ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову в ухваленні додаткового рішення
22.06.2021Справа № 910/8208/21
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В. розглянувши
заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/8208/21
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром"
про стягнення 52 638,30 грн
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (далі - відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 52 638,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено строк постачання товару за Договором № 09/03/1252-МТР купівлі-продажу від 27.10.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Васильченко Т.В.) від 11.06.2021 прийнято відмову Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" від позову, закрито провадження у справі № 910/8208/21 та стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп.
16.06.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в цій справі, в якій позивач просить суд вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 500,00 грн.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2021, у зв'язку з відпусткою судді Васильченко Т.В., справу №910/8208/21 передано судді Нечаю О.В. для розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про ухвалення додаткового рішення.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви до суду позивачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а саме судовий збір - 2 270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката - 2 500,00 грн.
Суд встановив, що разом із заявою про відмову від позову, яка прийнята судом, про що постановлено ухвалу від 11.06.2021 про закриття провадження у цій справі, позивачем було також подано заяву про розподіл судових витрат, в якій позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, суд при прийнятті відмови позивача від позову та закритті провадження у цій справі, оскільки відповідач сплатив штраф після пред'явлення позову до суду, поклав витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн на відповідача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд звертає увагу, що у матеріалах справи, станом на дату постановлення ухвали про закриття провадження у справі, не містилося жодного доказу на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 500,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному позовному провадженні, де судові дебати відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
Втім, при поданні до суду заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 500,00 грн в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту.
Згідно з частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи ту обставину, що у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 500,00 грн, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі.
Керуючись статтями 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8208/21 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Нечай