14 червня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/825/20 (921/197/21)
Господарський суд Тернопільської області
у складі: судді Хоми С.О.
за участю секретаря судового засідання: Юрковська В.О.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001
до відповідача: Комунального підприємства "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця", вул. Тролейбусна, буд. 7-А, м. Тернопіль, 46027
про: стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст..13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.01.2021 по 31.03.2021 в сумі 6109,52 грн.
За участю представників:
-позивача: не з'явився;
-відповідача: не з'явився;
-арбітражний керуючий Дейнека Володимир Миколайович, посвідчення №1822 від 30.11.2016, присутній до виходу суду в нарадчу кімнату.
Суть справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця", вул. Тролейбусна, буд. 7-А, м. Тернопіль, 46027, про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.01.2021 по 31.03.2021 в сумі 6109,52 грн.
Позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено порушення Комунальним підприємством "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" зобов'язань по відшкодуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 01.01.2021 по 31.03.2021 в сумі 6109,52 грн.
Заперечення відповідача.
Відповідач відзив на позов не подав.
Відповідь на відзив позивача.
Позивач відповіді на відзив не подавав.
Заперечення на відповідь на відзив.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подавав.
Рух справи.
Ухвалою від 07.04.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 21.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/825/20(921/197/21) за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 17.05.2021 на 11 год. 00 хв.
Справа розглядається у межах справи №921/825/20 про банкрутство Комунального підприємства "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця".
Ухвалою від 17.05.2021 (протокольна) повідомлено учасників справи про перерву у судовому засіданні до 31.05.2021 до 11 год. 00 хв.
Ухвалою від 31.05.2021 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.06.2021 на 11 год. 00 хв.
Ухвалою від 11.06.2021 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі відбудеться 14.06.2021 на 14 год.00 хв., оскільки розгляд справи 09.06.2021 не відбувався у зв'язку із перебуванням судді Хоми С.О. у відпустці з 09.06.201 по 10.06.2021.
Явка сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився.
14.06.2021 на електронну адресу суду від представника позивача В.Смільська до матеріалів справи поступило Клопотання № без номера дата без дати, в якому просить перенести розгляд справи на іншу дату у зв'язку із неможливістю прибути представника на засідання. Разом з тим, дане Клопотання не містить електронного цифрового підпису (що передбачено нормами чинного законодавства), а відтак, не є оригінальним. Отже,статусу офіційного документа не має та залишається судом без розгляду.
В судове засідання представник відповідача не з'явився. Відповідач кореспонденції не бере, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі від 21.04.2021 повернулась на адресу суду без вручення із довідкою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
В судове засідання з'явився арбітражний керуючий Дейнека Володимир Миколайович.
Розгляд заяв та клопотань.
09.06.2021 через канцелярію суду до матеріалів справи поступила Заява про уточнення позовних вимог №1900-0802-7/17337 від 08.06.2021 (вх.4834), в якій позивач просить долучити дану заяву до матеріалів справи, визнати остаточну суму заборгованості до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.02.2021 - 31.03.2021 по КП «Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» суму 4073,61 грн. В даній Заяві позивач повідомляє, що станом на 08.06.2021 Головним управлінням виявлено помилку у розрахунку заборгованості фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої сума заявлених вимог зменшилась.
Згідно остаточного розрахунку заборгованості фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2021 по 31.03.2021 виявлено неточність, а сааме, зазначено суму 2035,91 грн. за період 01.01.2021, котра вже була заявлена, при подачі заяви з кредиторськими вимогами у справі №921/825/20.
Таким чином, остаточна сума заборгованості відповідача з фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій складає 4073,61 грн. за період з 01.02.2021 по 01.03.2021.
Суд розціню' подання позивачем Заяви про уточнення позовних вимог, фактично зменшує позовні вимоги. Разом з тим, зменшити позовні вимоги позивач вправі лише в підготовчому провадженні. Разом з тим, всупереч ст.46 Господарського процесуального кодексу України, Заява поступила після закриття підготовчого провадження по справі та призначення справи до судового розгляду по суті. Згідно п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. А відтак, суд не приймає її до уваги, та залишає без розгляду.
17.05.2021 в судовому засіданні арбітражним керуючим подана Заява № без номера від 17.05.2021, в якій зазначає про те, що розпорядник майна визнає позовні вимоги в повному обсязі.
Також в судовому засіданні 14.06.2021 арбітражний керуючий подав Заяву № без номера від 14.06.2021 про уточнення заяви від 17.05.2021, в якій зазначає про те, що розпорядник майна визнає позовні вимоги на загальну суму 4073,61 грн.
Суд бере до відома подані Заяви розпорядника майна, однак визнання позову не приймає, оскільки таке подане не відповідачем; повноваження керівника відповідача на даний час не припинено.
Технічна підтримка.
В судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.
Господарський процес.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши думку розпорядника майна, встановив наступні фактичні обставини.
Згідно з п.1 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", одним із об'єктів оподаткування для платників збору, визначених пунктом 1 статті 1 вказаного Закону, є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.
Відповідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Крім цього, згідно із пунктом 1 статті 1 та пунктом 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В силу положень абзацу 36 статті 1 Закону України №1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №2 вважаються у розумінні Закону України №1058-ІV внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які відповідач відповідно до цього Закону зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду України.
Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком №2 визначено, зокрема, підпунктами "б"-"з" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
Проте, відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (стаття 27 та 28).
При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Порядок відшкодування підприємством витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено Інструкцією про порядок обчислення страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (надалі - Інструкція).
Відповідно до пункту 6.1 розділу 6 Інструкції, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно п. 6.2 Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.
Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій. (пункт 6.4. Інструкції).
Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (п.6.5. Інструкції).
Згідно з пунктом 6.7 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Тарифи на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги з 01.01.2008 - 0.79% (місто), 1,56% (село) (наказ Державного комітету зв'язку та інформації України від 22.07.2004 №166).
Отже, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме, з розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених відповідно до частини другої "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV в частині пенсії, призначеної відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" загальний розмір фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсії, що підлягає відшкодуванню відповідачем за період з 01.02.2021 по 31.03.2021 становить 4073 грн. 61 коп.
На підставі викладеного, судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, у вказаному вище розмірі.
Склад витрат та факт їх понесення управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, реєстрами поштових відправлень про направлення вказаних розрахунків відповідачу.
При цьому, дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з цього приводу відповідачем ні в судовому порядку не оскаржувалися, відтак, розмір сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій є узгодженим і обов'язковим до сплати.
Жодних доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат ГУ Пенсійного фонду України в Тернопільській області на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, неправомірності їх нарахування, а також доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у розмірі 4073 грн. 61 коп. суду не надано.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на наведене вище, суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з Комунального підприємства "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 4073 грн. 61 коп. заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період з 01.02.2021 по 31.03.2021.
В частині позовних вимог про стягнення 2035 грн. 61 коп заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 - в позові відмовити, з огляду на те, що такі грошові вимоги у зазначеній сумі були заявлені кредитором у справі №921/197/21 про банкрутство Комунального підприємства "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" та визнані судом.
Судовий збір.
Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 270 грн., згідно платіжного доручення №762 від 13.04.2021.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, часткового задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1513 грн. 55. судового збору в повернення сплачених судових витрат.
Керуючись ст.ст. 46, 73-79, 86, 129, 194, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального підприємства "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця", вул. Тролейбусна, буд. 7-А, м. Тернопіль, 46027, ідентифікаційний код 31548696, на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 14035769 :
-4073 грн. 61 коп. заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст..13 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- 1513 грн. 55 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
3.В решті позовних вимог - в позові відмовити.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5.Копію рішення направити сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено: 22 червня 2021 року.
Суддя С.О. Хома