"17" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/688/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Рибці Ю. Е. розглянувши матеріали справи № 916/688/21
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕРОМ-АВТО" (код - 41299741; 65005, м. Одеса, вул. Самарська, буд. 2, каб. 2)
Відповідач: Приватне підприємство "БУДЄВРОТРАНС" (код - 35695799; 65025, м. Одеса, Дніпропетровська дорога, буд. 108, кв. 331)
про стягнення 420375,47 грн.
з підстав неналежного виконання договору поставки
Представники сторін не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
СУТЬ СПОРУ: 15.03.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕРОМ-АВТО" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватне підприємство "БУДЄВРОТРАНС" (далі - Відповідач) про стягнення 420375,47 грн., з яких: 250789,05 грн. боргу за поставлений товар та 169586,42 грн. штрафних санкцій.
16.03.2021 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 247 - 252 ГПК України та надав Відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, а саме - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
21.04.2021 року суд ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами загального провадження зі стадії відкриття провадження по справі та призначив підготовче засідання.
28.05.2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Копія Ухвали про відкриття провадження по справі, що направлялась Відповідачу за адресою місцезнаходження згідно витягу з ЄДР, повернулась до суду неврученою з відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою". Тому, за приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України Сторони вважаються повідомленим належним чином про відкриття провадження по справі.
На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв'язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
28.05.2021р. (вх.№14438/21) від ТОВ „Жером-Авто" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача за наявними матеріалами.
Таким чином, розгляд справи по суті здійснюється за наявними матеріалами без участі представників сторін.
01.11.2017 року між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (покупець) було укладено Договір продажу №10, за умовами якого Позивач зобов'язався в строки та на умовах, викладених в Договорі, поставити запчастини до транспортних засобів (Товар) в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою Сторонами.
Відповідно до п. 2.2. Договору, Датою поставки Товару вважається дата одержання Товару Покупцем, підтверджена Актом приймання-передачі Товару з підписаними уповноваженими представниками обох сторін.
Відповідно до п.3.2. Договору, оплата за Товар за даним Договором мала проводитись в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата здійснювалась на умовах 100 % передоплати. Сторони могли погодити відстрочення платежу та його строк у кожному окремому випадку.
У позовній заяві Позивач посилається на те, що на виконання умов Договору він поставив Відповідачу Товар на загальну суму 519974,50 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, наданих Позивачем до позову, частковою оплатою за поставлений Товар та частковим поверненням Товару, про що буде зазначено нижче.
Позов ґрунтується на тому, що Відповідач розрахувався за поставлений товар не у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин,
регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, з врахуванням змісту Договору, відносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами законодавства, передбаченими для врегулювання договорів поставки.
На думку суду, за своєю правовою природою укладений між сторонами справи Договір продажу - є договором поставки.
Відтак, згідно ч. 1 ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Крім того, згідно ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
А ст. 3 вказаного Закону зазначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.3. договору від 01.11.2017р. сторони погодили строк припинення нарахування пені через 12 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.4.3. Договору, за порушення строків оплати. Покупець виплачує
Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на моменту виникнення заборгованості від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Також, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4.3. договору сторони встановили розмір плати за прострочення оплати товару у 24 відсотки річних.
З матеріалів справи вбачається, що по видатковим накладним
- № 4547 від 02.10.2019р. на суму 141 663,97коп.;
- № 5645 від 13.11.2019р. на суму 292 354,62грн.;
- № 5652 від 14.11.2019р. на суму 523,28грн.;
- № 5653 від 14.11.2019р. на суму 341,4грн.;
- № 6359 від 18.12.2019р. на суму 38 374,13грн. Позивач по вищевказаному договору поставив Відповідачу товар на загальну суму 473 257,4грн.
Платіжними дорученнями:
- від 02.10.2019р. на суму 16 088,91грн.
- від 02.10.2019р. на суму 70 832 грн.;
- від 16.03.2020р. на суму 3132,42грн.;
- від 07.04.2020р. на суму 45 000грн. Відповідач частково здійснив оплату за одержаний товар на загальну суму 135 053,33грн.
Також, 18.12.2019р. Відповідач повернув Позивачу товару на суму 6499,97грн. та
11.02.2020р. - на суму 124 854,58грн. Всього повернення товару було здійснено на суму 131 354,55грн.
Таким чином, розмір основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на момент звернення останнього з позовом до суду по цій справі становив 206 849,52грн. (473 257,4грн. - 135 053,33грн. - 131 354,55грн. = 206 849,52грн.).
Доказів погашення вказаного боргу Відповідачем не надано.
Позивач в позовній заяві просить стягнути з Відповідача боргу на суму 250 789,05грн., посилаючись на те, що товар останньому було поставлено на загальну суму 519 974,50грн.
Однак, належних доказів поставки товару на вказану суму Позивачем не надано. Судом не приймаються до уваги, надані Позивачем копії Актів звірки взаєморозрахунків, оскільки вони не є належними доказами поставки товару. Такими доказами можуть бути відповідні копії видаткових накладних або акти приймання-передачі товару.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення боргу підлягають частковому задоволенню на суму 206 849,52грн.
Також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 50 157,81грн., з огляду на наступне.
Пунктом 3.2., укладеного між сторонами договору, передбачено, що оплата за Товар за даним Договором проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника (позивача по справі). Оплата здійснюється на умовах 100% передоплати. Сторони можуть погодити відстрочення платежу та його строк у кожному окремому випадку.
Таким чином, приймаючи до уваги, що сторонами не погоджувались відстрочення платежів за поставлений товар - у Відповідача виникло зобов'язання з його плати на наступний день після одержання товару по кожній видатковій накладній.
Пунктом 4.3. Договору встановлено, що у разі прострочення платежу строком понад 30 календарних днів Покупець (Відповідач по справі) зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% від несплаченої суми.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем допущено прострочення здійснення оплати за одержаний товар понад 30 календарних днів по кожній з видаткових накладних, крім накладної від 02.10.2019р., оплата по якій була частково здійснена платіжними дорученнями від 02.10.2019р. на загальну суму 86 920,91грн.
Тому, приймаючи до уваги, що товар по вищевказаним видатковим накладним було поставлено на загальну суму 473 257,4грн. , а без прострочення 30-ти денного строку сплачено тільки 86 920,91грн., сума 20% штрафу, яку Відповідач мав сплатити Позивачу за прострочення оплати понад 30 календарних днів, становила грн.., виходячи наступного розрахунку:
473 257,4 грн. - 86 920,91грн. = 386 336,49грн.
386 336,49грн. х 20% = 77 267,30грн.
З розрахунку позовних вимог вбачається, що Позивач до загальної суми штрафних санкцій, які він просить стягнути з Відповідача у позовній заяві, включив суму 20% штрафу в розмірі 50 157,81грн., тобто - меншу, ніж Відповідач мав сплати за умовами договору.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 20% штрафу в розмірі 50 157,81грн. за прострочення оплати понад 30 календарних днів - підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та 24% річних, суд зазначає наступне.
В позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача 169 586, 42грн. штрафних санкцій, розрахованих за період з 28.02.2020р. по 11.03.2021р. З розрахунку, доданого до позовної заяви, вбачається, що вказана сума складається з 36 838,82грн. пені, 19 132,97грн. інфляційних, 63 456,82грн. сплати 24% річних та вищевказані 50 157,81грн. штрафу за прострочення оплати понад 30 календарних днів.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Позивачем інфляційні та сплату 24% річних помилково віднесено до штрафних санкцій, оскільки Цивільний та Господарський кодекси України до штрафних санкцій відносять тільки неустойку, штраф та пеню. Інфляційні ж та 24% річних України - є платою за прострочення по грошовому зобов'язанню, передбаченою статтею 625 ЦК України, і не відноситься до штрафних санкцій.
Розраховуючи позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені, інфляційних та 24% річних, Позивач виходив з того, що борг Відповідача перед ним за поставлений товар становив 298 921,47грн., а після часткового погашення - 250 789,05грн.
Між тим, як зазначалось вище, Позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували поставки Відповідачу товарів на вказану суму. Тому, судом не приймаються до уваги розрахунки пені, 24% річних та інфляційних, здійснені Позивачем.
З урахуванням, періодів нарахування, який застосовувався Позивачем, та приймаючи до уваги документальне підтвердження розміру боргу Відповідача і дати часткового погашення цього боргу, зміни розмірів облікової ставки НБУ та індексів інфляції, судом здійснено відповідні розрахунки наступним чином.
Розрахунок суми пені
Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
254981.9428.02.2020 - 12.03.20201411.0000 %0.060 %*2145.75
254981.9413.03.2020 - 15.03.2020310.0000 %0.055 %*418.00
251849.5216.03.2020 - 06.04.20202210.0000 %0.055 %*3027.70
206849.5207.04.2020 - 23.04.20201710.0000 %0.055 %*1921.55
206849.5224.04.2020 - 11.06.2020498.0000 %0.044 %*4430.87
206849.5212.06.2020 - 22.07.2020416.0000 %0.033 %*2780.60
206849.5223.07.2020 - 03.09.2020436.0000 %0.033 %*2916.24
206849.5204.09.2020 - 22.10.2020496.0000 %0.033 %*3323.16
206849.5223.10.2020 - 10.12.2020496.0000 %0.033 %*3323.16
206849.5211.12.2020 - 19.12.202096.0000 %0.033 %*610.38
Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає до стягнення з Відповідача за договором, з урахуванням періоду за який Позивачем заявлено про стягнення пені та з огляду на зменшення суми боргу на який нараховувалась пеня, у зв'язку з частковим погашенням Відповідачем цього боргу в розрахунковий період - становить 24 897,41грн.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
01.03.2020 - 31.03.2020254981.941.0082039.86257021.80
01.04.2020 - 28.02.2021206849.521.06713808.39220657.91
Таким чином, розмір інфляційних, які підлягають стягненню з Відповідача, становить 15 848,25грн. (257021,80 - 254981,94 = 2039,86; 220657,91 - 206849,52 = 13808,39;
2039,86 + 13808,39 = 15848,25грн.)
Розрахунок процентів
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
254981.9428.02.2020 - 15.03.20201724 %2842.42
251849.5216.03.2020 - 06.04.20202224 %3633.24
206849.5207.04.2020 - 11.03.202133924 %46007.64
Таким чином, загальна сума 24 % річних, які підлягають до стягнення з Відповідача за прострочення по грошовому зобов'язанню становить 52483,30 грн. (2842,42 + 3633,24 + 46007,64 = 52 483,3грн.).
З урахуванням вищевикладеного, з Відповідача на користь Позивача підлягає до стягнення 206 849,52грн. боргу, 24 897,41грн. пені, 50 157,81грн. штрафу, 52483,30 грн. сплати 24% річних та 15 848,25грн.інфляційних.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню з покладенням на Відповідача витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "БУДЄВРОТРАНС" (код - 35695799; 65025, м.Одеса, Дніпропетровська дорога, буд. 108, кв. 331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕРОМ-АВТО" (код - 41299741; 65005, м. Одеса, вул. Самарська, буд. 2, каб. 2): 206 849 гривень 52коп. боргу, 24 897 гривень 41коп. пені, 50 157 гривень 81коп. штрафу, 52483 гривні 30коп. сплати 24% річних, 15 848 гривень 25коп. інфляційних та 5 253 гривні 54коп. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України
та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України
Повний текст складено 18 червня 2021 р.
Суддя О.А. Демешин