ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.06.2021Справа № 910/9756/21
Суддя Пукшин Л.Г., розглянувши позовну заяву Фізичної особи-підприємця Мельніченка Рустема Олександровича ( АДРЕСА_1 )
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д)
про стягнення 264 740,25 дол США
До Господарського суду міста Києва звернулась Фізична особа-підприємець Мельніченко Рустем Олександрович з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 264 740,25 дол США.
Дослідивши матеріали позовної заяви №б/н від 07.06.2021, суд дійшов висновку, що остання не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без рух, з огляду на наступне.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, згідно приписів частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із підпункту 1 та 2 пункту 2 статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання вимоги немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 270 гривень.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 264 740,25 дол США за договором про обслуговування рахунку від 20.12.2005.
Тобто, при поданні позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру у розмірі визначеному Законом України "Про судовий збір".
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем за подання позову не надано доказів сплати судового збору, натомість, міститься посилання останнього на ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 року у цивільній справі №761/24881/16-ц, у яких споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України Про захист прав споживачів. Цим Законом встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів, споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Враховуючи зазначене, судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт і послуг.
Зазначений висновок випливає також із положень ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.
Якщо громадянин (покупець, замовник) у правовідносинах виступає як підприємець, або фактично використовував придбаний чи замовлений товар у підприємницькій діяльності, або як найманий працівник, то на його відносини з продавцем Закон України "Про захист прав споживачів" не поширюється.
Відповідно до п. п. 3, 18 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
Відтак, Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва. На відносини, де виробником і продавцем товарів, виконавцем робіт і надавачем послуг є громадянин, що не є підприємцем, а також на випадки, де набувачем товарів, користувачем послуг є підприємства, установи, організації - дія цього Закону не поширюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Згідно зі ст. 2 Господарського кодексу України, споживачі є учасниками відносин у сфері господарювання, тобто, особи, які споживають результати господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою їх подальшого використання.
Суд звертає увагу на те, що сторонами договору про обслуговування рахунку від 20.12.2005, на підставі якого, за доводами позивача, виникла заборгованість у відповідача у розмірі 264 740,25 дол. США, є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" та Фізична особа-підприємець Мельніченко Рустем Олександрович.
Отже, на відносини, де користувачем послуг є суб'єкт підприємницької діяльності дія Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється.
Такої ж правової позиції притримується і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 05.12.2019 по справі №925/1150/18 та в ухвалі від 20.06.2019 по справі №916/788/18.
При цьому, посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №761/24881/16-ц (провадження №14-57цс18), в якій на думку позивача, судом встановлено єдину практику щодо звільнення позивачів у справах про захист їхніх прав як споживачів від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» та яка підлягає застосуванню до позивача як споживача у вказаному позові, судом відхиляються, оскільки, стороною у справі №761/24881/16-ц була фізична особа, на яку поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, обставини у справі №761/24881/16-ц та у даному позові не є тотожними.
Відтак, з огляду на зазначене, позивач повинен сплатити судовий збір за вищевказану позовну заяву майнового характеру.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Частиною 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Отримання позовної заяви та доданих до неї документів усіма учасниками процесу є обов'язковою передумовою розгляду справи судом.
Проте, доказів направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів до позовних матеріалів не додано. При цьому додана до позову копія позовної заяви з додатками для відповідача, що не може розцінюватись судом як належне виконання вимог п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України.
Крім іншого, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Положеннями п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України унормовано, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Так, у позовній заяві позивач зазначає, що 20.12.2005 року між ФОП Мельніченко Рустем Олександрович та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено договір про обслуговування рахунку. При цьому, доказів на підтвердження вищенаведеного, а саме належним чином завірена копія вказаного договору матеріали позовної заяви не містять.
За таких обставин, виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення відповідних недоліків.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 164, 174, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Мельніченко Рустему Олександровичу в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору.
2. Залишити позовну заяву Фізичної особи-підприємця Мельніченка Рустема Олександровича без руху.
3. Встановити позивачу шестиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
Ухвала набирає законної сили 22.06.2021 та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Г. Пукшин