08 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 907/7/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Дроботової Т.Б., Чумака Ю.Я.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Бахуринський І.М. (самопредставництво), Шкурай Н.М. (самопредставництво)
відповідача - Твердохліб І.Ю. (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київагронафтотрейд"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 (судді: Мирутенко О.Л. (головуючий), Желік М.Б., Скрипчук О.С.)
та рішення Господарського суду Львівської області від 08.04.2020 (судді: Кидисюк Р.А. (головуючий), Бортник О.Ю., Стороженко О.Ф.)
за первісним позовом Комунальної організації "Київмедспецтранс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київагронафтотрейд"
про стягнення суми 54 798,92 грн за договором про закупівлю №350к від 04.05.2018,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київагронафтотрейд"
до Комунальної організації "Київмедспецтранс"
про визнання протиправними дій, визнання припиненими зобов'язань, скасування оперативно-господарських санкцій,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Комунальна організація "Київмедспецтранс" (далі - Позивач, КО "Київмедспецтранс") звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київагронафтотрейд" (далі - Відповідач, ТОВ "Київагронафтотрейд") про стягнення 1 764 980,00 грн в якості штрафних та оперативно-господарських санкцій у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю №350к від 04.05.2018.
1.2. ТОВ "Київагронафтотрейд", вважаючи, що ним не було допущено порушень умов договору та посилаючись на те, що КО "Київмедспецтранс" своїми діями фактично заблокував укладення додаткової угоди, подало до місцевого господарського суду зустрічний позов з вимогою визнати протиправними дії при односторонній відмові КО "Київмедспецтранс" застосовувати усі положення частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", під час виконання договору №350к від 04.05.2018; визнати припиненими зобов'язання, що виникли у ТОВ "Київагронафтотрейд" з договору №350к від 04.05.2018 у зв'язку з одностороннім розірванням КО "Київмедспецтранс" зазначеного договору; скасувати оперативно-господарські санкції, застосовані КО "Київмедспецтранс" по договору №350к від 04.05.2018 до ТОВ" Київагронафтотрейд", перелічені у повідомленні від 18.06.2018 вих. №616-1: штраф у сумі 40471,98 грн та відмову від встановлення на майбутнє будь-яких господарських відносин із ТОВ "Київагронафтотрейд".
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.04.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі №907/7/19, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Київагронафтотрейд" на користь КО "Київмедспецтранс" 41 939,85 грн штрафу згідно договору про закупівлю №350к від 04.05.2018. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині первісного позову (стягнення 10 186,05 грн штрафу, 2 037,10 грн інфляційних втрат та 636,23 грн 3% річних) відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.
2.2. Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, з огляду на відсутність доказів поставки товару за Заявкою №552-7 від 01.06.2018, дійшов висновку про правомірність нарахування Позивачем за первісним позовом неустойки (штрафу) в розмірі 41 939,85 грн.
2.2. Також суди зазначили, що в процедурі закупівлі №UA-2018-02-13-000348-с Учасник не звертався зі скаргою до АМКУ про зобов'язання Замовника внести зміни до тендерної документації, а навпаки, надав до тендерної пропозиції лист-гарантію щодо безумовного підписання договору, без унесення до нього змін та безумовне здійснення поставки Товару за ціною за одиницю (літр) Товару не вище тендерної пропозиції за результатами аукціону в повному обсязі торгів.
2.3. Крім того, судами враховано, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази зміни ціни товару за договором, ані за домовленістю сторін, ані за рішенням суду.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Київагронафтотрейд" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків викладених у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №922/3490/17 щодо застосування пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та у постанові Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №922/788/19 щодо застосування статей 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Також у якості підстави для подання касаційної скарги заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій встановили істотні обставини справи на підставі неналежних та недопустимих доказів.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу КО "Київмедспецтранс" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з підстав їх законності та обґрунтованості.
4. Обставини встановлені судами
4.1. На підставі рішення №3410-р/пк-пз від 12.04.2018 Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель ТОВ "Київагронафтотрейд" визначено переможцем відкритих торгів (оголошення про проведення №UA-2018-02-13-000348-c).
4.2. 04.05.2018 між ТОВ "Київагронафтотрейд" (учасник) та КО "Київмедспецтранс" (замовник) укладений договір №350к про закупівлю, відповідно до умов якого замовником визначено переможцем відкритих торгів оголошення закупівлі №UA-2018-02-13-000348-c, зобов'язався поставляти та передавати у власність замовника ДК 021:2015 за кодом Єдиного закупівельного словника (CPV) 09130000-9 - нафта та дистиляти (бензин А-92 ЄВРО 5 або еквівалент бензовозними нормами в кількості 4656 л; бензин А-95 ЄВРО 5 або еквівалент бензовозними нормами в кількості 23046 л; дизельне паливо ЄВРО 5 або еквівалент бензовозними нормами в кількості 27623 л) належної якості, що відповідає державним стандартам, а замовник зобов'язався приймати Товар та оплачувати його на умовах цього договору.
4.3. Згідно із специфікацією предметом закупівлі є бензин А-92 ЄВРО 5 або еквівалент в кількості 4656 л за ціною 24,45 грн (з ПДВ) за 1 (один) літр, всього на суму 113 839,20 грн; бензин А-95 ЄВРО 5 або еквівалент в кількості 23046 л за ціною 25,40 грн (з ПДВ) за 1 (один) літр, всього на суму 585 368,40 грн; дизельне паливо ЄВРО 5 або еквівалент в кількості 27623 л за ціною 22,25 грн (з ПДВ) за 1 (один) літр, всього на суму 614 611,75 грн.
Загальна сума договору згідно специфікації становить 1313819,35 грн, в т.ч. ПДВ - 218 969,89 грн.
4.4. Щодо заявки №490-7 від 15.05.2018, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
15.05.2018 на вико.нання п.5.1. та п.5.3.1. договору позивач за первісним позовом направив на визначену в договорі електронну адресу відповідача за первісним позовом K421@ukr.net заявку №490-7 від 15.05.2018, згідно якої замовник просив відвантажити товар на умовах договору бензовозними нормами до бензовозу, а саме:
- 16.05.2018 - Дизельне паливо ЄВРО 5 або еквівалент у кількості 4656 л за ціною 22,25 грн. (з ПДВ) за 1 (один) літр;
- 17.05.2018 - Дизельне палива ЄВРО 5 або еквівалент у кількості 9234 л за ціною 22,25 грн. (з ПДВ) за 1 (один) літр.
15.05.2018 на електронну адресу замовника від учасника надійшло підтвердження наявності товару №321 від 15.05.2018, в якому повідомлялось про можливість відвантаження 16.05.2018 з 14:00 до 18:30 Дизельного палива ЄВРО 5 в кількості 4656 л за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16-в та/або Київська обл. м. Вишгород, вул. Набережна, 26 та/або м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1, склад ПММ №2 на умовах EXW за цінами договору.
Як зазначив позивач за первісним позовом, до числа нафтобаз, які передбачені п.5.3. договору, учасником було включено нафтобазу, що не передбачена умовами договору, яка знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1, склад ПММ №2.
16.05.2018 на нафтобазі учасника за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16-в бензовоз замовника був навантажений ДП у кількості 4656 л., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №4770518 від 16.05.2018 та видаткової накладної №РН-0000193 від 16.05.2018 на суму 103596,00 грн.
16.05.2018 на електронну адресу замовника від учасника надійшло підтвердження наявності товару №324 від 16.05.2018, в якому повідомлялось про можливість відвантаження 17.05.2018 з 14:00 до 18:30 Дизельного палива ЄВРО 5 в кількості 9234 л за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16-в та/або Київська обл. м. Вишгород, вул. Набережна, 26 та/або м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1, склад ПММ №2 на умовах EXW за цінами договору.
Оскільки учасником до числа нафтобаз, які передбачені п.5.3. договору, було включено нафтобазу, що не передбачена умовами договору, яка знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1, склад ПММ №2, 16.05.2018 замовником на електронну адресу учасника надіслано лист №497-7 від 16.05.2018 з вимогою вказати точну адресу нафтобази, на якій буде відвантажуватися товар та зазначенням, що вимога прибуття бензовозу замовника за адресою: м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1, склад ПММ №2, що не передбачена умовами договору, є незаконною.
17.05.2018 на нафтобазі учасника за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16-в бензовоз замовника був навантажений ДП у кількості 4656 л., що підтверджується копіями товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №4780518 від 17.05.2018 та видаткової накладної №РН-0000197 від 17.05.2018 на суму 103596,00 грн.
17.05.2018 замовник направив на електронну адресу учасника лист №501-7, в якому у зв'язку з неможливістю 17.05.2018 отримати дизельне паливо Євро 5 (товар) у кількості 4578 л згідно заявки №490-7 від 15.05.2018 на умовах договору №350к від 04.05.2018 просив учасника відвантажити товар у кількості 4578 л - 18.05.2018.
18.05.2018 на нафтобазі учасника за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16-в бензовоз замовника був навантажений ДП у кількості 4578 л., що підтверджується копіями товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №4820518 від 18.05.2018 та видаткової накладної №РН-0000201 від 18.05.2018 на суму 101860,50 грн.
24.05.2018 учасник (відповідач за первісним позовом) звернувся до замовника (позивача за первісним позовом) з листом вих.№260, в якому зазначив, що з моменту укладання договору відбулось зростання цін на ринку нафтопродуктів в Києві та Київській області, що підтверджується відповідною доданою до цього звернення довідкою Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків на підтвердження підвищення цін. Пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено зміну ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Тому учасник звертається до замовника з пропозицією про укладання додаткової угоди до договору про збільшення цін за одиницю товару без збільшення суми визначеної в договорі та пропонує встановити їх на рівні:
- на бензин А-92 ЄВРО 5 - 26,76 грн/л з ПДВ 20 %;
- на бензин А-95 ЄВРО 5 - 27, 64 грн/л з ПДВ 20 %;
- на дизельне паливо ЄВРО - 24,46 грн/л з ПДВ 20 %.
Як зазначає учасник, таке підвищення ціни не перевищує меж 10 % (десяти відсотків) від первинної ціни за одиницю товару та рівня цін вказаних у доданій довідці, про що буде вказано у видаткових накладних, які надаються на кожну поставлену партію товару. Крім того, з метою безперебійної та своєчасної поставки товару та у зв'язку з можливим дефіцитом його на зазначених в договорі нафтобазах, звертається до замовника з пропозицією розширити перелік нафтобаз учасника, про що внести відповідні зміни в п.5.3. договору. Разом з цим листом на виконання п.11.1. Розділу 11 договору учасник надав підписані з його боку два примірники додаткових угод до договору, один з яких, але не пізніше п'яти днів з моменту отримання цього звернення, просив підписати, скріпити печаткою і повернути уповноваженому представнику чи на адресу Учасника.
30.05.2018 у відповідь на лист вих.№260 від 24.05.2018 замовник (позивач за первісним позовом) надіслав на адресу учасника лист №542-1, в якому зазначив, що пропозиція учасника про збільшення ціни за одиницю товару суперечить умовам договору, які встановлені пунктами 3.3., 3.5., 5.2., 11.9., 11.12. договору, якими зокрема визначено обов'язок учасника здійснити поставку товару замовнику в повному обсязі за ціною за одиницю (літр) товару не вище тендерної пропозиції, а також вичерпний перелік підстав для зміни ціни за одиницю (літр) товару та порядок такої зміни. При цьому умовами договору передбачено можливість зміни ціни за одиницю (літр) товару виключно в бік зменшення (без зміни кількості та якості товару). Замовник вказав, що пропозиція учасника про розширення переліку нафтобаз учасника суперечить Закону України "Про публічні закупівлі", жодною нормою якого не передбачено право учасника-переможця закупівлі вносити зміни до своєї тендерної пропозиції після її розкриття, а тим паче після укладення договору про закупівлю. Таким чином, пропозиція учасника, що міститься в листі №260 від 24.05.2018, не відповідає вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" та суперечить умовам договору, а тому не може бути прийнята замовником.
4.5. Щодо заявки №552-7 від 01.06.2018, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
01.06.2018 на виконання п.5.1. та п.5.3.1. договору позивач за первісним позовом направив на визначену в договорі електронну адресу відповідача за первісним позовом K421@ukr.net заявку №552-7 від 01.06.2018, згідно якої замовник просив відвантажити товар на умовах договору бензовозними нормами до бензовозу, а саме:
- 04.06.2018 - Дизельне паливо ЄВРО 5 або еквівалент у кількості 9155 л за ціною 22,25 грн. (з ПДВ) за 1 (один) літр;
- 05.06.2018 - Дизельне палива ЄВРО 5 або еквівалент у кількості 4578 л за ціною 22,25 грн. (з ПДВ) за 1 (один) літр;
- 05.06.2018 - Бензин А-92 ЄВРО 5 або еквівалент у кількості 4656 л за ціною 24,45 грн. (з ПДВ) за 1 (один) літр;
01.06.2018 на електронну адресу замовника від учасника надійшло підтвердження наявності товару №361 від 01.06.2018.
У вказаному підтвердженні учасник (відповідач за первісним позовом) повідомив, що листом за вих.№260 від 24.05.2018 звернувся до замовника (позивача за первісним позовом) з повідомленням про існування підстав для змін істотних умов договору про закупівлю №350к від 04.05.2018 у порядку, передбаченому положеннями частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та з пропозицією про укладання відповідної додаткової угоди до нього, про збільшення цін за одиницю товару з одночасним розширенням переліку нафтобаз учасника. Зазначив, що станом на 01.06.2018 учасником не було отримано відповіді з відмовою чи підтвердженням щодо пропозиції/звернення у вих. № 260 від 24.05.2018 та не повернуто учаснику підписану додаткову угоду до договору №350к від 04.05.2018. Враховуючи вище викладене, на виконання п.5.3.2. договору та враховуючи заявку замовника від 01.06.2018 №552-7 учасник підтвердив наявність замовленого до відвантаження товару та дату можливого його відвантаження:
- 04.06.2018 з 14:00 до 18:30 Дизельного палива ЄВРО-5 в кількості 9155 л, але за ціною 24,46 грн., вказаною у додатковій угоді до договору у супроводі з листом за вих.№260 від 24.05.2017;
- 05.06.2018 з 14:00 до 18:30 Дизельного палива ЄВРО-5 в кількості 4578 л, але за ціною 24,46 грн., вказаною у додатковій угоді до договору у супроводі з листом за вих.№260 від 24.05.2017;
- 05.06.2018 з 14:00 до 18:30 Бензину А-92 ЄВРО-5 в кількості 4656 л, але за ціною 26,76 грн., вказаною у додатковій угоді до договору у супроводі з листом за вих.№260 від 24.05.2017.
У зв'язку з наведеним учасник просив замовника забезпечити прибуття свого уповноваженого представника та бензовозу для приймання/отримання товару у вказану дату та зручний для нього час з 14:00 до 18:30 за адресами: м. Київ, вул. Куренівська, 16-в та/або Київська обл. м. Вишгород, вул. Набережна, 26 та/або м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1, склад ПММ №2 (на момент відповіді в наявності як дизельне паливо ЄВРО-5 так і Бензин А-92 ЄВРО-5) на умовах EXV, надавши представнику учасника при його отримання крім доручення на отримання партії товару один примірник підписаної з боку замовника додаткової угоди до договору №350к від 04.05.2018.
04.06.2018 замовником на електронну адресу учасника направлено повідомлення №558-7 від 04.06.2018 про порушення учасником умов договору, в якому зазначив, що згідно з п.5.3.2. договору сторони погодили, що ненадання учасником письмового підтвердження у строк, встановлений цим пунктом договору, а також надання письмового підтвердження про поставку товару на умовах, що відрізняються від зазначених у письмовій заявці, вважається відмовою учасника здійснити поставку товару за письмовою заявкою замовника. Також, замовник повідомив, що 30.05.2018 замовником на адресу учасника направлено рекомендованим листом №542-1 відповідь на лист учасника №260 від 24.05.2018.
Матеріали справи не містять доказів поставки товару за заявкою №552-7 від 01.06.2018.
24.05.2018 учасник звернувся до замовника з листом вих. №260, відповідно до якого зазначив, що з моменту укладення договору №350к від 04.05.2018 відбулося зростання цін на ринку нафтопродуктів в Києві та Київській області, що підтверджується доданою до звернення довідкою Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків на підтвердження підвищення цін". Керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено зміну ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Тому, на думку учасника, в даному випадку є всі необхідні підстави звернутись до замовника з пропозицією про укладення додаткової угоди до договору про збільшення цін за одиницю товару без збільшення суми визначеної в договорі на рівні:
на бензин А-92 ЄВРО 5 - 26,76 грн/л з ПДВ 20%;
на бензин А-95 ЄВРО 5 - 27,64 грн/л з ПДВ 20%;
на дизельне паливо ЄВРО - 24,46 грн/л з ПДВ 20%.
Таке підвищення ціни не перевищує меж 10 % (десяти відсотків) від первинної ціни за одиницю товару та рівня цін вказаних у доданій довідці, про що буде вказано у видаткових накладних, які надаються на кожну поставлену партію товару.
Також, у вказаному листі учасник звернувся з пропозицією розширити перелік нафтобаз учасника (що не суперечить п.1.3.1., розділу 1, додатку 5 ДКТ замовника, та знаходиться на відстані не далі ніж 30 км від меж м. Києва), де буде здійснюватись відвантаження товару з неухильним дотриманням усіх умов договору.
30.05.2018 замовником на адресу учасника направлено рекомендованим листом відповідь №542-1 на лист учасника №260 від 24.05.2018. Замовник зазначив, що умовами договору передбачено можливість та визначено порядок зміни ціни за одиницю (літр) товару виключно в бік зменшення (без зміни кількості та якості товару) та не визначено порядку зміни ціни за одиницю (літр) товару в бік збільшення. Пропозиція учасника про "розширення переліку нафтобаз учасника" суперечить Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, частині 4 статті 36, відповідно до якої умови договору про закупівлю не повинні відрізнятись від змісту тендерної пропозиції. Зазначена норма Закону містить вичерпний перелік випадків зміни умов договору після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі. Крім того, учасником у складі своєї тендерної пропозиції до закупівлі №UA-2018-02-13-000348-с не було надано жодних документів щодо нафтобази учасника, розташованої в м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1, склад ПММ № 2, як вимагалось пп.1.3.1. розділу 1 додатку 5 до тендерної документації. Жодною нормою Закону України "Про публічні закупівлі" не передбачено право учасника-переможця закупівлі вносити зміни до своєї тендерної пропозиції після її розкриття, а тим паче після укладення договору про закупівлю. Таким чином, пропозиція учасника, що міститься в листі №260 від 24.05.2018, не відповідає вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" та суперечить умовам договору, а тому не може бути прийнята замовником.
05.06.2018 учасник звернувся до замовника з повторним листом-зверненням на підвищення рівня цін та розширення переліку нафтобаз за діючими договорами №368, до якого, зокрема, долучено два підписаних та завірених печаткою ТОВ "КАНТ" примірниками на трьох аркушах додаткової угоди до договору про закупівлю №350к від 04.05.2018 з оригіналом довідки, що видана Державним підприємством "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків на підтвердження підвищення цін" з цінами дійсними на дату звернення.
15.06.2018 замовник направив на адресу учасника лист №610-1 (у відповідь на лист №368 від 05.06.2018), в якому зазначив, що пропозиція учасника про збільшення ціни за одиницю товару суперечить умовам договору: які встановлені пунктами 3.3., 3.5., 5.2., 11.9., 11.12. договору; якими визначено обов'язок учасника здійснити поставку товару замовнику в повному обсязі за ціною за одиницю (літр) товару не вище тендерної пропозиції (п.п.3.3. та 5.2.); якими встановлено вичерпний перелік підстав для зміни ціни за одиницю (літр) товару (п.п.3.5., 11.9.); якими визначено порядок такої зміни (п.п.3.5.1., 11.2.) виключно в бік зменшення (без зміни кількості та якості товару). Пропозиція учасника про розширення переліку нафтобаз учасника суперечить Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки умови договору про закупівлю не повинні відрізнятись від змісту тендерної пропозиції, а учасником у складі тендерної пропозиції до закупівлі не було надано жодних документів щодо нафтобази учасника, розташованої в м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1, склад ПММ №2. Зважаючи на викладене, пропозиція учасника в листі №368 від 05.06.2018 не відповідає вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" та суперечить умовам договору, а тому не може бути прийнята замовником.
18.06.2018 у зв'язку з порушенням учасником (відповідачем за первісним позовом) умов договору замовник (позивач за первісним позовом) в порядку, встановленому пунктами 7.5.2., 7.5.3., 9.1.1. договору, застосував до відповідача оперативно-господарські санкції, в тому числі штрафні, передбачені розділом 7 договору, про що зазначено у повідомленні №616-1 від 18.06.2018, скерованому на електронну адресу учасника K421@ukr.net , а саме:
1) відповідно до п.7.1.1. договору замовник нарахував учаснику неустойку у сумі 10186,05 грн. - 10 % від вартості партії товару, що відмовився поставити (поставив у меншій кількості ніж зазначено у заявці кількості/за порушення строків поставки) згідно заявки №490-7 від 15.05.2018;
2) відповідно до п.7.1.1. договору замовник нарахував учаснику неустойку у сумі 3055,93 грн. - 10 % від вартості партії товару, що відмовився поставити учасник згідно заявки №552-7 від 01.06.2018;
3) відповідно до п.п.7.5.1., 7.5.1.4. договору замовник повідомив про відмову від встановлення на майбутнє будь-яких господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Київагронафтотрейд" (ЄДРПОУ 31202724);
4) відповідно до п.п. 7.5.1., 7.5.1.6. замовник повідомив про розміщення на веб-сайті http://kyivaudit.gov.ua інформації щодо негативного досвіду співпраці із Товариством з обмеженою відповідальністю "Київагронафтотрейд" (ЄДРПОУ 31202724);
5) відповідно до п.п. 6.2.4., 7.5.1., 7.5.1.8. договору замовник повідомив про односторонню відмову від договору про закупівлю №350к від 04.05.2018 в невиконаній частині (розірвання договору). При цьому, загальна сума договору зменшується на 1004766,85 грн. та становить 309052,50 грн., договір розривається з 18.06.2018.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
5.3. Зі змісту зазначеної норми права убачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.4. Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
5.5. При цьому, подібність правовідносин означає схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
5.6. Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (однотипними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 25.04.2018 у справі №910/24257/16, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.
5.7. У справі №922/3490/17 (постанова Верховного Суду від 12.06.2018) на яку посилається ТОВ "Київагронафтотрейд" у касаційній скарзі, відмовлено у задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій у зв'язку із недоведеністю належними та допустимими доказами невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за договором про закупівлю.
5.8. Натомість у справі, яка переглядається (№907/7/19) суди обох інстанцій оцінивши обставини, наведені позивачем за первісним позовом, а також дослідивши подані в підтвердження цьому докази, дійшли висновку про доведеність неналежного виконання ТОВ "Київагронафтотрейд" зобов'язань за договором про закупівлю.
5.9. З наведеного, посилання скаржника на зазначену постанову Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №922/3490/17 є неприйнятними, оскільки зазначене судове рішення хоча і прийнято за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених у справі, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято відповідне судове рішення.
5.10. Що ж стосується висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №922/788/19 та на яку також посилається скаржник, судова колегія виходить з такого.
5.11. Так, у вказаній постанові сформовано висновок про те, що електронне листування між сторонами справи не може вважатись належним письмовим доказом, а роздруківка електронного листування у розумінні частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" не є електронним документом.
5.12. Поряд з цим, як встановлено апеляційною інстанцією, копії доказів, які наявні у матеріалах даної справи, зроблені з оригіналів документів, що не є роздруківкою електронного листування, та, відповідно, не можуть вважатись паперовими копіями електронних доказів.
5.13. За таких обставин наведене у касаційній скарзі посилання на постанову Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №922/788/19 не є релевантним.
5.14. Таким чином, доводи заявника про наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави для подання касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи.
5.15. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.16. Відносно доводів скаржника про відсутність на копіях доданих до позову документів прізвища, ініціалів підписанта та дати їх засвідчення, що свідчить про неналежність цих доказів, колегія суддів зазначає, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності та допустимості, що випливає зі змісту статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, стверджуючи про наявність об'єктивних сумнівів щодо наданих до матеріалів справи документів, учасник у справі, дотримуючись засад змагальності, має довести суду свої заперечення з приводу поданих іншим учасником документів (доказів).
5.17. Колегія суддів враховує посилання скаржника на невідповідність доданих до позову копій документів вимогам пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55. В той же час, вирішуючи питання належності та/або допустимості доказів, суд має зважати не лише суто на їх оформлення (у даному випадку оформлення копій документів), але й на обґрунтування та докази, які стосуються змісту цих документів та об'єктивно можуть змінити суть обставин, з'ясування яких входять до предмета доказування у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.08.2019 у справі №910/13094/17 та від 24.09.2020 у справі №5023/9521/11.
5.18. В даному випадку скаржником не наведено обґрунтування та не надано доказів, які б ставили під сумнів чи свідчили про недостовірність змісту доданих до позовної заяви копій документів або спростовували б обставини, на підтвердження яких ці документи подані позивачем.
Більш того, належним чином засвідчені копії (відмітки про засвідчення копій документів складено зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копії, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копій) доданих до позовної заяви документів були повторно подані Позивачем разом із запереченнями на клопотання про залишення позову без руху від 06.05.2019 №523-7 (а.с. 5 - 95, т. 2).
5.19. Крім того, судова колегія зазначає, що за змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
5.20. Таким чином, скаржник помилково ототожнює категорії належності та допустимості доказів та не враховує вимоги частини другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої саме суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справа №920/505/20.
5.21. Дослідження питання допустимості, належності, достовірності та вірогідності доказів відноситься до компетенції господарських судів першої та апеляційної інстанцій. В свою чергу, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України до компетенції суду касаційної інстанції належить дослідження питання щодо недопустимості доказів, за умови, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на їх підставі.
Натомість в силу приписів частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.22. Отже, доводи заявника про встановлення місцевим і апеляційним судами істотних обставин справи на підставі неналежних доказів, яким він вважає додані до позовної заяви, не можуть бути прийняті до уваги в процесі розгляду касаційної скарги.
5.23. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
5.24. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій надали оцінку вагомим і ключовим доводам сторін у справі, якими вони обґрунтовували наявність чи відсутність підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів із застосуванням передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечили дотримання стандарту "вірогідності доказів".
5.25. При цьому, оцінені судами докази стосуються предмета доказування, одержані судом з дотриманням вимог закону, за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення, і судами надана їм оцінка відповідно до свого внутрішнього переконання.
5.26. В такий спосіб, доводи скаржника про недотримання судами попередніх інстанцій стандартів доказування, зокрема, щодо належності та допустимості доказів, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
5.27. Водночас, як вже зазначалось вище, за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.28. Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень попередніх судових інстанцій.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
6.2. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.4. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.5. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 309 Господарського процесуального кодексу України).
6.6. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київагронафтотрейд" залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 08.04.2020 у справі №907/7/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Зуєв
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак