79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.06.2021 справа № 914/1300/21
м.Львів
за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача Приватного підприємства «Черевик», м.Львів
про стягнення 36 174,44 грн. заборгованості
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі Зарицькій О.Р.
за участю представників:
від позивача Пучак І.А. - представник
від відповідача не з'явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до відповідача Приватного підприємства «Черевик», про стягнення 36 174,44 грн. заборгованості.
Ухвалою від 18.05.2021 року відкрито провадження у справі № 914/1300/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 16.06.2021. Явка сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою.
Представник позивача в судове засідання 16.06.2021 з'явився, позовні вимоги підтримав, просить суд задоволити позов.
Відповідач в судове засідання 16.06.2021 не з'явився, відзиву на позов не подав.
Відповідно до відомостей з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є адреса: АДРЕСА_1 . Ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
В разі якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, оскільки явка учасників процесу у судове засідання 16.06.2021 не визнавалася обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Позиція позивача.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 25.09.2015 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (функції та повноваження якого на даний час виконує Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) та Приватним підприємством «Черевик» укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № С-9824-15 (далі - Договір), згідно з п.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення загальною площею 5,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2017 у справі № 914/394/17 (копія - додається) розірвано спірний Договір, зобов'язано Відповідача повернути об'єкт оренди шляхом виселення, стягнуто з Відповідача 13 878,70 грн. суми боргу з орендної плати за період з 01.09.2015 по 31. 10. 2016. Рішення не оскаржувалось і набрало законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження - 26.05.2017. 30.11.2017 відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП 5470474 примусово виконано рішення суду про виселення ПП «Черевик» із нежитлових приміщень площею 5,7 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач вважає, що за період з 27.05.2017 по 30.11.2017 відповідач незаконно користувався приміщенням, що було об'єктом оренди за Договором. Відтак, вважає, що станом на 16.04.2021 за період з 01.11.2016 року по 26.05.2017 року (день набрання законної сили рішенням суду про) Відповідач допустив заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 12 348, 04 грн., а за період з 27.05.2017 року(день наступний за днем набрання законної сили рішенням суду) по 30.11.2017 (момент звільнення приміщення внаслідок виконавчих дій) відповідач незаконно користувався приміщенням, що було об'єктом оренди за Договором, відтак допустив заборгованість зі сплати неустойки у сумі 23 826,40 грн.
Відтак, позивач заявив до стягнення заборгованість у розмірі 36 174, 44 грн..
Позиція відповідача.
Відповідач заперечень та відзиву не подав.
Обставини справи.
21.08.2015 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, (правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) (надалі Орендодавець) та Приватним підприємством «Черевик» (надалі Орендар) було укладено договір оренди № С-9824-15 (далі Договір) нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно якого, Орендарю було передано у строкове платне користування нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею 5,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.1.Договору).
Договір укладено з 25.09.2015р. до 24.09.2018р. включно (п.4.1. Договору).
Відповідно до умов договору об'єкт оренди використовується орендарем для майстерні по ремонту взуття (п.2.1. договору).
За приписами п. 5.6 Договору орендар зобов'язувався сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок Орендодавця.
Відповідно до п. 5.8 Договору, несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання цього Договору.
Згідно п. 7.1.2 Договору Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2017 у справі № 914/394/17 (копія - додається) розірвано спірний Договір, зобов'язано Відповідача повернути об'єкт оренди шляхом виселення, стягнуто з Відповідача 13 878,70 грн. суми боргу з орендної плати за період з 01.09.2015 по 31. 10. 2016. Рішення не оскаржувалось і набрало законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження - 26.05.2017.
Проте, лише 30.11.2017 відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП 5470474 примусово виконано рішення суду про виселення ПП «Черевик» із нежитлових приміщень площею 5,7 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, з 27.05.2017 (день, наступний за днем набрання рішенням законної сили) до 30.11.2017(момент звільнення приміщення) відповідач незаконно користувався приміщенням, що було об'єктом оренди за Договором.
Відповідно до довідки про заборгованість станом на 16.04.2021 за період з 01.11.2016 року по 26.05.2017 року (день набрання законної сили рішенням суду про) Відповідач допустив заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 12 348, 04 грн., а за період з 27.05.2017 року(день наступний за днем набрання законної сили рішенням суду) по 30.11.2017 (момент звільнення приміщення внаслідок виконавчих дій) відповідач незаконно користувався приміщенням, що було об'єктом оренди за Договором, відтак допустив заборгованість зі сплати неустойки у сумі 23 826,40 грн. Відтак загальна сума заборгованість заявдена позивачем становить 36174,44 грн.
На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, (правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) (надалі Орендодавець) та Приватним підприємством «Черевик» (надалі Орендар) було укладено договір оренди № С-9824-15 (далі Договір) нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно якого, Орендарю було передано у строкове платне користування нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею 5,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.1.Договору).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2017 у справі № 914/394/17 (не оскаржувалось та набрало законної сили) розірвано спірний Договір, зобов'язано Відповідача повернути об'єкт оренди шляхом виселення, стягнуто з Відповідача 13 878,70 грн. суми боргу з орендної плати за період з 01.09.2015 по 31. 10. 2016.
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа,стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом..
Відповідно п. 5.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно із положеннями п.п. 9.1 та 9.3 договору, об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 15 днів з моменту дострокового припинення чи розірвання договору.
30.11.2017 відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП 5470474 примусово виконано рішення суду про виселення ПП «Черевик» із нежитлових приміщень площею 5,7 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі даної постанови про закінчення виконавчого провадження було припинено нарахування орендної плати по договору оренди.
Відповідно до довідки про заборгованість станом на 16.04.2021 за період з 01.11.2016 року по 26.05.2017 року (день набрання законної сили рішенням суду про) Відповідач допустив заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 12 348, 04 грн., а за період з 27.05.2017 року (день наступний за днем набрання законної сили рішенням суду) по 30.11.2017 (момент звільнення приміщення внаслідок виконавчих дій) відповідач незаконно користувався приміщенням, що було об'єктом оренди за Договором, відтак допустив заборгованість зі сплати неустойки у сумі 23 826,40 грн.
Відповідач доводів позовної заяви не спростував, проти наявності заборгованості не заперечив, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч.1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 36174,44 грн. заборгованості з орендної плати та неустойки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2,13,74, 76-79,86, 129, 236-240, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Черевик» (79005, м.Львів, вул.О.Кобилянської, 8/21; ідентифікаційний код 39903309) на користь Управління комунального власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Галицька, 15; ідентифікаційний код 25558625) 36174,44 грн. заборгованості та 2 270,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 22.06.2021.
Суддя С.Б. Кітаєва