22.06.2021 Справа № 756/147/21
Справа № 756/147/21
Провадження № 2/756/2762/21
10 червня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Тихої О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Кренджеляк А.М.,
представника позивачів ОСОБА_1 ,
представника відповідачів - Стецьків Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу за договорами позики,
У січні 2021 року позивачі звернулися до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів, у якому просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь кожного з них заборгованість за договором позики від 01.10.2015 у розмірі 2 453 809,23 грн.; з відповідача ОСОБА_6 на користь кожного з них заборгованість за договором позики від 13.02.2016 у розмірі 66 900 грн.
Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня бабуся ОСОБА_7 , після смерті якої відкрилась спадщина. Позивачі, як спадкоємці за законом, за правом представлення, звернулися з заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарської І.А. Частка кожного з позивачів у спадковому майні становить 1/9 частка майна. Після смерті ОСОБА_7 позивачам стало відомо, що між ОСОБА_7 , позикодавцем, та відповідачем ОСОБА_5 , позичальником, 01.10.2015 був укладений договір позики, за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну грошову допомогу в сумі 25 000 000 грн. частинами на власний розсуд шляхом безготівкового переведення грошових коштів на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується її повернути у строк до 01.10.2025.
Крім того, 13.02.2016 ОСОБА_6 отримала на свій банківський рахунок від ОСОБА_7 у борг поворотну грошову допомогу у сумі 602 100 грн., яку ОСОБА_6 зобов'язалася повернути до 01.10.2025 включно, про що написала відповідну розписку від 13.02.2016.
Керуючись вимогами ст. 1281 ЦК України, тобто діючи за аналогією закону, позивачами, як спадкоємцями кредитора, у шестимісячний строк з дати смерті спадкодавця ОСОБА_7 направлено вимоги відповідачам про повернення боргу за договорами позики шляхом сплати одноразового платежу, проте вказані вимоги відповідачами у добровільному порядку не виконані, борги не сплачені.
З огляду на викладене позивачі просять стягнути з відповідачів на їхню користь, як спадкоємців померлого позикодавця, борги за договорами позики в межах їх часток у спадковому майні.
Ухвалою судді від 22.01.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачам наданий строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 22.02.2021 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
16.03.2021 до Оболонського районного суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_6 , у якому остання позовні вимоги не визнала та просила закрити провадження у справі в частині позовних вимог до неї про стягнення боргу за договором позики від 13.02.2016, у зв'язку з тим, що нею було повернуто ОСОБА_7 узяті у борг грошові кошти у розмірі 602 100 грн. Зазначено, що оригінал боргової розписки буде наданий нею у підготовчому судовому засіданні.
16.03.2021 від відповідача ОСОБА_5 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі. Зазначив, що дійсно між ним та ОСОБА_7 01.10.2015 був укладений договір, на підставі якого ним згідно з платіжними дорученнями у безготівковій формі було отримано поворотну грошову допомогу на загальну суму 22 084 283,09 грн. строком до 01.10.2025. Вказану грошову допомогу він ОСОБА_7 не повернув. У зв'язку з наведеним не заперечує проти стягнення з нього на користь позивачів, як спадкоємців позикодавця, боргу за вищевказаним договором в межах їх часток у спадковому майні.
Ухвалою суду від 29.04.2021 закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_9 про стягнення боргу за договорами позики на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України .
Цією ж ухвалою відмовлено у закритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики від 13.02.2016.
Ухвалою суду від 29.04.2021 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_9 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , про стягнення боргу за договорами позики та зустрічної позовної заяви ОСОБА_9 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , про стягнення боргу за договорами позики, до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу за договорами позики.
Ухвалою суду 29.04.2021 витребувано в порядку ст. 84 ЦПК України у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войнарської І.А. належним чином засвідчену копію спадкової справи № 20/2016, заведеної щодо майна померлої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 18.05.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивачів заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав зазначених в позові, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Зазначила, що відповідач ОСОБА_5 у повному обсязі визнає позовні вимоги позивачів про стягнення з нього боргу за договором позики від 01.10.2015 та бажає виплатити кожному з позивачів заявлені у позові суми в рахунок погашення своїх зобов'язань за вказаним договором. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_6 боргу за договором позики не визнала, посилаючись на те, що грошові кошти отримані у борг за розпискою від 13.02.2016, ОСОБА_6 повернула позикодавцеві ОСОБА_7 ще за життя останньої.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Встановлено, що 01.10.2015 між ОСОБА_7 , позикодавцем, та ОСОБА_5 , позичальником, був укладений договір, за умовами якого позикодавець надає позичальнику поворотну грошову допомогу в сумі 25 000 000 грн. частинами на власний розсуд шляхом безготівкового переведення грошових коштів на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується її повернути у строк до 01.10.2025. За користування допомогою проценти не нараховуються.
Відповідно до п.2.2 вказаного договору допомога повертається шляхом безготівкового переведення грошових кошті на банківський рахунок позикодавця.
На виконання вказаного договору ОСОБА_5 від ОСОБА_7 отримано поворотну грошову допомогу на загальну суму 22 084 283,09 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та випискою АТ «Укрексімбанк» від 13.10.2020.
Крім того, вказані обставини визнаються відповідачем, а тому, згідно з вимогами ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.
Також встановлено, що 13.02.2016 ОСОБА_6 отримала на свій банківський рахунок від ОСОБА_7 у борг поворотну грошову допомогу у сумі 602 100 грн., яку ОСОБА_6 зобов'язалася повернути до 01.10.2025 включно, про що написала відповідну розписку від 13.02.2016.
Факт отримання ОСОБА_6 обумовленої у розписці від 13.02.2016 грошової допомоги у розмірі 602 100 грн. підтверджується платіжним дорученням № 2488_8 від 09.02.2016 на суму 301 050 грн. та платіжним дорученням № 2488_20 від 12.02.2016 на суму 301 050 грн. та не заперечується відповідачем.
Як вбачається зі свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 у засвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою М.М. перекладі, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з матеріалами спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та переданої для ведення приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Войнарській І.А., за № 20/2016 щодо майна померлої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до приватного нотаріуса з відповідними заявами про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_7 .
Батько позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_10 є сином ОСОБА_7 та помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Статтею ст. 1266 ЦК України визначені правила спадкування за правом представлення. Так, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.
Таким чином, враховуючи, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_7 є діти померлої - ОСОБА_10 , батько позивачів, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також ОСОБА_9 та ОСОБА_9 , частка кожного з позивачів за правом представлення становить 1/9 частки у спадковому майні.
Вказане, також, підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.02.2021, виданим на частину спадкового майна спадкоємцю ОСОБА_9 , зареєстрованим у Спадковому реєстрі за № 101, згідно з яким частка онуків померлої ОСОБА_7 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спадковому майні становить 1/9.
За змістом ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 531 ЦПК України визначено, що боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Таким чином, судом встановлено, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_7 до її спадкоємців за законом - позивачів по справі, перейшли права та обов'язки, як кредиторів за вищевикладеним договором позики від 01.10.2015, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , та борговою розпискою від 13.02.2016, наданою ОСОБА_6 , в межах їх частки у спадковому майні, яка становить 1/9 частку у кожного з позивачів від спадкового майна.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що відповідач ОСОБА_5 повністю визнав позовні вимоги та не заперечував проти стягнення з нього на користь позивачів як спадкоємців позикодавця боргу за договором від 01.10.2015 у межах належних їм часток у спадковому майні (1/9 частка) достроково, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення зі ОСОБА_5 на користь кожного з позивачів боргу за договором позики від 01.10.2015 в межах часток кожного з них у спадковому майні у розмірі 2 453 809,23 грн.
Щодо позовних вимог до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики від 13.02.2016 суд зазначає наступне.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач ОСОБА_6 у відзиві на позов та її представник у судовому засіданні посилалися на те, що борг ОСОБА_6 був повернутий позикодавцеві ОСОБА_7 ще за життя останньої.
Проте, вказане не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи з огляду на наступне.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги наявність у позивачів оригіналу боргової розписки ОСОБА_6 від 13.02.2016, яка була представлена суду представником позивачів, оглянута судом та засвідчена судом копія якої долучена до матеріалів справи, суд приходить до висновку, що даних, які б свідчили про повернення відповідачем ОСОБА_6 вказаних у розписці грошових коштів позикодавцеві ОСОБА_7 судом не встановлено.
Разом з тим, враховуючи те, що термін виконання узятих на себе ОСОБА_6 зобов'язань за розпискою від 13.02.2016, не настав, оскільки, як визначено у розписці позичальник ОСОБА_6 зобов'язалася повернути надану їй грошову допомогу в повному обсязі у строк до 01.10.2025 включно, суд не вбачає підстав для дострокового стягнення з ОСОБА_6 на користь позивачів боргу за вказаним договором позики.
Крім того, суд вважає безпідставним посилання позивачів на норми ст. 1281 ЦК України як на підставу обґрунтування своїх позовних вимог, оскільки норми вказаної статті регулюють правовідносини у сфері пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, а не навпаки.
За наведених обставин вимоги позивачів до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики задоволенню не підлягають як необґрунтовані.
Вирішуючи питання про судові витрати суд, на підставі ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог стягує з відповідача ОСОБА_5 на користь кожного з позивачів витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 706,82 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 49, 76-81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу за договорами позики задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 01 жовтня 2015 року у розмірі 2 453 809 (два мільйони чотириста п'ятдесят три тисячі вісімсот дев'ять) гривень 23 копійки.
Стягнути зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 01 жовтня 2015 року у розмірі 2 453 809 (два мільйони чотириста п'ятдесят три тисячі вісімсот дев'ять) гривень 23 копійки.
Стягнути зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики від 01 жовтня 2015 року у розмірі 2 453 809 (два мільйони чотириста п'ятдесят три тисячі вісімсот дев'ять) гривень 23 копійки.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики від 13 лютого 2016 року відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 706 (одна тисяча сімсот шість) гривень 82 копійки.
Стягнути зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 706 (одна тисяча сімсот шість) гривень 82 копійки.
Стягнути зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 706 (одна тисяча сімсот шість) гривень 82 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 22.06.2021 року.
Позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя О.О. Тиха