудового (страхового) стажу періодів: навчання у Сімферопольському технікумі залізничного транспорту та промисловості з 22.08.1981р. по 15.04.1983р. та з 27.08.1985р. по 28.02.1986р.; роботи на Сімферопольській дистанції колії з 30.10.1989р. по 14.03.1990р.; роботи у Сімферопольському СУ № 117 тресту «Южстальмонтаж» з 03.12.1990р. по 01.02.1992р.; роботи на дільниці № 2 тресту «Южстальмонтаж» з 01.02.1992р. по 01.03.1993р. та провести перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01.01.2020 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 03.12.2018 року йому призначено пенсію за віком, пенсійним органом було враховано загальний страховий стаж, який становить - 31 рік 06 місяців 10 днів без врахування навчання у період з 22.08.1981р. по 15.04.1983р. та з 27.08.1985р. по 28.02.1986р. та роботи на Сімферопольській дистанції колії з 30.10.1989р. по 14.03.1990р., роботи у Сімферопольському СУ № 117 тресту «Южстальмонтаж» з 03.12.1990р. по 01.02.1992р., роботи на дільниці № 2 тресту «Южстальмонтаж» з 01.02.1992р. по 01.03.1993р.. Пізніше представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом про зарахування до загального страхового стажу періодів навчання та роботи, а також проведення перерахунку та виплати пенсії. За результатами розгляду вказаного запиту відповідачем прийнято рішення оформлене листом вих. № 0400-0307-8/103893 від 03.11.2020 року. У зазначеному листі вказано, що за даними трудової книжки до страхового стажу не враховані періоди роботи, які записані в порушення Інструкції від 20.06.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58, а саме: з 30.10.1989 по 14.03.1990 - робота на Сімферопольській дистанції колії. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. При звільненні з роботи відсутнє прізвище посадової особи, яка внесла запис про звільнення. Крім того, при звільненні некоректно внесена підстава про звільнення, а саме місяць і рік у наказі про звільнення; з 03.12.1990 по 01.02.1992 - робота у Сімферопольському СУ № 117 тресту “Южстальмонтаж”. Печатка при звільненні не читається, а тому неможливо стверджувати, що при звільненні поставлена печатка саме тієї установи, де працював ОСОБА_1 . Також при звільненні відсутній підпис посадової особи, яка внесла запис про звільнення; з 01.02.1992 по 01.03.1993 - робота на дільниці № 2 тресту “Южстальмонтаж”. При звільненні з роботи взагалі відсутня печатка підприємства. Для підтвердження роботи та періоду навчання ОСОБА_1 надав наступні довідки: -від 03.05.2017 № М-154, яка видана архівним управлінням адміністрації м. Сімферополя Республіки Крим, про підтвердження роботи з 03.12.1990 по 01.02.1992; -від 03.05.2017 № М-155, яка видана архівним управлінням адміністрації м. Сімферополя Республіки Крим, про підтвердження роботи з 01.04.1992 (не з 01.02.1992, як зазначено у трудовій книжці) по 01.03.1993; - від 19.11.2018 № 1440-с, яка видана Сімферопольським технікумом залізничного транспорту та промисловості. У довідці не зазначено періоди навчання на денному відділенні з урахуванням періоду проходження військової служби. Пенсійний фонд зазначає, що відповідно до чинного законодавства будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч.3 ст.9 зазначеного Закону є недійсним і не створює правових відносин. Це означає, що будь-які довідки, видані підприємствами з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню. Оскільки АР Крим віднесено до окупованої території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, прийняти до виконання зазначені вище довідки немає законних иідстав. Вказане рішення відповідача позивач вважає протиправним з огляду на те, що вказані періоди роботи зазначені у трудовій книжці позивача, а цей документ є основним доказом на підтвердження стажу роботи для призначення пенсії. Не зараховані періоди навчання позивача відображені у дипломі копія якого надавалася разом із заявою та запитом тому вказані періоди навчання повинні бути зараховані до загального страхового стажу позивача.
Ухвалою суду від 03.03.2021 року вказану справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі, згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 02.05.2021р., що припадає на вихідний день та святкові дні (1 травня), у зв'язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем - 05.05.2021р.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що за даними трудової книжки до страхового стажу не враховані періоди роботи, які записані в порушення (далі мовою оригіналу) Инструкции о порядке ведення трудових книжек на предприятиях, в учреждениях и организациях от 20.06.1974 № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, а саме: - з 30.10.1989 по 14.03.1990 - робота на Сімферопольській дистанції колії. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. При звільненні з роботи відсутнє 2 прізвище посадової особи, яка внесла запис про звільнення. Крім того, при звільненні некоректно внесена підстава про звільнення, а саме місяць і рік у наказі про звільнення; - з 03.12.1990 по 01.02.1992 - робота у Сімферопольському СУ № 117 тресту “Южстальмонтаж”. Печатка при звільненні не читається, а тому неможливо стверджувати, що при звільненні поставлена печатка саме тієї установи, де працював ОСОБА_1 . Також при звільненні відсутній підпис посадової особи, яка внесла запис про звільнення; - з 01.02.1992 по 01.03.1993 - робота на дільниці № 2 тресту “Южстальмонтаж”. При звільненні з роботи взагалі відсутня печатка підприємства. Для підтвердження роботи та періоду навчання ОСОБА_1 надав наступні довідки: - від 03.05.2017 № М- 154, яка видана архівним управлінням адміністрації м. Сімферополя Республіки Крим, про підтвердження роботи з 03.12.1990 по 01.02.1992; -від 03.05.2017 № М-155, яка видана архівним управлінням адміністрації м. Сімферополя Республіки Крим, про підтвердження роботи з 01.04.1992 (не з 01.02.1992, як зазначено у трудовій книжці) по 01.03.1993; - від 19.11.2018 №1440-с, яка видана Сімферопольським технікумом залізничного транспорту та промисловості. У довідці не зазначено періоди навчання на денному відділенні з урахуванням періоду проходження військової служби. У зв'язку з тим, що надані довідки для підтвердження періодів роботи та навчання видані Республікою Крим, вони не можуть бути прийнятими до виконання з наступних причин. Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VІІ визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території. Відповідно до Закону 1207 будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч.З ст.9 зазначеного Закону є недійсним і не створює правових відносин. Це означає, що будь-які довідки, видані підприємствами з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню. Оскільки АР Крим віднесено до окупованої території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, прийняти до виконання зазначені вище довідки немає законних підстав. Зазначене не дає права на зарахування додаткового стажу за періоди роботи на Сімферопольській дистанції колії з 30.10.1989р. по 14.03.1990р.; роботи у Сімферопольському СУ № 117 тресту «Южстальмонтаж» з 03.12.1990р. по 01.02.1992р.; роботи на дільниці № 2 тресту «Южстальмонтаж» з 01.02.1992р. по 01.03.1993р. та періоди навчання у Сімферопольському технікумі залізничного транспорту та промисловості з 22.08.1981р. по 15.04.1983р. та з 27.08.1985р. по 28.02.1986р., у зв'язку з чим, оскаржуване рішення оформлене листом вих. № 0400-0307-8/103893 від 03.11.2020 року є правомірним.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно копії паспорту громадянина України НОМЕР_1 виданого 05.05.1998р., ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 04.04.1986р., наявні наступні записи, зокрема, у період з 30.10.1989р. по 14.03.1990р. працював на Сімферопольській дистанції колії; з 03.12.1990р. по 01.02.1992р. працював у Сімферопольському БУ № 117 тресту «Южстальмонтаж»; з 01.02.1992р. по 01.03.1993р. працював на дільниці № 2 тресту «Южстальмонтаж».
Факт роботи позивача в спірні періоди додатково підтверджується архівними довідками: від 03.05.2017 № М- 154, яка видана архівним управлінням адміністрації м. Сімферополя Республіки Крим, про підтвердження роботи з 03.12.1990 по 01.02.1992; від 03.05.2017 № М-155, яка видана архівним управлінням адміністрації м. Сімферополя Республіки Крим, про підтвердження роботи з 01.04.1992 по 01.03.1993.
Факт навчання позивача у Сімферопольському технікумі залізничного транспорту та промисловості з 22.08.1981р. по 15.04.1983р. та з 27.08.1985р. по 28.02.1986р. підтверджується копією диплома серії НОМЕР_3 , який виданий 28.02.1986р. та архівною довідкою від 19.11.2018 №1440-с, яка видана Сімферопольським технікумом залізничного транспорту та промисловості.
Позивач з 03.12.2018р. перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років у відповідності до вимог ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позивач не погодившись із врахованим відповідачем загальним страховим стажем під час призначення пенсії звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через свого представника із адвокатським запитом про зарахування до загального страхового стажу спірних періодів навчання та роботи, а також проведення перерахунку та виплати пенсії.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення оформлене листом вих. № 0400-0307-8/103893 від 03.11.2020 року. У зазначеному листі вказано, що що за даними трудової книжки до страхового стажу не враховані періоди роботи, які записані в порушення Інструкції від 20.06.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58. Для підтвердження роботи та періоду навчання ОСОБА_1 надав наступні довідки: -від 03.05.2017 № М-154, яка видана архівним управлінням адміністрації м. Сімферополя Республіки Крим, про підтвердження роботи з 03.12.1990 по 01.02.1992; -від 03.05.2017 № М-155, яка видана архівним управлінням адміністрації м. Сімферополя Республіки Крим, про підтвердження роботи з 01.04.1992 (не з 01.02.1992, як зазначено у трудовій книжці) по 01.03.1993; - від 19.11.2018 № 1440-с, яка видана Сімферопольським технікумом залізничного транспорту та промисловості. У довідці не зазначено періоди навчання на денному відділенні з урахуванням періоду проходження військової служби. Пенсійний фонд зазначає, що відповідно до чинного законодавства будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч.3 ст.9 зазначеного Закону є недійсним і не створює правових відносин. Це означає, що будь-які довідки, видані підприємствами з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню. Оскільки АР Крим віднесено до окупованої території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, прийняти до виконання зазначені вище довідки немає законних иідстав.
З вказаним рішенням позивач не погодився, що й стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.
За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» , встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Судом досліджено копію трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 04.04.1986р., у період з 30.10.1989р. по 14.03.1990р. працював на Сімферопольській дистанції колії; з 03.12.1990р. по 01.02.1992р. працював у Сімферопольському БУ № 117 тресту «Южстальмонтаж»; з 01.02.1992р. по 01.03.1993р. працював на дільниці № 2 тресту «Южстальмонтаж».
Додатково на підтвердження факту роботи позивача в спірні періоди останнім надано архівні довідки: від 03.05.2017 № М- 154, яка видана архівним управлінням адміністрації м. Сімферополя Республіки Крим, про підтвердження роботи з 03.12.1990 по 01.02.1992; від 03.05.2017 № М-155, яка видана архівним управлінням адміністрації м. Сімферополя Республіки Крим, про підтвердження роботи з 01.04.1992 по 01.03.1993.
В якості підстави для відмови у зарахуванні додаткового стажу роботи, означених періодів трудової діяльності позивача відповідачем у листі № 0400-0307-8/103893 від 03.11.2020 року та у відзиві зазначено, що за даними трудової книжки до страхового стажу не враховані періоди роботи, які записані в порушення (далі мовою оригіналу) Инструкции о порядке ведення трудових книжек на предприятиях, в учреждениях и организациях от 20.06.1974 № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, а саме: - з 30.10.1989 по 14.03.1990 - робота на Сімферопольській дистанції колії. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. При звільненні з роботи відсутнє 2 прізвище посадової особи, яка внесла запис про звільнення. Крім того, при звільненні некоректно внесена підстава про звільнення, а саме місяць і рік у наказі про звільнення; - з 03.12.1990 по 01.02.1992 - робота у Сімферопольському СУ № 117 тресту “Южстальмонтаж”. Печатка при звільненні не читається, а тому неможливо стверджувати, що при звільненні поставлена печатка саме тієї установи, де працював ОСОБА_1 . Також при звільненні відсутній підпис посадової особи, яка внесла запис про звільнення; - з 01.02.1992 по 01.03.1993 - робота на дільниці № 2 тресту “Южстальмонтаж”. При звільненні з роботи взагалі відсутня печатка підприємства.
Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, з оголяду на наступне.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на нихпонад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови,що вонипідлягаютьдержавному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників'відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, відносно зарахування спірних періодів роботи позивача суд погоджується з позицією позивача з огляду на те, що, належними документами, а саме трудовою книжкою, підтверджено, що позивач дійсно в період з 30.10.1989р. по 14.03.1990р. працював на Сімферопольській дистанції колії; з 03.12.1990р. по 01.02.1992р. працював у Сімферопольському БУ № 117 тресту «Южстальмонтаж»; з 01.02.1992р. по 01.03.1993р. працював на дільниці № 2 тресту «Южстальмонтаж».
Щодо факту навчання позивача у Сімферопольському технікумі залізничного транспорту та промисловості з 22.08.1981р. по 15.04.1983р. та з 27.08.1985р. по 28.02.1986р. він на підтвердження вказаного надав копію диплома серії НОМЕР_3 , який виданий 28.02.1986р. та архівну довідку від 19.11.2018 №1440-с, яка видана Сімферопольським технікумом залізничного транспорту та промисловості.
Відповідач як у відзиві так і у оскаржуваному рішенні посилається на незаконність наданих позивачем довідок на підтвердження свого навчання та спірних періодів роботи, так як останні видані окупаційною владою АР Крим та є такими що не підлягають розгляду органами державної влади України.
Щодо довідок виданих Сімферопольським технікумом залізничного транспорту та промисловості та архівним управлінням адміністрації м. Сімферополя Республіки Крим суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частинами 1 - 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
На підставі частини 1 статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Згідно із частинами 1,2,3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Як вбачається з наданих позивачем довідок, вони видані Сімферопольським технікумом залізничного транспорту та промисловості та архівним управлінням адміністрації м. Сімферополя Республіки Крим, тобто видані на тимчасово окупованій території України, а саме у Автономній республіці Крим, яке включене до Переліку територій на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження як наслідок враховуючи частинами 1 та 3 статті 9 вищезазначеного Закону такий документ є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії урегульовано статтею 44 Закону № 1058-IV, згідно із частиною третьої якої органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до приписів цього Закону правління Пенсійного фонду України постановою від 25 листопада 2005 року № 22-1затвердило Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (надалі - Порядок).
Пунктом 1.7 Порядку визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Згідно із пунктами 3.3 та 4.2 Порядку орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
За таких обставин, суд доходить висновку, що надані позивачем документи в повному обсязі підтверджують наявність у позивача права на врахування спірних періодів роботи та навчання до загального трудового стажу.
Оскільки надані позивачем документи підтверджують роботу та навчання останнього, суд прийшов до висновку, що спірні періоди повинні бути зараховані до загального страхового стажу роботи позивача.
До аналогічних висновків прийшов також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.10.2018 року по справі №235/2357/17.
Водночас, щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01.01.2020 року, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Судом встановлено, що 17.12.2019р. позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до загального страхового стажу спірних періодів навчання та роботи і здійснення перрерахунку з врахуванням вказаних періодів, разом з необхідним пакетом документів, що відповідачем не заперечуеється.
Оскільки позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії та зарахування додаткових періодів роботи і навчання, а вказана заява з усіма необхідними документами подана ним після 15 числа, то перерахунок пенсії належить здійснити з першого числа наступного місяця, тобто з 01.01.2020 року.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не було зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу спірні періоди навчання: у Сімферопольському технікумі залізничного транспорту та промисловості з 22.08.1981р. по 15.04.1983р. та з 27.08.1985р. по 28.02.1986р.; та періоди роботи на Сімферопольській дистанції колії з 30.10.1989р. по 14.03.1990р.; роботи у Сімферопольському СУ № 117 тресту «Южстальмонтаж» з 03.12.1990р. по 01.02.1992р.; роботи на дільниці № 2 тресту «Южстальмонтаж» з 01.02.1992р. по 01.03.1993р.;, що на переконання суду, є безумною підставою для зобов'язання відповідача зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди навчання у Сімферопольському технікумі залізничного транспорту та промисловості з 22.08.1981р. по 15.04.1983р. та з 27.08.1985р. по 28.02.1986р.; та періоди роботи на Сімферопольській дистанції колії з 30.10.1989р. по 14.03.1990р.; роботи у Сімферопольському СУ № 117 тресту «Южстальмонтаж» з 03.12.1990р. по 01.02.1992р.; роботи на дільниці № 2 тресту «Южстальмонтаж» з 01.02.1992р. по 01.03.1993р. та провести перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01.01.2020 року, з врахуванням висновків суду у вказаній справі.
З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним і скасування та зобов'язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №96426 від 23.02.2021 на загальну суму 926, 53 грн. (в т.ч. сума судового збору 908, 00 грн.; комісія за транзакцію 18, 53 грн.).
З огляду на повне задоволення позовних вимог суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Стосовно понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу;
Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на отримання правової допомоги до матеріалів справи наданий договір про надання правової допомоги від 19.10.2020, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Шостаковим Сергієм Миколайовичем та погодинний розрахунок вартості професійної правничої допомоги за вищезазначеним договором та квитанцію до прибуткового касового ордера №29 від 19.10.2020 на суму 5000, 00 грн.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі 820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Суд звертає увагу, що у цій адміністративній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
З огляду на вищевикладене, враховуючи співмірність розміру витрат на правничу допомогу зі складністю цієї адміністративної справи та виконаних адвокатом робіт та обсягом наданих послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2500 грн.
Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 , до трудового (страхового) стажу періодів: навчання у Сімферопольському технікумі залізничного транспорту та промисловості з 22.08.1981р. по 15.04.1983р. та з 27.08.1985р. по 28.02.1986р.; роботи на Сімферопольській дистанції колії з 30.10.1989р. по 14.03.1990р.; роботи у Сімферопольському СУ № 117 тресту «Южстальмонтаж» з 03.12.1990р. по 01.02.1992р.; роботи на дільниці № 2 тресту «Южстальмонтаж» з 01.02.1992р. по 01.03.1993р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , до трудового (страхового) стажу періодів: навчання у Сімферопольському технікумі залізничного транспорту та промисловості з 22.08.1981р. по 15.04.1983р. та з 27.08.1985р. по 28.02.1986р.; роботи на Сімферопольській дистанції колії з 30.10.1989р. по 14.03.1990р.; роботи у Сімферопольському СУ № 117 тресту «Южстальмонтаж» з 03.12.1990р. по 01.02.1992р.; роботи на дільниці № 2 тресту «Южстальмонтаж» з 01.02.1992р. по 01.03.1993р. та провести перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01.01.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова