печерський районний суд міста києва
Справа № 201/11567/20
28 січня 2021 року суддя Печерського районного суду міста Києва Григоренко І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Третього апеляційного адміністративного суду, Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - позивач-1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - позивач-2, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - позивач -3, ОСОБА_3 ) звернулись до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Третього апеляційного адміністративного суду (далі - відповідач-1, Третій апеляційний адміністративний суд), Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-2, КМУ) та Міністерства юстиції України (далі - відповідач-3, Мінюст) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2020 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Третього апеляційного адміністративного суду про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2021 року дану справу розподілено та передано для розгляду судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
При вирішенні питання про прийняття зазначеної позовної заяви до провадження, суддею було встановлено наступне.
Так, предметом спору у даній цивільній справі є відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої, Третім апеляційним адміністративним судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як визначено у ч. 4 ст. 28 ЦПК України, позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Згідно з ч. 16 ст. 28 ЦПК України, позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Відтак, позивачі мають на вибір між кількома судами та звернутись з даною позовною заявою за місцем проживання позивачів.
Так, двоє з позивачів проживають за адресою АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до юрисдикції Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.
Як визначено у ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
За таких обставин, дана справа підсудна Дніпровському районному суду Дніпропетровської області
Крім того, при вирішенні питання про прийняття зазначеної позовної заяви до розгляду, суддею було виявлено, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання будь-якої копії ухвали позивачем-2.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з п. 7, 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, відмови у відкритті провадження та передачі справи на розгляд іншого суду.
Як визначено у ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відтак, аналізуючи викладене, не можливо встановити чи набрала ухвала про передачу справи за підсудністю законної сили.
За таких обставин, суддя дійшла висновку про необхідність повернення вказаної цивільної справи до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
При цьому, суддя також вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного суду N 4 від 31.03.1995 року м. Київ «Про судову практику в справах про відшкодування», при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції ( 254к/96-ВР) судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб. Така шкода за наявності необхідних підстав може бути відшкодована на підставі ст. 440-1 ЦК ( 1540-06 ) чи іншого законодавства. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» ( 2135-12). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Згідно з ч. 11 ст. 49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку, що відповідачами у справі про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями суду, має бути відповідний державний орган, незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю якого завдано шкоди, або посадовими чи службовими особами якого завдано шкоди, та поряд із цим - відповідний орган Державного казначейства України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 31, 352, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Третього апеляційного адміністративного суду, Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - повернути до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для виконання вимог ч. 3 ст. 31 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Григоренко