Справа №:755/9135/21
Провадження №: 3/755/5206/21
"18" червня 2021 р.
м. Київ
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 4 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення в редакції Закону № 586-VI від 24.09.2008 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3045-VI від 17.02.2011, № 596-VIII від 14.07.2015, № 1231-IX від 16.02.2021 установила:
згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 25.04.2021 серії ААБ № 193613 ОСОБА_1 (далі - особа, що притягається до адміністративної відповідальності) 25.04.2021 о 15:50 год. керував ТЗ «Кіа», н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Соборності, 7 у м. Києві, порушив правила проїзду перехрестя, при повороті праворуч не надав дорогу ТЗ «Форд», н.з. НОМЕР_2 , який рухався в крайній правій смузі, змусивши різко гальмувати для уникнення зіткнення, чим створив аварійну обстановку, у зв'язку з чим своїми діями порушив п. 16.6 Правил дорожнього руху.
У судовому засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності указав, що дотримувався правил дорожнього руху і не створював перешкод для інших учасників дорожнього руху.
Адвокат Зленко Ю.В. відмітив, що складений протокол не відповідає вимогам КУпАП, враховуючи відсутність доказів, які в контексті положень ст. 251 КУпАП, регламентують відомості, що можуть бути належними доказами в ході підтвердження тих чи інших обставин, у зв"язку з чим вина ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України, а тому справа, на його переконання, підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
З пояснень ОСОБА_2 від 25.04.2021 (Суд ураховує саме письмові пояснення особи, з огляду на його неприбуття до суду для надання пояснень) слідує, що автомобіль НОМЕР_3 створив аварійну ситуацію, змусивши його рзко гальмувати.
Суддя дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо часу, місця, способу настання обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та безпосередньо її ролі в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного висновку.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Сам обов'язок щодо збирання доказів відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Проаналізувавши, у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані, які як докази були зібранні УПП, суддя установила, що вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП не є дійсною та доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», у розрізі такого.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 10.1 наведених Правил, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Статтею 122 КУпАП у її частині четвертій в редакції Закону № 767-VII від 23.02.2014 із змінами, внесеними згідно із Законами № 596-VIII від 14.07.2015, № 2109-VIII від 22.06.2017, № 2262-VIII від 21.12.2017, № 2754-VIII від 11.07.2019, № 566-IX від 24.04.2020 передбачено адміністративну відповідальність за порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Аварійна обстановка - порушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306, які примусили інших учасників цього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
В цій ситуації, на підтвердження вини водія у вчиненні адміністративного правопорушення УПП суду надано такі докази: протокол про адміністративне правопорушення та пояснення.
В свою чергу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності в спростування своєї вини надала особисті пояснення, щодо своїх дій, у яких указав, що діяв у межах дотримання правил дорожнього руху.
Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю Суд враховує.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Так, в даній ситуації ОСОБА_1 повністю заперечив наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, з огляду на дотримання ним Правил дорожнього руху України.
З іншої сторони надаючи оцінку протоколу про адміністративне правопорушення та поясненням іншого учасника пригоди, Суд звертає увагу на те, що вони засвідчують собою факт аварійної обстановки, однак не доводять порушення ПДР України особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як наслідок «поза розумним сумнівом» не можливо у силу наявних у справі доказів спростувати пояснення ОСОБА_1 щодо причин його дій, а тому, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на його користь.
Адже, ст. 122 КУпАП в тому числі, передбачає відповідальність за створення аварійної обстановки.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 18, 122, 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя постановила :
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення в редакції Закону № 586-VI від 24.09.2008 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3045-VI від 17.02.2011, № 596-VIII від 14.07.2015, № 1231-IX від 16.02.2021 закрити на підставі п. 1 ст. 247 даного Кодексу.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-294 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
С у д д я Оксана БІРСА