Справа № 2-1169/09
Провадження № -
Іменем України
28.12.2009 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судці Пінкевич Н.С.
при секретарі Король О.В., Скляренко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа комісія з питань захисту прав дитини Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області про визнання договору дарування недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_3 , яка представляє інтереси неповнолітньої ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , комісія з питань захисту прав дитини Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області, про визнання права власності на спадкове майно, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка представляє інтереси неповнолітньої ОСОБА_4 , комісія з питань захисту прав дитини Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області, про визнання права власності на спадкове майно, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , яка представляє інтереси неповнолітньої ОСОБА_4 , комісія з питань захисту прав дитини Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області, Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Києво-святошинської районної ради Київської області про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування реєстрації права власності, визнання недійсним договору дарування та визнання права власності, -
встановив:
У листопаді 2008 року позивачка звернулася до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що між нею та її онуком ОСОБА_6 у червні 2000 року був укладений договір довічного утримання. За цим договором ОСОБА_6 зобов'язувався утримувати та доглядати її. До укладення договору її спонукало те, що власний син ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, про неї зовсім не дбає, а вона отримує лише одну пенсію, прожити самостійно без сторонньої допомоги не має можливості. Після укладення договору її онук сумлінно виконував свої обов'язки, навідувався до неї, турбувався про здоров'я, сплачував за комунальні послуги, здійснював косметичний та капітальний ремонт. Але згодом, після того як онук почав займатись комерційною діяльністю, перестав виконувати свої обов'язки за договором. На її зауваження, онук запевнив її, що договір довічного утримання в органах БТІ не зареєстрований, тому не має юридичної сили. В цей же час вона звернулась до сільської ради, де повідомили, що будинок належить їй. З того часу вона почала самостійно сплачувати всі рахунки за комунальні послуги.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті ОСОБА_2 повідомив, що відкрилась спадщина, до складу якої входить і будинок, що був нею подарований. Тобто він їй повідомив, що фактично був укладений не договір довічного утримання, а договір дарування. Укладати договір дарування свого будинку вона не хотіла, оскільки іншого помешкання не має та придбати його не має можливості, тобто вона залишиться на вулиці без житла.
Укладаючи договір вона мала на меті отримати від свого онука ОСОБА_6 турботу, піклування, догляд та необхідну допомогу у зв'язку зі старістю та похилим віком. У неї не було наміру безоплатно відчужувати на користь ОСОБА_6 будинок. Підписуючи договір дарування вона вважала, що це був договір довічного утримання. Як виявилось її покійний онук ОСОБА_6 скористався її похилим віком, схилив її до підписання договору дарування. Просила суд визнати договір дарування від 22 червня 2000 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 щодо дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , - договором довічного утримання; розірвати договір довічного утримання між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , укладений 22 червня 2000 року.
При розгляді справи позовні вимоги уточнювала. Остаточно просила суд визнати договір дарування від 22 червня 2000 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 щодо дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , - недійсним. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 спонукали підписати договір дарування. На момент укладення оспорюваного договору їй було вже 72 роки. В той день їй було дуже погано (боліла голова), але вони вмовили її. У зв'язку з хворобою та поганим зором у нотаріуса вона нічого не читала, бо вірила своєму онуку.
При розгляді справи ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву. Свої вимоги мотивував тим, що в спірному будинку він проживає з дитинства. Проживав в ньому і після одруження. У 1984 році він отримав згоду ОСОБА_1 , його матері, та разом зі своєю другою дружиною прибудував до існуючого будинку: кімната, кухня, ванна, котельня, коридор, окремий вхід. В цій частині будинку проживає і по сьогоднішній день. У 2007 році за власні кошти змінив дах всього будинку, обклав цеглою стіни основної частини будинку і добудував до основної частини будинку ще одну прибудову, яку син ОСОБА_6 використовував під складське приміщення. Про те, що його мати ОСОБА_1 приватизувала весь будинок і подарувала його ОСОБА_6 він дізнався випадково, вже після смерті ОСОБА_6 .
Просив суд визнати за ним право власності на Ѕ частину спірного житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнати недійсним і зобов'язати виконавчий комітет Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району київської області скасувати розпорядження на право приватизації ОСОБА_1 спірного будинку; зобов'язати КП БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області скасувати свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1 на імя ОСОБА_1 ..
При розгляді справи ОСОБА_2 вимоги за зустрічним позовом уточнив та збільшив. Просив суд визнати недійсним та зобов'язати Гатненську сільську раду Києво- Святошинського району Київської області скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1 , видане 30 вересня 1999 року у відповідності з рішенням цього ж виконкому від 26 вересня 1996 року №8/12; зобов'язати КП БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області скасувати реєстрацію свідоцтва на право власності на будинок АДРЕСА_1 на імя ОСОБА_1 , реєстраційний №387 від 02 жовтня 1999 року; визнати недійним договір дарування будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , засвідчений приватним нотаріусом Апишковою З.І., зареєстрований в реєстрі за №2419 від 22 червня 2000 року; визнати за ним право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на належну частину спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
При розгляді справи ОСОБА_3 подала в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 зустрічну позовну заяву. Свої вимоги мотивувала тим, що її донька є спадкоємицею майна померлого ОСОБА_6 , а саме житлового будинку АДРЕСА_1 . У встановлений законом строк було подано заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Але видати свідоцтво про право на спадщину нотаріус не може, оскільки договір дарування не був зареєстрований в БТІ. При укладенні оспорюваного договору дарування сторонами дотримані вимоги чинного на той час законодавства, зокрема договір нотаріально посвідчений, будинок належав дарителю. Після укладення договору ОСОБА_6 почав як господар будинку проводити в ньому ремонтні роботи, облаштовувати його. Тому просила суд визнати за ОСОБА_4 право власності на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
У судовому засіданні ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 вимоги за зустрічним позовом уточнила. Просила суд визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину спадкового будинку АДРЕСА_1 .
При розгляді справи ОСОБА_5 подала зустрічну позовну заяву. Свої вимоги мотивувала тим, що вона є спадкоємицею майна померлого ОСОБА_6 , її сина, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 . У встановлений законом строк було подано заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Але видати свідоцтво про право на спадщину нотаріус не може, оскільки договір дарування не був зареєстрований в БТІ. При укладенні оспорюваного договору дарування сторонами дотримані вимоги чинного на той час законодавства, зокрема договір нотаріально посвідчений, будинок належав дарителю. Після укладення договору ОСОБА_6 почав як господар будинку проводити в ньому ремонтні роботи, облаштовувати його. Тому просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
У судовому засіданні ОСОБА_5 вимоги за зустрічним позовом уточнила. Просила суд визнати за нею право власності на 1/3 частину спадкового будинку АДРЕСА_1 .
У судове засідання представник комісії з питань захисту прав дитини Києво- Святошинської районної держаної адміністрації Київської області не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надіслали суду листа, в якому просили слухати справу у відсутність їхнього представника та прийняти рішення згідно вимог чинного законодавства. Крім того надіслали своє рішення №19 від 14 квітня 2009 року.
У судове засідання представник Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходили.
У судове засідання представник КП БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 - задоволити частково, зустрічні позовні заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 - задоволити, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених ст. 61 ЦПК України.
При розгляді справи судом встановлено, що 22 червня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був укладений договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Апишковою З. І. Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області.
З листа №52/01-14 від 17 червня 2009 року приватного нотаріуса Києво- Святошинського району Київської області Апишкової З.І. вбачається, що 22 червня 2000 року за реєстровим №2419 нею був посвідчений договір дарування, за яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_6 прийняв у дар житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . Підписання ОСОБА_1 договору АДРЕСА_1 відображає її вільне воловиявлення та відповідає її внутрішній волі, підтверджує відсутність претензій до змісту договору. При посвідченні договору особи та дієздатність сторін було перевірено, роз'яснено сторонам зміст договору дарування та перевірено дійсні наміри сторін. З 2000 року ОСОБА_1 до нотаріальної контори.
З свідоцтва на право власності на житловий будинок встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_1 . Дане свідоцтво було зареєстроване в КП БТІ Києво- Святошинської районної ради Київської області 02 жовтня 1999 року за реєстровим №387.
За п.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності ЦК, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Відповідно до ст. 57 ЦК України, 1963 року, чинного на час укладення договору, угода укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї із сторін з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або державної чи громадської організації.
У п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” передбачено, що при вирішення позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст. 57 ЦК суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди, збігу тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.
При цьому під обманом слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди, що укладається. Збігом тяжких обставин слід вважати такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких (крайня нужденність, хвороба і т.д.), які примусили укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах.
Оскільки позивачкою ОСОБА_1 та її представником не подано суду доказів того, що оспорюваний договір дарування укладений внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї із сторін з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, тому у задоволенні позовних вимог про визнання договору дарування недійсним суд відмовляє за недоведеністю.
У своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 стверджував, що він за власні кошти та власними зусиллями провів добудову до житлового будинку, а саме кімната, кухня, ванна, котельня, коридор, окремий вхід. На підтвердження своїх доводів подав суду квитанції про купівлю будівельних матеріалів та акт депутата Гатненської сільської ради.
Встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №8/12 від 26 вересня 1996 року ОСОБА_1 отримала 30 вересня 1999 року свідоцтво на право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Вищевказане свідоцтво було зареєстровано в КП БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області 02 жовтня 1999 року за реєстровим №387.
З довідки №1197 від 11 вересня 2008 року виконавчого комітету Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області вбачається, що ОСОБА_1 , 1928 року народження, прописана за адресою АДРЕСА_1 , з 1951 року, ОСОБА_2 , 1952 року народження, - з 1997 року.
Суд критично оцінює подані докази, оскільки квитанції не містять прізвище особи, якій відпущені дані матеріали, а з акту депутата Гатненської сільської ради Київської області не можливо встановити на підставі яких даних були встановлені факти, викладені в акті. Крім того, даний акт підписаний ОСОБА_7 та її сестрами - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Таким чином відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів на підтвердження своїх тверджень.
Крім того, у судовому засіданні представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , - ОСОБА_11 зроблено заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
У п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ст. 71 ЦК України 1963 року, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Оскільки оспорюваний договір був укладений 22 червня 2000 року, тому до даних правовідносин слід застосувати правила ЦК України 1963 року.
За ст.76 ЦК України, 1963 року, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.
За ст. 75 ЦК України, 1963 року, позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.
Відповідно до ст. 80 ЦК України 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
ОСОБА_2 не довів, що він не знав та не міг дізнатись про порушення свого права, а саме про отримання ОСОБА_1 свідоцтва на право власності на житловий будинок, укладення договору дарування, не навів поважних причин пропуску строку позовної давності, про що було встановлено з пояснень сторін в судовому засіданні та матеріалів справи. Тому це є також підставою у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок, визнання недійсним договору дарування.
При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Гатненської сільської радою Києво-Святошинського району Київської області.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Встановлено, що 22 червня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був укладений договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Апишковою З.І. Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області.
Відповідно до ст.243 ЦК України 1963 року, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.
За ст.227, 244 ЦК України договір дарування нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.
Право власності за договорами, як передбачено у ст. 128 ЦК України. 1963 року, у набувача виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено договором або законом.
З пояснень сторін встановлено, що померлий ОСОБА_6 проживав в будинку АДРЕСА_1 .
Оскільки чинне на той час законодавство не пов'язувало виникнення права власності з його державною реєстрацією, тому ОСОБА_6 набув права власності на спірне майно, яке увійшло до складу спадщини.
За ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст.1270 ЦК України він не заявив відмову від неї.
Ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом отримують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.
У відповідності до встановленої законом черговості у першу чергу спадкують діти спадкодавця, той з подружжя, хто пережив його, та батьки.
За ст.1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними.
З матеріалів спадкової справи №225 за 2008 рік до майна померлого ОСОБА_6 встановлено, що 20 жовтня до Вишневої нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_4 .
ОСОБА_6 був батьком неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Вишнівської міської ради Києво-Святошинського району Київської області) та сином ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 , виданого Гатненською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області).
З довідки № 1348 від 18 жовтня 2008 року виконавчого комітету Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області вбачається, що на день смерті ОСОБА_6 разом з ним проживали та були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Отримати свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємці не можуть, що підтверджується постановою державного нотаріуса Вишневої міської державної нотаріальної контори від 04 вересня 2009 року.
За таких обставин суд вважає, що зустрічні позовні вимоги про визнання права власності на будинок в порядку спадкування після померлого ОСОБА_6 підлягають задоволенню, а саме за ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 необхідно визнати право власності на житловий будинок по 1/3 частині за кожним..
Керуючись ст.ст.88,208, 213-215 ЦПК України, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа комісія з питань захисту прав дитини Києво- Святошинській районній державній адміністрації Київської області про визнання договору дарування недійсним - недійсним.
Зустрічний позов ОСОБА_3 , яка представляє інтереси неповнолітньої ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , комісія з питань захисту прав дитини Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області, про визнання права власності на спадкове майно - задоволити.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка представляє інтереси неповнолітньої ОСОБА_4 , комісія з питань захисту прав дитини Києво- Святошинській районній державній адміністрації Київської області, про визнання права власності на спадкове майно - задоволити.
Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи
ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , яка представляє інтереси
неповнолітньої ОСОБА_4 , комісія з питань захисту прав дитини Києво-
Святошинській районній державній адміністрації Київської області, Гатненська сільська рада
Києво-Святошинського району Київської області, Комунальне підприємство Бюро технічної
інвентаризації Києво-святошинської районної ради Київської області про визнання
недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування реєстрації права
власності, визнання недійсним договору дарування та визнання права власності - задоволити
частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового
будинку АДРЕСА_1 .
У решті позовних вимог - відмовити.
На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10
днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом
двадцяти після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя