61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
22.06.2021 Справа № 905/958/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь, Запорізька область б/н від 08.06.2021 про визнання неправомірною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.05.2021 у виконавчому провадженні №62437220, винесену державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Зарагуловою Н.В., та її скасування
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь, Запорізька область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Аленгез Фармінг”, м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення 243548,61грн.
Представники:
від стягувача: не з'явився
від боржника: не з'явився
від органу ДВС: не з'явився
Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.08.2018 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь, Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аленгез Фармінг”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 243548,61грн., задоволені; стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 243548,61грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12600,00грн., судовий збір в сумі 3653,23грн.
19.09.2018 на виконання вказаного рішення Господарським судом Донецької області видано відповідний наказ.
14.06.2021 до суду надійшла скарга Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь, Запорізька область б/н від 08.06.2021 про визнання неправомірною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.05.2021 у виконавчому провадженні №62437220, винесену державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Зарагуловою Н.В., та її скасування. У поданій скарзі скаржник просить суд розглянути скаргу за відсутності його представника на підставі поданих матеріалів.
Розгляд скарги призначено в судовому засідання 22.06.2021. Про місце, час та дату засідання суду учасники судового процесу були повідомлені своєчасно та належним чином.
У судове засідання 22.06.2021 представник боржника та державний виконавець не з'явилися. Відзив на скаргу державним виконавцем не наданий.
Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно із частинами 1, 2 статті 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
З огляду на обмеженість розгляду скарги процесуальним строком, підстави для відкладення розгляду скарги відсутні.
Отже, враховуючи те, що всіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про місце, час та дату розгляду скарги, а також з огляду на те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд вважає можливим розглянути скаргу за наявними матеріалами.
Розглянувши скаргу та додані до неї документи суд встановив наступне:
В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що на виконанні Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) знаходилося виконавче провадження №62437220 з примусового виконання наказу №905/958/18, виданого 19.09.2018 Господарським судом Донецької області. 27.05.2021 державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Зарагуловою Н.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Проте, за твердженнями скаржника, постанова про повернення виконавчого документа є неправомірною, винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень».
Скаржник зауважує, що у тексті постанови відсутня інформація про порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, що є порушенням вимог п.20 розділу ІІІ Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень». В автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні такі документи, як то: акт про вихід за адресою м.Маріуполь, проспект Металургів, 188/5Б, Інформація з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відповідь податкового органу, відповіді банківських установ, тощо.
На час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу державним виконавцем не проведено весь комплекс виконавчих дій, зокрема, не витребувано від Центру державного земельного кадастру, районного управління земельних ресурсів, сільської (селищної) ради інформації щодо наявності у власності чи в оренді боржника земельних ділянок, не здійснено їх опису та арешту; не направлено, з метою отримання відповідної інформації, запитів до ДП “Національні інформаційні системи”, Державної авіаційної служби України, Міністерства економічного розвитку та торгівлі, Державної фіскальної служби України про наявність та/або відсутність даних щодо митного оформлення зовнішньоекономічних операцій, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, їх структурних підрозділів районного підпорядкування, районного (та/або обласного) відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційних служб Головного управління юстиції Міністерства юстиції України та до територіального (районного та/або обласного) управління Державної міграційної служби України. Також не здійснено заходів, зокрема, передбачених пунктами 19 та 21 частини 3 статті 18, частиною 5 статті 26, частиною 2 статті 36, статтею 53, частиною 2 статті 76 Закону України “Про виконавче провадження”.
Отже, посилаючись на те, що державним виконавцем не здійснено всіх можливих дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, скаржник вважає, що оскаржувана постанова винесена передчасно, є неправомірною та підлягає скасуванню як така, що порушує його право на своєчасне виконання судового рішення.
З огляду на вищевказане, скаржник просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.05.2021 у виконавчому провадженні №62437220, винесену державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Зарагуловою Н.В.
Оцінивши подані докази, суд, на підставі приписів чинного законодавства, дійшов висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до приписів статті 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Суд зазначає, що законодавцем передбачений чіткий порядок вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Державний виконавець наділений відповідними повноваженнями, він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об'єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.
При цьому вчинення державним виконавцем дій, які визначені законом для виконання судового рішення, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.08.2019 у справі №913/438/16).
Відповідно до положень статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти Інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (часина 1 статті 13 Закону України “Про виконавче провадження”).
Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна (частина 4 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно вимог частин 1, 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
В той же час, чітко визначена законом процедура здійснення виконавчого провадження не може бути змінена або доповнена виконавцем на власний розсуд.
Частиною 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначений широкий перелік прав, наданих законодавцем виконавцю задля належного виконання рішення суду.
Згідно частини 5 статті 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням (частина 2 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого і рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб (частина 1 статті 53 Закону).
За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення частина 2 статті 76 Закону).
Періодичність проведення таких перевірок чітко визначено Законом України "Про виконавче провадження", тобто такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, а не одноразово. У свою чергу, відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника (подібний за змістом правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №915/1294/13, від 23.08.2018 у справі №911/167/17, від 19.08.2019 у справі №913/438/16, від 17.02.2021 у справі № 904/3525/18).
Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/25970/14, від 18.03.2019 у справі №21/303-08).
Згідно з п.20 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частини четверта, п'ята статті 37 Закону).
Аналізуючи вищенаведену норму права, суд зазначає, що: по-перше, вона встановлює випадки повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження, яке презюмується відкритим у відповідності до чинного законодавства; по-друге, стаття 37 цього Закону прямо встановлює право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, саме тоді, коли виконавчий документ було повернуто стягувачу з підстав, передбачених цією статтею.
Як вбачається з матеріалів скарги, 30.06.2020 на підставі заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Зарагуловою Наталією Володимирівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62437220 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 19.09.2018 №905/958/18.
27.05.2021 державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Зарагуловою Н.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 5 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
У вказаній постанові зазначено про те, що при проведенні виконавчих дій встановлено, що підприємство боржника за адресою м.Маріуполь, пр.Металургів, 188 прим.5б не знаходиться. Місцезнаходження приміщення 5б не встановлено. Майна боржника не виявлено.
Застереженням, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлено до виконання у вказаній постанові відсутнє.
Згідно з матеріалами справи після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем:
16.07.2020 винесене постанову про арешт коштів боржника;
25.11.2020 винесена вимога до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області стосовно надання відомостей щодо директора підприємства, податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2019 рік, фінансового звіту суб'єкта підприємництва за формою №1, баланс 2019 рік, звіту про фінансові результати підприємства за 2019 рік (форма №2), відомостей про дебіторську заборгованість перед підприємствами;
направлено запит до Управління державного архітектурно-будівельного контролю ММР щодо надання інформації про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за боржником;
направлено запит до Державної авіаційної служби України щодо надання інформації про наявність повітряних суден, що зареєстровані за боржником;
отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта;
отримано довідки Управління державного архітектурно-будівельного контролю ММР, Державної авіаційної служби України та довідки ГУ ДПС у Донецькій області щодо директора підприємства та відомостей з інформаційної системи ДПС України станом на 07.07.2020 щодо податкової звітності;
отримано відомості з інформаційної системи ДПС щодо подання боржником станом на 27.07.2020 податкової декларації з прибутку на прибуток та фінансової звітності за 2019 рік.
Згідно відповіді податкового органу у боржника наявні банківські рахунки в банківських установах АБ “Південний”, АТ “Райффайзен Банк Аваль”. Проте відомості щодо встановлення наявності/відсутності грошових коштів на них відсутні. Відсутні також і докази направлення платіжних вимог до банківських установ, прийняття/повернення платіжних вимог банківськими установами. Доказів направлення винесеної постанови про арешт коштів боржника для виконання до банківських установ, у яких відкриті рахунки боржника, матеріали справи також не містять. Не містять матеріали справи і відповідей АБ «Південний», АТ «Райффайзен Банк Аваль» стосовно виконання постави про арешт коштів боржника. Відсутність таких доказів не може беззаперечно свідчити про те, що у боржника відсутні або недостатньо коштів для задоволення вимог стягувача.
Вищевказаним заходам та відповідним діям державного виконавця вже надавалася оцінка судом під час розгляду скарг стягувача на бездіяльність державного виконавця, про що постановлено ухвали суду від 28.10.2020, від 24.02.2021, від 08.06.2021 про задоволення скарг, визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Зарагулової Наталії Володимирівни щодо виконання наказу Господарського суду Донецької області від 19.09.2018 №905/958/18, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій визначених нормами Закону України “Про виконавче провадження”.
Доказів складання та наявності в матеріалах виконавчого провадження акту про відсутність майна боржника не надано. Відповідні твердження скаржника про відсутність акту складеного на виконання вимог частини 2 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем не спростовані.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).
Наявні у справі докази не дають суду підстав для встановлення наведених у постанові про повернення виконавчого документу дій, спрямованих на вжиття заходів державного виконавця щодо встановлення місцезнаходження боржника, більше того, немає доказів того, що боржник не знаходиться за місцем реєстрації свого місцезнаходження.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно відомостей з Єдиного державну реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи боржника, останній не перебуває у стані припинення, засновником та керівником юридичної особи боржника значиться ОСОБА_1 .
З огляду на встановлені обставини, враховуючи, що відомості щодо вчинення всіх дій, направлених на не упереджене та своєчасне примусове виконання наказу відсутні, що є порушення вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем не спростовано, а матеріали оскарження не містять доказів, того що державним виконавцем вживалися усі передбачені законом заходи з примусового виконання виконавчого документа, що призвело до невиконання судового рішення у даній справі.
Суд зазначає, що сам факт здійснення окремих дії щодо розшуку боржника, розшуку та виявлення майна і коштів боржника, та зазначення про вчинення таких дій у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, без наявності відповідних доказів того, що державним виконавцем проводилась відповідні дії, не свідчить про здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.
Відсутність таких доказів дає підстави вважати передчасним висновок як про відсутність боржника за місцезнаходженням так і відсутність у нього майна та свідчить про те, що органом державної виконавчої служби не вчинено всіх передбачених законом дій, спрямованих на своєчасне, повне і неупереджене виконання судового рішення.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 ГПК України).
Частиною 1 статті 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб?єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
З урахуванням наведених вище обставин, суд визнає, що скаржником доведено відсутність у даному випадку підстав для повернення державним виконавцем наказу Господарського суду Донецької області від 19.09.2018 у даній справі стягувачу в порядку пункту 5 частини 1 статті 37 Закону.
Господарським процесуальним законодавством визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права; за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (статті 339, 343 ГПК України).
З огляду на вищенаведене, подана скарга є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.12р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною.
При цьому, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Внаслідок встановлення обґрунтованості скарги та керуючись приписами ст.343 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про зобов'язання Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) усунути порушення прав стягувача на виконання наказу господарського суду Донецької області від 19.09.2018р. у справі №905/958/18 та поновити виконавче провадження №62437220 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 19.09.2018р. у справі №905/958/18.
Щодо доводів скаржника, що в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні певні відомості, суд зазначає про те, що дії державного виконавця щодо невнесення такої інформації до Автоматизованої системи виконавчих проваджень можуть бути предметом розгляду скарги на його дії у відповідності до вимог Закону однак ніяким чином не впливають на правомірність його дій з повернення виконавчого документа стягувачу. Тому суд не здійснює оцінку доводів скаржника відносно не внесення до АСВП відомостей про вчиненні всіх виконавчих дій у виконавчому провадженні, адже виходячи зі змісту поданої скарги, стягувач вбачає порушення своїх прав саме внаслідок повернення виконавчого документа, а не через недотримання виконавцем положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року №2432/5, порушення вимог якого, може бути предметом окремого оскарження.
Відповідно до статті 344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
У поданій скарзі заявник просить суд витрати на правову допомогу в сумі 2000,00грн. покласти на Кальміуський відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).
До скарги додано: копію договору про надання правових послуг адвоката від 07.06.2021, укладеного між ПрАТ “Агропромислова компанія” та адвокатом Кальченко А.В., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №657 від 28.12.2007, копію акту від 08.06.2021 виконаних робіт про надання правової допомоги до договору про надання правових послуг адвоката від 07.06.2021 (детальний опис послуг, наданих адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги).
За умовами пункту 3.3. договору про надання правових послуг адвоката сторони погодили, що вартість послуг, наданих адвокатом складає: 1000,00грн. за одну годину роботи, 2000,00грн. за участь у одному судовому розгляді, але не повинна перевищувати суму в розмірі 5000,00грн.
Відповідно до частини 1 пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2020 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Згідно з актом виконаних робіт про надання правової допомоги від 08.06.2021, підписаним без жодних зауважень замовником та виконавцем, виконавець передав, а замовник прийняв відповідно до договору такі роботи та надані послуги: підготовка скарги на бездіяльність Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Зарагулової Н.В., щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.05.2021 у виконавчому провадженні №62437220, вартість яких склала 2000,00грн.
Державним виконавцем та органом державної виконавчої служби не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Враховуючи висновок суду про задоволення скарги, суд дійшов висновку про покладення на Кальміуський відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) судових витрат скаржника на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00грн.
Керуючись статтями 3, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 234, 235, 339, 342, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Скаргу Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія”, м.Мелітополь, Запорізька область б/н від 08.06.2021 про визнання неправомірною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.05.2021 у виконавчому провадженні №62437220, винесену державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Зарагуловою Н.В., та її скасування, задовольнити частково.
Визнати неправомірною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.05.2021 у виконавчому провадженні №62437220, винесену державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Зарагуловою Н.В.
Зобов'язати Кальміуський відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) усунути порушення прав стягувача на виконання наказу господарського суду Донецької області від 19.09.2018р. у справі №905/958/18 та поновити виконавче провадження №62437220 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 19.09.2018р. у справі №905/958/18.
В іншій частині скарги відмовити.
Стягнути з Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (87513, Донецька область, м.Маріуполь, 24 квартал, буд. 17; код ЄДРПОУ 34908758) на користь Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (72319, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Героїв України, 175; код ЄДРПОУ 31914947) 2000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала набрала законної сили 22.06.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у строки, встановлені ГПК України.
Ухвалу складено та підписано 22.06.2021.
Суддя М.О. Лейба