09 червня 2021 р.Справа № 520/8403/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 02.09.20 року по справі № 520/8403/2020
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.09.2019 року №0065265606 в частині штрафних санкцій на суму 342 906,9 грн.; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував обставини справи в аспекті дослідження доводів про дату та час отримання позивачем квитанції про відмову у реєстрації спірної податкової накладної; визнав доведеними обставини щодо надіслання позивачу квитанції про відмову в реєстрації протягом операційного дня, та дійшов хибних висновків про належність дій відповідача; застосував положення, які не підлягали застосуванню та не застосував положення абз.13 п.201.10 ст.201 ПК України, та положення Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246, що підлягали застосуванню, що в сукупності спричинило формування помилкових висновків та як наслідок потягло неправильне застосування норм матеріального права і прийняття протиправного рішення. Вказує, що в процесі виконання своїх договірних обов'язків, за фактом відвантаження на адресу TOB «ТЕХНОСТАР» ТМЦ, позивачем було складено податкову накладну №5 від 17.12.2018 р. та направлено 15.01.2019 р. о 13 год. 23 хв. (отримана контролюючим органом 15.01.2020 р. о 14 год. 28 хв.) на реєстрацію в ЄРПН за допомогою Електронного кабінету. Стверджує, що протягом операційного дня (з 8-ї до 20-ї години) 15.01.2019 р. позивач не отримав ні квитанцію про реєстрацію, ні квитанцію про зупинення реєстрації, ні квитанцію про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 17.12.2018 р., що в силу вимог абз.13 п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції, що діяла станом на 15.01.2019 р.) свідчить, що така податкова накладна є зареєстрованою в ЄРПН саме 15.01.2019 р. Зауважує, що квитанція про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 17.12.2018 р. надійшла позивачу 15.01.2020 р. о 23 год. 25 год., тобто поза межами операційного дня, що підтверджується принскрином із електронного кабінету, що є неприпустимим з огляду на положення ПК України та Порядку №1246. Зазначає, що в подальшому, позивачем було направлено на адресу відповідача скаргу від 25.01.2019 р. на відмову в реєстрації спірної податкової накладної, однак така скарга залишена останнім без задоволення, що свідчить про нівелювання відповідачем положеннями ПК України. Вказує, що 15.03.2019 р. позивач направив до ДФС України вимогу, за змістом якої просив вважати датою реєстрації податкової накладної №5 від 17.12.2018 р. саме 15.01.2019 р. з мотивів порушення контролюючим органом процедури реєстрації такої накладної станом на 15.01.2019 р., проте, на вказану вимогу контролюючий орган надіслав лист із трактуванням норм ПК України, при цьому вказаний лист не містив відмови в задоволенні вказаної вимоги позивача, що свідчило про її задоволення. Вважає, що на виконання приписів податкового законодавства, позивач повністю вчинив передбачені законодавством дії, спрямовані на своєчасну реєстрацію податкової накладної №5 від 17.12.2018 р. та направив її вчасно. Зауважує, що суд першої інстанції помилково не врахував положення абз.13 п.201.10 ст.201 ПК України та фактично поклав вину за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної №1 від 17.12.2018 р. на позивача. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.07.2019 року у справі №0940/1600/18, від 23.07.2019 року у справі №620/3609/18, від 12.02.2020 року у справі №1640/3102/18.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.
Головним управлінням ДПС у Харківській області подано до суду клопотання про заміну сторони відповідача по справі, в якому просило замінити відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби" вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого, у тому числі, включено Головне управління ДПС у Харківській області.
Абзацами 3 та 4 пункту 2 вказаної постанови встановлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій; права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Наказом ДПС України від 30 вересня 2020 року № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Харківській області.
30 вересня 2020 року проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ ВП 43983495) юридичної особи - ДПС України (код ЄДРПОУ 43005393), про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 1000741030008085321.
Наказом ДПС України від 24 грудня 2020 року № 755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" розпочато з 01 січня 2021 року здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що правонаступником Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704) є Головне управління ДПС у Харківській області як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ ВП 43983495) юридичної особи - ДПС України (код ЄДРПОУ 43005393).
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне клопотання про заміну відповідача у справі задовольнити, замінити Головне управління ДПС у Харківській області на суб'єкта владних повноважень, який представляє інтереси органів ДПС України - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 43983495), як правонаступника.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управління ДПС у Харківській області було проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за результатами якої було складено Акт від 05.08.2019 року №1223/20-40-56-06/ НОМЕР_1 .
Відповідно до висновків Акту від 05.08.2019 року №1223/20-40-56-06/ НОМЕР_1 встановлена несвоєчасна реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних при виникненні податкових зобов'язань за грудень 2018 року, січень 2019, чим порушено п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено оскаржуване від 23.09.2019 року №0065265606.
Позивач, вбачаючи в даному податковому повідомленні-рішенні від 23.09.2019 року №0065265606, в частині штрафних санкцій на суму - 342 906,9 грн. порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до суду доказів на спростування висновків відповідача, викладених в Акті від 05.08.2019 року №1223/20-40-56-06/ НОМЕР_1 , а отже податкове повідомлення-рішення від 23.09.2019 року №0065265606 в частині штрафних санкцій на суму - 342 906,9 грн. є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Підпункт 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачає, що єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац перший пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу).
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абзац п'ятий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу).
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції (абзац дев'ятий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу).
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин (абзац десятий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу).
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац тринадцятий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу).
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
-для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем) (абзац тринадцятий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (абзаци чотирнадцятий-п'ятнадцятий пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу).
Стаття 120-1 ПК України передбачає відповідальність за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної.
Так, відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр).
Зі змісту пунктів 2, 3 Порядку №1246 вбачається, що операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1246 до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.
Згідно з пунктом 5 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пункт 11 Порядку №1246 передбачає, що після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.
Відповідно до пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку №1246).
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС (пункт 14 Порядку №1246).
У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття (пункт 15 Порядку №1246).
Таким чином, статтею 201 ПК України визначений обов'язок продавця товарів/послуг в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Строки, визначені для реєстрації податкових накладних, встановлені у календарних днях, при цьому право платника податку для реєстрації податкових накладних пов'язане виключно з операційним днем, який відповідно до Порядку №1246 триває з 8-ї до 20-ї години. Податковий орган зобов'язаний протягом операційного дня надіслати платнику податку одну з квитанцій: або про прийняття податкової накладної, або про її неприйняття із зазначенням відповідних причин, або зупинення реєстрації податкової накладної. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Системний аналіз норм податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що реєстрація податкової накладної в ЄРПН у строки, встановлені пунктом 201.10 статті 201 ПК України є одним із елементів податкового обов'язку, який закріплений для усіх платників податків (продавців), незалежно від форм власності або специфіки діяльності. Тим самим у правовій державі закріплюється принцип рівності обов'язків таких суб'єктів господарювання перед державою та передбачуваності дій контролюючих органів за їх невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання). Невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання) такого обов'язку утворює склад податкового правопорушення.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 23 липня 2019 року у справі №620/3609/18, від 14 серпня 2018 року у справі №803/1583/17, від 30 січня 2018 року у справі № 815/2745/17, №816/390/17 від 2 липня 2019 року у справі № 2340/3802/18, від 20 серпня 2019 року у справі № 1640/3125/18) вчинення платником податків всіх залежних від нього дій для своєчасної реєстрації податкової накладної, яка не відбулась внаслідок протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень, від якого залежало забезпечення можливості належним чином виконати цей обов'язок, унеможливлює притягнення такого платника податків до відповідальності.
У постановах від 3 квітня 2020 року (справа №160/5380/19), від 10 червня 2019 року (справа №802/1825/16-а) та від 12 липня 2019 року (справа №0940/1600/18) Верховний Суд вказав, що у процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до ЄРПН є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до ЄРПН. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу.
Встановлена нормою пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та /або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися в разі якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДФС у строк, встановлений цією статтею.
Враховуючи положення пункту 201.10 статті 201 ПК України, у разі відсутності у межах операційного дня надісланої контролюючим органом квитанції, що підтверджує прийняття податкової накладної або відмову у її прийнятті, така податкова накладна вважається зареєстрованою датою її надсилання.
Матеріалами справи стверджується, що позивачем протягом операційного дня 05.01.2019 (о 13:23 год) направлено для реєстрації податкову накладну №5 від 17.12.2018 р. , яка була отримана контролюючим органом 15.01.2020 р. о 14 год. 28 хв., на реєстрацію в ЄРПН за допомогою Електронного кабінету , що підтверджується наявною в матеріалах справи скріншотом з електронного кабінету.
Разом з тим, контролюючим органом протягом операційного дня, в якому подавалась податкова накладна не направлено квитанцію про прийняття або неприйняття такої податкової накладної.
Квитанція про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 17.12.2018 р. надійшла позивачу 15.01.2020 р. о 23 год. 25 год. , тобто поза межами операційного дня , що підтверджується наявною в матеріалах справи скріншотом з електронного кабінету.
Контролюючим органом не надано доказів надіслання позивачу протягом операційного дня саме 15.01.2019 квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі про прийняття зазначеної податкової накладної або про її неприйняття із зазначенням відповідних причин.
Тому, колегія суддів дійшла висновку, що враховуючи положення пункту 201.10 статті 201 ПК України, у зв'язку із не надісланням відповідачем протягом операційного дня квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважаються зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вищенаведене свідчить про те, що ФОП ОСОБА_1 вчасно, у встановлені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу строки, здійснив визначені цією статтею та Порядком №1246 дії з реєстрації податкової накладної, однак невчасна їх реєстрація у Єдиному реєстрі податкових накладних сталась не з вини позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, повторне направлення позивачем 04.03.2019 року податкової накладної №5 від 17.12.2018 р. для реєстрації було зумовлено відсутністю інформації щодо реєстрації такої 15.01.2020 р в межах операційного дня (з 8-ї до 20-ї години) . За результатами повторного направлення податкова накладна була зареєстрована.
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки реєстрація податкової накладної №5 від 17.12.2018 р з порушенням законодавчо встановлених термінів здійснена з вини податкового органу, то такі дії не можуть бути підставою для притягнення платника податку до відповідальності за порушення строку реєстрації податкової накладної у вигляді штрафу, передбаченого статтею 120-1 Податкового кодексу, враховуючи те, що позивач виконав свій обов'язок щодо своєчасного направлення в електронну систему документообігу податкових накладних, а причини, з яких податкова накладна №5 від 17.12.2018 р не була зареєстровані саме 15.01.2019 року, знаходяться поза волею та можливістю впливу платника податків, тому позовні вимоги є правомірними і підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №620/817/19 та враховано судом при розгляді цієї справи.
Отже, у зв'язку з неотриманням позивачем 15.01.2019 протягом операційного дня квитанції про прийняття або неприйняття податкової накладної, така на підставі п. 201.10 ст. 201 ПК України, вважаються своєчасно поданою та зареєстрованою. Тобто, позивачем було дотримано встановлені податковим законодавством терміни реєстрації податкової накладної № 5 від 17.12.2018 .
Наведене не було враховано судом першої інстанції при вирішенні справи по суті , що призвело до невірного її вирішення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку , що позовні вимоги є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог та розподілом судових витрат за подання позову та апеляційної скарги за рахунок бюджетних асигнувань відповідача згідно ст. 139 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судом першої інстанції при вирішенні даного спору норм матеріального права.
Щодо клопотання податкового органу про залишення позову без розгляду, враховуючи висновки Верховного Суду в постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (ч. 4 ст. 122 КАС України).
Згідно п. 56.19 ст. 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Отже, пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
Таким чином, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Доказами, які свідчать про день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, є розписка про одержання рішення, докази відправки та отримання кореспонденції, акт про відмову одержати документ (надати пояснення), довідки, складені особами, у випадках, передбачених законом.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Матеріалами справи встановлено, що позивач скористався досудовим порядком вирішення спору шляхом подання скарги на спірне податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення вих.№ 1887/6/99-00-08-05-05-06 від 16.01.20 .
Крім того, в справі №500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати у цій справі відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.
При цьому, в цій же справі Верховний Суд у складі судової палати, сформулювавши правовий висновок щодо правильного застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України, зазначив, що одним із суттєвих елементів верховенства права, яким повинен керуватися суд згідно зі статтею 6 КАС України, є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Зокрема, у рішенні «Сєрков проти України» (Заява № 39766/05) від 7 липня 2011 року визнав, що тлумачення законодавства, яким слід керуватися, може бути переглянуте за наявністю дійсних переконливих причин (пункт 39 рішення), а також зауважив, що в такому випадку зміна юридичного тлумачення має бути виправданою і аргументованою (пункт 40 рішення).
У рішенні в справі «Сутяжник проти Росії» (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.
Верховний Суд не тільки забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, про що зазначено в частині першій статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а й забезпечує остаточне вирішення спору як суд останньої інстанції, адже саме рішення Верховного Суду гарантують дотримання принципу правової визначеності (Верховний Суд постановляє остаточні судові рішення, які не можуть ставитися під сумнів). Саме Верховний Суд наділений правом відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.
Необхідність відступити від висновку, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду, має виникати з певних визначених об'єктивних причин, і такі причини повинні бути чітко визначені й аргументовані.
Обґрунтованими підставами для відступлення від вже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміни в правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики щодо застосування норм права тощо.
Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Верховний Суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.
Водночас суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми.
Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що звернення до суду з цим позовом відбулось до спливу строку відповідно до чинної на той час судової практики Верховного Суду, та до прийняття постанови Верховного Суду від 26.11.2020 в справі №500/2486/19, якою змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду за оскарженням ППР після їх адміністративного оскарження.
Необхідно також зауважити, що станом на час звернення позивача до суду із цим позовом була актуальною позиція Верховного Суду, що викладена у постанові від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, яка наведена вище.
Відповідно, на момент подачі позовної заяви позивач не міг очікувати, що буде сформовано позицію відповідно до якої, строк на звернення до суду для оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного оскарження буде скорочено.
Враховуючи наведене , колегія суддів дійшла до висновку про необхідність залишення без задоволення зазначене клопотання..
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Залишити без задоволення клопотання про залишення позову без розгляду.
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року по справі № 520/8403/2020 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.09.2019 №0065265606 в частині штрафних санкцій на суму - 342 906,9 грн.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 3429,08 грн. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 5143,61 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 22.06.2021 року