вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.06.2021м. ДніпроСправа № 904/3566/21
за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 21 811,45 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без участі представників сторін.
РУХ СПРАВИ.
Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 21811,45 грн.
Ухвалою суду від 05.04.2021 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" №z133/20 від 30.03.2020 залишено без руху.
Ухвалою суду від 19.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/3566/21 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу «Ковельська дистанція колія» регіональної філії «Львівська залізниця» (надалі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (надалі - покупець) був укладений договір купівлі - продажу № 349 від 27.02.2020.
Позивач вказав, що на виконання умов договору, між покупцем та продавцем було підписано специфікацію № 1, згідно якої продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити брухт сталевий у кількості 3 951,366 т. на загальну суму 16 983 958,91 грн.
За твердженням позивача, вантажовідправник (регіональна філія «Львівська залізниця»), відповідно до Технічних умов, завантажив металобрухт у вагон № 68482132 в кількості 49 200 кг по накладній № 38598256 та передав вказаний вантаж для перевезення Акціонерному товариству "Українська залізниця".
Згідно даних, зазначених у накладній, захисне маркування нанесено вапном. Вантаж розміщено й закріплено. Навалом.
За твердженням позивача, згідно з накладною № 38598256, залізниця прийняла у Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ "Українська залізниця" на станції Ковель Львівської залізниці для перевезення металобрухт і зобов'язалась доставити його на станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".
На станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці був складений комерційний акт № 467201/5 від 03.04.2020.
Позивач зазначив, зо згідно з комерційним актом № 467201/5, згідно перевізного документа, у вагоні № 68482132 виявилось: брутто 64 400 кг, тара повірена 20 300 кг, нетто 44 100 кг, що на 5 100 кг менше проти нетто по документу. Навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 1 300 мм. Вантаж по всій площі вагона вкритий листами прикриття, марковано вапном. Доступу до вантажу немає. Вагон глухий. Вагон в технічному стані справний. НВР в штаті станції немає.
Позивач наполягає на тому, що при видачі вантажу з металобрухтом застосовується норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка становить 0,5 % маси вантажу, що зазначена в перевізних документах.
За таких обставин, за розрахунком позивача, з врахуванням норми природної втрати під час перевезення, нестача вантажу у вагоні № 68482132 становить 5 074,50 кг. А отже, вартість втраченого у вагоні № 68482132 вантажу становить 4 298,25 х 5,0745 = 21 811,45 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач надав відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.
Відповідач зауважив, що у графі 20 накладної, за якою відбувалось спірне перевезення, зазначено: «Захисне маркування нанесено вапном». При цьому, у розділі Д вищезазначеного комерційного акту зазначено: «Вантаж по всій площі вагона вкритий листами покриття, марковано вапном. Доступу до вантажу немає». За таких обставин, на думку відповідача, відсутні підстави стверджувати про те, що вантаж прибував в іншому стані, аніж відправлявся. А отже, докази несхоронності перевезення вантажу відсутні.
Крім того, відповідач зазначив, що спірний комерційний акт підписаний представником одержувача Миколаєнко Т.І. Що, на думку відповідача, свідчить про згоду одержувача із обставинами, які зафіксовані цим комерційним актом.
Щодо «Протоколу порівняння ТГНЛ з даними зважування поїзда та ТДВВ» відповідач вказав про таке. Посилання позивача у позовній заяві на витяг з довідки 4944 АСК ВП УЗ за 26.03.2020 «Протокол порівняння ТГНЛ з даними зважування поїзда та ТДВВ», за твердженням відповідача, є необґрунтованими. Оскільки Статутом залізниць України (ст. 129) чітко визначений перелік документів, у яких можуть бути зафіксовані обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці. Отже, «Протокол порівняння ТГНЛ з даними зважування поїзда та ТДВВ» не є належним доказом несхоронного перевезення у розумінні ст. 76 ГПК України.
Також відповідач заявив про застосування строку позовної давності. Відповідач наполягає на тому, що оскільки факт втрати вантажу був зафіксований у комерційному акті № 467201/5 від 03.04.2020, то шестимісячний строк для подання позову до перевізника сплив 03.10.2020.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості нестачі вантажу у розмірі 21 811,45 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами, чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи відбулась втрата вантажу при перевезенні; чи наявна вина відповідача у такій втраті), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником (чи правильно позивачем розрахована вартість втраченого вантажу), чи наявні підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу «Ковельська дистанція колія» регіональної філії «Львівська залізниця» (надалі - продавець) та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (надалі - покупець) був укладений договір купівлі - продажу № 349 від 27.02.2020.
На виконання умов договору, між покупцем та продавцем було підписано специфікацію № 1, згідно якої продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити брухт сталевий у кількості 3 951,366 т. на загальну суму 16 983 958,91 грн.
Вантажовідправник (регіональна філія «Львівська залізниця»), відповідно до Технічних умов, завантажив металобрухт у вагон № 68482132 в кількості 49 200 кг по накладній № 38598256 та передав вказаний вантаж для перевезення Акціонерному товариству "Українська залізниця".
Згідно даних, зазначених у накладній, захисне маркування нанесено вапном. Вантаж розміщено й закріплено. Навалом.
Згідно з п. 6 Статуту залізниць України (надалі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми. Які складають станції залізниць. Складені комерційні акти містять відомості про те, що під час перевезення вантажу мало місце неохоронне перевезення з боку залізниці.
Згідно з накладною № 38598256, залізниця прийняла у Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ "Українська залізниця" на станції Ковель Львівської залізниці для перевезення металобрухт і зобов'язалась доставити його на станцію Кривий Ріг Придніпровської залізниці на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".
На станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці був складений комерційний акт № 467201/5 від 03.04.2020.
Згідно з комерційним актом № 467201/5, згідно перевізного документа, у вагоні № 68482132 виявилось: брутто 64 400 кг, тара повірена 20 300 кг, нетто 44 100 кг, що на 5 100 кг менше проти нетто по документу. Навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 1 300 мм. Вантаж по всій площі вагона вкритий листами прикриття, марковано вапном. Доступу до вантажу немає. Вагон глухий. Вагон в технічному стані справний. НВР в штаті станції немає.
Згідно із статтею 307 ГК України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 920 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
За частиною першою п. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Частиною п'ятою п. 31 Статуту встановлено, що придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Частиною 3 ст. 308 ГК України передбачено, що вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що вантажовідправником вантаж завантажений у вагони, які в технічному стані справні. Вагони підготовлені у комерційному відношенні: " захисне маркування нанесено вапном". Таким чином, вантажовідправник виконав свої зобов'язання і підготував вагони у комерційному відношенні.
Пунктом 110 Статуту, який кореспондується зі ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт", визначено, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно п. 1 ст. 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
У відповідності до вимог ст. 114 Статуту, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу, у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Пункт 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, визначає норми недостачі при перевезенні в залежності від властивостей вантажу, які вказані у відсотках від маси вантажу і складаються із двох показників: норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.
Відповідно до п. 27 Правил, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 0,5% маси всіх інших вантажів.
З наведених норм вбачається, що у встановлений відсотковий показник входить не тільки природна втрата, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка ваг), а отже недостача маси вантажу, за які відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням такого граничного розходження.
А отже, при видачі вантажу з металобрухтом застосовується норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка становить 0,5 % маси вантажу, що зазначена в перевізних документах.
За таких обставин, норма природної втрати під час перевезення у вагоні № 68482132 становить (5100 х 0,5%) 25,5 кг.
З врахуванням норми природної втрати під час перевезення, нестача вантажу у вагоні №68482132 становить 5 074,50 кг.
Згідно зі специфікацією № 1 та актом приймання-передачі від 25.03.2020, фактична ціна 1тони відвантаженого брухту сталевого становить 4 298,25 грн. без ПДВ.
А отже, вартість втраченого у вагоні № 68482132 вантажу становить 4 298,25 х 5,0745 = 21 811,45 грн.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 21811,45 грн. - є обґрунтованими.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться специфікацією №1 (том 1, а.с. 7), актами приймання-передачі (том 1, а.с. 8 - 9), зважувальною накладною (том 1, а.с. 10, 18), комерційним актом (том 1, а.с. 12 - 13), накладною (том 1, а.с. 11), листом від 16.01.2021 з додатками (том 1, а.с. 14 - 17), довідкою про вартість вантажу (том 1, а.с. 19).
Відповідач заявив про застосування строку позовної давності. Відповідач наполягає на тому, що оскільки факт втрати вантажу був зафіксований у комерційному акті № 467201/5 від 03.04.2020, то шестимісячний строк для подання позову до перевізника сплив 03.10.2020.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Пунктом 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Разом з тим, частинами 1, 2 статті 315 Господарського кодексу України унормовано, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.
Згідно з ч. 3 статті 315 Господарського кодексу України, перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.
Відповідно до пункту 134 Статуту залізниць України, претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.
Зазначені терміни для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу.
Положеннями частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною четвертою статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Тобто стаття 315 Господарського кодексу України і пункти 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.
Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457, і останні зміни до пунктів 134, 136 вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1973.
Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є Законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року за № 436-IV і набув чинності з 1 січня 2004 року. Крім того, у прикінцевих положеннях Кодексу законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в тому числі і Статут залізниць України) у відповідність до норм Господарського кодексу України, чого Кабінетом Міністрів України зроблено не було.
Відтак, положення пунктів 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв'язку з положенням статті 315 Господарського кодексу України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною 3 статті 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини 2, 3 статті 315 Господарського кодексу України) незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника (пункт 4.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).
При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 22.12.2018 у справі № 910/4405/18, від 11.04.2019 у справі № 905/729/18, від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18, від 10.09.2019 у справі № 905/2303/18, від 21.12.2019 у справі № 910/1549/19.
За таких обставин, у даному випадку, фактично строк позовної давності для звернення вантажоотримувача з позовом до залізниці про стягнення вартості нестачі вантажу становить 15 місяців, який складається з: 6 місяців для пред'явлення претензії, 3 місяців для розгляду претензії, 6 місяців для подачі позову.
А отже, строк позовної даності для звернення позивача до суду з цим позовом починає відлік від дати, коли позивач дізнався про втрату вантажу (03.04.2020, підписавши комерційний акт), та завершується 03.07.2021.
Позивач звернувся до суду з цим позовом 31.03.2021. Тобто в межах строку позовної давності.
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місце реєстрації: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місце реєстрації: 49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108; ідентифікаційний код: 40081237) на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (місце реєстрації: 50095, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1; ідентифікаційний код: 24432974) вартість нестачі вантажу у розмірі 21 811,45 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.06.2021.
Суддя М.О. Ніколенко