08 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/1750/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Сотник А.С.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз"
представник позивача - адвокат Онищенко І.П., довіреність № 1-2516 від 10.12.2020,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія"
представник відповідача - Степанова О.В., протокол загальних зборі учасників № 7 від 20.05.2021,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
представник третьої особи - адвокат Климюк В.Ю., довіреність № 14-182 від 07.10.2020,
2. Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"
представники - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) касаційну скаргу
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Донецької області
від 12.08.2020
у складі колегії суддів: Ніколаєвої Л.В. (головуючого), Паляниці Ю.О., Чернової О.В.
та на постанову Східного апеляційного господарського суду
від 27.01.2021
у складі колегії суддів: Терещенко О.І. (головуючого), Сіверін В.І., Гетьман Р.А.
у справі за позовом
Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія"
про стягнення 157 795 712,48 грн.,
Рух справи та короткий зміст вимог
1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом, в якому просило суд:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмут-Енергія" (далі - ТОВ "Бахмут-Енергія") повернути АТ "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 23 613,134 тис. куб. м.;
- стягнути з ТОВ "Бахмут-Енергія" на користь АТ "Укртрансгаз" 157 795 712,48 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 23 613,134 тис. куб. м.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на здійснення відповідачем з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є третя особа 2 (ПАТ "Донецькоблгаз"), відбору природного газу у жовтні 2016 - квітні 2017, за відсутністю постачальника природного газу та без оформлення договірних відносин з позивачем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.08.2020 у справі №905/1750/19 відмовлено АТ "Укртрансгаз" у задоволенні позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 905/1750/19 апеляційну скаргу представника АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ - адвоката Петрук Я.Ю. (вх. № 2997Д/1-18) та апеляційну скаргу представника АТ "Укртрансгаз"- адвоката Кухтик В.М. (вх. №3079Д/1-18) залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2020 у справі №905/1750/19 залишено без змін.
5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.
6. Зокрема, суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що у цьому випадку, захист майнових інтересів позивача, як оператора ГТС, має здійснюватися в межах правовідносин з надання послуг балансування в порядку, встановленому Кодексом ГТС та договором про транспортування природного газу, укладеним між АТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Донецькоблгаз".
Судом констатовано, що такий захист майнових інтересів вже здійснюється позивачем в межах справи № 905/1140/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" до ПАТ "Донецькоблгаз" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача НАК "Нафтогаз України" та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача в т.ч. ТОВ "Бахмут - Енергія" про стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу та пені, 3% річних, інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Донецької області від 12.08.2020 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 905/1750/19, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою про скасування оскаржених рішення та постанови, з вимогою прийняти нове рішення про задоволення позову.
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/1750/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2021.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду Погребняка В.Я. від 22.03.2021 касаційну скаргу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 905/1750/19 залишено без руху.
Надано АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
Роз'яснено АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
10. 06.04.2021 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, разом з доказами сплати судового збору в сумі 1 344 700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 000016417 від 31.03.2021.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В. від 22.04.2021 клопотання АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено.
Поновлено АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на касаційне оскарження.
Відкрито касаційне провадження у справі № 905/1750/19 Господарського суду Донецької області за касаційною скаргою АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021.
Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 відбудеться 08.06.2021.
12. Від ТОВ "Бахмут-Енергія" надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 - без змін.
13. Від ТОВ "Бахмут-Енергія" надійшло клопотання про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку "EasyCon".
14. В судове засідання 08.06.2021 з'явилися представники позивача АТ "Укртрансгаз", відповідача ТОВ "Бахмут-Енергія" та скаржника АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", які надали пояснення у справі.
15. Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.
16. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 905/1750/19 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
17. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (08.06.2021) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 08.06.2021.
18. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.
Доводи скаржника
(АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України")
19. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що касаційна скарга подається з підстав визначених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, застосування норми права без урахування висновків щодо її застосування, а саме положень Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17" та надання оцінки правомірності дій НАК "Нафтогаз України" при виконанні умов договорів постачання природного газу без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17, від 19.02.2019 у справі № 925/1477/17.
Доводи відповідача
(ТОВ "Бахмут-Енергія")
20. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішення та постанови та не погоджується з доводами, викладеними у касаційній скарзі.
21. Зазначає, що суди попередніх інстанцій правомірно встановили, що позивачем неправильно надано кваліфікацію спірним правовідносинам, та з огляду на спеціальне законодавство у сфері газопостачання, яким врегульовано такі правовідносини, положення гл. 83 ЦК України, зокрема ст. ст. 1212, 1213 ЦК України щодо безпідставного набуття, збереження майна, на які посилається позивач, застосуванню не підлягають.
22. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені п. п. 1, 3, 4, 8 ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (ч. 4 ст. 300 ГПК України в редакції Закону № 460-IX від 15.01.2020).
23. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо її застосування, а саме положень Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17" та надання оцінки правомірності дій НАК "Нафтогаз України" при виконанні умов договорів постачання природного газу без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17, від 19.02.2019 у справі № 925/1477/17.
У цій справі № 905/1750/19 предметом розгляду є вимоги транспортувальника природного газу (оператора газотранспортної системи) до споживача про зобов'язання повернути майно та стягнення коштів, обґрунтовані тим, що відповідач набув природний газ позивача без будь-якої правової підстави в порядку ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, за відсутності укладеного договору постачання природного газу.
За змістом постанови Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17 судом розглянуто позовні вимоги споживача до оператора газорозподільної системи про зобов'язання відновити газопостачання, позов обґрунтовано посиланням на неправомірність дій відповідача з припинення газопостачання з огляду на те, що між позивачем та третьою особою (постачальником природного газу) існують договірні відносини з визначенням обсягу постачання природного газу.
З постанови Верховного Суду у справі № 925/1477/17 вбачається, що постанову хоча і прийнято за матеріально-правового обґрунтування схожого з даною справою, але справа № 925/1477/17 та справа, що зараз розглядається Верховним Судом є різними за суб'єктним складом та встановленими судами обставинами справи. Крім того, справу № 925/1477/17 Верховним Судом направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку у справі.
Слід також зазначити, що за результатами нового розгляду справи фактично - доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження судами обставин і доказів у справі, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у справі (аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 19.05.2020 зі справи № 916/1886/18 та від 26.05.2020 зі справи № 922/2776/19).
У справі № 904/5094/17 (постанова Верховного Суду від 04.04.2018) предметом розгляду були вимоги споживача до оператора газорозподільної системи про зобов'язання відповідача відновити газопостачання позивачу, що обумовлює суттєву відмінність предмету доказування у цій справі від справи, що зараз розглядається Верховним Судом.
У справі № 904/2092/17 суди розглядали позов про визнання протиправними дій з направлення повідомлень/актів про припинення газопостачання та вимоги відновити газопостачання, що припинене з підстав відсутності підтвердженої номінації на природний газ у заявленому періоді.
Отже, аналіз змісту цих постанов засвідчує, що предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог у даній справі, в якій оскаржувані судові рішення ухвалено за результатами розгляду вимог про повернення безпідставно набутого майна або відшкодування його вартості споживачем природного газу, не є подібними (релевантними) до предмета спору, підстав позову, позовних вимог, отже і предмета доказування, за змістом зазначених скаржником постанов у справах № 904/5621/17, № 904/5094/17, № 904/2092/17, № 925/1477/17.
Оцінюючи доводи скаржника, Колегія суддів враховує, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено що подібність правовідносин (про яку йдеться в ст. 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник касаційної скарги обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв тягне за собою процесуальні наслідки встановлені ст. 296 ГПК України.
Зважаючи на наведене, посилання АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" на зазначені вище постанови Верховного Суду, що ухвалені за неподібних даній справі правовідносин, не можуть розглядатися як такі, що підтверджують підстави касаційного оскарження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки вони відрізняються як предметом спору, так підставами позову і змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
При цьому Колегія суддів зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
24. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, колегія суддів, відповідно до п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 905/1750/19.
25. Судові витрати
У зв'язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати в даній справі з урахуванням вимог ст. ст. 129, 130 ГПК України розподілу не підлягають. Адже за змістом зазначених норм покладення судових витрат на ту чи іншу сторону або компенсація таких витрат здійснюється у випадках розгляду справи по суті або у разі визнання позову, закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду (причому закриття провадження у справі є процесуальною дією, відмінною від закриття касаційного провадження).
Керуючись ст. ст. 234, 235, 287, 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Касаційне провадження у справі № 905/1750/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Донецької області від 12.08.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 905/1750/19 закрити на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
О.В. Васьковський