22 червня 2021 року Справа № 915/199/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
без виклику сторін,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
справу № 915/199/21
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Південна енергетична компанія”,
65009, м. Одеса, вул. Педагогічна, буд. 2, офіс № 1;
до державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція”,
01032, вул. Назарівська, 3, м. Київ;
55001, а/с 20, промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область;
про: стягнення коштів у сумі 26608 грн. 07 коп.,-
Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Південна енергетична компанія” пред'явлено позов до державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” про стягнення з останнього грошових коштів у сумі 26608 грн. 07 коп., з яких: 21593 грн. 46 коп.-основний борг; 1511 грн. 54 коп. - пені; 1511 грн. 54 коп. - штраф; 665 грн. 72 коп. - 3 % річних, 1325 грн. 81 коп. - сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, з посиланням на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт за укладеним між ними договором на виконання проектних робіт від 17.09.2018 р. № 17/09, унаслідок чого утворився основний борг, на який позивачем здійснено нарахування, суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також нарахована пеня та штраф у порядку п. 5.5 договору.
У наданому відзиві відповідач визнає наявність основної заборгованості у розмірі 21593 грн. 46 коп. та просить зменшити заявлені до стягнення пеню та штраф на 90% з огляду на відсутність вини в діях відповідача, як підстави для відповідальності, та наголошує на відсутності доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань.
Відповідач зазначає, що у зв'язку із зростанням простроченої заборгованості ДП “Гарантований покупець” перед ДП “НАЕК “Енергоатом”, а саме зменшенням обсягу відпуску електроенергії, зросла фінансова криза неплатежів, що призвело до несплати у передбачені договором терміни за поставлений товар, а тому вина як підстава для відповідальності відповідача відсутня. Відповідач, стверджує, що не ухилявся від сплати основної суми заборгованості, а став заручником обставин викликаних кризою неплатежів.
21.04.2021 позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої позивач заперечує проти зменшення на 90% пені та штрафу та вказує, що невиконання зобов'язань контрагентом (ДП “Гарантований покупець”) відповідача з оплати відпущеної електроенергії не є підставою відсутності вини відповідача в оплаті виконаних позивачем робіт. Крім того позивач наголошує, що за весь період прострочення оплати виконаних робіт відповідач не провів жодного платежу, не запропонував графіку погашення існуючої заборгованості, а також не надав до суду доказів, що ним ведеться претензійно-позовна робота по відношенню до ДП “Гарантований покупець” разом з доказами направлення даної відповіді на адресу відповідача. Враховуючи наведені обставини, а також наявність власних кредитних та інших зобов'язань у ТОВ “Південна енергетична компанія” та ненадмірний розмір нарахованих пені та штрафу, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
17 вересня 2018 року між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція”, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Південна енергетична компанія”, як виконавцем, був укладений Договір на виконання проектних робіт № 17/09 (далі - Договір), відповідно до предмету якого замовник доручає та зобов'язується оплатити, а виконавець приймає на себе виконання проектних робіт за темою: “Реконструкція РЗА пускорезервного трансформатора 0ВТ01.ПКД”. Код згідно з ДКПП ДК 016:2010 - 71.12 (п. 1).
За умовами наведеного Договору:
- вартість робіт згідно цього договору та відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього договору, складає: 58000 грн. Крім того, ПДВ: 116000 грн. Усього з урахуванням ПДВ: 696000 грн (п. 2.1);
- оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця потягом 45 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.2);
- наукові, технічні, економічні та інші вимоги до робіт, що є предметом цього договору, визначаються Технічним завданням на розробку проектно-кошторисної документації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 4.1);
- належним виконанням робіт за Договором є підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт (п. 5.8);
- за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7% від вартості простроченого платежу. Якщо порушення строків оплати виконаних робіт продовжується понад тридцяти днів, замовник сплачує додатковий штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченої в строк роботи (п. 6.2);
- виплати штрафних санкцій не звільняють сторони від виконання договірних зобов'язань (п. 6.4);
- всі спори і розбіжності, які можуть виникнуть з цього договору або у зв'язку з ним, будуть вирішуватися сторонами згідно претензійного порядку (п. 7.1);
- сторона, яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов'язана поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову (п. 7.2);
- претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання (п. 7.3);
- у разі незадоволення претензії або не отримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей в претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (п. 7.4);
- Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою. Термін дії цього Договору до 31.12.2019 року. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що залишились невиконаними (п. 10.1).
Додатками до Договору, які є його невід'ємними частинами, виступили:
- Додаток № 1 “Технічне завдання на розробку проектно-кошторисної документації”;
- Додаток № 2 “Протокол погодження договірної ціни”;
- Додаток № 3 “Календарний план”;
- Додаток № 4 “Кошториси”.
Крім того, у період дії Договору сторонами було погоджено та підписано Додаткові угоди:
1) Додатковою угодою №1 до Договору від 27.11.2018 року (Додаток №2) сторони виклали в новій редакції Календарний план, що є невід'ємною частиною Договору, а саме додатком №3 до Договору, відповідно до якого роботи за Договором мали бути виконані Позивачем в строк до 28.02.2019 року;
2) Додатковою угодою №2 до Договору від 08.02.2019 року (Додаток №3) сторони ' виклали в новій редакції Календарний план, що є невід'ємною частиною Договору, а саме додатком №3 до Договору, відповідно до якого роботи за Договором мали бути виконані Позивачем в строк до 31.03.2019 року;
3) Додатковою угодою №3 до Договору від 06.03.2019 року (Додаток №4) сторони виклали в новій редакції Календарний план, що є невід'ємною частиною Договору, а саме додатком №3 до Договору, відповідно до якого роботи за Договором мали бути виконані Позивачем в строк до 31.05.2019 року;
4) Додатковою угодою №4 до Договору від 13.05.2019 року (Додаток №5) сторони виклали в новій редакції Календарний план, що є невід'ємною частиною Договору, а саме додатком №3 до Договору, відповідно до якого роботи за Договором мали бути виконані Позивачем в строк до 31.07.2019 року;
5) Додатковою угодою №5 до Договору від 13.05.2019 року (Додаток №6) сторони виклали в новій редакції Календарний план, що є невід'ємною частиною Договору, а саме додатком №3 до Договору, відповідно до якого роботи за Договором мали бути виконані Позивачем в строк до 30.09.2019 року;
6) Додатковою угодою №б до Договору від 10.09.2019 року (Додаток №7) сторони виклали в новій редакції Календарний план, що є невід'ємною частиною Договору, а саме додатком №3 до Договору, відповідно до якого роботи за Договором мали бути виконані Позивачем в строк до 30.11.2019 року.
Судом встановлено, що позивачем виконано робіт за Договором на загальну суму 696000 грн, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт від 28.12.2018 на суму 674406 грн 54 коп. та від 29.11.2019 на суму 21593 грн 46 коп.
Відповідач повністю не виконав свої зобов'язання за Договором щодо оплати виконаних робіт. а саме: 22.01.2019 року на розрахунковий рахунок позивача з боку відповідача перераховано 250 000 грн. в тому числі ПДВ 20% та 04.02.2019 року на розрахунковий рахунок Позивача з боку Відповідача було перераховано 424 406 грн. 54 коп. в тому числі ПДВ 20% в якості оплати виконаних за Договором робіт, що повністю покрило оплату за Актом № 1 здачі-приймання виконаних робіт за Договором від 28.12.2018 року.
З метою досудового врегулювання спору, 09.12.2020 позивачем було надіслано на адресу ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Южно-українська АЕС” претензію за вих. №ЮЭ-12/49.
У відповідності до відповіді на претензію від 06.01.2021 №51/215 та відзиву від 05.03.2021 № 32/249 відповідач визнав наявну заборгованість та зазначив, що несвоєчасна оплата викликана наявністю величезної заборгованості ДП “Гарантований покупець” перед ДП “НАЕК “Енергоатом” за відпущену електроенергію.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості виконаних по договору робіт позивач просить стягнути з відповідача 1511 грн. 40 коп. - пені; 1511 грн. 40 коп. - штраф; 665 грн. 72 коп. - 3 % річних, 1325 грн. 81 коп. - сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції
На підставі ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, відповідно до приписів ч.ч. 1-2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
У відповідності до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що всупереч умовам Договору він своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість виконаних робіт, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 21593 грн. 46 коп.
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за виконані згідно договору № 17/09 від 17 вересня 2018 року роботи у сумі 21593 грн. 46 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначалось вище, відповідно до п.2.2 Договору, за даним договором оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця потягом 45 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.
Таким чином, кінцевий строк оплати виконаних робіт за актом здачі-приймання виконаних робіт від 29.11.2019 визначено 07.02.2020.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних нараховані на суму основного боргу 21593 грн 46 коп. за період з 08.02.2020 по 17.02.2021, що складає 665 грн. 72 коп.
Також з огляду на приписи ст. 625 ЦК України позивачем по кожному із зобов'язань визначені інфляційні нарахування, розмір яких за загальний період з лютого 2020 року по січень 2021 року склав 1325 грн. 81 коп.
За таких обставин суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 665 грн. 72 коп. та втрат від інфляції у сумі 1325 грн. 81 коп.
Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 1511 грн. 54 коп. - штрафу та 1511 грн. 54 коп. - пені, суд приходить до наступних висновків.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.2. Договору, за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7% від вартості простроченого платежу. Якщо порушення строків оплати виконаних робіт продовжується понад тридцяти днів, замовник сплачує додатковий штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченої в строк роботи.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Таким чином, на підставі наведених правових норм та умов Договору позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф.
Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що позивачем розмір заявленого до стягнення штрафу в сумі 21593 грн 46 коп. за актом від 29.11.2019 визначено правильно, отже позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 1511 грн 54 коп. арифметично вірно прораховано.
При перевірці порядку нарахування пені суд дійшов до наступних висновків.
Так, позивачем нараховано пеню з розрахунку 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7 % від вартості простроченого платежу та визначено, що: за актом від 29.11.2020 за період з 08.02.2020 по 17.02.2021 в сумі 1511 грн 54 коп.;
Поданий позивачем розрахунок пені у сумі 1511 грн. 54 коп., нарахованих на суми основного боргу за період їх прострочення: 08.02.2020-17.02.2021, і який не перевищує 7 % від вартості простроченого платежу, - суд визнає правильними.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені та штрафу на 90%, яке міститься у відзиві, в обґрунтування якого відповідач посилається на кризову економічну ситуацію, критичне зростання заборгованості перед відповідачем з боку ДП “Гарантований покупець”.
Також відповідач просить суд взяти до уваги, що він не ухиляється від сплати суми основної заборгованості, а в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків, внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань за Договором.
Розглянувши вказане клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної пені та штрафу, суд вважає його таким, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке:
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач визнає наявність заборгованості у спірних правовідносинах та зазначає про її непогашення саме внаслідок кризової економічної ситуації, та оскільки в матеріалах справи позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану товариства у зв'язку з порушенням відповідачем умов спірного договору, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити частково та зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %, що на переконання суду є балансом інтересів сторін у спорі.
Посилання представника позивача на наявні публікації в пресі та інтернет-сайтах про очікуваний за підсумками першого кварталу 2021 року прибуток у ДП “НАЕК “Енергоатом” не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не свідчать про фактичну наявність такого прибутку.
Враховуючи зазначене, суд встановлює розмір належної до стягнення пені 755 грн. 77 коп. (50% правомірно заявленого розміру) та штрафу 755 грн. 77 коп. (50% правомірно заявленого розміру).
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Південна енергетична компанія” (65009, м. Одеса, вул. Педагогічна, буд. 2, офіс № 1; ідентифікаційний код 13877727) грошові кошти у загальній сумі 25096 грн. 53 коп., з яких 21593 грн. 46 коп..-основний борг; 755 грн. 77 коп. - пені; 755 грн. 77 коп. - штраф; 665 грн. 72 коп. - 3 % річних, 1325 грн. 81 коп. - сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, а також 2141 грн. 05 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М.Коваль.