"18" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/994/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №916/994/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітснаб» (вул. Фонтанська дорога, № 23/1, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 39519552)
до відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (вул. Праці, № 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 01125672)
про стягнення 89664,00 грн.,
1. Короткий зміст позовних вимог.
12.04.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітснаб» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення заборгованості за договором на закупівлю товару № 20/123-Оз від 24.09.2020р.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань за договором на закупівлю товару № 20/123-Оз від 24.09.2020р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару. З врахуванням наведеного, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Так, позивач зазначає, що 24.09.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітснаб» та Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» укладено Договір на закупівлю товару № 20/123 - Оз (труби та арматура), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар за кодом ДК 021:2015-44160000-9 - «Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби», а покупець - прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених Договором. Згідно з п.п. 1.1.1. п. 1.1. Договору, найменування товару: «Труби та арматура».
Позивач стверджує, що на виконання умов Договору, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» склало заявку № 782/16- 09 від 01.10.2020 р., кількість Товару в якій була меншою на дві позиції, ніж кількість товару, перерахована у Специфікації. Зокрема, у заявці відсутнє замовлення одиниці товару під № 39 Специфікації на суму 1 425,00 грн., без ПДВ, та товару під № 57 Специфікації на суму 1 000,80 грн., без ПДВ.
Загальна вартість товару, відповідно до Специфікації складала 133 332,50 грн., без ПДВ. та 159 999,00 грн., з ПДВ. У свою чергу, вартість поставленого товару, відповідно до заявки, склала 130 906,70 грн., без ПДВ, отже, обсяг вартості закупівлі товару було зменшено покупцем на суму 2 425,80 грн., без ПДВ. Вартість товару, замовленого покупцем згідно з заявкою, та поставленого на його користь, складає загалом суму 157 088,04 грн. з ПДВ.
Натомість, як вказує позивач, оплату вартості товару за поставками, що були здійснені позивачем, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» здійснило лише частково, а саме: в розмірі 67 424,04 грн. відповідно до платіжного доручення № 2346 від 20.10.2020 р., а отже, заборгованість за Договором на закупівлю товару № 20/123 - Оз від 24.09.2020р. становить 89 664,00 грн.
Позивач зауважує, що товар на загальну суму 89 664,00 грн. було отримано ДП «МТП «Чорноморськ» 28.10.2020 р., що підтверджується наданими до позову доказами. Покупцем було уповноважено провідного економіста з матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_1 на прийняття товару відповідно до переліку цінностей за рахунком № СФ-098 від 26.10.2020 р., відповідно до переліку цінностей, вказаних у довіреності № 78 від 26.10.2020 р. та на видатковій та товарно-транспортній накладних також були проставлені підпис відповідальної особи покупця та печатка відділу матеріально-технічного забезпечення ДП «МТП «Чорноморськ».
На переконання позивача, оскільки датою поставки партії товару вважається дата передачі покупцю товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною, ТТН (п. 5.6. Договору), а також оскільки Акт про невідповідність товару вимогам Договору та/або поставки неякісного Товару чи інших невідповідностей товару не складався (п.п. 5.3.8. Договору), то Позивач повністю виконав зобов'язання за Договором та поставив товар відповідно до заявки ДП «МТП «Чорноморськ» у повному обсязі - на загальну вартість 157 088,04 гри.
27.05.2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 14412/21), де останній зазначив, що згідно умов Договору на позивача покладено обов'язок належного оформлення документів, передбачених Договором, в свою чергу для відповідача обов'язок оплати товару виникає з моменту підписання належним чином оформлених документів, передбачених Договором, а також факт поставки товару підтверджується документами, передбаченими Договором.
Водночас, відповідач стверджує, що на вказаних позивачем накладних проставлений лише підпис невідомої особи без зазначення її прізвища, ім'я, по батькові та посади або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також відсутня печатка з боку ДП «МТП «Чорноморськ».
Відповідач вертає увагу, що видаткова накладна №ВН-103 від 28.10.2020р. та товарно- транспортна накладна №281001 від 28.10.2020р. не відповідають вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку щодо складання первинних документів, оскільки у видатковій накладній №ВН-103 від 28.10.2020р. та товарно-транспортній накладній №281001 від 28.10.2020р. відсутні такі обов'язкові реквізити первинних документів, як: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тому, на думку відповідача, видаткова накладна №ВН-103 від 28.10.2020р та товарно-транспортна накладна №281001 від 28.10.2020р. не повинні прийматися до розгляду суду.
Крім того, відповідач вказує, що довіреність №78 від 26.10.2020р, надана позивачем, не є достовірним доказом підтвердження повноважень відповідальної особи, з огляду на те, що вказану у зазначеній довіреності відповідальну особу було вповноважено неналежною особою, оскільки, довіреність була видана не директором ДП «МТП «Чорноморськ», а заступником директора та головним бухгалтером, які не є органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021р. позовна заява вх.№1031/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
За змістом ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
19.04.2021 року ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву (вх.№1031/21 від 12.04.2021р.) прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України надати суду відзив на позов. Роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Про судовий розгляд справи № 916/994/21 сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення ухвали суду від 19.04.2021р. на юридичні адреси учасників справи.
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким направлялась ухвала суду від 19.04.2021р. відповідачу за місцезнаходженням відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наразі, операторами поштового зв'язку до суду не повернуто, проте, з трекінгу поштового відправлення Укрпошти № 6511913360490 вбачається, що вказана ухвала суду від 19.04.2021р. була вручена відповідачу під час доставки 28.04.2021р.
Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.
14.05.2021 року до суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 13051/21), відповідно до якого останній підтверджує факт отримання відповідачем ухвали Господарського суду Одеської області від 19.04.2021р. про відкриття провадження у справі №916/994/21 - 28.04.2021р., проте просить суд продовжити ДП «МТП «Чорноморськ» строк подання відзиву на позов.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилався на перебування працівників служби правового забезпечення та претензійної роботи ДП «МТП «Чорноморськ» у відпустках та відрядженнях, що унеможливило подання ним відзив на позов у встановлений судом строк. Також відповідач посилався на встановлення КМУ на всій території України карантинних обмежень, у зв'язку з чим наказами № 112 від 29.03.2021р. та № 160 від 28.04.2021р. працівникам підприємства оголошено простій з можливістю перебування вдома, а через скрутний фінансовий стан ДП «МТП «Чорноморськ» працівникам підприємства встановлено робочий тиждень тривалістю 32 години наказом № 469 від 20.12.2019р., що ускладнило збір документів, які можуть слугувати доказами по справі та перешкоджає оперативній підготовці процесуальних документів.
В подальшому, 27.05.2021 року ДП «МТП «Чорноморськ» подано до суду відзив (вх. № 14412/21), який судом долучено до матеріалів справи.
Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Частинами першою та другою ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Правовий аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що учаснику справи гарантується право подати до суду відзив на позов протягом строку, встановленого судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Цей процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи за умови, якщо таку заяву подано до його закінчення.
Виходячи з положень статті 119 ГПК України, за заявою учасника справи суд може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, тоді як встановлений судом процесуальний строк за заявою учасника справи може бути продовжений судом.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.04.2021р. встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву у відповідності до ч.1 ст.251 ГПК України.
Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 28.04.2021р., що підтверджується відповідачем у наданому клопотанні.
Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, строк для подання відзиву на позов сплинув 13.05.2021, в зв'язку з чим відповідач і звернувся до суду з клопотанням про його продовження до закінчення цього строку, як передбачено ч. 2 ст. 119 ГПК України, про що свідчить поштовий конверт, в якому клопотання надійшло до суду.
Господарський суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" по. 4436/07 від 03.07.2014 зазначено, що "ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом".
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Beles and Others v. the Czech Republic", заява № 47273/99, рішення від 12.11.2002, пункт 49 суд зазначив, що право на справедливий суд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, одним з основних аспектів якого є принцип правової визначеності, який вимагає, щоб усі заявники мали ефективний засіб судового захисту, що дозволив би їм захищати свої громадянські права. У зв'язку з цим, згадані правила або спосіб їх застосування не повинні перешкоджати сторонам судового процесу використовувати наявні засоби правового захисту.
Дотримуючись принципу рівності та змагальності сторін, для надання відповідачу можливості висловити свою правову позицію у справі та реалізувати право на професійну правову допомогу, суд продовжує відповідачу строк на подання відзиву на позов.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
18.06.2021 року судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
26 вересня 2020 року, між ДП «МТП «Чорноморськ» (покупець) та ТОВ «Елітснаб» (постачальник) було укладено договір на закупівлю товару №20/123-Оз, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар за кодом ДК 021:2015-44160000-9 - «магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби», а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування товару: труби та арматура. Найменування, асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначені у Специфікації (Додаток № 1 до цього договору), яка є його невід'ємною частиною. (п.п.1.1., 1.1.1., 1.2. договору).
Ціна цього договору становить 133 332,50 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) - 26 666,50 грн., разом ціна цього договору становить 159 999,00 грн. з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації. Ціна цього договору включає: ціну товару; всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, витрати, пов'язані з передпродажною підготовкою та реалізацією товару покупця; всі витрати постачальника, враховуючи вартість транспортних послуг на доставку товару до місця поставки, визначеного цим договором. (п.п.3.1., 3.2. договору №20/123-Оз від 24.09.2020р.).
Відповідно до п.п.4.1., 4.2. договору №20/123-Оз від 24.09.2020р. покупець здійснює оплату за фактично поставлений товар шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника у безготівковій формі протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з дня підписання видаткової накладної, ТТН, належним чином оформленої податкової накладної/розрахунку коригування податкової накладної в електронній формі та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), в порядку та строки визначені податковим законодавством на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку постачальника (застосовується для платників ПДВ).
Згідно п.5.1. договору поставка товару здійснюється протягом строку дії цього договору окремими партіями на підставі заявки покупця. Постачальник протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання заявки покупця на поставку товару, поставляє покупцю товар відповідно до заявки.
Положеннями підпункту 5.3.7. договору передбачено, що передача - приймання товару відбувається за адресою, вказаною в Заявці. При передачі-прийманні товару уповноважені представники сторін перевіряють відповідність поставленого товару кількості, яка була замовлена, та специфікації/технічним вимогам, передбаченим договором. Якщо поставлений товар відповідає специфікації/технічним вимогам, передбаченим договором, та замовленій кількості, уповноважені представники сторін підписують видаткову накладну та ТТН на поставлений товар.
Підпунктом 5.3.8. договору сторони погодили, що у разі виявлення невідповідності товару вимогам договору та/або поставки неякісного товару чи інших невідповідностей товару, видаткова накладна та ТТН на товар покупцем не підписуються, при цьому складається Акт про невідповідність за участю представника постачальника, який супроводжує поставлений товар. Акт про невідповідність складається у двох примірниках, один з яких вручається постачальнику під підпис. У разі неприбуття представника постачальника для передачі-приймання товару, покупець складає односторонній Акт про невідповідність товару та направляє його постачальнику в порядку, визначеному в п.п. 5.3.3. договору протягом 20 робочих днів з моменту прибуття товару. Цей Акт про невідповідність є підставою для усунення дефектів, проведенню повторної прийомки неприйнятої (згідно з Актом про невідповідність) частини товару, заміни неякісного товару (або його частини). Постачальник зобов'язаний усунути всі виявлені дефекти протягом 30 календарних днів з дати підписання Акту про невідповідність.
Відповідно до п.5.4. договору при передачі товару постачальник надає покупцю належним чином оформлені рахунок, оригінали видаткової накладної, ТТН, а також документи підтверджуючі якість товару відповідно до п. 2.1. цього договору.
Датою поставки партії товару вважається дата передачі постачальником покупцю товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною, ТТН. Право власності на товар від постачальника до покупця переходить після передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної, ТТН на поставлений товар (п.п. 5.6., 5.7. договору №20/123-Оз від 24.09.2020р.).
Відповідно положенням розділу 7.1. договору покупець зобов'язаний: 7.1.1. своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар в порядку та на умовах, визначених цим договором; 7.1.2. приймати товар згідно з видатковою накладною, ТТН та умовами, визначеними цим договором.
Згідно п.12.1. договору №20/123-Оз від 24.09.2020р. він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2020р. включно. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними.
До договору №20/123-Оз від 24.09.2020р. сторонами підписано додаток №1 - специфікацію на поставку товару на суму 159 999,00 грн.
Відповідно до заявки ДП «МТП «Чорноморськ» №782/16-09 від 01.10.2020р. замовило у позивача поставку товару за договором №20/123-Оз від 24.09.2020р., з якої, зокрема, вбачається, що співробітник покупця, який є відповідальним за прийняття партії товару: пров. економіст з матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_1 .
На виконання умов договору №20/123-Оз від 24.09.2020р. позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №ВН-095 від 13.10.2020р. на суму 67424,04 грн., №ВН-103 від 28.10.2020р. на суму 89664,00 грн., що підтверджується відповідним підписом уповноваженої особи замовника у вищевказаних видаткових накладних.
Відповідачем за вказаними вище накладними здійснено оплату на загальну суму 67424,04 грн. відповідно до платіжного доручення №2346 від 20.10.2020р.
На підтвердження поставки товару на суму 89664,00 грн. було надано наступні докази:
- Заявку позивача №782/16-09 від 01.10.2020р., підписану в.о. заступника директора з портової інфраструктури та охорони праці А.В. Осиповим.
- видаткову накладну №ВН-103 від 28.10.2020р. на суму 89664,00 грн.,
- товарно-транспортну накладну №281001від 28.10.2020р. на суму 89664,00 грн.
- довіреність №78 від 26.10.2020р., якою уповноважено ОСОБА_1 на отримання від ТОВ «Елітснаб» цінностей за рахунком № СФ-098 від 26.10.2020р.;
- рахунок № СФ-098 від 26.10.2020р. на суму 89664,00 грн.
Позивачем також оформлено податкову накладну №29 від 28.10.2020 року.
Також позивач 12.04.2021р. надіслав відповідачу претензію від 12.04.021р. про сплату суми боргу в розмірі 89664,00 грн. що утворилась внаслідок прострочення з боку ДП «МТП «Чорноморськ», про що свідчать поштова накладна, фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист від 12.04.2021р.
Під час розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.
4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору поставки з огляду на його зміст, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Суд враховує також те, що відповідно до умов п.2.2. договору №20/123-Оз від 24.09.2020р., приймання товару покупцем здійснюється за кількістю і якістю відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р. №П-7.
Згідно п.13 Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-7, приймання продукції здійснюється уповноваженими особами керівником підприємства-отримувача або його заступником компетентними особами.
За умовами п.2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
На видатковій накладній №ВН-103 від 28.10.2020р. на суму 89664,00 грн. дійсно міститься підпис особи, яка отримала товар без зазначення її прізвища.
Також, на товарно-транспортній накладній №281001 від 28.10.2020р. на суму 89664,00 грн. міститься підпис відповідальної особи вантажоодержувача та печатка відділу матеріально-технічного забезпечення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».
Зразок підпису довіреної особи відповідача - ОСОБА_1, що міститься в довіреності №78 від 26.10.2020р., у видатковій накладній ВН-095 від 13.10.2020р. та у товарно-транспортній накладній № 131002 від 13.10.2020р., візуально співпадає із підписом, проставленим особою у накладній №ВН-103 від 28.10.2020р. та товарно-транспортній накладній №281001 від 28.10.2020р.
У даному випадку, суд вважає, що відсутність зазначення прізвища особи, яка фактично підписала як видаткову, так і товарно-транспортну накладні від 28.10.2020р. на суму 89664,00 грн. від імені відповідача не може визнаватися істотним недоліком первинних документів, оскільки ідентифікувати особу можливо за її підписом, а також підписи були скріплені печаткою відділу матеріально-технічного забезпечення Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».
З 21 лютого 2011 року (дата набрання наказом МВС від 11.01.2011 № 5 чинності), скасована видача дозволів на виготовлення печаток і контроль над виготовленням круглих печаток з боку дозвільної системи МВС. Підтвердження законності виготовлення печаток і відповідальність за їх використання тепер покладена на власників печаток - керівників підприємств, приватних підприємців, нотаріусів, лікарів, адвокатів та інших відповідальних осіб
За таких обставин, відповідач, як юридична особа, яка замовила та отримала в користування в установленому законом порядку печатку, несе повну відповідальність за законність використання такої печатки.
Доказів незаконного використання печаток, проведення службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, викрадення, втрати або іншого вибуття печатки з володіння відповідача, а також доказів звернення до правоохоронних органів за фактом викрадення, втрати чи незаконного використання печатки відповідачем до господарського суду не було надано.
Будь-які заяви з приводу недійсності печатки, якою завірені підписи представника відповідача на вказаних ТТН, від відповідача не надходили, експертне дослідження вказаної печатки не проводилося у зв'язку із відсутністю для цього підстав. Тобто дійсність вказаної печатки під сумнів жодна із сторін не ставила.
Таким чином, суд приймає до уваги, що видаткова накладна №ВН-103 від 28.10.2020р. на суму 89664,00 грн. та товарно-транспортна накладна №281001 від 28.10.2020р. на суму 89664,00 грн., оцінюючи їх як докази у сукупності, є належним доказом поставки товару на умовах договору №20/123-Оз від 24.09.2020р.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.
Відповідач не надав суду належні докази, які свідчать про виконання ним своїх зобов'язань у повному обсязі та про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.
Враховуючи всі вищевикладені товарно-транспортні накладні та видаткові накладні, здійсненні відповідачем проплати, сума простроченого боргу відповідача за поставлений за договором на закупівлю товару № 20/123-Оз від 24.09.2020р. товар становить 89664,00 грн.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що відповідачем були порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за поставлений товар за договором на закупівлю товару № 20/123-Оз від 24.09.2020р. на суму 89664,00 грн., тому позов в частині стягнення основної заборгованості за договором на закупівлю товару № 20/123-Оз від 24.09.2020р. в загальному розмірі 89664,00 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що надані позивачем докази є більш вірогідними, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітснаб» обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 90 від 07.04.2021р., додаткову угоду № 1 від 07.04.2021р., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 28.05.2021р., платіжні доручення про сплату позивачем розміру гонорару № 2168 від 09.04.2021р. на суму 6500,00 грн. та № 2256 від 25.05.2021р. на суму 6500,00 грн., та акт приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 28.05.2021р.
Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до положень ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд вважає за необхідне зазначити, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Виходячи із системного аналізу положень ч.8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Верховний Суд в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу або заперечень проти заявленого позивачем до стягнення розміру судових витрат відповідачем до суду надано не було.
Розглянув матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн., є обґрунтованою та такою, що підтверджена матеріалами справи, у зв'язку з чим дана вимога підлягає задоволенню.
Отже, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, підлягає відшкодуванню у сумі 13000,00 грн.
Керуючись ст. 2, 13, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (вул. Праці, № 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітснаб» (вул. Фонтанська дорога, № 23/1, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 39519552) суму заборгованості в розмірі 89 664 (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 00 коп., судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18 червня 2021 р.
Суддя О.В. Цісельський