18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"18" червня 2021 р. Справа № 925/1694/20
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Пріхно Л.А.,
за участі представників сторін:
від позивача - представник не з'явився,
від першого відповідача - представник не з'явився,
від другого відповідача - представник не з'явився,
від третьої особи - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву державного підприємства “Черкаський науково-дослідний та
проектний інститут землеустрою”
про ухвалення додаткового рішення
у справі
за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, м. Біла
Церква, Київська область
до 1. державного підприємства “Черкаський науково-дослідний та
проектний інститут землеустрою”, с. Свидівок, Черкаський район,
Черкаська область;
2. Уманської міської ради, м. Умань, Черкаської області
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
Міністерства оборони України, м. Київ
про визнання незаконним рішення, розірвання договору та стягнення
164 742 грн. 85 коп.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 червня 2021 року позов квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до державного підприємства “Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” та Уманської міської ради про визнання незаконним рішення, розірвання договору та стягнення 164 742 грн. 85 коп. залишено без розгляду.
09 червня 2021 року від першого відповідача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі про понесені стороною судові витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 10 червня 2021 року заяву державного підприємства “Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 30 хв. 18 червня 2021 року.
Сторони та третя особа в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується реєстром поштових відправлень Господарського суду Черкаської області та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву першого відповідача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зі змісту ч. 3 ст. 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 цієї ж статті).
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Разом з тим, у ст. 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.
При цьому, відповідною нормою не вимагається наявність у позивача протиправної мети при вчиненні таких дій, або наявність умислу на вчинення протиправних дій. Зазначена норма наділяє відповідача відповідним правом за умови, якщо закриття провадження або залишення позову без розгляду стало наслідком необґрунтованих дій позивача, тобто таких дій, які призвели до відповідного результату - залишення позову без розгляду в даному випадку.
Із системного аналізу спеціальної норми ч.ч. 5,6 ст. 130 ГПК України та загальної норми ч. 8 ст. 129 ГПК України вбачається, що законодавець розмежував порядок заявлення вимоги щодо розподілу судових витрат та надання доказів в залежності від того, на якій стадії процесу приймається відповідне рішення.
Зокрема, згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України відповідач має право подати докази обґрунтування судових витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, тобто заявила про свій намір під час вирішення спору по суті.
Частиною 5 ст. 130 ГПК України законодавцем визначено, що відповідач після настання відповідного юридичного факту - закриття провадження у справі (залишення позову без розгляду) має право заявити про компенсацію здійснених ним витрат, тобто подання заяви у порядку ч. 5 ст. 130 ГПК України не можна ототожнювати з процедурою подання заяви, що встановлена в ч. 8 ст.129 ГПК України.
В свою чергу, ч. 6 ст. 130 ГПК України встановлено строк розгляду судом заяви, що подана в порядку ч. 5 ст. 130 ГПК України, за умови надання відповідачем відповідних доказів в строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, названою вище нормою закону передбачено умову щодо строку надання доказів суду, а не самої заяви.
З матеріалів справи вбачається, що перший відповідач у відзиві на позов зазначав, що у зв'язку з розглядом справи останній очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. 00 коп.
Також до відзиву на позов було надано докази, що підтверджують понесення першим відповідачем витрат на правову допомогу.
Отже, на час ухвалення судом рішення про залишення позову без розгляду відповідні докази знаходилися в матеріалах справи, проте, судом не було вирішено питання про судові витрати першого відповідача.
Судом враховано, що ст. 43 ГПК України також передбачає підстави для залишення заяви (позову) без розгляду у випадку коли подання такої заяви судом визнається зловживанням процесуальними правами, зокрема, у випадку необґрунтованого або штучного об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи.
Під час розгляду справи та залишення позову без розгляду судом не було встановлено недобросовісності дій позивача в розумінні ст. 43 ГПК України і позов було залишено без розгляду з інших підстав, передбачених загальною нормою Закону.
Позов у даній справі було залишено без розгляду судом 01 червня 2021 року з тих підстав, що позивач не з'явився в судове засідання та не подав обґрунтованої заяви про причини його неявки, тобто на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Крім того, участь у судових засіданнях є також правом, а не обов'язком сторони.
Проте, судом було враховано, що неявка представника позивача в судове засідання без повідомлення про причини неявки є самостійною та достатньою підставою для залишення позову без розгляду.
Саме такі необґрунтовані дії сторони (необґрунтування причин неявки представника в судове засідання після відкладення розгляду справи на стадії розгляду справи по суті) стали причиною для залишення позову без розгляду судом.
Отже, суд вважає, що в даному випадку відповідач наділений процесуальним правом на компенсацію судових витрат на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України.
З матеріалів справи вбачається, що 10 лютого 2020 року між державним підприємством “Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” (клієнт) та адвокатом Бовшиком Миколою Юрійовичем (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги №11.
Згідно п.1.1. договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін.
Розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 2.1.1.-2.1.4, п. 2.1.7.- 2.1.9 цього договору встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін (п. 4.1. договору).
Сторонами було підписано акт прийому-передачі виконаних робіт від 17 лютого 2021 року, згідно якого загальна вартість послуг складає 9 000 грн. 00 коп., детальний опис робіт виконаних адвокатом, наведений у вказаному акті (а.с. 95-96).
Разом з тим, суд враховує правову позицію об'єднаної палати Верховного Суду наведену у постанові від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, в якій зазначено, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, у розумінні ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно за клопотанням іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Позивач своїм правом не скористався, пояснень та/або заперечень на заяву першого відповідача не подав, а отже, позивачем не заявлено щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Суд, надавши оцінку усім доданим до заяви доказам, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Враховуючи вищевикладене, перевіривши наявність правового статусу адвоката Бовшика Миколи Юрійовича та документів на підтвердження його повноважень з представництва інтересів державного підприємства “Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” у Господарському суді Черкаської області, оцінивши докази, надані першим відповідачем на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи №925/1694/20, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 130 ГПК України, витрати першого відповідача на правову допомогу покладаються на позивача в розмірі 9 000 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, та керуючись, ч.ч. 5, 6 ст. 130, ст. ст. 234, 235 ГПК України, суд
1. Клопотання державного підприємства “Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” про компенсацію витрат на правову допомогу задовольнити.
2.Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, вул. Ярмаркова,1, м. Біла Церква, Київської області, ідентифікаційний код 08167863 на користь державного підприємства “Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, вул. Партизанська, 5, с. Свидівок, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 00709709 - 9 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати відповідний наказ після набрання додаткової ухвали законної
сили.
Додаткову ухвалу суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Суддя А.В.Васянович