ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2021Справа № 910/5507/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Єременок О.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Будконтракт" від 16 червня 2021 року про вжиття заходів забезпечення позову в справі № 910/5507/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Будконтракт" до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурської Наталії Василівни та товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" про визнання неправомірними та скасування рішень,
за участі представників:
товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Будконтракт": не з'явився;
приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурської Наталії Василівни: не з'явився;
товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро": Круглика В.В. за ордером від 21 серпня 2020 року серії ЧК № 126535;
У квітні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю підприємство "Будконтракт" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурської Наталії Василівни (далі - Нотаріус) та товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" (далі - Товариство) про визнання неправомірними та скасування рішень Нотаріуса про державну реєстрацію прав та обтяжень від 23 квітня 2020 року, індексні номери: 52049307, 52049292, про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до інформації про державну реєстрацію іпотек змін, зазначивши у відповідному розділі іпотекодержателем Товариство, відносно іпотеки від 26 жовтня 2010 року, реєстраційний номер: 9453141, встановленої стосовно земельної ділянки, площею 0,7415 га, кадастровий номер: 3223186800:07:005:0033 та земельної ділянки, площею 3,0000 га, кадастровий номер: 3223186800:07:005:0049, розташованих за адресою: Київська область, Обухівський район, територія Підгірцевської сільської ради.
Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 квітня 2021 року відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
15 квітня 2021 року та 17 квітня 2021 року позивачем на виконання вимог вказаної ухвали до суду подано документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 квітня 2021 року позовну заяву Підприємства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5507/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20 травня 2021 року.
Ухвалою суду від 20 травня 2021 року підготовче засідання відкладено на 17 червня 2021 року в зв'язку з неявкою учасників справи.
У засіданні 17 червня 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про відмову в задоволенні заяви позивача про зміну предмета позову від 16 червня 2021 року, оскільки останнім було заявлено нові позовні вимоги до нового відповідача, який не є стороною в даній справі. Крім того, у даному підготовчому засіданні було постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання Товариства про закриття провадження у справі, у зв'язку з тим, що останнім не було надано належних доказів того, що між сторонами не залишилось неврегульованих питань.
До початку вказаного підготовчого засідання Підприємством також було подано заяву від 16 червня 2021 року, в якій останнє просило суд забезпечити пред'явлений ним позов у новій редакції шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Діойл Лімітед" (далі - ТОВ "Діойл Лімітед") у будь-який спосіб відчужувати, передавати в заставу, іпотеку, іншим чином обтяжувати нерухоме майно: земельну ділянку, площею 0,7415 га, кадастровий номер: 3223186800:07:005:0033, та земельну ділянку, площею 3,0000 га, кадастровий номер: 3223186800:07:005:0049, що знаходяться за адресою: Київська область, Обухівський район, територія Підгірцевської сільської ради, - до моменту набрання законної сили рішенням суду в даній справі, а також шляхом заборони всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно та будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, нотаріусам, державним та приватним виконавцям вчиняти дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, та інші реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на вищезазначені земельні ділянки, які належать ТОВ "Діойл Лімітед", - до моменту набрання законної сили рішенням суду в даній справі.
В обґрунтування цієї заяви Підприємство посилалося на те, що Товариство вже змінило статус іпотекодержателя на власника майна та у подальшому продало його ТОВ "Діойл Лімітед". Наразі поданий Підприємством позов не сприятиме поновленню прав останнього і він змушений змінювати предмет спору. Також позивач зазначив, що продаж зазначених земельних ділянок може відбуватись і надалі, коли новий відповідач - ТОВ "Діойл Лімітед", дізнається про існування даного спору. У зв'язку з викладеним, Підприємство вважає, що забезпечення позову буде сприяти захисту інтересів осіб, що не є учасниками процесу, оскільки у разі подальшого продажу цих предметів іншим особам, позивач буде оскаржувати такі дії, і вендикаційним позовом майно буде витребуване навіть у добросовісного набувача, оскільки воно реалізоване поза волею власника та без достатніх правових підстав.
Розглянувши заяву Підприємства про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Пунктом 3 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову одночасно з пред'явленням позову подається до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року в справі № 910/1040/18.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 грудня 2018 року в справі № 914/970/18.
Також, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову в разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 червня 2020 року в справі № 904/5876/19.
Згідно з частиною 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18.
Предметом позову в справі № 910/5507/21 є визнання неправомірними та скасування рішень Нотаріуса про державну реєстрацію прав та обтяжень від 23 квітня 2020 року, індексні номери: 52049307, 52049292, про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про зміну іпотекодержателя вищезазначених земельних ділянок.
Крім того, у підготовчому засіданні 17 червня 2021 року представник Товариства повідомив про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на даний час відсутні записи про обтяження вказаних земельних ділянок.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просив заборонити ТОВ "Діойл Лімітед" у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії по обтяженню цих земельних ділянок, а також заборонити всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно та будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, нотаріусам, державним та приватним виконавцям вчиняти дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, та інші реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на вищезазначені земельні ділянки, які належать ТОВ "Діойл Лімітед".
Водночас вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Діойл Лімітет" (який з урахуванням протокольної ухвали суду від 17 червня 2021 року не є стороною даного спору) здійснювати будь-які дії щодо обтяження нерухомого майна (вищевказаних земельних ділянок), які не є предметом даного спору, не співвідноситься із заявленими позовними вимогами, оскільки вони спрямовані на обмеження прав, свобод та інтересів останнього. Таким чином заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач у межах даної справи, спрямовані на обмеження прав та охоронюваних законом інтересів юридичної особи, яка не є учасником цього судового процесу.
Посилання заявника на те, що існує гіпотетична можливість подальшого продажу вказаних земельних ділянок, не є достатньою правовою підставою для висновку суду, що невжиття таких заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 ГПК України).
Частиною 1 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не надано документального підтвердження того, що невжиття запропонованих заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду цій справі або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів Підприємства.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви.
Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Будконтракт" від 16 червня 2021 року про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання: 22 червня 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко