Справа № 755/7464/21
"22" червня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд)
у складі головуючої судді ОСОБА_1 одноособово,
за участю
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
та сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.09.2021 за № 12020105040000941за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, у т.ч. 30.01.2018 Печерським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням ст. 70 указаного Кодексу, до позбавлення волі на строк 1 рік зі звільненням від відбування покарання у порядку ст. 75 КК з іспитовим строком на 1 рік; 21.01.2021 Печерським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням ст. 70 указаного Кодексу, до позбавлення волі на строк 2 роки; 12.03.2021 Деснянським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням ст. 70 указаного Кодексу, до позбавлення волі на строк 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 Кримінального Кодексу України (далі - КК),
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 01.09.2020 приблизно о 11 годин 00 хвилин, маючи намір на повторне скоєння навмисного злочину, з корисливих мотивів, з метою незаконного власного збагачення, увійшов до магазину «Gloria Jeans», що розташований розташованому за адресою, м. Київ, пр-т. Шухевича 2-т ТРЦ «Skymall».
Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на повторне викрадення чужого майна, а саме одягу з указаного магазину, що належить ТОВ «Глорія Джине», ОСОБА_4 , впевнившись, що за його діями ніхто з персоналу магазину та сторонніх осіб не спостерігає, та його дії носять таємний характер, підійшов до стелажу з одягом, де знаходилися куртки чоловічі, та взяв куртку чоловічу артикул ВАС008322 трикотаж чорний S/182, закупівельною вартістю 665 грн. 83 коп., та не маючи наміру розрахуватися за обраний товар, помістив трикотажну чорну куртку до власного рюкзака, який мав при собі.
В подальшому ОСОБА_4 , не маючи наміру розрахуватися за обраний товар, пройшов повз платіжні каси, та безперешкодно направився до виходу з магазину, та пройшовши антикрадіжні рамки, разом з викраденим майном був зупинений працівниками магазину.
Таким чином, ОСОБА_4 не довів злочин де кінця з причин, що не залежали від його волі.
Вказаних висновків Суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого, який будучи допитаним в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини його вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу, щиро розкаявся у вчиненому.
Так, указав, що дійсно за наведеного у вироку алгоритму учинив замах на крадіжку.
Останній також виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив Суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього кримінального правопорушення, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку,приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за вище встановлених обставин.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, Суд уважає, установленими усі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
При кваліфікації дій обвинуваченого Суд ураховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Відповідно до пунктів 3-4 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», які віднайшли своє відображення у позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 11 вересня 2019 року в справі № 725/2266/18, слідує, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Згідно ст. 15 КК замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Статтею 32 КК визначено, що повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
В цей час є установленим, що обвинувачений до 01.09.2020 учиняв крадіжки, зокрема, 21.02.2020 (див. у т.ч. судове рішення від 12.03.2021).
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним,Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив закінчений замах на повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку), однак свій злочинний умисел до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, обставинами, що пом'якшують покарання є
? щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК щодо події кожного з кримінальних правопорушень, у т.ч. їх час, місце, спосіб учинення.
Адже, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанову ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к).
Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки;
? активне сприяння розкриттю кримінального проступку, що виразилось у активному сприянні у встановленні обставин регламентованих ст. 91 КПК.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не установлено.
Також, Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має місце проживання, стан здоров'я, спосіб життя (див. дані установочної чатсини цього рішення), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв'язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 185 КК України у виді позбавлення волі, із визначенням остаточного покарання у порядку ст. 70 КК ураховуючи його засудження за вироком від 12.03.2021.
Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Також, у порядку ч. 4 ст. 70 КК, яка регламентує, що в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу, слід зарахувати частково відбуте покарання за вироком від 12.03.2021 шляхом визначення початку строку обраховування покарання в цій справі з 30.10.2020.
Питання щодо речових доказів Суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, Суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Згідно ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного цим вироком більш суворим призначеним вироком Деснянського районного суду м. Києва від 12.03.2021, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_4 в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховути покарання, відбуте частково за попереднім вироком Деснянського районного суду м. Києва від 12.03.2021, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу, та, як наслідок, обраховувати початок строку такого покарання з 30.10.2020.
Речові докази: куртка передана на зберігання представнику ТОВ «ГЛОРІЯ ДЖИНС» ОСОБА_5 залишити у володінні указаного товариства.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
С у д д я Оксана БІРСА