Справа №:755/9421/21
Провадження №: 2-а/755/218/21
"10" червня 2021 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Савлук Т.В. вивчивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
08 червня 2021 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
09 червня 2021 року вказаний позов був переданий судді Савлук Т.В. відповідно до контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно зі ст. 15 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 1ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» цивільне судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
Згідно зі ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Частиною 1статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
Згідно з частиною першою ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
За ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні ц цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою, а сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини 3 статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.
Рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року №2р-2018 Закону України «Про засади державної мовної політики» від 03 липня 2012 року №5029-VI, зі змінами, визнаний неконституційним, втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення.
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації того), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята ст. 10 Конституції України)
Верховний Суд також неодноразово наголошував на тому, що подані судові документи повинні бути викладенні державною мовою. Правова позиція викладена у ухвалі Верховного суду України від 31 березня 2020 року у справі №636/398/19, провадження №61-5685ск20; від 19 березня 2020 року у справі № 629/5741/19, провадження №61-5019ск20; від 02 березня 2020 року у справі №623/4072/19, провадження №61-2581ск20; від 27 лютого 2020 року у справі №638/6372/19, провадження №61-2956ск20.
З огляду на зазначене, позивачу необхідно надати позовну заяву яка повинна бути викладена державною (українською) мовою відповідно до кількості учасників судового процесу.
Крім того, згідно п. 3 ч. 1 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно положення ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до місцевого суду як адміністративного - 08 червня 2021 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Дніпровського районного суду м. Києва, в той же час, як вбачається з позову постанови про адміністративне правопорушення №ДП1800736473 та №ДП1800736474 винесені 02 лютого 2021 року.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивач звернувся з адміністративним позовом до суду з порушенням строків для оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, які визначені ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відраховуються у календарних днях, ураховуючи, що оскаржувана позивачем постанова прийнята - 02 лютого 2021, тому останнім днем її оскарження є - 12 лютого 2021 року, однак позивач звернувся до суду лише - 08 червня 2021 року, тобто прострочивши строк оскарження на 116 днів, відповідно, не надавши при цьому доказів наявності причини такого пропуску строків, що підлягає до оцінки судом в частині її поважності, з метою встановлення можливості подовження строків оскарження постанов суб'єкта владних повноважень. При цьому до матеріалів позовної заяви не долучено заяви про поновлення строку звернення з даним позовом до суду, із зазначенням поважності причини пропуску такого строку, з посиланням на докази, які підтверджують вказану заяву.
Статтею 25 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Як вбачається із позовної заяви, позивачем вказано власне місце проживання: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Дніпровського району м. Києва. В той же час, матеріали позовної заяви не містять відомостей, які б підтверджували зареєстроване місце проживання позивача саме за адресою, вказаною у позовній заяві. Відсутність вказаних відомостей перешкоджає визначенню дотримання правил підсудності під час звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з вимогами: «визнати незаконними та скасувати дві постанови серії №ДП1800736473 та №ДП1800736474 від 02 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності»
Заявлені вимоги позивача щодо скасування постанови стосується дій суб'єкта владних повноважень, який виніс оскаржувані постанови серії №ДП1800736473 та №ДП1800736474 від 02 лютого 2021 року.
Разом з тим, у позовній заяві не вказано, які вимоги позивача пред'явлені до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та в чому полягає порушення його прав, свобод та законних інтересів цим відповідачем.
Згідно п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Разом з тим позивачем не вказано, чи всі докази ним подано до суду.
Частиною п'ятою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.
Отже, суд наголошує, що копії документів подаються до суду належно завіреними.
Вказуючи на належність засвідчення копії суд зазначає, що ксерокопія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено, з відміткою про засвідчення копії документа, особою, яка його посвідчує, яка складається: зі слів "Згідно з оригіналом", назви та особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису, та печатки (для нотаріального завірених копій, копій, що подаються адвокатом як представником (за наявності такої печаті), чи які подаються юридичними особами публічного та приватного права).
Додані до заяви документи, всупереч вимогам ст 94 КАС України, не завірені належним чином.
Враховуючи, що подані до позову документи не є оригіналами та як копії належним чином не завірені, а саме не містять: відмітку «З оригіналом згідно»; особистого підпису особи, яка засвідчує копії; ініціали та прізвище, дату засвідчення копії, такі документи не можуть підтверджувати дійсні факти, зафіксовані в їх оригіналах, що нівелює їх доказову силу, а у разі відсутності у позивача оригіналів таких документів - зазначити про наявність у іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких долучено/має бути долучено до позовної заяви.
На підтвердження обставин, зазначених позивачем у змісті позовної заяви, а також на підтвердження наявності предмета спору, позивачем на виконання даної ухвали суду має бути долучено до матеріалів позовної заяви постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, які оскаржується позивачем, у разі неможливості надати відповідні документи до суду, має бути надано письмове звернення (запит), щодо отримання інформації та відмови про неможливість отримати докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
В той же час, до матеріалів позовної заяви позивачем не додано копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
У разі усунення недоліків позивачу слід подати адміністративний позов в новій редакції разом із доданими документами до нього відповідно до кількості учасників процесу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суд приходить до висновку, про необхідність залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 5, 160, 161, 169 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- залишити без руху.
Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж десять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.
Суддя: