просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
22 червня 2021 року м. Харків Справа № 913/179/21
Провадження № 3/913/179/21
Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом
Акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ
до ОСОБА_1 , село Танюшівка Новопсковського району Луганської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "САННІ-К", м. Луганськ
про стягнення 189 923 грн 56 коп.
без повідомлення (виклику) сторін
Акціонерне товариство "ВТБ Банк" 30.03.2021 (згідно відбитку календарного штемпеля) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23.09.2013 № 86.16/13-М545 в розмірі 189 923 грн 56 коп., у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом в сумі 54 675 грн 30 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 107 952 грн 22 коп., пеня в сумі 7 826 грн 81 коп., 3% річних в сумі 5 639 грн 79 коп., інфляційні втрати в сумі 13 829 грн 44 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "САННІ-К" умов кредитного договору від 23.09.2013 № 86.16/13-М545 стосовно своєчасного повернення отриманих коштів, виконання зобов'язань за яким забезпечено договором поруки від 23.09.2013 № 86.16/13-ДП1, який укладено між Акціонерним товариством "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 . Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача, як поручителя, заборгованість, яка утворилась за вказаним кредитним договором.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 ГПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня находження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
05.04.2021 судом було направлено запит до Органу реєстрації Танюшівської сільської ради для отримання інформації щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичної особи ОСОБА_2 .
Згідно відповіді Білолуцької селищної ради від 12.04.2021 № 02-21/13, яка надійшла на адресу суду 20.04.2021, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем реєстрації фактично не проживає.
Із наданої відповіді також вбачається, що ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_3 .
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/179/21, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "САННІ-К", встановлено учасникам справи, зокрема, строк для подання заяв по суті справи.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 ГПК України).
Копії ухвали про відкриття провадження у справі від 26.04.2021 надіслані рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адреси місцезнаходження позивача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 , та місця проживання відповідача, яка повідомлена органом реєстрації: АДРЕСА_3 , з метою повідомлення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та про їх право подати, зокрема, заяви по суті справи.
Позивач одержав вказану ухвалу 29.04.2021. Проте копія ухвали, яка надсилалась відповідачу, повернулась 24.05.2021 до суду неврученою з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною заявою".
Крім того, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.04.2021 № 426757027575 місцезнаходженням третьої особи є тимчасово непідконтрольна Україні територія: АДРЕСА_4 , куди Акціонерним товариством "Укрпошта" не здійснюється пересилання пошти.
Відповідно до п.п. 21 п. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються Законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".
За приписами ст. 11 Закону України від 12.08.2014 № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Інформація по справі була розміщена на сторінці Господарського суду Луганської області (у розділі "Інше/Повідомлення для сторін, які знаходяться у зоні проведення антитерористичної операції") офіційного веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет (lg.arbitr.gov.ua), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію по справі.
Враховуючи викладене, учасники судового процесу належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі та про їх право подати заяви по суті справи.
14.05.2021 на адресу суду від позивача у справі - Акціонерного товариства "ВТБ Банк" надійшло клопотання від 11.05.2021 № 715/1-2 про долучення до матеріалів справи доказів невиконання третьою особою рішення Господарського суду Луганської області від 16.11.2020 у справі № 913/544/20. Клопотання позивача та додані до нього докази судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.
Відповідач та третя особа правом на подачу заяв по суті справи не скористались.
За приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Луганської області від 26.04.2021 про відкриття провадження у справі була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідач та третя особа не були позбавлені права і можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" та від 28.08.2018 "В'ячеслав Корчагін проти Росії" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.
23.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "САННІ-К" укладено кредитний договір № 86.16/13-М545 (далі за текстом - кредитний договір (аркуші справи 10-13)).
Згідно з п. 1.1 договору Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариством "ВТБ Банк" - позивач у справі, банк за договором, зобов'язався надати Товариству з обмеженою відповідальністю "САННІ-К" - третій особі у справі, позичальнику за договором, грошові кошти в порядку та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісійну винагороду та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, що визначені цим договором.
Розділом 3 договору передбачено:
- сума та валюта кредиту - 70 000 грн 00 коп. (п. 3.1 кредитного договору);
- строк кредитування - позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі 22.09.2017 або достроково у випадках, передбачених цим договором (п. 3.2 кредитного договору);
- процентна ставка - проценти за користування кредитом нараховуються банком за процентною ставкою у розмірі 33% річних (п. 3.3 кредитного договору);
- спосіб повернення кредиту та сплати процентів - щомісячно, відповідно до Графіка повернення кредиту і оплати процентів (п. 3.4 кредитного договору);
- дата списання банком платежів (дата повернення кредиту) - 22 число кожного місяця (п. 3.5 кредитного договору).
- забезпечення зобов'язань позичальника - виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором забезпечується порукою ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (п. 3.8 кредитного договору).
Відповідно до п. 3.9 кредитного договору кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів у валюті кредиту на рахунок позичальника, зазначений в п. 3.6 цього договору. Днем видачі кредиту вважається день перерахування коштів на рахунок.
Повернення кредиту та сплата процентів за кредитом здійснюється щомісячно згідно з Графіком (п. 4.6 кредитного договору).
За умовами п. 4.13 кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом може здійснюватися як позичальником так і поручителем, або іншими особами у випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.
Згідно з п.п. 5.2.4 п. 5.2 кредитного договору у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за цим договором банк має право без отримання додаткової письмової згоди позичальника за власним вибором здійснити будь-які дії направлені на виконання зобов'язань позичальника за цим договором та/або звернутися до поручителів, колекторського агентства відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договорів забезпечення.
У разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. Вказана пеня розраховується по дату повного виконання всіх зобов'язань щодо погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення (п. 7.1 кредитного договору).
На підставі ст. 259 ЦК України позовна давність до вимог про стягнення пені та штрафів, передбачених цим договором, встановлюється у три роки. Початок перебігу позовної давності визначається згідно з чинним законодавством України (п. 8.8 кредитного договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою банку та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з цим договором в повному обсязі (п. 8.11 кредитного договору).
Позивач та третя особа узгодили графік повернення кредиту і сплати процентів, яким передбачено погашення кредиту і сплату процентів щомісячно з 22.10.2013 по 22.08.2017 в сумі 2 641 грн 00 коп., 22.09.2017 - 2 621 грн 10 коп. (аркуш справи 14).
На виконання умов кредитного договору 23.09.2013 позивачем перераховано на поточний рахунок третьої особи кредитні кошти в розмірі 70 000 грн 00 коп., що підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи копією меморіального ордеру (аркуш справи 68).
Третьою особою частково повернуті кредитні кошти на суму 15 324 грн 70 коп., сплачені проценти за користування кредитом в сумі 29 721 грн 51 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками по особовому рахунку позичальника.
У зв'язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором у позичальника станом на 13.08.2020 виникла заборгованість, що стало підставою для звернення позивача у вересні 2020 року до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "САННІ-К" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23.09.2013 № 86.16/13-М545 в розмірі 175 964 грн 51 коп., у тому числі:
- 54 675 грн 30 коп. - прострочена заборгованість за кредитом;
- 98 084 грн 76 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 23.09.2013 по 12.08.2020;
- 7 826 грн 81 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 23.09.2017 по 23.03.2018;
- 4 741 грн 00 коп. - 3% річних за період з 23.09.2017 по 13.08.2020;
- 10 636 грн 64 коп. - інфляційні втрати за період з жовтня 2017 року по липень 2020 року.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 16.11.2020 у справі № 913/544/20, яке набрало законної сили, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "САННІ-К" на користь Акціонерного товариства "ВТБ Банк" прострочену заборгованість за кредитом в сумі 54 675 грн 30 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 27 026 грн 59 коп., 3% річних в сумі 4 741 грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 10 636 грн 64 коп., судовий збір в сумі 1 456 грн 19 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Таким чином, рішенням Господарського суду Луганської області від 16.11.2020 у справі № 913/544/20 встановлено неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "САННІ-К" умов кредитного договору від 23.09.2013 № 86.16/13-М545 щодо повернення кредитних коштів.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, рішенням Господарського суду Луганської області від 16.11.2020 у справі № 913/544/20 було встановлено, що станом на 13.08.2020 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "САННІ-К" за кредитним договором від 23.09.2013 № 86.16/13-М545 за тілом кредиту складає 54 675 грн 30 коп.
Крім того, на підтвердження невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "САННІ-К" рішення суду від 16.11.2020 у справі № 913/544/20 позивачем надана копія постанови головного державного виконавця від 19.02.2021 про повернення виконавчого документу від 15.12.2020 № 913/544/20 стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариством "ВТБ Банк" - позивачем у справі, банком за договором, та ОСОБА_2 - відповідачем у справі, поручителем за договором, укладено договір поруки № 86.16/13-ДП1 (далі за текстом - договір поруки (аркуші справи 15-16)), відповідно до предмету якого поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли та/або можуть виникнути у майбутньому на підставі кредитного договору, а також договорів про внесення змін (доповнень) до нього, додатків до нього, що є його невід'ємними частинами, якщо такі укладені та/або можуть бути укладені між позичальником та банком в подальшому, в тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом і строків їх сплати та/або комісійних винагород, неустойки (штрафу та/або пені), а також інших обов'язкових платежів тощо (п. 1.1 договору поруки).
Відповідно до п. 1.2 договору поруки згідно кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 70 000 грн 00 коп. на строк до 22.09.2017 включно із сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 33% річних або в іншому розмірі, передбаченому кредитним договором.
Пунктом 2.1 договору поруки сторони визначили, що у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів, комісійних винагород, неустойки (штрафу та/або пені) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором.
У випадку порушення позичальником зобов'язань (будь-якого із зобов'язань) за кредитним договором банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі чи частково (п. 2.5 договору поруки). У випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, поручитель зобов'язується виконати їх у строк/термін, зазначений у письмовій вимозі банку, направленій згідно з п. 2.5 цього договору, шляхом перерахування коштів на рахунок банку (п. 2.6 договору поруки).
Договір поруки набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками банку та поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки) і діє до 22.09.2020 включно або до припинення забезпеченого цим договором зобов'язання за кредитним договором (п. 5.1 договору).
Позивач звертався до поручителя з вимогою від 20.08.2020 № 2176/1-2 про виконання зобов'язань за кредитним договором від 23.09.2013 № 89.16/13-М545, в якій вимагав протягом 10 днів з дня наступного за отриманням цієї вимоги, перерахувати суму заборгованості в розмірі 152 760 грн 00 коп. Поручитель суму заборгованості банку не перерахував.
Невиконання позичальником судового рішення від 16.11.2020 у справі № 913/544/20 та непогашення поручителем заборгованості за кредитним договором стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з поручителя - ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 23.09.2013 № 86.16/13-М545, яка станом на 01.03.2021 складає 189 923 грн 56 коп., у тому числі:
- 54 675 грн 30 коп. - прострочена заборгованість за кредитом;
- 107 952 грн 22 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 23.03.2015 по 01.03.2021;
- 7 826 грн 81 коп. - пеня за період з 23.09.2017 по 23.03.2018;
- 5 639 грн 79 коп. - 3% річних за період з 23.09.2017 по 01.03.2021;
- 13 829 грн 44 коп. - інфляційні втрати за період з жовтня 2017 року по січень 2021 року.
Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негатичне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язанні можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 526 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та третьою особою у справі договір є кредитним договором.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа І глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Третя особа, уклавши кредитний договір, зобов'язалася повернути кредит у встановлений строк, а також сплачувати проценти за користування кредитом.
Як вже зазначалося вище, виконання зобов'язань позичальника було забезпечено порукою.
За змістом ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
В силу ст. 546 ЦК України порука є окремим видом забезпечення виконання зобов'язання.
Суть договору поруки полягає у тому, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель зобов'язується виконати борг боржника замість останнього.
У спірних правовідносинах ОСОБА_2 , уклавши з банком договір поруки, взяла на себе зобов'язання відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли та/або можуть виникнути у майбутньому на підставі кредитного договору, у тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом і строків їх сплати та/або комісійних винагород, неустойки (штрафу та/або пені), а також інших обов'язкових платежів тощо.
Як встановлено частинами 1 та 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Тобто, кредитор може реалізувати своє право звернення з вимогою виконання обов'язку або лише до боржника, або до поручителя, або солідарно до боржника і поручителя.
Оскільки рішенням Господарського суду Луганської області від 16.11.2020 у справі № 913/544/20, яке набрало законної сили, встановлено неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "САННІ-К" умов кредитного договору від 23.09.2013 № 86.16/13-М545 щодо повернення кредитних коштів, та встановлена сума боргу за тілом кредиту, яка складає 54 675 грн 30 коп., господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитом в сумі 54 675 грн 30 коп.
При цьому, судом враховується, що всупереч вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України відповідачем не надано до суду жодних заперечень щодо встановлених судом обставин про наявність заборгованості за кредитом, а тим більше доказів, що спростовують такі обставини.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом в сумі 107 952 грн 22 коп. за період з 23.03.2015 по 01.03.2021, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За частиною ж 2 цієї статті якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Водночас за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).
У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже, з огляду на умови п. 3.2 кредитного договору, строк кредитування відповідача є таким, що закінчився. Право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося 23.09.2017, у зв'язку з чим задоволенню підлягають проценти за користування кредитом в сумі 27 026 грн 59 коп. за період з 23.03.2015 по 22.09.2017. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів за період з 23.09.2017 по 01.03.2021 слід відмовити.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами п. 7.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань.
Пунктом 2.1 договору поруки сторони визначили, що у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів, комісійних винагород, неустойки (штрафу та/або пені) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором.
Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 7 826 грн 81 коп. за період з 23.09.2017 по 23.03.2018.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
02.12.2015 Кабінет Міністрів України розпорядженням № 1275-р затвердив Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно з вказаним розпорядженням до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відноситься село Танюшівка Новопсковського району Луганської області, де за повідомленням органу реєстрації зареєстрований відповідач.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 7 826 грн 81 коп. за період з 23.09.2017 по 23.03.2018 є необґрунтованими, тому у їх задоволенні слід відмовити.
Що стосується заявлених вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі позивач вказав на те, що у зв'язку з невиконанням рішення суду від 16.11.2020 у справі № 913/544/20 зобов'язання відповідача з виконання передбачених кредитним договором та договором поруки зобов'язань банк вправі вимагати сплати відповідачем коштів в порядку ст. 625 ЦК України.
Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5 639 грн 79 коп. за період з 23.09.2017 по 01.03.2021 та інфляційні втрати в сумі 13 829 грн 44 коп. за період з жовтня 2017 року по січень 2021 року.
Суд зазначає, що з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2020 році зобов'язання відповідача, як поручителя сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, а відтак позивач, як кредитор має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення до повного та фактичного виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши здійснений банком розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв'язку чим вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.
Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства "ВТБ Банк" підлягають задоволенню в сумі 101 171 грн 12 коп., у тому числі:
- 54 675 грн 30 коп. - прострочена заборгованість за кредитом;
- 27 026 грн 59 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 23.03.2015 по 22.09.2017;
- 5 639 грн 79 коп. - 3% річних за період з 23.09.2017 по 01.03.2021;
- 13 829 грн 44 коп. - інфляційні втрати за період з жовтня 2017 року по січень 2021 року.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позову покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 517 грн. 56 коп. Решта судового збору покладається на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги Акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_1 про стягнення 189 923 грн 56 коп. задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства "ВТБ Банк", місцезнаходження: бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, будинок 8/26, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 14359319 прострочену заборгованість за кредитом в сумі 54 675 грн 30 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 27 026 грн 59 коп., 3% річних в сумі 5 639 грн 79 коп., інфляційні втрати в сумі 13 829 грн 44 коп., судовий збір в сумі 1 517 грн. 56 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
5.Повне рішення складено - 22.06.2021.
Суддя А.В. Секірський