33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"22" червня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1225/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,
розглянувши заяву позивача про стягнення судових витрат
у справі за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Об'єднання власників багатоквартирного будинку "Беркут-Плюс"
про: визнання недійсним рішення загальних зборів
секретар судового засідання: Коваль С.М.;
представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Голуб В.А.
09 червня 2021 року позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Рівненської області з заявою про стягнення судових витрат у справі №918/1225/20, відповідно до вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 7 000,00 грн. судових витрат понесених у зв'язку з отриманням правничої допомоги. Вказана заява аргументована положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
На виконання вимог статті 221 ГПК України, ухвалою суду від 14 червня 2021 року призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 22 червня 2021 року.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСББ "Беркут-Плюс" про визнання недійсним рішення загальних зборів Об'єднання власників багатоквартирного будинку "Беркут-Плюс" від 23 жовтня 2018 року.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08 червня 2021 року позов задоволено, вирішено визнати недійсним рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Беркут-Плюс", що оформлене протоколом від 23 жовтня 2018 року, стягнути з Об'єднання власників багатоквартирного будинку "Беркут-Плюс" на користь ОСОБА_1 2 102 грн. 00 коп. судового збору.
В обґрунтування поданої заяви про стягнення витрат на правничу допомогу заявник вказує, що ним були понесені витрати на правничу допомогу адвокатів Адвокатського об'єднання "Кобра" відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги від 26 жовтня 2020 року. Розмір заявлених витрат становить 7 000,00 грн. До вказаної заяви заявником долучено розрахунок витрат на правничу допомогу.
За приписами статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення зі справи, яким вирішити відповідне питання.
Положеннями статті 221 ГПК України визначено, що у разі якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 ГПК України.
Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Учасники справи на підставі пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
З огляду на наведені процесуальні норми сторона має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені.
Згадане положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України, та крім цього, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла або очікує понести в зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
Крім цього, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Водночас, положеннями частини восьмої статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець передбачив попереднє подання стороною заяви, в якій вона має повідомити суд про намір надати у п'ятиденний термін після ухвалення рішення докази на підтвердження понесених судових витрат, у тому числі і витрат на правову допомогу.
Отже, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної письмової заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, або до винесення рішення, якщо справа розглядається в спрощеному порядку, а відповідні докази мають бути надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до матеріалів справи, про необхідність розподілу судових витрат на правничу допомогу позивачем заявлено у позові та у заяві про зміну підстав позову. Водночас у вказаних заявах зазначено, що розрахунок буде наданий згодом.
Однак суд вважає, що зазначення позивачем у позові про необхідність компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді шляхом розподілу цих витрат, є недотриманням унормованої статтями 124, 129 ГПК України процедури подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, що фактично позбавило іншу сторону надати у встановлені ГПК України строки свої міркування, спростування, заперечення щодо розміру витрат.
Також необхідно зазначити, що представником позивача до закінчення судових дебатів, як це передбачено частиною восьмою статті 129 ГПК України, не зроблено заяву про намір надати суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру понесених ним судових витрат на правничу допомогу адвоката чи надання будь-яких доказів понесення таких витрат.
Окрім цього, як видно з укладеного між позивачем та адвокатським об'єднанням договору про надання правової допомоги від 26 жовтня 2020 року клієнт зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість отриманих послуг (пункт 2.2.6. договору). Сторони домовились, що гонорар за послуги передбачені пунктом 1 узгоджується додатково та залежить від конкретного обсягу наданих послуг за цим договором, що зазначається в акті виконаних робіт (пункт 3.2. договору). Гонорар оплачується готівкою або у безготівковій формі на рахунок адвокатського об'єднання. У разі проведення розрахунку (повного або часткового) адвокатське об'єднання видає довідку (пункт 3.4. договору).
Таким чином умови договору про надання правової допомоги не містять конкретного строку, в який клієнт зобов'язаний оплатити надані послуги. А проте умовами договору чітко встановлено, що гонорар узгоджується сторонами додатково, а обсяг наданих послуг зазначається в акті виконаних робіт.
Однак доказів додаткового погодження розміру гонорару між клієнтом та адвокатським об'єднанням, а також погодження сторонами акту виконаних робіт заявником суду не надано.
Крім того умовами договору встановлено, що у разі проведення розрахунку адвокатське об'єднання видає довідку.
Довідки понесення судових витрат в сумі 7 000,00 грн. заявником суду також не надано.
За таких обставин, враховуючи приписи частини другої статті 124, частини восьмої статті 129 ГПК України, приймаючи до уваги те, що позивачем не подано у передбачені законом строки попереднього розрахунку судових витрат, позивачем до закінчення судових дебатів у справі не зроблено відповідну заяву про надання доказів понесення судових витрат, з огляду на ненадання заявником доказів отримання послуг з правничої допомоги та відповідно понесення таких витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення в 7 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 244 ГПК України, додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Керуючись статтями 124, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат залишити без задоволення.
2. В прийнятті додаткового рішення у справі №918/1225/20 відмовити.
Ухала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст.ст. 254-257 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
підписано 22 червня 2021 року
Суддя Качур А.М.