Справа 206/1122/21
Провадження 2/206/648/21
22 червня 2021 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Кушнірчука Р.О.,
при секретареві Ільїній І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
за участю:
-представника позивача - адвоката Виприка М.О.,
19 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, обґрунтувавши останній тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстрований, але не проживає з 2004 року син позивача - ОСОБА_2 . У 2004 році ОСОБА_2 зібрав свої речі та переїхав мешкати до жінки, де разом з нею мешкає по теперішній час. ОСОБА_1 останнього разу бачила ОСОБА_2 у 2018 році коли той приїздив до неї, щоб взяти документи для лікарні. ОСОБА_2 не проживає у вказаній квартирі, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має, факт реєстрації ОСОБА_2 порушує право ОСОБА_1 на вільне розпорядження і користування майном, жодних перешкод на протязі всього часу не проживання ОСОБА_2 ОСОБА_1 не чинилось, та він у добровільному порядку залишив житло. ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 у зв'язку з тривалою, без поважної причини, відсутністю за місцем реєстрації, що і стало рід твою звернення до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 08 квітня 2021 року відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, оскільки із подорожчанням вартості комунальних послуг в неї був намір отримати субсидію, проте їй було повідомлено, що оскільки в квартирі прописаний її син ОСОБА_2 їй буде відмовлено в її наданні. В своїх поясненнях в суді, позивач вказувала на те, що в неї існує конфлікт з сином ОСОБА_2 через те, що він не знімається з реєстрації, між ними виникають сварки на ґрунті побутових стосунків, а також надходять різні судові повістки та листи з банків на ім'я сина.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, пояснив, що ОСОБА_1 є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 , проте через те, що ОСОБА_2 зареєстрований в цій квартирі остання не може отримати субсидію, а син не приймає участі в оплаті комунальних послуг.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився за невідомими суду причинами, про час і місце розгляду справи повідомлявся, про поважні причини неявки до суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, тому суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та наявних у справі документів ухвалює заочне рішення.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, проте надав заяву про розгляд справи без участі їх представника.
Заслухавши доводи позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачу, на підставі договору купівлі-продажу від 07 червня 1997 року, на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (а. с. 9).
Згідно з акту обстеження домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , від 15 лютого 2021 року складеного мешканцями будинку 55 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , останні підтвердили, що ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2004 року і по теперішній час (а. с. 11).
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 535 від 09 лютого 2021 року виданою Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, до складу сім'ї/зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 входять: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , власник; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чоловік; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син, знятий з реєстрації 20 серпня 2020 року; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , онук, знятий з реєстрації 20 серпня 2020 року; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мати (а. с. 10).
Отже, з викладеного слідує, що відповідач перебуваючи у родинних відносинах з позивачем вселився та проживає у цьому житловому приміщенні на законних підставах, як член сім'ї наймача.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.
Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24.11.1986), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18.02.1999).
Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
За положеннями ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім'ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.
Позовні вимоги позивача, направлені на позбавлення відповідача права користування жилим приміщенням, а тому можуть бути задоволені лише на підставі переконливих, взаємоузгоджених і неспростовних доказів у справі.
Відповідно до ст. ст. 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст. 76,77 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, належних, допустимих і достовірних доказів в розумінні ст. ст. 77-79 ЦПК України, які б містили інформацію щодо предмета доказування та свідчили б про не проживання відповідача у спірному житловому приміщенні без поважних причин понад один рік, позивач не надала, в той час як відповідно до положень ст. 81 ЦПК України саме сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наявний в матеріалах справи акт обстеження домогосподарства від 15 лютого 2021 року, окрім відомостей про те, що відповідач ОСОБА_2 не мешкає за адресою спірної квартири з 2004 року, не містить ніякої інформації щодо поважності чи неповажності причин його не проживання.
Суд також враховує і ту обставину, що від допиту в судовому засіданні заявлених позивачем свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підписували вказаний акт обстеження, позивач сама відмовилась, що свідчить про не бажання останньої належним чином доводити ті обставини, якими вона обґрунтовує свої позовні вимоги.
До того ж, акт обстеження спірного житлового приміщення проводився лише один раз, а не в різний час протягом одного року, як того вимагає ст. 405 ЦПК України.
Якихось ще доказів, які б підтверджували не проживання відповідача в спірному житловому приміщенні понад один рік без поважних причин та втрату інтересу до права користування житлом, матеріали справи не містять.
Разом з тим, з пояснень позивача ОСОБА_1 вбачається, що однією з передумов не проживання сина ОСОБА_2 за вказаною адресою є конфліктні ситуації між ними на ґрунті побутових стосунків, які виникають зокрема з надходження на її адресу судових повісток та листів з банків на ім'я сина.
Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 не довела належним чином тих обставин, що відповідач ОСОБА_2 дійсно не проживає саме без поважних причин понад один рік у квартирі АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати понесені по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має прав на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя Р. О. Кушнірчук