Справа № 641/2938/15-к Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/18/21 Доповідач: ОСОБА_2
17 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
представників потерпілих - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисника - адвоката ОСОБА_11 ,
обвинуваченого - Калюжного.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_13 на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2018 року,-
Цим вироком ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ватутіне Нововодолазького району Харківської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ( АДРЕСА_3 ):
визнано винним та засуджено:
-за ч.2 ст. 190 КК України 3 років позбавлення волі;
-за ч.3 ст. 190 КК України 5 років позбавлення волі;
Згідно ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_13 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_13 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки, та покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цим же вироком ОСОБА_13 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 358 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ст. ст. 12, 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_13 від відбування покарання, призначеного за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 358 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_13 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст. 358 КК України у призначити йому покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.
На підставі ст. ст. 12, 49, ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_13 від відбування покарання, призначеного за ч.4 ст.358 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Постановлено стягнути з ОСОБА_13 на користь:
- ОСОБА_7 матеріальну шкоду у сумі 543 690 грн. та моральну шкоду у сумі 100 000 грн.
- держави процесуальні витрати на проведення експертизи у сумі 1 759, 20 грн.
Згідно вироку, ОСОБА_13 , визнаний винним в тому, що він на початку квітня 2013 року, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб - з ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, знаходячись на проспекті Леніна, поряд зі станцією метрополітену «Наукова» у місті Харкові, на вказівку ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, усвідомлюючи, що остання використає фотокартки ОСОБА_13 для внесення недостовірних даних в паспорт, передав останній дві фотокартки зі своїм зображенням, використовуючи які, вона у подальшому здійснила підроблення паспорту громадянина України, серійний номер НОМЕР_1 , виданого 07.11.2000 року Пісочинським ВМ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_16 , а саме - внесла недостовірні відомості до нього шляхом вклеювання фотокартки з зображенням ОСОБА_13 з метою подальшого використання для незаконного заволодіння чужим майном. Своїми незаконними діями ОСОБА_13 сприяв здійсненню підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою подальшого використання його як підроблювачем, так і іншою особою.
Своїми умисними діями ОСОБА_13 скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України, тобто пособництво у підробці офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою подальшого використання його як підроблювачем, так і іншою особою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, продовжуючи реалізацію злочинного умислу групи, ОСОБА_13 , діючи умисно, використав підроблені документи з метою шахрайського заволодіння правом на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .
Так, 19.04.2013, ОСОБА_13 отримав від ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, підроблені документи - паспорт громадянина України, серійний номер НОМЕР_1 , виданий 07.11.2000 року Пісочинським ВМ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_16 та правовстановлюючі документи на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , а саме: протокол №11-01/378/13/і проведення прилюдних торгів від 13.01.2013 та акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 27.02.2013 року, які раніше були підроблені ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, та невстановленими у ході досудового розслідування особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження.
Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_13 , діючи умисно, з корисливих мотивів, на вказівку ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, 19.04.2013 о 13 год. 40 хв., перебуваючи у приміщенні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу - ОСОБА_17 за адресою: м. Харків, пр. Московський, 89, з метою реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , надав нотаріусу документи, що містять недостовірні відомості та є підробленими, а саме:
- паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 07.11.2000 року ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім'я ОСОБА_16 , який згідно листа Харківського РВ ГУДМС України в Харківській області №51/757 від 15.03.2014 обліковується як втрачений;
- протокол №11-01/378/13/і проведення прилюдних торгів від 13.01.2013, який згідно висновку технічної експертизи документів № 285 від 22.08.2014 містить відбиток печатки ПП «СП «Юстиція», що нанесений не печаткою ХФ ПП «СП «Юстиція» та підпис від імені ОСОБА_16 у якому, згідно висновку почеркознавчої експертизи № 484 від 30.09.2014, виконаний не ОСОБА_16 , а ОСОБА_13 ;
- акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 27.02.2013 року, у якому згідно висновку почеркознавчої експертизи № 466 від 25.09.2014 підпис від імені ОСОБА_18 виконано не ОСОБА_18 , а іншою особою, та відповідно до висновку технічної експертизи №284 від 21.08.2014, відбиток печатки Комінтернівського ВДВС у Акті нанесений не печаткою Комінтернівського ВДВС.
Зазначені документи стали підставою для реєстрації права власності, тобто були використані ОСОБА_13 з метою заволодіння правом на нерухоме майно.
Своїми умисними діями ОСОБА_13 скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.
Крім того, ОСОБА_13 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, виконуючи вказівку останньої, 19.04.2013 о 13 год. 40 хв., перебуваючи у приміщенні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу - ОСОБА_17 за адресою: м. Харків, пр. Московський, 89, реалізуючи умисел, спрямований на противоправне заволодіння правом на чуже майно, використовуючи отримані від ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окремому провадженні, підроблені документи - паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 07.11.2000 Пісочинським ВМ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_16 та правовстановлюючі документи на квартиру - протокол №11-01/378/13/і проведення прилюдних торгів від 13.01.2013 та акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 27.02.2013 року, достовірно розуміючи, що зазначені документи містять недостовірні відомості та є підробленими, усвідомлюючи той факт, що він не є законним власником зазначеного об'єкту нерухомості, діючи згідно вказівки ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, надав зазначені підроблені документи нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_17 , для реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , вартість якої складає 122 199 грн.. Відомості про дану квартиру на підставі заповіту ОСОБА_19 30.10.2012 зареєстровані в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 34 відповідно до них, спадкоємцем даної квартири є ОСОБА_20 .
Нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_17 , не будучи обізнаною щодо злочинних планів ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, та ОСОБА_13 , будучи введеною в оману, сприймаючи останнього як законного власника квартири та вважаючи, що відомості, викладені у наданих їй документах - паспорті серії НОМЕР_1 , виданий 07.11.2000 Пісочинським ВМ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_16 та правовстановлюючих документах на квартиру - протоколі №11-01/378/13/і проведення прилюдних торгів від 13.01.2013 та акті державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 27.02.2013 року відповідають дійсності, внесла відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та видала свідоцтво про право власності яке зареєстровано за № 212 від 19.04.2013 на ім'я ОСОБА_16 .
Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, та ОСОБА_13 законному спадкоємцю ОСОБА_20 спричинено матеріальну шкоду на суму 122 199 грн., яка є значною.
Своїми умисними діями ОСОБА_13 скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, а саме придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, вчиненому повторно, що завдало значної шкоди.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи повторно, згідно розробленого раніше злочинного плану, ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, 30.04.2013 приблизно о 10 год 30 хв., прибули за адресою: АДРЕСА_5 за місцем здійснення нотаріальної діяльності нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_21 , де, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, спрямований на шахрайське заволодіння грошовими коштами ОСОБА_12 , діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману останньої, під виглядом власника нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 та достовірно розуміючи, що він таким не являється, здійснив продаж квартири ОСОБА_12 , підписавши з нею договір купівлі-продажу №2354 від 30.04.2013.
Нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_21 , не будучи обізнаною щодо злочинних планів ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, та ОСОБА_13 , будучи введеною в оману та сприймаючи останнього як законного власника квартири та вважаючи, що відомості, викладені у наданих їй документах - паспорті серії НОМЕР_1 , виданий 07.11.2000 Пісочинським ВМ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_16 та Свідоцтві про право власності на квартиру, яке зареєстровано в реєстрі за № 212 від 19.04.2013 на ім'я ОСОБА_16 , відповідають дійсності, внесла відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та нотаріально засвідчила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 .
Так само ОСОБА_12 , будучи введеною в оману, сприймаючи ОСОБА_13 як дійсного власника зазначеної квартири - особу на прізвище ОСОБА_16 , згідно договору купівлі-продажу №2354 від 30.04.2013 квартири АДРЕСА_6 передала йому грошові кошти у сумі 112000 грн., у рахунок сплати за квартиру, після чого ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_15 , розпорядилися грошовими коштами ОСОБА_12 на свій розсуд, завдавши останній значної шкоди
Своїми умисними діями ОСОБА_13 скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілим.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_13 реалізуючи спільний з ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, злочинний умисел, спрямований на використання підроблених документів, за попередньою змовою з ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, та виконуючи вказівки останньої, використав підроблені документи з метою шахрайського заволодіння правом на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ,
Так, ОСОБА_13 , 15.05.2013, отримав від ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, підроблені документи - паспорт громадянина України, серійний номер НОМЕР_1 , виданого 07.11.2000 року ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім'я ОСОБА_16 та правовстановлюючі документи на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , а саме - протокол №11-01/382/13/і проведення прилюдних торгів від 13.01.2013 та акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 28.02.2013 року, підроблені ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, та невстановленими у ході досудового розслідування особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження.
У подальшому ОСОБА_13 , діючи спільно з ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, реалізуючи умисел спрямований на використання для своїх власних потреб чужого майна згідно розробленого злочинного плану, 15.05.2013 приблизно о 13 год. 30 хв. прибули до нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_22 , яка здійснює нотаріальну діяльність за адресою: АДРЕСА_8 , де, ОСОБА_13 , діючи умисно, виконуючи вказівку ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, та усвідомлюючи, що він не є законним власником об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 , з метою отримання права власності на нього та використання такого права у подальшому для власних потреб, надав нотаріусу документи, які містять недостовірні відомості та є підробленими, а саме:
- паспорт серії НОМЕР_1 , виданого 07.11.2000 року ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім'я ОСОБА_16 , який згідно листа Харківського РВ ГУДМС України в Харківській області №51/757 від 15.03.2014 обліковується як втрачений;
- Протокол №11-01/382/13/і проведення прилюдних торгів від 13.01.2013;
- Акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 28.02.2013 року, у якому згідно висновку почеркознавчої експертизи № 466 від 25.09.2014 підпис від імені ОСОБА_18 виконано не ОСОБА_18 , а іншою особою, та відповідно до висновку технічної експертизи №284 від 21.08.2014, відбиток печатки Комінтернівського ВДВС у Акті нанесений не печаткою Комінтернівського ВДВС.
Зазначені документи стали підставою для реєстрації права власності, тобто були використані ОСОБА_13 з метою заволодіння правом на зазначений об'єкт нерухомості.
Своїми умисними діями ОСОБА_13 скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.
Крім того, ОСОБА_13 , продовжуючи злочинну діяльність, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб - з ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, реалізуючи умисел, спрямований на використання для своїх власних потреб чужого майна, згідно розробленого злочинного плану 15.05.2013 приблизно о 13 год. 30 хв. прибули до нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_22 , яка здійснює нотаріальну діяльність за адресою: АДРЕСА_8 , де, ОСОБА_13 , діючи умисно, виконуючи вказівку ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, та усвідомлюючи, що він не є законним власником об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 , вартість якого складає 192 940 грн., з метою отримання права власності на нього та використання такого права у подальшому для власних потреб, надав нотаріусу документи - паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 07.11.2000 Пісочинським ВМ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_16 та правовстановлюючі документи на квартиру - протокол №11-01/382/13/і проведення прилюдних торгів від 13.01.2013 та акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 28.02.2013 року, достовірно розуміючи, що зазначені документи містять недостовірні відомості та є підробленими, зареєстрував право власності на зазначений об'єкт нерухомості та отримав у нотаріуса Свідоцтво про право власності на нього, після чого, діючи за домовленістю з ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, розпорядився правом на вказане майно на свій розсуд.
Нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_22 , не будучи обізнаною щодо злочинних планів ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, та ОСОБА_13 , будучи введеною в оману та сприймаючи останнього як законного власника квартири та вважаючи, що відомості, викладені у наданих їй документах - паспорті серії НОМЕР_1 , виданий 07.11.2000 Пісочинським ВМ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_16 та правовстановлюючих документах на квартиру - протоколі №11-01/382/13/і проведення прилюдних торгів від 13.01.2013 та акті державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 28.02.2013 року відповідають дійсності, внесла відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та видала свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 від 15.05.2013 на ім'я ОСОБА_16 .
Після чого, ОСОБА_13 , продовжуючи злочинну діяльність, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, та на вказівку останньої, реалізуючи спільний злочинний умисел, розпорядився правом на майно на свій розсуд.
Так, 21.05.2013 о 17 год. 00 хв., ОСОБА_13 , перебуваючи у приміщенні, де здійснює нотаріальну діяльність приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_21 - за адресою: АДРЕСА_5 , здійснив відчуження зазначеної квартири ОСОБА_23 , яка є матір'ю ОСОБА_15 , однак не була обізнаною щодо злочинних планів останньої та виконувала роль покупця на прохання своєї доньки лише формально.
Нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_21 , не будучи обізнаною щодо злочинних планів ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, та ОСОБА_13 , будучи введеною в оману та сприймаючи останнього як законного власника квартири та вважаючи, що відомості, викладені у наданих їй документах - паспорті серії НОМЕР_1 , виданий 07.11.2000 Пісочинським ВМ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_16 та Свідоцтві про право власності на квартиру № НОМЕР_2 від 15.05.2013 на ім'я ОСОБА_16 , відповідають дійсності, внесла відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та нотаріально засвідчила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_9 , що дозволило у подальшому ОСОБА_15 та ОСОБА_13 опосередковано, через фіктивного власника ОСОБА_23 розпоряджатися даним майном.
Після чого, 30.05.2013 приблизно о 17 год. 00хв. у приміщенні, де здійснює нотаріальну діяльність нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_24 за адресою: АДРЕСА_10 , шляхом підписання договору купівлі-продажу № 764 вказану квартиру було відчужено ОСОБА_25 , який, у свою чергу, будучи введеним в оману щодо законності укладеної угоди, та сприймаючи надані йому фіктивним власником ОСОБА_23 та її дочкою ОСОБА_15 правовстановлюючі документи як достовірні, передав останній грошові кошти у сумі 235 793,50 грн. у рахунок сплати за квартиру.
Нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_24 , не будучи обізнаною щодо злочинних планів ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, та ОСОБА_13 , будучи введеною в оману та сприймаючи останнього як законного власника квартири та вважаючи, що відомості, викладені у договору купівлі-продажу № 764 від 30.05.2013, відповідають дійсності, внесла відповідні відомості до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та нотаріально засвідчила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_9 , що дозволило у подальшому ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окремому провадженні, та ОСОБА_13 розпоряджатися грошовими коштами отриманими від продажу даного майна.
У подальшому отримані грошові кошти були розподілені ОСОБА_13 та ОСОБА_15 між собою та особами, матеріали відносно яких виділені у окреме провадження. Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 було завдано матеріальної шкоди на суму 235 793,50 грн., що є великим розміром.
Своїми умисними діями ОСОБА_13 скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 3 ст. 190 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах.
Крім того, ОСОБА_13 , продовжуючи злочинну діяльність, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб - з ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, та виконуючи вказівки останньої, з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на заволодіння правом на майно, використав підроблені документи з метою шахрайського заволодіння правом на майно - об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_11 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_8 .
Так, 17.09.2013 року, ОСОБА_13 отримав від ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окремому провадженні, підроблені документи - паспорт громадянина України, серійний номер НОМЕР_1 , виданий 07.11.2000 року Пісочинським ВМ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_16 та правовстановлюючі документи на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_11 , а саме - договір купівлі-продажу №3-799 від 13.12.1999 року, підроблений ОСОБА_15 та невстановленими у ході досудового розслідування особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження. Продовжуючи злочинні дії, спрямовані на шахрайське заволодіння правом на майно, діючи спільно з ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окремому провадженні, та виконуючи вказівку останньої, цього ж дня - 17.09.2013 з'явився до нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_27 , за адресою: АДРЕСА_12 , де, усвідомлюючи, що не є законним власником нерухомого майна, надав їй документи, достовірно розуміючи, що вони містять недостовірні відомості та є підробленими, а саме:
- паспорт серії НОМЕР_1 , виданого 07.11.2000 року Пісочинським ВМ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_16 , який згідно листа Харківського РВ ГУДМС України в Харківській області №51/757 від 15.03.2014 обліковується як втрачений;
- договір купівлі-продажу №3-799 від 13.12.1999 року, у якому згідно висновку почеркознавчої експертизи № 255 від 31.07.2014 підпис від імені ОСОБА_8 виконано не ОСОБА_8 , а іншою особою, та відповідно до висновку почеркознавчої експертизи №483 від 30.09.2014, підпис від імені ОСОБА_16 виконано не ОСОБА_16 , а ОСОБА_13 .
Зазначені документи стали підставою для реєстрації права власності, тобто були використані ОСОБА_13 з метою заволодіння правом на майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_11 .
Своїми умисними діями ОСОБА_13 скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.
Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_13 , умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб - з ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, 17.09.2013, приблизно о 13 год. 30 хв., перебуваючи разом з останньою у приміщенні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу - ОСОБА_27 - за адресою: АДРЕСА_12 , реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння правом на майно та використовуючи отримані від ОСОБА_15 підроблені документи - паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 07.11.2000 року Пісочинським ВМ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_16 та договір купівлі - продажу квартири №3-799 від 13.12.1999 року, достовірно розуміючи, що зазначені документи містять недостовірні відомості та є підробленими, та усвідомлюючи той факт, що він не є законним власником зазначеного об'єкту нерухомості, діючи згідно розробленого злочинного плану та виконуючи вказівки ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, зареєстрував право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_11 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , та вартість якої складає 141 745 грн., спричинивши законному власнику зазначеної квартири - ОСОБА_8 - матеріальну шкоду на вказану суму, яка є значною.
Нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_27 , не будучи обізнаною щодо злочинних планів ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, та ОСОБА_13 , будучи введеною в оману та сприймаючи останнього як законного власника квартири та вважаючи, що відомості, викладені у наданих їй документах - паспорті серії НОМЕР_1 , виданий 07.11.2000 Пісочинським ВМ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_16 та договорі купівлі - продажу №3-799 від 13.12.1999 року, відповідають дійсності, внесла відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомого майна за №5944034 від 17.09.2013 щодо оформлення право власності на ім'я ОСОБА_16 .
Своїми умисними діями ОСОБА_13 скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.190 КК України, а саме придбанні права на майно шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, з корисливих мотивів, згідно розробленого раніше злочинного плану, ОСОБА_13 за попередньою домовленістю групою осіб - з ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, та спільно з останньою, 17.09.2013, приблизно о 14 год 40 хв., діючи спільно та у групі з ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, перебуваючи у приміщенні, де здійснює нотаріальну діяльність приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу - ОСОБА_21 , за адресою: АДРЕСА_5 , здійснив відчуження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_11 ОСОБА_28 , який є знайомим ОСОБА_15 , однак не був обізнаним щодо злочинних планів останньої та виконував роль покупця на її прохання лише формально.
Нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_21 , не будучи обізнаною щодо злочинних планів ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, та ОСОБА_13 , будучи введеною в оману та сприймаючи останнього як законного власника квартири та вважаючи, що відомості, викладені у наданих їй документах - паспорті серії НОМЕР_1 , виданий 07.11.2000 Пісочинським ВМ ХМУ ГУМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_16 та договору купівлі-продажу, який внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №5944034 від 17.09.2013 згідно якого власником квартири АДРЕСА_13 є ОСОБА_16 , відповідають дійсності, внесла відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та нотаріально засвідчила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_13 , що дозволило у подальшому ОСОБА_15 та ОСОБА_13 опосередковано, через фіктивного власника - ОСОБА_28 , розпоряджатися даним майном.
Після чого, 26.09.2013, приблизно о 16 год. 35хв., у приміщенні, де здійснює нотаріальну діяльність нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_21 за адресою: АДРЕСА_5 , шляхом підписання договору купівлі-продажу № 4829 вказану квартиру було відчужено ОСОБА_7 , яка, у свою чергу, будучи введеною в оману щодо законності укладеної угоди, та сприймаючи надані їй фіктивним власником ОСОБА_29 та його знайомою ОСОБА_15 правовстановлюючі документи як достовірні, передала останній грошові кошти у сумі 167853 грн. у рахунок сплати за квартиру.
Нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_21 , не будучи обізнаною щодо злочинних планів ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, та ОСОБА_13 , будучи введеною в оману та сприймаючи ОСОБА_28 як законного власника квартири АДРЕСА_13 та вважаючи, що відомості, викладені у наданих їй документах - договору купівлі-продажу № 4829 від 26.09.2013, відповідають дійсності, внесла відповідні відомості до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та нотаріально засвідчила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_13 , що дозволило у подальшому ОСОБА_15 та ОСОБА_13 розпоряджатися грошовими коштами отриманими від продажу даного майна.
У подальшому, отримані грошові кошти були розподілені ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, між собою та тими особами, матеріали відносно яких виділені у окреме провадження. Внаслідок таких протиправних дій було завдано матеріальної шкоди ОСОБА_7 на суму 167853 грн., що є великим розміром.
Своїми умисними діями ОСОБА_13 скоїв кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 3 ст. 190 КК України, а саме заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах.
В апеляційній скарзі з доповненнями потерпіла ОСОБА_8 просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_13 скасувати в частині призначення йому покарання. Ухвалити новий вирок, яким призначити Калюжному за ч.2 ст.190 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч.3 ст.190 КК України - 5 років позбавлення волі. Згідно ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_13 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, без застосування ст.ст. 75, 76 КК України. В обґрунтування посилається на те, що висновки суду по обставинам справи не відповідають реальним обставинам справи, також по епізодам кв. АДРЕСА_13 (стор. 7 вироку від 07.05.2018 року). Зазначає про те, що суд при призначенні Калюжному покарання із застосуванням ст.75 КК України не врахував, що обвинувачений вчинив 4 епізоди корисних правопорушень, які згідно ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, а також те, що Калюжний протягом тривалого часу так і не відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілим.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 просить оскаржуваний вирок скасувати в частині звільнення ОСОБА_13 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України. В обґрунтування посилається на те, що суд не вказав з яких міркувань він дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Зокрема яким чином впливає на такий його висновок: тяжкість злочину (середньої тяжкості та тяжкий); наявність на утриманні дитини; які конкретні дані, його якості в характеристиці про засудженого були враховані та свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_12 просить оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_13 бульш суворе покрання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років без застосування ст. 75 КК України. В обґрунтування посилається на те, що суд не вказав з яких міркувань він дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Зокрема яким чином впливає на такий його висновок: тяжкість злочину (середньої тяжкості та тяжкий); наявність на утриманні дитини; які конкретні дані, його якості в характеристиці про засудженого були враховані та свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання.
В апеляційній скарзі, після уточнення, обвинувачений ОСОБА_13 просить оскаржуваний вирок скасувати в частині визнання його винним за ч.2 ст.190 КК України, ч.3 ст.190 КК України, ч.3 ст.358 КК України та стягненя з нього на користь ОСОБА_7 матеріальної шкоди у сумі 543 690 грн. та моральної шкоди у сумі 100 000 грн. В обґрунтування посилається на те, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженню, де обвинуваченим визнаний саме він, безпідставно було визнано потерпілими особами ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_30 , що стало наслідком хибного сприйняття обставин справи вже у суді під час судового розгляду справи. Жодної шкоди, саме він і саме цим особам, він не завдавав. Також зазначив, що у своєму рішенні суд дійшов хибного висновку, що він достовірно розумів, що документи на квартири містять недостовірні відомості та є підробленими. Суд хибно вважає, що він заволодів грошима потерпілих: ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . Неправильним є висновок суду, що саме він отримував гроші потерпілих та у подальшому ними розпорядилися разом із ОСОБА_32 . Навіть нотаріуси, які давали пояснення у суді, як свідки, це не підтвердили.
В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_33 потерпіла ОСОБА_7 та ОСОБА_20 просили залишити його скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_13 та його захисника на підтримку апеляційної скарги обвинуваченого, які заперечували проти апеляцйних скарг потерпілих, пояснення потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та їх представників на підтримку їх апеляційних скарг та які заперечували проти апеляційної скарги обвинуваченого, думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд першої інстанції обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_13 , з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
У вироку суд, належним чином проаналізувавши надані докази та пояснення обвинуваченого ОСОБА_13 , який, як зазначено, вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся.
Апеляційні доводи обвинуваченого щодо безпідставного визнання його винуватим, а також те, що він не причинив ніякої шкоди потерпілим ОСОБА_30 та ОСОБА_25 , ОСОБА_26 перевірені у судовому засіданні апеляційного суду, який визнає їх такими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказам. Зазначені доводи обвинуваченого грунтуються на припущеннях та не узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема показаннями самого обвинуваченого ОСОБА_13 , потерпілих ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_30 , свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 .
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого в заподіянні умисного заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчиненого повторно, за попередньою групою осіб, у великих розмірах, що встановлені судом і детально викладені у вироку, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні показаннях обвинуваченого ОСОБА_13 , який в суді першої інстанції визнав вину у повному обсязі, потерпілих ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_30 , свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 , а також відомостях, які містяться в наступних доказах:
- даними висновку експертизи № 285 від 22.08.2014 року, відповідно до якого, наданий на дослідження протокол № 11-01/378/13і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 13.01.2013, має відтиск круглої печатки з текстом «Україна Приватне підприємство Київська обл. м.Васильків «СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ ПІДПРИЄМСТВО ЮСТИЦІЯ» Ідентифікаційний код 32277680 №2», який нанесений за допомогою рельєфного еластичного кліше та нанесений не печаткою ХФ ПП «СП Юстиція», а іншою печаткою (т. 2 а.с. 85-88).
- даними висновку експертизи № 466 від 25.09.2014 року, згідно якого, надані на дослідження акти державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 27 лютого 2013 року та 28 лютого 2013 року, мають підпис від імені ОСОБА_18 , який виконаний не ОСОБА_18 , а іншою особою (т. 2 а.с. 17-19).
- даними висновку експертизи № 484 від 30.09.2014 року, відповідно до яких, наданий на дослідження протокол № 11-01/378/13і про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 13.01.2013, мається підпис від імені ОСОБА_16 , який виконаний ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 14-16).
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 11.07.2014 року, згідно якого, ОСОБА_34 , який працює оцінювачем нерухомого майна, з пред'явлених осіб зображених на фотознімках впізнав ОСОБА_13 , який приходив отримувати оцінюючий звіт на квартиру, який замовляла жінка на ім'я ОСОБА_35 (т. 2 а.с. 28-29).
- даними відповіді Комінтернівського відділу ДВС ХМУЮ № 9963/1429 від 21.07.2014 року, згідно якої, 27 лютого 2013 року та 28 лютого 2013 року працівниками Комінтернівського ВДВС ХМУЮ жодних актів про реалізацію предметів іпотеки в рамках виконання виконавчого напису № 762 від 19.08.2011, виданого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_36 про звернення стягнення на однокімнатну квартиру АДРЕСА_14 , яка належить на праві власності ОСОБА_19 та виконавчого напису № 778 від 19.08.2011 виданого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_36 про звернення стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_9 , яка належить на праві власності ОСОБА_37 не складалися (т. 2 а.с. 30-31).
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 18.10.2014, відповідно до якого, ОСОБА_13 , показав кв. АДРЕСА_13 , яку він продав ОСОБА_29 , який в подальшому продав її ОСОБА_38 (т.2 а.с. 32-37)
- даними висновку експерта № 483 від 30.09.2014 року, згідно якого, наданий на дослідження договір купівлі - продажу № 3-799 від 13.12.1999, має підпис від імені ОСОБА_16 , який виконаний ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 38-40).
Суд ретельно допитав потерпілих ОСОБА_38 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 та свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 під час судового розгляду.
Свідок ОСОБА_29 під час судового розгляду в суді першої інстанції пояснив суду, що він працював водієм таксі та познайомився з ОСОБА_15 . Він бачив, ОСОБА_13 декілька раз, а саме у нотаріуса та з ОСОБА_15 , яка запропонувала йому оформити на його ім'я квартиру, оскільки у ОСОБА_13 не було відповідних документів, на що він погодився. Через декілька днів вони приїхали до нотаріуса, який перевірив їх документи, та оформили угоду купівлі - продажу квартири яка розташована за адресою: АДРЕСА_11 . Після чого, він продав квартиру невідомій йому жінці. Гроші за угоду отримувала ОСОБА_15 . Після продажу квартири ОСОБА_15 передала йому винагороду в розмірі 1000 доларів США.
Свідок ОСОБА_24 під час судового розгляду в суді першої інстанції пояснила суду, що вона працює нотаріусом. Вона точно не пам'ятає, хто був присутній на угоді купівлі - продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_7 , 30 травня 2013 року. Вона пам'ятає, що були присутні подружжя ОСОБА_39 і жінка з білим кольором волосся.
Свідок ОСОБА_17 під час судового розгляду в суді першої інстанції пояснила суду, що вона працює нотаріусом. 18 квітня 2013 року вона вчиняла правочин про оформлення свідоцтва про право власності на майно, яке придбано з прилюдних торгів, а саме на кв. АДРЕСА_14 . Звернувся до неї для оформлення свідоцтва про право власності на майно, чоловік на ім'я ОСОБА_16 з жінкою. Наступного дня вони прийшли для отримання свідоцтва.
У колегії суддів відсутні підстави ставити під сумнів показання потерпілих ОСОБА_38 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 та свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 , які були отримані судом безпосередньо під час судового розгляду за участю сторони захисту. Крім того, апеляційна скарга обвинуваченого не містить будь-яких об'єктивних даних, які б ставили ці показання потерпілих та свідків під сумнів.
Апеляційні доводи обвинуваченого про те, що судом безпідставно було визнано потерпілими особами ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_30 , є необгрунтованими та суб'єктивними.
Отже, версія та доводи сторони обвинуваченого про незгоду з оскаржуваним вироком суду першої інстанції, а також щодо суперечливості та відсутності достовірних доказів на підтвердження його вини у вчиненні ним злочинів та отримання ним вигоди, мають суто суб'єктивний та безпідставний характер, пов'язаний з обраним способом захисту.
Достовірність та об'єктивність загальної сукупності наведених у вироку суду першої інстанції доказів не викликають сумнівів, оскільки вони отримані без порушень кримінального процесуального закону, узгоджуються один з одним, їх належність та допустимість визнана судом.
Крім того, колегія суддів не погоджується з апеляційними доводами обвинуваченого щодо незаконності оскаржуваного судового рішення в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 , з огляду на наступне.
Колегія суддів бере до уваги роз'яснення, що містяться в п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 р. із змінами і доповненнями «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», суд має навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, зазначити якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, вказати матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.
Відповідно до формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обвинувачений ОСОБА_13 умисно заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчиненого повторно, за попередньою групою осіб, у великих розмірах.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 543690 грн. (єквівалент 21000 долларів США) суд задовольнив у повному обсязі, тобто у розмірі вартості квартири за адресою: АДРЕСА_11 , яка була ОСОБА_7 сплачена у результаті договору купівлі-продажу визнаного у подальшому недійсним. При цьому ОСОБА_13 роз"яснено, що він, як особа, яка діяла за попередньою змовою групою осіб у разі повного відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_7 має права зворотної (регрессної) вимоги до іншої винної особи у порядку ст.ст.1190, 1191 ЦК України.
Крім того, при вирішенні розміру стягнення моральної шкоди суд врахував всі моральні страждання, які перенесла потерпіла. Зокрема, порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілої, втрату грошових коштів внаслідок визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, що призвело до погіршення матеріального стану потерпілої ОСОБА_7 .
Згідно роз'яснень, що містяться в п.п.3, 5 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
З огляду на викладене, апеляційні доводи ОСОБА_13 , який не оспорював суму позову в суді першої інстанції, про те, що суд невірно встановив розмір матеріальної і моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню на користь потерпілої ОСОБА_7 , - є суб'єктивними та необґрунтованими.
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_11 зазначив, що на його думку відсутня вина в діях ОСОБА_33 за епізодами потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , оскільки він не отримував гроші, та потерпіла ОСОБА_7 придбала квартиру у гр. ОСОБА_29 і гроші були передані йому, що також підтверджує потерпіла ОСОБА_7 . Також гроші за продаж квартири ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , отримані не ним.
Вказані доводи сторони захисту є безпідставними, оскільки згідно формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним кримінальні правопорушення вчинені за попередньою змовою групою осіб. Всі їх дії були об*єднані єдиною метою задля досягнення якої здійснювалося переоформлення квартир декілька разів.
Також в судовому засіданні апеляційної інстанції захисник зазначив, що протокол проведення слідчого експерименту (т.2 а.с.32) є недопустимим доказом, а також є недопустимим доказом протокол впізнання за фотознімками від 11.07.2014 року (т.2 а.с.28), оскільки фото були наклеєні, не було прошите та відсутні печатки, докази у справі зібрані за різними кримінальними провадженнями. При цьому сторона захисту не скористалася правом на зміну апеляційних доводів.
Апеляційним судом враховано, що допустимість цих доказів не оспорювалася в суді першої інстанції. Окрім того, вказані зауваження не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо винуватості Калюжного та кваліфікації його дій за епізодами з потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_25 , ОСОБА_26 . Дані протоколу слідчого експеретменту від 18.10.14р. щодо адрес квартир, які ОСОБА_40 продавав від імені ОСОБА_41 встановлені іншими матеріалами кримінального провадження. Щодо недотримання вимог КПК під час оформлення протоколу пред*явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.07.2014р., то вони не грунтуються на вимогах Закону. Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування містять посилання на об*єднання матеріалів кримінального провадження.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, тяжкість вчиненого злочину, особа винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання враховуються судом при призначенні покарання.
Призначаючи вид та розмір покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину; дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують покарання у виді щирого каяття та наявності на утриманні малолітньої дитини, та відсутність обставин обтяжуючих покарання.
При цьому суд першої інстанції зробив висновок про можливість звільнення ОСОБА_13 від відбування покарання з застосуванням ст.75 КК України, враховуючи особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, щире каяття у вчиненому та наявності на утриманні малолітньої дитини.
Тобто суд врахував одні і ті ж самі обставини при призначенні покарання, як для визначення його виду та розміру, так і для вирішення питання про необхідність звільнення від його відбування з випробуванням. Зазначене свідчить про неналежну вмотивованість рішення суду першої інстанції щодо можливості звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів не може погодитись з зазначеними висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Так ОСОБА_13 скоїв злочини, за які передбачено покарання до 8 років позбавлення волі; заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайства) у великих розмірах; що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність; не відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілим.
Отже вказані районним судом підстави для застосування щодо обвинуваченого вимог ст.75 КК України, з врахуванням даних про особу обвинуваченого його відношенню до вчиненого кримінального правопорушення, навіть за умови щирого каяття в суді першої інстанції та наявності на утриманні неповнолітньої дитини, не є достатньою підставою для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Тому, доводи апеляційних скарг потерпілих щодо безпідставного звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України є обґрунтованими.
Згідно ч.1 ст.420 КПК України неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання є підставою для скасування апеляційним судом вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_13 та відношенню до вчиненого кримінального правопорушення, встановлено, що він скоїв тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання до 8 років позбавленя волі,раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно.
Поряд з цим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження під час судового розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_13 свою вину визнав формально, в апеляційному суді вину заперечував, вибачень потерпілим за вчинені стосовно них умисні злочини не висловив, та не відшкодував матеріальну і моральну шкоду потерпілим.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_13 , апеляційний суд визнає наявність на утриманні малолітньої дитини. Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.
Призначаючи покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, наведені вище дані про особу обвинуваченого, обставину яка пом'якшує покарання і вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_13 та попередження скоєння ним нових злочинів, покарання у виді позбавлення волі.
В той же час під час апеляційного розгляду встановлено, що на момент розгляду апеляційної скарги, відповідно до ст.49 КК України, закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_33 за ч.2 ст.190 КК України. Доводи представника потерпілої - адвоката ОСОБА_10 щодо неможливості застосування ст. 49 КК України є безпідставними, оскільки даних щодо ухилення Калюжного від досудового розслідування або суду не встановлено.
При цьому в судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_13 просили звільнити його від покарання призначеного вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2018 року за ч.2 ст.190 КК України у зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
З огляду на це колегія суддів вважає необхідним звільнити ОСОБА_13 від покарання за ч.2 ст. 190 КК України на підставі ч.5 ст. 74 КК України.
Враховуючи, що вирок постановлено судом стосовно ОСОБА_13 , посилання в мотивувальній частині вироку на прізвище особи, матеріали справи відносно якої виділені в окреме провадження, є зайвим та підлягає виключенню.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 420, 371, 373, 374 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_13 задовольнити частково.
Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2018 року у відношенні ОСОБА_13 в частині засудження за ч.2 ст.190 КК України скасувати.
На підставі ч.5 ст.74 КК України та п.3 ч.1 ст.49 КК України звільнити ОСОБА_13 від покарання, призначеного вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 травня 2018 року у зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Виключити із вироку рішення суду про призначення ОСОБА_13 остаточного покарання за правилами ч.1 ст.70 КК України.
Виключити з мотивувальній частині вироку посилання на призвище ОСОБА_15 , зазначивши як "особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження".
Цей же вирок в частині призначення покарання за ч.3 ст.190 КК України скасувати та призначити ОСОБА_42 покарання за ч.3 ст.190 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_13 рахувати з дня фактичного затримання в порядку виконання вироку.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді: