18 червня 2021 р. Справа № 520/1541/2021
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., м. Харків, повний текст складено 11.03.21 по справі № 520/1541/2021
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 р. та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) перерахувати та виплачувати пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під 3. пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) нарахувати та виплатити компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що внаслідок протиправного зменшення його основного розміру пенсії під час проведення її перерахунку за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019, порушено його право на отримання пенсії в належному йому розмірі. Зазначені дії ГУ ПФУ в Харківській області вважає протиправними та вказує на наявність підстав для зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2018 та з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 року, здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 та з 01.03.2018 однією сумою. Вважає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії з 01.01.2018 визначається безпосередньо Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а відтак, підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позивач мав “законні сподівання” отримати пенсію у збільшеному розмірі після її перерахунку, отже, обмеження щодо строків і розмірів виплати сум доплати (підвищення) до пенсії (50% підвищення - з 01.01.2018 по 31.12.2018, 75% підвищення - з 01.01.2019 по 31.12.2019), передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, не можуть бути застосовані. Посилаючись на порушення відповідачем строків виплати йому пенсії в належному розмірі, вважає що також має право на отримання від відповідача компенсації втрати частини доходів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 по справі № 520/1541/21, прийнятим в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 року однією сумою.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії однією сумою згідно з постановою КМУ №159 від 21.02.2001 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість та незаконність, порушення судом першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 в цій частині, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача перераховувати та виплачувати позивачу пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою, помилково посилався на те, що постанова Кабінету Міністрів України №103 в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин. Пояснив, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії з 01.01.2018 визначається безпосередньо Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а відтак, підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Позивач мав “законні сподівання” отримати пенсію у збільшеному розмірі після її перерахунку, отже, обмеження щодо строків і розмірів виплати сум доплати (підвищення) до пенсії (50% підвищення - з 01.01.2018 по 31.12.2018, 75% підвищення - з 01.01.2019 по 31.12.2019), передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, не можуть бути застосовані.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 в цій частині, прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що виплата пенсії проводилась відповідно до п. 2 постанови КМ України від 21.02.2018 № 103, а тому дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року та 75% з 01.01.2019 року не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання постанови КМ України від 21.02.2018 № 103, положення п.п. 1, 2 якої на час вчинення спірних дій були чинними та підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Щодо зобов'язання здійснити виплату пенсії однією сумою, вказує, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, у спірних відносинах невизначений нормативно. У разі задоволення позову належним виконанням судового рішення буде вважатися як перерахування присудженої суми одним платежем, так і кількома платежами. Кількість платежів в межах однієї суми коштів не порушує права позивача на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, а відтак, позовна вимога про виплату перерахованої пенсії однією сумою є безпідставною. Стверджує, що суд першої інстанції помилково зобов'язав відповідача нарахувати компенсацію на ще ненараховані та відповідно невиплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом № 2050-ІІІ за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію, призначену відповідно Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2018. Позивача повідомлено, що виплата пенсії проводиться відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.
Не погоджуючись із таким розрахунком пенсії та розміром її виплати, позивач звернувся до адміністративного суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками позивачу за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 05.03.2019 та з наявності у відповідача обов'язку виплачувати позивачеві перераховану пенсію з урахуванням 100% підвищення. При цьому, за висновком суду першої інстанції, виплата перерахованої пенсії повинна бути здійснена однією сумою з нарахуванням та виплатою компенсації, оскільки вказане є дотриманням судом гарантії, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50% та 75% суми підвищення пенсії з 01 січня 2018 року до 05 березня 2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що на момент перерахунку пенсійним органом пенсії позивача з 01.01.2018 та до 05 березня 2019 року постанова КМ України № 103 була чинною та не скасованою, а тому перерахунок пернсії за вказаний період проведений на виконання вказаної постанови є правомірним.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ (в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774-VIII, далі по тексту - Закон № 1774-VIII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі по тексту - постанова КМ України № 103) постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на дату проведення перерахунку пенсії позивача, далі по тексту - постанова №704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови КМ України № 103 постановлено проводити виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Колегія суддів зауважує, що з прийняттям Закону № 1774-VIII, яким частину четверту статті 63 Закону № 2262-XII було викладено у новій редакції, Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсій військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв'язку зі зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що узгоджується з повноваженнями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Зазначені положення Закону № 1774-VIII набрали чинності з 1 січня 2017 року та рішенням Конституційного Суду України такими, що суперечать Конституції України (є неконституційними), не визнавались.
Як зазначив Конституційний Суд України у пункті 2.1 Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
У пункті 2.2 цього ж Рішення Конституційний Суд України вказав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України).
У Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади.
Отже, політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Колегія суддів зазначає, що постанова КМ України № 103 на час вчинення відповідачем спірних дій (з 01.01.2018 по 04.03.2019) була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабміну від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
З урахуванням викладеного, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" втратив чинність з 05 березня 2019 року.
Таким чином, з 05.03.2019 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 - зняті обмеження щодо виплати підвищення до пенсії колишніх військовослужбовців, перерахованої згідно з постановою № 103, а тому з цієї дати у відповідача виник обов'язок виплачувати позивачу 100% підвищення пенсії.
Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” як на підставу для обмеження позивачу розміру виплати підвищення до пенсії, колегія суддів відхиляє, з наступних підстав.
Постановою КМ України від 14.08.2019 № 804 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка набула чинності 04.09.2019, було установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Як зазначалось вище, приписами ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ закріплено право позивача на перерахунок у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Однак, фактично вищевказана постанова Кабінету Міністрів України, з урахуванням вже визначеного позивачу з 05.03.2019 права на виплату пенсії у 100% розмірі підвищення пенсії, з 04.09.2019 обмежує розмір гарантованого позивачу пенсійного забезпечення у 2019 року сумою у 75% підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, тобто вказаний нормативно - правовий акт Кабінету Міністрів України є таким, що звужує зміст та обсяг існуючих прав позивача на законодавчо встановлений розмір пенсійного забезпечення.
При цьому колегія суддів зазначає, що відповідне право встановлювати умови, порядок та розміри надано Кабінету Міністрів України ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ виключно при перерахунку пенсії, а в даному випадку питання стосується пенсії позивача, перерахунок якої повинен був зроблений станом на 05.03.2019, тобто, за значний період до ухвалення та набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019, а отже в даному випадку вказана постанова не може бути застосована до ОСОБА_1 .
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо виплати лише 75% суми підвищення пенсії з 05.03.2019 та зобов'язання ГУПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії з 05.03.2019.
Крім того, з урахуванням відсутності у ГУПФУ в Харківській області, в силу ст. 19 Конституції України, в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 іншого законного способу дій, ніж передбачений постановою КМ України № 103, колегія суддів зазначає, що відповідач, виплачуючи в період з 01.01.2018 по 31.12.2018 50% та з 01.01.2019 по 04.03.2019 - 75% підвищення до пенсії позивача, перерахованої з 01.01.2018 згідно з постановами КМ України № 103 та № 704, діяв у відповідності до п. 2 постанови КМ України № 103 та не порушив вимог ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, оскільки такий спосіб дій був прямо передбачений постановою КМ України № 103, у зв'язку з чим, погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині.
З приводу позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити позивачу перераховану пенсію однією сумою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, стаття 55 Закону № 2262-ХІІ, на яку посилається позивач, передбачає виплату недоплаченої пенсії однією сумою лише в тому разі, якщо пенсія належала пенсіонеру, однак, не була отримана ним вчасно з власної вини.
Між тим, ця норма не містять приписів, які б визначали спосіб дій органу Пенсійного фонду щодо виплати суми пенсії, що утворилася з вини органу Пенсійного фонду, зокрема, внаслідок перерахунку за рішенням суду.
Отже, спосіб виконання дій, які має вчинити суб'єкт владних повноважень за рішенням суду, не визначений у спірних відносинах нормативно.
Належним виконанням судового рішення про зобов'язання ГУПФУ в Харківській області перерахувати та виплатити позивачу пенсію, буде вважатися як перерахування присудженої суми одним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення.
Доводи позивача про те, що він мав “законні сподівання” на отримання пенсійних виплат з 01.01.2018 у повному обсязі, а тому на них поширюється режим "існуючого майна", на думку колегії суддів, не свідчать про те, що виплата коштів позивачу повинна бути здійснена однією сумою.
Майнова вимога може вважатися “законними сподіваннями” у тому разі, якщо вона має достатнє підґрунтя в національному законодавства або у практиці національних судів.
Беручи до уваги, що станом на дату перерахунку пенсії позивача - з 01.01.2018 - пункт 2 постанови КМ України № 103 був чинним і вважався законним, та підлягав застосуванню при виплаті позивачу перерахованої пенсії, колегія суддів зазначає, що вимога позивача набула характеру “законних сподівань” лише після того, як вказана вище норма була скасована в судовому порядку - з 05.03.2019.
Слід вказати, що порушення прав позивача шляхом виплати підвищення до пенсії не в повному обсязі з 05.03.2019 відбувалося неодноразово, а кожного місяця під час виплати пенсії. Таким чином, “законні сподівання” позивача полягали не в тому, що йому буде однократно виплачена сума пенсії наперед за певний період, а в тому, що кожного місяця він буде отримувати пенсію з урахуванням повного обсягу підвищення.
Отже, в даному випадку відсутні підстави вважати, що “законні сподівання” позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити виплату заборгованості однією сумою.
За таких обставин, висновок суду щодо зобов'язання відповідача здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої частини пенсії однією сумою є помилковим.
Щодо вимог позивача про зобов'язання ГУПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі по тексту - Закон № 2050-III) від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).
Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Враховуючи, що позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді перерахованої пенсії, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16.04.2020 по справі № 200/11292/19-а.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.317 КАС України неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 по справі № 520/1541/21 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 однією сумою та зобов'язання ГУПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії однією сумою згідно з постановою КМУ №159 від 21.02.2001, підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про відмову в задоволенні позову, в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 по справі № 520/1541/21 є законним та обґрунтованим, а відтак залишається без змін.
В іншій частині доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст. 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 по справі № 520/1541/21 - в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 однією сумою та зобов'язання ГУПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії однією сумою згідно з постановою КМУ №159 від 21.02.2001 - скасувати.
Прийняти в цій частині постанову якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 по справі № 520/1541/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій О.А. Спаскін