Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"22" червня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/495/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Грищенко О.М., довіреність від 22.06.2021;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Комунального підприємства теплозабезпечення (м.Коростень)
до Приватного підприємства "Коростенський житловий сервіс №4" (м.Коростень)
про стягнення 77066,16грн
Комунальне підприємство теплозабезпечення звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ПП "Коростенський житловий сервіс №4" заборгованості у розмірі 77066,16грн за договором №39 про надання послуг з централізованого опалення від 25.02.2019, з яких: 64576,81грн основного боргу, 2729,27грн 3% річних та 9760,08грн інфляційних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору №39 про надання послуг з централізованого опалення від 25.02.2019 в частині проведення розрахунку за надані позивачем послуги.
Ухвалою господарського суду від 24.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.06.2021.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, надала довідку №970 від 22.06.2021, згідно якої станом на день судового засідання заборгованість відповідача не змінилась.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив; про час та місце розгляду справи по суті повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується розпискою представника у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.56).
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
25.02.2019 між Комунальним підприємством теплозабезпечення (позивач/виконавець) та Приватним підприємством "Коростенський житловий сервіс №4" (відповідач/споживач) укладено договір №39 про надання послуг з централізованого опалення (а.с.7-9), відповідно до якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п.1.1 договору).
В п.3 договору визначено, об'єктом надання послуг є приміщення, розташоване за адресою: м.Коростень, вул.Шевченка (Кірова), 67а; опалювальна площа - 145,1 кв.м.
Згідно п.7 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п.8 договору, послуги оплачуються в безготівковій формі. За умови домовленості між сторонами у виключних випадках форма розрахунків може бути іншою.
Згідно п.15 договору, споживач зобов'язався оплачувати послуги в установлений договором строк.
Відповідно до п.29 договору, цей договір укладається на три роки і набирає чинності з дня його укладення.
Позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з централізованого опалення в період з лютого 2019 року по грудень 2020 року, виписав та виставив рахунки на проведення оплати на загальну суму 64576,81грн (а.с.18-30), однак відповідач не виконав зобов'язання щодо проведення розрахунків за надані послуги в обумовлені договором строки.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем по оплаті за надані послуги з теплопостачання за період з лютого 2019 по грудень 2020 в сумі 64576,81грн.
За вказаних обставин, позивач з метою захисту свого порушеного права звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надавши правову оцінку правовідносинам, які склались між сторонами, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положення ст.629 ЦК України передбачають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №39 про надання послуг з централізованого опалення від 25.02.2019.
Приписами статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, наявними в матеріалах справи рахунками підтверджено факт надання позивачем послуг з теплопостачання за період з лютого 2019 по грудень 2020 в сумі 64576,81грн.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже встановлено судом у п.7 договору, сторони визначили порядок розрахунків за спожиті послуги з теплопостачання, а саме встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого у останнього станом на день звернення до суду утворилась заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення в сумі 64576,81грн.
Доказів погашення вказаної заборгованості за надані позивачем послуги матеріали справи не містять.
Натомість, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2018-05.04.2021, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність боргу перед позивачем (а.с.14).
Нормою ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 64576,81грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та укладеного договору і такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 ГПК України 9760,08грн інфляційних за період з квітня 2019 по березень 2021 та 2729,27грн 3% річних за період з 21.03.2019 по 28.04.2021 (а.с.10-12).
Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Перевіривши розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, 3% річних у сумі 2729,27грн нараховані обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок інфляційних, суд дійшов висновку, що загальний їх розмір за заявлений період з квітня 2019 по березень 2021, який підлягає до стягнення, становить 5298,24рн. Вимога в частині стягнення 4461,84грн інфляційних заявлена безпідставно та задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.
За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 72604,32грн, з яких: 64576,81грн основного боргу, 2729,27грн 3% річних та 5298,24грн інфляційних. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 4461,84грн.
Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки він своїми діями спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Комунального підприємства теплозабезпечення до Приватного підприємства "Коростенський житловий сервіс №4" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Коростенський житловий сервіс №4" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Шевченка, 67А, код ЄДРПОУ 40578773) на користь Комунального підприємства теплозабезпечення (11500, м.Коростень Житомирської області, вул.Шевченка 8-а, код ЄДРПОУ 31871157)
- 64576,81грн основного боргу за спожиту теплоенергію;
- 2729,27грн 3% річних;
- 5298,24грн інфляційних.
- 2270,00грн судового збору.
3. В позові відмовити в частині стягнення 4461,84грн інфляційних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1- в справу
2,3- сторонам