79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.06.2021 справа № 914/533/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши справу
за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського,28»
про: стягнення 15 647,18 грн.,
за участю представників:
від позивача: Орел С.С.
від відповідача: Муха І.П.,
Господарським судом Львівської області розглядається справа №914/533/21 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського,28» про стягнення 15 647,18 грн., з них: пеня у сумі 342,53 грн.; три проценти річних у сумі 67,16 грн.; збитки у сумі 15 237,49 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №6417/18-ТЕ-21 від 03.10.2018р.
09.03.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
19.03.2021р. на поштову адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№6759/21.
Ухвалою від 24.03.2021р. суд постановив відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначити на 21.04.2021р., викликати сторін у судове засідання.
21.04.2021р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, де зазначено про те, що позивачем позовні вимоги підтримуються, відзиву на позовну заяву не отримано, вказане клопотання зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№9567/21.
У судове засідання 21.04.2021р. сторони участь повноважних представників не забезпечили.
Ухвалами Господарського суду Львівської області від 21.04.2021р. в порядку ст.ст.120-121 ГПК України сторони у справі викликались в судове засідання у цій справі, розгляд якої було відкладено на 12.05.2021р. о 12:00год.
11.05.2021р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, де зазначено про те, що позивачем позовні вимоги підтримуються, відзив на позовну заяву не отримано, вказане клопотання зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№10841/21.
У судове засідання 12.05.2021р. сторони участь повноважних представників не забезпечили.
Ухвалами Господарського суду Львівської області від 12.05.2021р. в порядку ст.ст.120-121 ГПК України, сторони у справі викликались в судове засідання у цій справі, розгляд якої було відкладено на 09.06.2021р. о 14:45год.
18.05.2021р. на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання: надіслати матеріали справи в електронному вигляді, вказане клопотання не посвідчене електронним цифровим підписом, а відтак, таке не підлягає розгляду судом з огляду на відсутність можливості ідентифікувати автора електронного документа.
08.06.2021р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№13465/21.
В судовому засіданні, яке відбулось 09.06.2021р. за участі уповноважених представників сторін, оголошено перерву до 16.06.2021р.
16.06.2021р. в судовому засіданні сторони забезпечили участь повноважних представників.
Позиції сторін у справі:
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №6417/18-ТЕ-21 від 03.10.2018р.
Відповідач, заперечуючи вимоги позивача, вказуючи на те, що заявлені до стягнення 15 647,18 грн за недобір газу не є збитками за своєю правовою природою, одночасно вважає прострочення оплат за переданий газ незначним. У відзиві просить суд: закрити провадження у справі у зв'язку із тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та зменшити заявлений до стягнення розмір пені та трьох відсотків річних до однієї гривні.
За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 р. № 226 змінено тип публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського,28» (надалі - Відповідач) 03.10.2018р. укладено договір № 6417/18-ТЕ-21 постачання природного газу (надалі - Договір).
Відповідно до п.2.1 договору (в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018р. № 4 до Договору з урахуванням Додаткових угод від 20.03.2019р. №6; від 24.04.2019р. №8; від 22.05.2019р. №9; від 24.06.2019р. №11; від 23.07.2019р. №13 до Договору), Позивач передає Відповідачу в період з 01.10.2018р. по 30.09.2019р., замовлений Відповідачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 185,915 тис.куб.м., в тому числі по місяцях, перелік яких із зазначенням обсягу (об'єму) наведено в п. 2.1 Договору.
На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 1 195 258,49 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, копії яких долучено до матеріалів справи.
Відповідно до пункту 6.1 Договору (з 01.12.2018р. - пункту 5.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018 № 4), оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.2 Договору (з 01.12.2018р. - пунктом 7.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018р. № 4) визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно п. 6.1 Договору, Відповідач зобов'язується сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до Додаткової угоди від 14.03.2019 № 5 до Договору «з 01 березня 2019 року застосовуються наступні пункти відповідних Договорів: пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього Договору. Відповідно, пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз 1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 Договорів з 01 березня 2019 року Сторонами не застосовуються (докази направлення на електронну адресу Відповідача та розміщення на офіційному сайті Постачальника повідомлення додано до матеріалів справи).
Пунктами Договору, що застосовуються з 01.03.2019р., передбачено, зокрема, наступне: пунктом 3.13 Договору (в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018р. № 4) передбачено, що, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1Договору), Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу збитки в порядку, визначеному п.5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018р. № 4).
При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
п.3.13.1:якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
п.3.13.2:якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
В - (Vф - Vn) х Ц х К,
де:
Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Позивачем Відповідачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі
природного газу;
Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору;
Ц - ціна природного газу за цим Договором;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018р. № 4) передбачено, що відшкодування Позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином:
- Позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо Відповідач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 Договору;
- Позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- Відповідач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати Позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підп.8) гі.6.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018р. № 4), Відповідач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати Позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.1 3 Договору.
Відповідно до підп.4) п.6.3 Договору (в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018р. № 4), Позивач має право вимагати від Відповідача відшкодування збитків, що виникли через порушення Відповідачем умов п.2.1 Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних Відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 6 від 20.03.2019 року) Постачальник передає Споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 27,500 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.03.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 18,600 тис.куб.м.
Таким чином, Відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 8,900 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до гі.2.1 Договору.
Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№ 26-692-19 від 15.05.2019р., змінену листом №26-3809-19 від 21.11.2019р. (докази направлення додано до матеріалів справи), якою Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору в розмірі 2 036,17 грн. за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу (27,500 куб.м.) та фактичним обсягом використаного Відповідачем в березні 2019р. природного газу за Договором (18,600 куб.м.), згідно наданого детального розрахунку.
Відповідно до п.2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 8 від 24.04.2019 року) Постачальник передає Споживачу у травні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 2.0тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.05.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 5,171 тис.куб.м.
Таким чином, Відповідач в травні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 3.171 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№ 26-3901-19 від 21.11.2019р. (докази направлення додано до матеріалів справи), якою Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору в розмірі 11 396,57 грн. за різницю між замовленим в травні 2019 обсягом природного газу (2,000 куб.м.) та фактичним обсягом використаного Відповідачем в травні 2019 природного газу за Договором (5,171 куб.м.), згідно наданого детального розрахунку.
Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 11 від 24.06.2019 року) Постачальник передає Споживачу у червні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 5.0тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 30.06.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 4,403 тис.куб.м.
Таким чином, Відповідач в червні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0,597 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№ 26-3868-19 від 21.11.2019р. (докази направлення додано до матеріалів справи), якою Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору в розмірі 114,46 грн. за різницю між замовленим в червні 2019 обсягом природного газу (5,000 куб.м.) та фактичним обсягом використаного Відповідачем в червні 2019 природного газу за Договором (4,403 куб.м.), згідно наданого детального розрахунку.
Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 13 від 23.07.2019 року) Постачальник передає Споживачу у липні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 5.0тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.07.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 4,50830 тис.куб.м.
Таким чином, Відповідач в липні 2019р. фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0,49170 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№ 26-3867-19 від 21.11.2019 (докази направлення додано до матеріалів справи), якою Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору в розмірі 85,01 грн. за різницю між замовленим в липні 2019 обсягом природного газу (5,000 куб.м.) та фактичним обсягом використаного Відповідачем в липні 2019р. природного газу за Договором (4,50830 куб.м.), згідно наданого детального розрахунку.
Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 9 від 22.05.2019 року) Постачальник передає Споживачу у серпні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 7,000 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.08.2019 року, сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 4,63470 тис.куб.м.
Таким чином, Відповідач в серпні 2019р. фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 2,36530 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№ 26-3908-19 від 21.11.2019р. (докази направлення додано до матеріалів справи), якою Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору в розмірі 381,42 грн. за різницю між замовленим в серпні 2019 обсягом природного газу (7,000 куб.м.) та фактичним обсягом використаного Відповідачем в серпні 2019р. природного газу за Договором (4,63470 куб.м.), згідно наданого детального розрахунку.
Відповідно до п.2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 9 від 22.05.2019 року) Постачальник передає Споживачу у вересні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 7,000 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 30.09.2019 року, сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 4,588590 тис.куб.м.
Таким чином, Відповідач в вересні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 2,41141 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
Позивачем на адресу Відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№ 26-3907-19 від 21.11.2019 (докази направлення додано до матеріалів справи), якою Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору в розмірі 354,47 грн. за різницю між замовленим в вересні 2019 обсягом природного газу (7,000 куб.м.) та фактичним обсягом використаного Відповідачем в вересні 2019 природного газу за Договором (4,58859 куб.м.), згідно наданого детального розрахунку.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач свої зобов'язання з оплати природного газу, переданого впродовж жовтня 2018р. - вересня 2019р., виконав у повному обсязі, але з порушенням строків оплати, визначених договором, зокрема п.6.1 Договору (з 01.12.2018р.- п.5.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018р. №4).
У зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати природного газу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 342,53 грн.; три проценти річних у сумі 67,16 грн.; збитки у сумі 15 237,49 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач на підставі пункту 8.2 Договору, (з 01.12.2018р.- пункту 7.2. договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.11.2018р. ), нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 342,53 грн. Пеня нарахована за зобов'язаннями жовтня 2018р. - вересня 2019р.
Дослідивши розрахунок пені, наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.
У зв'язку із порушенням відповідачем строку оплати природного газу, встановленого пунктом 6.1 Договору (з 01.12.2018р. - пунктом 5.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 30.11.2018 № 4), вимога позивача про стягнення з відповідача 342,53 грн. пені підлягає до задоволення в межах заявлених позовних вимог.
Стосовно викладеного у відзиві відповідача прохання зменшити розмір належної до сплати пені до однієї гривні, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем та те, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, і хоча основний борг відповідачем погашено повністю, проте, даний випадок не є винятковим, а тому, зважаючи на інтереси обох сторін, а також те, що норми чинного законодавства про зменшення розміру штрафних санкцій не є імперативними та застосовуються за визначених вище умов на розсуд суду, підстави для зменшення розміру неустойки відсутні.
Крім того, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати в т.ч. ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Вказані обставини встановлюються на підставі поданих боржником доказів.
З огляду на те, що відповідачем не надано будь-яких документальних підтверджень наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, те, що відповідач не погашав основний борг вчасно, у зв'язку з чим стягнення цим рішенням 342, 53 грн пені не можна вважати безпідставним збагаченням позивача, відповідно клопотання відповідача, заявлене у відзиві, не підлягає до задоволення.
Суд враховує також правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому, суд звертає увагу сторони, що зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.18 постанови від 19.03.2019р. у справі № 910/3652/18).
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач заявив також до стягнення три проценти річних в розмірі 67,16 грн., нарахованих за зобов'язаннями жовтня 2018р. - вересня 2019р.
Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок суми процентів річних, суд встановив, що розрахунки є арифметично правильними та відповідають вимогам чинного законодавства.
Таким чином, стягненню з відповідача у зв'язку із порушенням строку виконання зобов'язання з оплати вартості природного газу підлягає 67,16 грн. процентів річних, нарахованих за зобов'язаннями жовтня 2018р. - вересня 2019р.
Позовна заява містить також вимогу про стягнення з відповідача збитків в розмірі 15 237,49 грн., нарахованих на підставі п.3.13 та п.5.7 Договору.
Стаття 623 ЦК України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов'язання. Так, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Стаття 22 ЦК України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов'язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 ГК України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Відсутність належних доказів на підтвердження реальності вчинення АТ "НАК "Нафтогаз України" витрат на компенсацію Оператору ГРМ (оператор газорозподільних мережах) вартості природного газу та недоведення зменшення майна АТ "НАК "Нафтогаз України" у результаті врегулювання небалансу, спричиненого меншим чи більшим обсягом спожитого природного газу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського,28», є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 15 237,49 грн збитків.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених порушенням відповідачем неналежним виконанням зобов'язань за договором, відтак заявлені вимоги є необгрунтовані.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення №0000014956 від 16.02.2021р. про сплату судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
З підстав наведеного, розподілу між сторонами підлягає 2 270,00 грн. сплаченого позивачем судового збору.
Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, станом на момент прийняття рішення позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 59,44 грн. (409,69грн) сума підлягає стягненню)\ 15 647,18 грн.(заявлено до стягнення)* 2 270,00 (сума судового збору, що підлягає розподілу між сторонами)= 59,44 судового збору.
Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс на Липинського,28» (місцезнаходження: Україна, 79019, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ЛИПИНСЬКОГО, будинок 28, ідент. код: 41214867) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6, ідент. код: 20077720) 342,53 грн пені, 67,16 грн 3% річних та 59,44 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб - адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено та підписано 22 червня 2021 року.
Суддя М.Р. Король