22 червня 2021 року
м. Харків
справа № 641/5350/20
провадження №22-ц/818/2507/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Кругової С.С., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря : Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Ганна Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Ганна Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 січня 2021 року у складі судді Маньковської О.О.,-
15 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3484 від 25.11.2019 року, виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. щодо стягнення з неї на користь ОСОБА_2 несплаченої заборгованості за договором позики в сумі 1258472,6 грн.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ,. посилаючись на помилковість висновків суду та недостатність дослідження доказів, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення першої інстанції, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вважає, що судом зроблено помилковий висновок про безспірність грошового зобов'язання, не взято до уваги той факт, що її чоловік - ОСОБА_3 надав нотаріально посвідчену згоду на укладення договору позики, проте не надав письмову згоду на укладення купівлі-продажу автомобіля, який був предметом застави за договором позики.
Зазначає, що спірність зобов'язання за договором позики, який був укладений між сторонами, полягає в тому, що для погашення частини боргу позивач передала відповідачу автомобіль, для спрощення процедури реєстрації позивач погодилась на укладення договору купівлі-продажу автомобіля, але гроші при цьому не отримувала. Договір купівлі-продажу укладено без додержання вимог ст.. 203 ЦК України, передача автомобіля здійснювалася саме задля погашення частини боргу за договором позики.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Омельницька Т.В. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вказує, що при посвідченні договору застави транспортного засобу чоловіком позивача ОСОБА_3 на адресу приватного нотаріуса ХМНО Бондаренко Г.Ю. надана заява, зареєстрована в реєстрі № 3861, в якій останній засвідчив, що автомобіль марки МІТ8ЦВІ8НІ д.н.з НОМЕР_1 є такий, що придбавався за власні кошти позивача, а тому на нього не розповсюджуються положення ст. 368 Цивільного кодексу України та ст. 60 Сімейного кодексу України.
21 листопада 2019 року приватним нотаріусом ХМНО Бондаренко Г.Ю. вчинений виконавчий напис на суму 1 258 472,60 грн. оскільки на зазначену сплив термін повернення позивачем позики за договором позики, яка не була повернута.
Звертає увагу, що на обставини відсутності згоди чоловіка позивача на укладення та підписання договору застави транспортного засобу від 20.12.2018, як на підставу своїх позовних вимог позивач під час розгляду справи не посилалась.
Такі заперечення виникли лише в тексті апеляційної скарги на рішення суду, а тому сторона відповідача просить залучити до матеріалів справи та дослідити новий доказ - заяву - ОСОБА_3 від 20.12.2018, адресовану приватному нотаріусу ХМНО Бондаренко Г.Ю.
Вказує, що усі твердження позивача, у тому числі, які додатково зазначає апелянт, що спірний автомобіль МІТ8УВІ8НІ державний номерний знак НОМЕР_1 придбаний позивачем під час шлюбу із ОСОБА_3 за їх спільні сумісні кошти, отже він становить спільне сумісне майно подружжя, згоди на відчуження якого за договором купівлі-продажу від 19.06.2019 чоловік не надавав, є необґрунтованими та такими, що не доведені належними та допустимими доказами.
Крім того, доказів, які б свідчили про передачу позивачем на користь відповідача в рахунок погашення заборгованості за договором позики заставленого майна в порядку, що визначений п.5.3. розділу 5 договору застави таабо ст. 20 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 №2654-Х11, позивачем не надано.
Також зазначає, що сам по собі факт, що предметом як договору застави транспортного засобу від 20.12.2018, так і договору купівлі продажу транспортного засобу №4292/19/116185 від 19.06.2019 є один і той самий транспортний засіб, не є безумовним свідченням того, що відповідач отримав його від позивача в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 14 листопада 2018 року, оскільки по-перше така процедура була чітко визначена як умовами договору застави та діючим законодавством, та по-друге, позивач 19.06.2019р. отримав від відповідача грошові кошти в сумі 265 000,00 грн., які не позбавлений був можливості передати в рахунок погашення боргу за договором позики.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження часткового виконання договору позики від 14.11.2018 року. Досліджений в судовому засіданні договір купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки Mitsubishi outlander 2008 р.в., чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 19.06.2019 року не містить будь-яких положень щодо його укладення в рахунок погашення або зменшення боргу позивача перед відповідачем за договором позики від 14.11.2018 року. Суд вважав вказану обставину такою, що не може свідчити про наявність спору щодо розміру заборгованості на момент складання виконавчого напису нотаріусом.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14.11.2018 року був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю., за реєстровим № 3294, згідно якого ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_2 суму в розмірі 1 258 472,6 грн., яка в еквіваленті складає суму 45220 доларів США за курсом НБУ 27,83 грн. за один долар США на день підписання договору позики, зі строком сплати до 28.02.2019 року включно (а.с. 6-7, 63-64).
В забезпечення вказаного договору, 20.12.2018 вказаним нотаріусом посвідчений договір застави транспортного засобу, за реєстровим № 3862, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала в заставу заставодержателю ОСОБА_2 належний їй на праві приватної власності автомобіль марки Mitsubishi оutlander 2008 р.в., чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Предмет застави оцінений сторонами вказаного договору 277100 грн. (а.с. 8-11).
11.06.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. посвідчений Договір про розірвання Договору застави транспортного засобу за реєстровим № 3862, який стосувався передачі в заставу заставодавцем ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язань за Договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю., за реєстровим № 3294, належного їй на праві приватної власності автомобіля марки Mitsubishi outlander 2008 р.в., чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 . (а.с. 66-67).
За договором купівлі-продажу транспортного засобу від 19.06.2019, «продавець» ТФ «Полюс» ПП на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу в особі відповідального ОСОБА_4 зобов'язався передати у власність «покупцеві» ОСОБА_2 транспортний засіб - автомобіль марки Mitsubishi outlander 2008 р.в., чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії). (а.с. 68-69).
Згідно п.2.1 Договору, передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 265 000грн.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, 19.06.2019 року автомобіль марки Mitsubishi outlander 2008 р.в., чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 (а.с.70-71).
25 листопада 2019 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3484, яким запропонував стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 несплаченої на вимогу Позикодавця заборгованості за Договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. 14.11.2018 року за реєстровим №3294, що складається з: суми основного боргу в розмірі 1258472,60грн., що за офіційним курсом НБУ на день укладення та нотаріального посвідчення договору позики було еквівалентно 45220 доларів США. (а.с. 20, 65)
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерстваюстиції України22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
У справі, що переглядається, встановлено виникнення між сторонами правовідносин , що випливають з договору позики, за яким позивач отримала у строкове безоплатне користування суму в розмірі 1 258 472,6 грн., яка станом на день укладення договору складає суму 45220 доларів США.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності».
В пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Відповідно до пп. 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 надав нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості: договір позики від 14.11.2018 року, вимога про усунення порушеного зобов'язання, рекомендоване повідомлення про вручення, опис Укрпошта Експресс, дата оформлення 13.03.2019 року, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу форма №119, поштове відправлення №6100225509979, місце Харків 2, дата подання 13.03.2019року, опис вкладення в цінний лист ф.107, з відміткою поштового відділення зв'язку, накладна 6100225509979 від 13.03.2019року, фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» відділення поштового зв'язку №2,ПН 2155600426655 від 13.03.2019року, довідка ф.20, з відміткою поштового відділення зв'язку з зазначенням причини повернення (досилання): за закінченням встановленого строку зберігання., фіскальний чек про повернення ПАТ «Укрпошта» відділення поштового зв'язку №57, ПН 215600426655, ФН 3000347537 від 09.04.2019 р.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, існувало на момент звернення та була безспірною заборгованість боржника перед стягувачем саме в розмірі, визначеному у виконавчому написі нотаріуса від 25.11.2019 року, невирішені по суті спори щодо даної заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису були відсутні. Крім того, позивач була належним чином повідомлена про порушення кредитних зобов'язань та обов'язок ліквідувати допущені порушення не менш ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису.
Та обставина, що позивач не визнає вказану суму обов'язковою для повернення не свідчить про спірність вимог позикодавця.
Матеріали справи не містять доказів часткового виконання позивачем зобов'язань щодо повернення позики.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування .
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Як вбачається зі ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказамиповернення частини позичених коштів, передачу належного позивачу автомобіля марки Mitsubishi outlander 2008 р.в., чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідачу ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу за договором позики.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни судового рішення та задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так як апеляційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення складено 23 червня 2021 року.