Постанова
Іменем України
18 червня 2021 року
м. Харків
справа №641/2453/21
провадження №22-ц/818/4136/21
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,
треті особи: приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про захист прав споживачів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 29 квітня 2021 року, постановлену суддею Маньковською О.О. в залі суду в м.Харків,
Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 29 квітня 2021 року - позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 29 квітня 2021 року та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про захист прав споживачів», згідно з яким споживачі звільняються від сплати судового збору, тому висновок суду про повернення йому позовної заяви через несплату судового збору є помилковим.
Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені в ухвалі суду від 16 квітня 2021 року про залишення позовної заяви без руху недоліки у визначений строк не усунуті, отже необхідно застосувати вимоги ч.3 ст.185 ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їйконституцієюабо законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також устатті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та встатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175, 177 ЦПК України.
Частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно частини 1 статті 187ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею185 ЦПК України.
Частини 1, 2, 3 статті 185ЦПК України передбачають, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначеністаттями 175і177цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна про захист прав споживачів, в якій позивач просить вважати незаконними вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про стягнення з нього заборгованості за кредитом в розмірі 9884,11 грн., визнати виконавчий напис № 24087 від 12.02.2021 року, складений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 9884,11 грн. заборгованості на користь ТОВ «Вердикт Капітал» таким, що не підлягає виконанню.
При поданні позову судовий збір ОСОБА_1 не сплачено. Як на підставу для звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 посилався на те, що частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від від 26 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позовної заяви.
Судом першої інстанції не було конкретизовано, які саме недоліки необхідно усунути позивачу.
Суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист права споживачів».
На виконання ухвали судді 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву щодо усунення недоліків позовної заяви, в якій також послався на те, що звільнений від сплати судового збору на підставі частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ним не усунені зазначені судом недоліки
Однак, погодитись з цим висновком суду неможливо.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Устатті 5 Закону України «Про судовий збір'визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів'дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги, встановленомустаттею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати, що споживачі не мають пільги щодо сплати судового збору, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
За основу приймається те, щостаття 5 Закону України «Про судовий збір'не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову.
Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Отже, при прийняттіЗакону України «Про судовий збір'законодавець передбачив можливість застосуванняЗакону України «Про захист прав споживачів'при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.
Порушені права можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу (при поданні апеляційної та касаційної скарг). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття22 Закону України«Про захист прав споживачів»,стаття 2 ЦПК України).
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
Згідно зістаттею 18 Цивільного кодексу Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат'для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 90 вказаного Закону стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленомуЗаконом України «Про виконавче провадження».
Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.
Оскільки вчинення виконавчого напису нотаріусом є одним з видів позасудового захисту прав кредитора, а безпосередньо виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини 1статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», кредитор після вчинення нотаріусом виконавчого напису має право звернутися до органів державної виконавчої служби або до приватного виконавця з метою примусового стягнення заборгованості за кредитом.
При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема, позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.
Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачемфінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьоїстатті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 643/2870/18, провадження № 61-4126св19.
Аналогічне тлумачення надано у пункті 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», де вказано, що при пред'явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці. При цьому підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при пред'явленні позову споживачем.
Отже, з урахуванням предмету спору та заявлених у позові вимог, у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 як споживач, що звернувся до суду з позовом про захист своїх прав, звільнений від сплати судового збору.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та безпідставно поклав на позивача обов'язок зі сплати судового збору і необґрунтовано повернув його позовну заяву.
Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позовної заяви є передчасною, постановлена суддею з порушенням норм процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі.
Згідно з вимогами ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, та наразі розглядається лише процесуальне питання, а не справа по суті спору, питання щодо стягнення судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 367, 368,п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 29 квітня 2021 року - скасувати, направити справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.Ю. Тичкова
О.В. Маміна