22.06.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/344/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів",
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС",
про стягнення заборгованості в сумі 146 600 грн 00 к.
установив: Товариство з додатковою відповідальністю "Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 146 600 грн 00к.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем по справі умов Договору зберігання від 01.10.2009, зокрема щодо повної та своєчасної оплати за збереження майна.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 20.04.2021 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою суду від 20.04.21 позивач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.№7055/21 від 06.05.21).
Відповідач по справі теж повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.№6748/21 від 28.04.21). Відзив на позов не подав.
Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчинення нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Крім того, судом взято до уваги, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
01 жовтня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Виноградівський завод пластмасових санітарно-технічних виробів" (по договору - зберігач/по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "Юмас" (по договору - поклажодавець/по справі - відповідач) укладено договір зберігання. Вказаний договір укладено на невизначений термін, тобто є безстроковим. Відповідно до п. 6.1 Договору договір набирає чинночті з моменту його підписання сторонами та діє до повного його виконання сторонами
На виконання умов Договору сторонами підписано Акт прийому-передачі від 27.10.2009.
26 квітня 2011 року проведено державну реєстрацію реорганізації позивача по справі, шляхом зміни його організаційно-правової форми з ВАТ на ТзДВ ( про вказаний факт свідчить долучений до матеріалів справи Протокол №1 Установчих зборів Засновників (Учасників) товариства з додатковою відповідальністю "Виноградівський завод пластмасових санітарно-технічних виробів"). Тобто, ТзОВ "Виноградівський завод пластмасових санітарно-технічних виробів" є правонаступником ВАТ "Виноградівський завод пластмасових санітарно-технічних виробів", а відповідно і правонаступником щодо зобов'язань по Договору зберігання від 01.10.2009.
Відповідно до п.1.1 Договору зберігання поклажодавець передав, а зберігач - прийняв на відповідальне зберігання на відкритих площах у 2 200 квадратних метрів залізобетонні конструкції в асортименті.
Відповідно до п.1.3 Договору сторонами погоджено, що поклажодавець сплачує зберігачу щомісячну плату за зберігання майна з розрахунку за один квадратний метр зайнято й площі згідно рахунку.
01 лютого 2017 року сторонами підписано Додаткову угоду №2 до Договору про зберігання від 01.10.2021. згідно якої встановлено щомісячну плату за зберігання майна в розмірі 2 (дві) гривні 75 копійки за один квадратний метр зайнятої площі у розмірі 2 000 квадратних метрів згідно рахунку, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 3.4 Договору передбачено, що поклажодавець відповідає перед зберігачем за сплату виставленого за зберігання рахунку до 30 числа кожного місяця, за затримку платежів. Зберігач має право нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка включається до рахунку наступний місяць.
Однак свої зобов'язання за вказаним вище договором відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 146 600 грн, зокрема.
Вказана обставина зумовила позивача звернутись з позовом до суду.
За наведеного суд виходить з наступного.
В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору зберігання від 01.10.2009 виникли зобов'язальні відносини.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 ГК України.
В силу ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Відповідно до п.1.3 Договору (із змінами та доповненнями відповідно до Додаткових угод до договору) сторонами погоджено, що поклажодавець сплачує зберігачу щомісячну плату за зберігання майна з розрахунку за один квадратний метр зайнято й площі згідно рахунку. Щомісячна плата за зберігання майна складає в розмірі 2 (дві) гривні 75 копійки за один квадратний метр зайнятої площі у розмірі 2 000 квадратних метрів згідно рахунку, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно вимог ст.ст. 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач в порушення умов договору оплату за збереження майна не здійснював належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість. на загальну суму 146 600 грн 00 к., про що свідчать, долучені до матеріалів справи копії двохсторонніх Актів звірки взаємних розрахунків за січень-листопад 2020 року (відповідно до якого загальний розмір заборгованості відповідача за договором перед позивачем станом на 30.11.2020 складає 120 200 грн 00 к.); за грудень 2020 року (заборгованість складає 6600 грн 00к.), та копії рахунків-фактур №СФ-0000146 від 31.12.2020, №СФ-0000008 від 31.01.2021, №СФ-0000019 від 28.02.2021, №СФ-0000034 від 31.03.2021. Загальна сума заборгованості по рахунках- фактурах складає 19 800 грн 00к.
На день винесення судом рішення відповідач у справі не спростував факт наявності заборгованості по Договору зберігання від 01.10.2009 в сумі 146 600 грн 00к.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість заявленого позивачем позову та такого, що підлягає задоволенню.
З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача
Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.86, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов товариства з додатковою відповідальністю "Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС" про стягнення заборгованості в сумі 146 600 грн 00к. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно-переробна компанія "ЮМАС"( вул. Шарлая, 21 А, м. Коломия, Івано-Франківська область,78200, код 25596815) на користь товариство з додатковою відповідальністю "Виноградівський завод пластмасових сантехнічних виробів" (вул. Лейзмана, 27, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300, код 00292706) 146 600 грн 00к. (сто сорок шість тисяч шістсот гривень) заборгованості та 2 270 грн 00 к. (дві тисячі двісті сімдесят) - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О. М. Фанда