Справа № 538/120/21
Провадження № 2/538/136/21
22 червня 2021 року м. Лохвиця
Лохвицький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Цімботи Л.Г., з участю секретаря судового засідання Дробот О.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Лохвиця цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 і просить стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 12.04.2011 року у розмірі 51909,60 грн станом на 13.12.2020 року та судові витрати у розмірі 2270,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог вказано, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву б/н від 12.04.2011р. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, а у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку. У зв'язку з порушеннями зазначених зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 13.12.2020 року має заборгованість - 51909,60 грн, з яких: 41010,92 грн - заборгованість за кредитом, 10898,68 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн - заборгованість за комісією, 0,00 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ "ПРИВАТБАНК".
Ухвалою суду від 03.02.2021 року провадження у вказаній справі відкрито та ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
11.02.2021 року відповідач надав заперечення на позовну заяву в якому вказав, що з позовними вимогами не згоден. З нарахованими відсотками, які вказані АТ КБ «ПриватБанк», не згоден. Погашення боргу перед вказаним позивачем, ним проводилося протягом усього часу користування кредитом. Окремо зазначає, що періодично проводив погашення боргу перед позивачем у повному обсязі, з відсутністю будь-якої заборгованості протягом тривалого часу (за період з 2011 року). Подані позивачем до суду документи не підтверджують погодження між сторонами умов кредитування, оскільки надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника. У заяві-анкеті підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення розміру процентів та відповідальності сторін за порушення зобов'язання у вигляді неустойки (пені, штрафів). Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що містяться в матеріалах справи, не містять його підпису, а тому його не можна приймати та розцінювати, як частину кредитного договору. Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови він мав на увазі, підписуючи Анкету-Заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання зі сплати саме зазначеного в Умовах розміру відсотків, комісії, пені, штрафів у разі порушення зобов'язання з повернення кредиту. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника. Роздруківка із сайту не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення однієї сторони (у даному випадку - Банку), який може вносити відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. Тому просив призначити експертизу документів фінансово-кредитних операцій.
12.03.2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач дійсно частково виконував свої зобов'язання по договору, однак зазначених коштів недостатньо для погашення заборгованості по кредиту. Звертає увагу, що банком не заявлено вимог про стягнення неустойки, а тому заперечення відповідача з цього приводу не повинні прийматись судом до уваги. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, підстав для проведення судово-бухгалтерської експертизи не достатньо, а тому вважати даний розрахунок заборгованості неналежним відсутні. Також зауважує, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за Договором. Тому посилання відповідача, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.
Ухвалою суду від 15.03.2021 року призначено судово-економічну експертизу; проведення експертизи доручено експертам Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса"; провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Ухвалою суду від 18.05.2021 року провадження у справі поновлено, так як 17.05.2021 року до Лохвицького районного суду з Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса" надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання судової економічної експертизи № 9929.
03.06.2021 року ухвалою суду витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» документи необхідні для виконання судово-економічної експертизи; встановлено строк для надання доказів до 22.06.2021 року.
Вказана ухвала суду позивачем не виконана.
В судове засідання 22.06.2021 року позивач явку представника не забезпечив. В матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, в якому також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку банку відсутні.
Відповідач в судове засідання 22.06.2021 року не з'явився, в заяві до суду просив клопотання про призначення експертизи залишити без розгляду, справу слухати без його участі, з урахуванням поданого ним заперечення на позовну заяву.
За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, підписав анкету-заяву б/н від 12.04.2011р. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився(лася) та згоден (на) з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку. В заяві є відмітка щодо виявленого бажання оформити лише Ощадкнижку (Депозит), при цьому відсутня відмітка про оформлення будь-якої з Кредитних карток та відсутня відмітка про бажаний розмір кредитного ліміту (а.с.17).
У витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» маються дані про кредитні картки з вказівкою пільгового періоду, базової % ставки в місяць обов'язкового щомісячного платежу, щомісячної комісії за обслуговування, пені та штрафу. Підпис позичальника в ньому відсутній, дата формування відсутня, дані про його отримання відповідачем відсутні (а.с. 18).
Відповідно до довідки позивача, яка не містить дати видачі, ОСОБА_1 було надано кредитні картки: № НОМЕР_1 , що була відкрита 09.11.2015 року, з терміном дії 08/17, № НОМЕР_2 , що була відкрита 10.10.2016 року, з терміном дії 05/18, № НОМЕР_3 , що була відкрита 02.02.2017 року, з терміном дії 05/18, № НОМЕР_4 , що була відкрита 05.09.2016 року, з терміном дії 09/18, № НОМЕР_5 , що була відкрита 22.05.2017 року, з терміном дії 03/21, № НОМЕР_6 , що була відкрита 10.07.2017 року, з терміном дії 03/21, № НОМЕР_7 , що була відкрита 23.11.2017 року, з терміном дії 05/21, № НОМЕР_8 , що була відкрита 16.04.2018 року, з терміном дії 01/22, № НОМЕР_9 , що була відкрита 30.08.2018 року, з терміном дії 04/22, № НОМЕР_10 , що була відкрита 30.07.2018 року, з терміном дії 06/22, № НОМЕР_11 , що була відкрита 11.11.2019 року, з терміном дії 02/23, а згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на його ім'я за номером НОМЕР_1 , яка також не містить дати видачі, було змінено кредитний ліміт (а.с. 15-16).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 12.04.2011р. станом на 13.12.2020 р. заборгованість відповідачастановить - 51909,60 грн, з яких: 41010,92 грн - заборгованість за тілом кредита, 10898,68 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за комісією, 0,00 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Даний розрахунок підписаний представником банку, прізвище не вказане (а.с. 5-14).
Позивачем на підтвердження своїх вимог було надано, також і Виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 , проте вона не підписана та не завірена в установленому порядку (а.с.52-79).
Вказане свідчить, що між сторонами склалися спірні правовідносини з приводу виконання кредитного зобов'язання, які регулюються ст. ст. 526, 530, 536, 610, 612, 625, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі …., що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, щовстановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Узаяві позичальника від 12.04.2011 року процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12.04.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви в розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12.04.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (26.01.2021), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17 вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватись за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
З огляду на вказане, суд вважає, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, оскільки вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
За таких обставин суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку 10898,68 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з ч. 1 статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 р. № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 р. №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 р. № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 р. у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» повернуті не в повному обсязі, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за тілом кредита в розмірі 41010,92 грн, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами необхідно вирішити в порядку, встановленому статтею 141 ЦПК України.
Оскільки позовні вимоги задоволено на 79,00 % (41010,92 грн х 100 % /51909,60 грн), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1793,30 грн. (79,00 % від 2270 грн).
На підставі ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_12 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_13 , МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 12.04.2011 року у розмірі 41010 (сорок одна тисяча десять) гривень 92 коп. станом на 13.12.2020р. та судовий збір у розмірі 1793 (одна тисяча сімсот дев'яносто три) грн. 30 коп.
В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України.
Суддя Лохвицького
районного суду Л.Г.Цімбота