15 червня 2021 р.Справа № 520/11920/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2020, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 10.12.20 року по справі № 520/11920/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області області (далі за текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просила скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області № № 0009411-5606-2030, 0009410-5606-2030, 0009414-5606-2030, 0009412-5606-2030, 0009409-5606-2030, 0009406-5606-2030, 0009408-5606-2030, 0009407-5606-2030, 0009415-5606-2030, 0009413-5606-2030, 0009405-5606-2030, 0009419-5606-2030, 0009416-5606-2030, 0009418-5606-2030, 0009417-5606-2030 від 20 лютого 2020 року про нарахування фізичній особі ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, на загальну суму 132866,15 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень відповідача та у спосіб, що визначений підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України). Наводить обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, зазначене нею у позовній заяві, та вказує на їх неврахування судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу та пояснення у справі, в яких він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження позивача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються положеннями чинного законодавства України. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року замінено Головне управління ДПС у Харківській області на суб'єкта владних повноважень, який представляє інтереси органів ДПС України - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495), як правонаступника.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України відносно позивача сформовано та направлено податкові повідомлення - рішення від 20.02.2020:
- № 0009411-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 2545,53 грн;
- № 0009410-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 1143,40 грн;
- № 0009414-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 41028,94 грн;
- № 0009412-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 4986,74 грн;
- № 0009409-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 3188,17 грн;
- № 0009406-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 12564,90 грн;
- № 0009408-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 3790,13 грн;
- № 0009407-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 5136,96 грн;
- № 0009415-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 4903,28 грн;
- № 0009413-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 7144,18 грн;
- № 0009405-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 283,07 грн;
- № 0009419-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 42113,47 грн;
- № 0009416-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 3893,41 грн;
- № 0009418-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 61,76 грн;
- № 0009417-5606-2030 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 82,21 грн.
Підставою для винесення оскаржуваних рішень послугувала наявна у суб'єкта владних повноважень інформація про знаходження у власності платника об'єктів нерухомого майна, а саме: житлових/нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54,8 кв.м.; АДРЕСА_2 , загальною площею 122,0 кв.м.; АДРЕСА_3 , загальною площею 14,8 кв.м.; АДРЕСА_4 , загальною площею 19,7 кв.м.; АДРЕСА_5 , загальною площею 123,1 кв.м.; АДРЕСА_6 , загальною площею 181,65 кв.м. (частка власності - 1/2); АДРЕСА_7 , загальною площею 171,20 кв.м.; АДРЕСА_8 , загальною площею 117,5 кв.м.; АДРЕСА_9 , загальною площею 81,4 кв.м. (право власності припинено 06.02.2019 року); АДРЕСА_10 (літ. А-5), загальною площею 301,1 кв.м.; АДРЕСА_10 (літ. А-9), загальною площею 76,4 кв.м.; АДРЕСА_11 , загальною площею 983,2 кв.м.; АДРЕСА_12 , загальною площею 119,5 кв.м.; квартири за адресами: АДРЕСА_13 , загальною площею 93,9 кв.м.; АДРЕСА_14 , загальною площею 410,1 кв.м.
Позивач, користуючись наявним у неї правом адміністративного оскарження, звернулась із скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 21.07.2020 за № 23335/6/99-00-06-02-04-06 скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення.
Позивач, уважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, звернулась до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог позивача, у зв'язку з чим дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України питання щодо встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки вирішують місцеві ради в межах повноважень.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, установлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПКУ).
Згідно із приписами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Згідно із положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Водночас, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).
Згідно з пп. «а» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.
Відповідно до пп. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту.
Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в 2016 році) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує З відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
г) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
За приписами п.п. 266.7.1-1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Відповідно до п.п. 266.7.3 п. 266.7.3 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Відповідно до п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Відповідно до п.п. «а» пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у ОСОБА_1 у власності перебувають житлові/нежитлові приміщення:
1) АДРЕСА_1 , загальною площею 54.8 кв. м., нежитлове приміщення (магазин).
Податкове зобов'язання за таким об'єктом визначено податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2020 за № 0009410-5606-2030 (сума податку становить 1 143,40 грн = 54,80 кв. м. х 20,87 грн) та розраховане відповідно до Рішення Вовчанської міської ради від 22.06.2018 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Вовчанської міської ради на 2019 рік», за яким ставки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Вовчанської міської ради згідно з додатком 2.1. цього рішення, яким передбачена ставка податку на нерухоме майно для об'єктів нежитлової нерухомості, визначено таким чином: нежитлові приміщення, що перебувають у власності фізичних осіб, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, - у розмірі 0,5 відсотка від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр. Ставка податку за 2019 рік становила 20,87 грн. за 1 квадратний метр бази оподаткування (1 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2019 року).
Так, до об'єкта нежитлової нерухомості було застосовано ставку податку у розмірі 0,5 % відсотка від мінімальної заробітної плати, встановленої законом до відповідного податкового періоду за 1 м2 (торгові центри, універмаги, магазини).
2) АДРЕСА_2 : загальною площею 122,0 кв.м. нежитлове приміщення.
Податкове зобов'язання за таким об'єктом визначено податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2020 від № 0009411-5606-2030 (сума податку становить 2 545,53 грн - 122,0 кв. м. х 20,87 грн) та розраховане відповідно до Рішення Мереф'янської міської ради від 11.06.2018 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Мереф'янської міської ради на 2019 рік», за яким ставки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Мереф'янської міської ради, згідно з додатком 1 цього рішення, яким передбачена ставка податку на нерухоме майно для об'єктів нежитлової нерухомості, визначено таким чином: нежитлові приміщення, що перебувають у власності фізичних осіб, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, - у розмірі 0,5 відсотка від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр. Ставка податку за 2019 рік становила 20,87 грн. за 1 квадратний метр бази оподаткування (1 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2019 року).
Так, до об'єкта нежитлової нерухомості було застосовано ставку податку у розмірі 0,5 % відсотка від мінімальної заробітної плати, встановленої законом до відповідного податкового періоду за 1 м2 (торгові центри, універмаги, магазини).
3) АДРЕСА_3 , загальною площею 14,8 кв. м. (гараж).
Податкове зобов'язання за таким об'єктом визначено податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2020 № 0009418-5606-2030 (сума податку становить 61,76 грн = 14,80 кв.м. х 4,17 грн.).
4) АДРЕСА_4 , загальною площею 19,7 кв.м. (гараж).
Податкове зобов'язання за таким об'єктом визначено податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2020 за № 0009417-5606-2030 (сума податку становить 82,21 грн = 19,70 кв. м х 4,17 грн);
Податкові зобов'язання за об'єктами, розташованими за адресами: АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_4 , розраховані відповідно до Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 за № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 за № 1284/18, яким встановлено ставки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Харкові згідно з додатком 1 цього рішення, яким передбачена ставка податку на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 0,10 відсотка від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр. Ставка податку за 2019 рік становила 4,17 грн, за 1 квадратний метр бази оподаткування (1 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2019 року).
Так, до об'єктів нежитлової нерухомості було застосовано ставку податку у розмірі 0,10 % відсотка від мінімальної заробітної плати, встановленої законом до відповідного податкового періоду за 1 м2 (гаражі).
5) АДРЕСА_5 , загальною площею 123,1 кв.м. (будівля торгівельна).
Податкове зобов'язання за таким об'єктом визначено податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2020 за № 0009407-5606-2030 (сума податку становить 5 136,96 грн = 122 кв. м. х 41,73 грн).
6) АДРЕСА_6 , загальною площею 181,65 кв. м. (частка власності - 1/2) (будівля торгівельна).
Податкове зобов'язання за таким об'єктом визначено податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2020 за № 0009408-5606-2030 (сума податку становить 3 790,13 грн = 90,8 кв.м. х 41,73 грн.).
7) АДРЕСА_7 , загальною площею 171,20 кв. м. (будівля торгівельна).
Податкове зобов'язання за таким об'єктом визначено податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2020 за № 0009413-5606-2030 (сума податку становить 7 144,18 грн = 171,2 кв. м. х 41,73 грн).
8) АДРЕСА_8 , загальною площею 117,5 кв. м. (будівля торгівельна).
Податкове зобов'язання за таким об'єктом визначено податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2020 за № 0009415-5606-2030 (сума податку становить 4 903,27 грн = 117,5 кв.м. х 41,73 грн);
9) АДРЕСА_9 , загальною площею 81,4 кв.м. (будівля торгівельна, право власності припинено 06.02.2019)
Податкове зобов'язання за таким об'єктом визначено податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2020 за № 0009405-5606-2030 (сума податку становить 283,07 грн = 81,50 кв.м. х 41,73 грн/12 міс. х 1 міс).
10) АДРЕСА_10 (літ. А-5), загальною площею 301,1 кв.м. (будівля торгівельна).
Податкове зобов'язання за таким об'єктом визначено податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2020 за № 0009406-5606-2030 (сума податку становить 12 564,90 грн = 301,10 кв. м. х 41,73 грн).
11) АДРЕСА_10 (літ. А-9), загальною площею 76,4 кв.м. (будівля торгівельна).
Податкове зобов'язання за таким об'єктом визначено податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2020 за № 0009409-5606-2030 (сума податку становить 3188,17 грн = 76,40 кв. м. х 41,73 грн).
12) АДРЕСА_11 , загальною площею 983,2 кв.м. (будівля торгівельна).
Податкове зобов'язання за таким об'єктом визначено податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2020 за № 0009414-5606-2030 (ставка податку становить 41028,04 грн = 983,20 кв. м. х 41,73 грн).
13) АДРЕСА_12 , загальною площею 119,5 кв.м. (будівля торгівельна).
Податкове зобов'язання за таким об'єктом визначено податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2020 за № 0009412-5606-2030 (сума податку становить 4986,76 грн = 119,50 кв.м. х 41,73 грн).
14) АДРЕСА_14 , загальною площею 410,1 кв.м. (квартира).
Податкове зобов'язання за таким об'єктом визначено податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2020 за № 0009419-5606-2030 (сума податку становить 42113,47 грн = 410,10 кв.м. х 41,73 грн)+25000 грн).
15) АДРЕСА_13 , загальною площею 93,9 кв.м. (квартира)
Податкове зобов'язання за таким об'єктом визначено податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2020 за № 0009416-5606-2030 (сума податку становить 3 893,41 грн. = 93,30 кв.м. х 41,73 грн.).
Податок за об'єктами нерухомості - будівлі торгівельні та об'єкти житлової нерухомості розраховано відповідно до Рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 за № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 за № 1284/18, яким встановлено ставки з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Харкові, згідно з додатком 1 цього рішення, яким передбачена ставка податку на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 1 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр. Ставка податку за 2019 рік становила 41,73 грн, за 1 квадратний метр бази оподаткування (1 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2019 року).
Так, до об'єктів нежитлової нерухомості було застосовано ставку податку у розмірі 1 % (будівлі торгівельні, об'єкти житлової нерухомості) від мінімальної заробітної плати, встановленої законом до відповідного податкового періоду за 1 м2.
При розрахунку податкового зобов'язання за об'єктом житлової нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_14 , загальною площею 410,1 кв.м., контролюючим органом враховано приписи п.п. 266.7.1-1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України та збільшено суму податку на 25000 гривень.
Водночас, з огляду на положення пп. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, оскільки у власності ОСОБА_1 перебуває квартира за адресою: АДРЕСА_13 загальною площею 93,9 кв. м та квартира за адресою: АДРЕСА_14 , загальною площею 410,10 кв. м., контролюючим органом під час розрахунку податкового зобов'язання не застосовано пільгу у розмірі 60 кв.м.
З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв відповідно до норм чинного законодавства України та дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Позивач зауважує, що контролюючим органом не надано до оскаржуваних рішень розрахунок, тому неможливо ідентифікувати на що контролюючим органом нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 Кодексу.
Пунктом 58.1.1 ч. 58.1 ст. 58 ПК України визначено, що у податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.
Тобто, наведеними нормами не встановлено обов'язковості надання розрахунку податкових зобов'язань до податкового повідомлення-рішення, а отже відсутнє порушення прав платника на цій підставі.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за приписами п.п.266.7.3 п.266.7 ст.266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Щодо доводів позивача про те, що з рішення ДПС України від 21.07.2020 за № 23335/6/99-00-06-02-04-06 вбачається, що на скаргу ОСОБА_1 , отриману ДПС України 09.06.2020 (вх. № 21870/6), в порушення встановленого п. 56.8. ст. 56 ПК України строку (20 календарних днів), податковим органом надано відповідь 21.07.2020, тобто лише на 42-й день з моменту отримання скарги платника, і при цьому строк не продовжувався.
Законом України від 13 травня 2020 року № 591 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (редакція якого діє з 29.05.2020) внесено зміни до п. 52-8 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні Положення» Податкового кодексу України, відповідно до якого тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків, установлених ст. 56 ПК України (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників додатків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд апеляційної інстанції також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29).
Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи позивача, оскільки судом апеляційної інстанції досліджено всі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 по справі № 520/11920/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 22.06.2021 року