ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.06.2021Справа № 910/1447/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східвуглеавтоматика»
до Державного підприємства «Укршахтгідрозахист»
про стягнення 203772,99 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
01.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Східвуглеавтоматика» з вимогами Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» про стягнення 203772,99 грн, з яких 189564,00 грн основного боргу, 6512,69 грн 3% річних та 7696,30 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №38/19 від 04.07.2019 не здійснив оплату на виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 189564,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6512,69 грн 3% річних та 7696,30 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Східвуглеавтоматика» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 08.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2021 відкрито провадження у справі №910/1447/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.03.2021, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
15.03.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що ним не було здійснено оплату за виконані позивачем роботи у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування.
У підготовчому засіданні 17.03.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 21.04.2021.
29.04.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач пояснив, що рахунок на оплату надавався ним разом з актом наданих послуг.
У підготовчому засіданні 21.04.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 19.05.2021.
14.05.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач зазначив, що сума боргу ним була повністю сплачена.
У підготовчому засіданні 19.05.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.06.2021.
Представник позивача у судове засідання 09.06.2021 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином. При цьому, 25.05.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, призначеному на 09.06.2021, за відсутності представника позивача.
Представник відповідача у судове засідання 09.06.2021 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином. При цьому, 09.06.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, призначеному на 09.06.2021, за відсутності представника позивача.
У судовому засіданні 09.06.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
04.07.2019 між Державним підприємством «Укршахтгідрозахист» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східвуглеавтоматика» (виконавець) укладено Договір №38/19 закупівлі послуг з ревізії та налагодження двох станцій управління насосними аг решетами ВВК ш. «Чорноморка», відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2019 році у межах договірної ціни виконати на свій ризик усі передбачені договором послуги, які зазначені у п. 1.2 договору, і здати їх в обумовлені терміни замовника, а замовник зобов'язується прийняти їх на умовах договору і сплатити їх вартість.
Найменування послуг за договором: послуги з ревізії та налагодження двох станцій управління насосними агрегатами ВВК ш. «Чорноморка». Кількість устаткування, що підлягає ревізії та налагодженню за умовами договору: станцій управління насосними агрегатами з шафами ОЕК-10 ВВК ш. «Чорноморка» - 2 комплекта. Обсяги закупівлі послуг за договором можуть бути зменшені залежно від реального фінансування замовника (п. 1.2 Договору №38/19 від 04.07.2019).
Відповідно до п. 3.1 Договору №38/19 від 04.07.2019 ціна цього договору є твердою та становить 189564,00 грн. Зміст, об'єми та вартість послуг визначаються відповідно до Протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №1).
Згідно з п. 10.1 Договору №38/19 від 04.07.2019 договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а по фінансовим зобов'язанням - до повного їх виконання.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №38/19 від 04.07.2019 не здійснив оплату на виконані позивачем роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 189564,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6512,69 грн 3% річних та 7696,30 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правовою природою укладений між сторонами Договір №38/19 від 04.07.2019 є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що позивач належним виконав свої зобов'язання за Договором №38/19 від 04.07.2019, що підтверджується Актом №63 прийому-передачі наданих послуг за жовтень 2019 року на суму 189564,00 грн, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток позивача і відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 4.1 Договору №38/19 від 04.07.2019 розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати за виконані роботи протягом 20-ти днів при наявності бюджетного фінансування, після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату виконаних послуг.
Відповідно до п. 4.2 Договору №38/19 від 04.07.2019 до рахунку додається акт виконаних послуг.
Суд зазначає, що умова Договору, викладена у п. 4.1, відповідно до якої оплата за виконані роботи здійснюється при наявності бюджетного фінансування, не може розглядатися судом як встановлення строку (терміну) виконання обов'язку замовника з оплати виконаних робіт, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Таким чином, умова Договору №38/19 від 04.07.2019 щодо обов'язку відповідача здійснити оплату за Договором в залежності від наявності бюджетного фінансування не містить вказівки на конкретні період, дату або подію, яка має неминуче настати (тобто є такою, яка не залежить від волі сторін).
Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт. Зокрема, в разі відсутності коштів для оплати замовник має право призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.
З огляду на те, що в Акті №63 прийому-передачі наданих послуг за жовтень 2019 року на суму 189564,00 грн не вказано дати його підписання сторонами, суд дійшов висновку, що вказаний акт є складеним та підписаним 31.10.2019.
При цьому, судом враховано, що відповідач також визначає дату підписання вказаного акту (тобто, фактично, дату приймання робіт) саме 31.10.2019, що вбачається з платіжного доручення №69 від 20.04.2021.
29.04.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач пояснив, що рахунок на оплату надавався ним разом з актом наданих послуг.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити послуги, надані позивачем, протягом 20-ти днів після надання послуг (підписання акту), тобто до 20.11.2019 включно.
Судом встановлено, що відповідачем не були у встановлений строк оплачені надані позивачем послуги за Договором №38/19 від 04.07.2019, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 189564,00 грн.
Як вбачається з платіжного доручення №69 від 20.04.2021, 22.04.201 відповідачем були сплачені на користь позивача грошові кошти у розмірі 189564,00 грн (призначення платежу - послуги з ревізії та налагодження погружних насосних агрегатів за 10.2019, Акт №63 від 31.10.2019, Договір №38/19 від 04.07.2019).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи, що предмет спору (сума основного боргу у розмірі 189564,00 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 189564,00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв'язку з відсутністю предмета спору).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, останнім було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6512,69 грн за період з 21.11.2019 до 12.01.2021.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Східвуглеавтоматика» в частині стягнення з Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» 3% річних у розмірі 6512,69 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 7696,30 грн за період з січня 2020 року до листопада 2020 року включно.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, у зв'язку з чим здійснив власний розрахунок, відповідно до його обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 7688,39 грн.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Східвуглеавтоматика» в частині стягнення з Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» інфляційних втрат у розмірі 7696,30 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 7688,39 грн.
Щодо посилання відповідача на норми ст. 617 Цивільного кодексу України як на підставу звільнення його від відповідальності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Платежі, встановлені ст. 625 Цивільного кодексу України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер.
Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а стаття 625 Цивільного кодексу України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З огляду на те, що суд дійшов висновку закрити провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу, судовий збір у розмірі 786,59 грн підлягає поверненню з державного бюджету на користь позивача.
В іншій частині позовних вимог судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 189564,00 грн.
3. Стягнути з Державного підприємства «Укршахтгідрозахист» (03142, м. Київ, провулок Приладний, буд. 2-А; ідентифікаційний код: 32442405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східвуглеавтоматика» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21 Г; ідентифікаційний код: 42271580) 3% річних у розмірі 6512 (шість тисяч п'ятсот дванадцять) грн 69 коп., інфляційні втрати у розмірі 7688 (сім тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 39 коп. та судовий збір у розмірі 2268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн 74 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східвуглеавтоматика» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21 Г; ідентифікаційний код: 42271580) судовий збір у розмірі 786 (сімсот вісімдесят шість) грн 59 коп., сплачений за платіжним дорученням №17 від 13.01.2021.
6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст складено та підписано 22.06.2021.
Суддя О.М. Спичак