Постанова
Іменем України
18 червня 2021 року
м. Харків
справа №642/286/21
провадження № 22-ц/818/3676/21
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК»
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу
за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» в особі ОСОБА_2 , на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 березня 2021 року, ухвалене суддею Грінчук О.П., в залі суду в м. Харкові
Представник Акціонерного товариства «Акцент-Банк» звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позову посилався на те, що 26.06.2019 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг а А-Банку. На підставі вказаної Анкети-Заяви відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ "А-БАНК" свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 29.11.2020 має вищевказану заборгованість перед банком. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав AT "А-БАНК", тому позивач звернувся до суду з позовом.
У зв'язку із чим просив суд стягнути з відповідача суму боргу за кредитним договором у розмірі 25 214,39 грн., що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 14 517,54 грн., та 10 246,85 грн. - заборгованості за відсотками, 450,00 грн. - штрафи, а також судові витрати у вигляді судового збору.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 19 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.06.2019 станом на 29.11.2020 у розмірі 14 517 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 54 коп. та понесені судові витрати у розмірі 1307 (одна тисяча триста сім) 07 коп.
В задоволенні інших вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АТ «Акцент Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що боржник користувався кредитом, що свідчить про те, що боржник ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, факт ознайомлення відповідача з Умовами і Правилами також підтверджується його підписом в анкеті - заяві. Крім того, позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто відповідач погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України - фактичне прийняття пропозиції до укладення договору дією) і вже повинен сплачувати проценти. Також апелянт посилається на те, що в даному випадку до матеріалів справи додано не тільки Тарифи із сайту Банку (як зазначив суд), а Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко оговорені всі умови кредитування, строки, процентна ставка, та інше. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і саме він підтверджує оформлення даного виду кредиту відповідачем, відкриття йому відповідного рахунку та отримання обслуговуючої (кредитної) картки. Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор між сторонами погоджено, саме його зазначено ОСОБА_1 в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яку він підписав власноруч. Крім того, якщо вважати, що розмір відсоткової ставки між сторонами не погоджений, суд повинен був стягнути відсотки в розмірі облікової ставки Національного Банку України.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 369 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням ціни позову та малозначності справи, суд апеляційної інстанції проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 26.06.2019 між АТ «Акцент-Банк» (скорочена назва «А-Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку. Відповідно до даної анкети-заяви, відповідач погодився, що договір складається з даної заяви, Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів, правил користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованим в рекламному буклеті. (а.с. 6)
До анкети-заяви додано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua/terms, а також тарифи користування кредитною карткою «Зелена», які не містять підпису позичальника ОСОБА_1 про ознайомлення з ними під час укладання договору. (а.с. 7-15)
Крім того, в паспорті споживчого кредиту зазначено, що надана в паспорті інформація є актуальною до 01.01.2019, в той час, як кредитний договір між сторонами укладено 26.06.2019. (а.с. 6 зворотня сторона)
Згідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача станом на 29.11.2020 становить 25 214,39 грн., що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 14 517,54 грн., 10 246,85 грн. заборгованості за відсотками та 450,00 грн. - штрафи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України від 15листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі Закон №1734-VIII).
За змістом ч. 2 ст. 9 Закону №1734-VIII до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
АТ «Акцент-Банк» обґрунтувало свої вимоги письмовими доказами: анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 20.06.2019 року (а.с. 6); витягом із Умов та правил надання банківських послуг «Кредитні карти «Зелена» (а.с. 8-14); витягом із Тарифів користування кредитною карткою «Зелена» (а.с. 15); паспортом споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 6, на звороті, 7, ), розрахунком заборгованості за договором №SAMABWFC1007281917 станом на 29.11.2020 року (а.с. 5).
Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 20.06.2019 року не містить умов щодо розміру кредитного ліміту, а також розміру, підстав та порядку нарахування процентів.
Надані позивачем витяг із Умов та правил надання банківських послуг «Кредитні карти«Зелена», витяг із Тарифів користування кредитною карткою «Зелена» і паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розуміла відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» підписаний працівником АТ «Акцент-Банк» ОСОБА_3 .
Із довідки про умови кредитування (паспорта споживчого кредиту) за кредитними картками «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД» (її копія на арк. 7, та 6 на звороті ) вбачається, що:
- процентна ставка за карткою «Універсальна» становить 46,8% річних, а за карткою «Універсальна ГОЛД» - 44,4% річних,
- процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, за карткою «Універсальна» - 7,8% на місяць, а за карткою «Універсальна ГОЛД» - 7,4%,
- інформація довідки зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2019 року.
Ні в згаданій довідці, ні в інших доказах, де мається підпис ОСОБА_1 не вказано, яку саме кредитну картку: «Універсальну» чи «Універсальну ГОЛД» він отримав.
Також, колегія суддів вважає безпідставними, посилання позивача на те, що всі умови кредитування викладені в Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом, безспірно свідчить про погодження всіх істотних умов договору укладеного з відповідачем, оскільки анкета-заява не містить жодних відомостей про сам паспорт, як складову цього договору.
Паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо типу кредитного продукту як "Універсальна", "Універсальна Голд" та і Карта «Зелена» за якими вказані різні умови. У ньому зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
У третьому розділі Паспорту визначено максимальну суму ліміту на кредитній картці до 100 000,00 грн, однак відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Окрім того, у цьому Паспорті міститься посилання на те, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 01 січня 2019 року, в той час як позивач просить стягнути заборгованість, яка виникла станом на 26 червня 2020 року. Тобто, період дії умов Паспорту є значно меншим, ніж той, за який Банк просить стягнути заборгованість.
Як встановлено вище, заява-анкета, підписана ОСОБА_1 не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на Паспорт споживчого кредиту, як складову договору.
Враховуючи, що Паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана ОСОБА_1 та була актуальною лише до 01 січня 2019 року і матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником. Отже, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
За відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутності у заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, підстави та порядок нарахування процентів, надані банком витяг із Умов та правил надання банківських послуг «Кредитні карти «Зелена», витяг із Тарифів користування кредитною карткою «Зелена» і паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки ці документи достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Твердження АТ «Акцент-Банк» про неправомірність застосування судом першої інстанції указаного правового висновку касаційного суду є безпідставними.
Таким чином, АТ «Акцент-Банк» не довело укладення з ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені у позові.
Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ «Акцент-Банк» розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачкою зобов'язання та є неналежним доказом.
Суд першої інстанції дослідив усі зібрані докази та дійшов правильного висновку, що факт невиконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором у частині сплати процентів не доведений.
Укладеним сторонами договором не встановлений розмір процентів за користування кредитними коштами. Натомість, АТ «Акцент-Банк» не заявляло вимоги про стягнення з відповідачки процентів на рівні облікової ставки Національного банку України та не надало суду першої інстанції відповідного розрахунку заборгованості. За таких обставин у суду були відсутні підстави для стягнення процентів в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про неврахування судом норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, є необґрунтованими.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду про відмову у задоволені позову в частині стягнення відсотків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374,375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» в особі ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова