22 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/998/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Студенця В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду державного майна України
на рішення Господарського суду Полтавської області
(суддя - Мацко О.С.)
від 24.09.2020
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Гребенюк Н.В., судді: Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.)
від 22.04.2021
у справі № 917/998/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс Агро"
до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "МГ Тек", Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрресурс Груп"
про стягнення 2 337 704, 33 грн,
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.09.2020 у справі №917/998/20 позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс Агро" 2 337 704,33 грн - збитків.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2020 у справі №917/998/20 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.09.2020 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №917/998/20, Фонд державного майна України подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій також клопоче про поновлення строків на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Фонду державного майна України, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
Так, пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до підпункту 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення 2 337 704, 33 грн.
З огляду на викладене розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги складає 70 131, 13 грн, а саме: (2 337 704, 33 грн *1,5%)*200%, де 1,5 - ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, 200 - ставка судового збору за подання касаційної скарги.
Разом з тим Фондом державного майна України до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.
Крім того, згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
У касаційній скарзі Фонд державного майна України однією з підстав касаційного оскарження зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2021 у справі №17/166, проте у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах.
Постанова Вищого господарського суду України не є постановою Верховного Суду у розумінні ст. 287 ГПК України.
Крім того, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не застосовано висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21.10.2014 у справі №26/327 та у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, проте не наводить щодо застосування якої саме конкретної, чітко визначеної норми матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) викладено висновок, у зазначених постановах Верховного Суду, та не застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи викладене та те, що Фондом державного майна України до касаційної скарги не додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі та у касаційній скарзі не зазначено, щодо застосування якої саме конкретної, чітко визначеної норми матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) викладено висновок, у зазначених постановах Верховного Суду, та не застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, то така касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження буде розглянуто після усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 у справі №917/998/20 залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
2. Фонду державного майна України усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:
- надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 70 131, 13 грн за подання касаційної скарги у даній справі та навести щодо якої саме конкретної, чітко визначеної норми матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) викладено висновок щодо її застосування, у наведених скаржником постановах Верховного Суду, та не застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач В. Студенець