10 червня 2021 р.Справа № 520/16756/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2021, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.01.21 по справі № 520/16756/2020
за позовом Головного управління ДПС у Харківській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія"
про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна,
Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд надати дозвіл на погашення податкового боргу в розмірі 12826660,37 грн перед бюджетом України в рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", що перебуває в податковій заставі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату подачі позову ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" має податковий борг з екологічного податку в загальному розмірі 12826660,37 грн, який залишається несплаченим.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна - задоволено частково.
Надано дозвіл на погашення податкового боргу в розмірі 11200112 (одинадцять мільйонів двісті тисяч сто дванадцять) грн 84 коп перед бюджетом України в рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", що перебуває в податковій заставі.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, відповідач апеляційній скарзі зазначає, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Відповідач звертає увагу, що податковим керуючим здійснено опис майна «Паропровід високого тиску ТГ-5 (інв №103046), на яке поширюється право податкової застави, що оформлено актом опису майна 23 грудня 2019р. №103/10/20-40-53-07-17 на суму 3 710 464,85 грн.
Публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає.
Обов'язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган (особу) або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу. Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації.
Витяг, який надав позивач, датується 24.09.2020р, тобто згідно якого майно вказане в акті опису, зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 24.09.2020р та перебуває в податковій заставі, що говорить про те, що контролюючий орган не викотів свій обов'язок по реєстрації обтяжень, в строки встановлені законодавством.
Відповідач наголошує, що в той же час, Офіс Великих платників податків ДПС України 16.07.2020р. склав Акт №9 опису майна відповідача, в тому числі на майно «Паропровід високого тиску ТЦ-5 (інв.№103046), та 17.07.2020р. здійснив реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, тобто в строки передбачені законом, та раніше позивача.
Відповідач вважає, що зареєстроване обтяження має вищий пріорітет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками встановленими цим Законом, того первинним обтяжуначем був Офіс Великих платників податків ДПС України, а не позивач.
Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що звернення контролюючого органу до суду з даним позовом про падання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідає черговості вжиття заходів контролюючим органом погашення податкового боргу боржником.
Щодо первинності обтяжування Головне управління ДПС у Харківській області зазначає, що ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» на момент подання позову (а саме 2020) перебувало на обліку як в Головному управлінні ДПС у Харківській області (неосновне місце обліку), так і в Офісі великих платників податків.
Паропровід високого тиску ТЦ - 5 (інв. №103046) фактично був описаний в податкову -заставу як і Офісом великих платників податків, згідно акту опису майна від 16.07.2020 № 9, так і Головним управлінням ДПС у Харківській області згідно акту опису майна від 23.12.2019 № 103/10/20-40-53-07-17. Акти опису платником податків в судовому та/або адміністративному, порядку не оскаржувались.
Офіс великих платників податків не звертався до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна на підстави акту опису майна - паропроводу високого тиску ТЦ-5 (інв. №103046).
Позивач зазначає, що при направленні позовної заяви не мала правових підстав посилатись та надавати в якості доказів акт опису майна, складений іншим контролюючим органом.
Позивач зазначає, що вибув з обліку Офісу великих та з 01.01.2021 року контролюючі функції (в тому числі продаж майна для погашення податкового боргу на підставі рішення суду про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна) щодо платника податків на даний час здійснює Головне управління ДПС у Харківській області, вказане підтверджується ідентифікаційними даними з ITC «Податковий блок».
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «ДВ НАФТОГАЗОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ» є приватною юридичною особою, здійснює господарську діяльність з березня 2006 року, та є підприємством паливно-енергетичного комплексу.
20 квітня 2012 р. між Товариством та Міністерством енергетики та вугільної промисловості було укладено концесійний договір на право управління цілісним майновим комплексом ДП «ТЕЦ-2 ЕСХАР», з терміном дії 49 років, який було проведено на підставі відкритого конкурсу, тобто відповідач управляє концесійним майновим комплексом, що розташований в смт. Есхар Чугуївського району, Харківської області з метою задоволення громадських потреб у сфері виробництва електричної та теплової енергії.
Основною діяльністю Товариства є виробництво електричної та теплової енергії. ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» виробляє електричну та теплову енергію, в тому числі для забезпечення опалення споживачів смт. Есхар, підключених до системи централізованого теплопостачання. Електрична енергія, вироблена ТЕЦ, відпускається у об'єднану електричну мережу України.
Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд надати дозвіл погащення податкового боргу в розмірі 12826660,37 рн перед бюджетом України в рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", що перебуває в податковій заставі. В обґрунтування позовних вимог позивай зазначив, що станом на дату подачі позову ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" має юдатковий борг з екологічного податку в загальному розмірі 12 826 660,37 грн.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать, що контролюючим органом здійснювались заходи з метою погашення податкового боргу, проте, останні на його зменшення не призвели.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Згідно п.п.14.1.175 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.
Відповідно до п.15.1.ст. 15 Податкового Кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно пп.16.1.4. п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.19-1.1.2 ст.19-1 Податкового кодексу України однією із функцій податкових органів є контролювання своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Згідно п.49.5 ст.49 Податкового кодексу України у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.
Положення пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України передбачають, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п.54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Підпунктом 57.1. статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" має податковий борг в загальному розмірі 11200112,84 грн, що виник на підставі несплати зобов'язань за: розрахунком за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (додаток 1 до податкової декларації з екологічного податку № 9333543369 від 04.02.2020 в розмірі 3285186,08 грн (нараховано - 3337353,14 грн, сплачено - 52167,06); розрахунком за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (додаток 1 до податкової декларації з екологічного податку № 9095885894 від 04.05.2020 в розмірі 1923039,49 грн; розрахунком за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (додаток 1 до податкової декларації з екологічного податку № 9186910118 від 04.08.2020 в розмірі 1287834,47 грн; розрахунком за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (додаток 1 до податкової декларації з екологічного податку № 9333543397 від 04.02.2020 в розмірі 1519670,79 грн; розрахунком за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (додаток 1 до податкової декларації з екологічного податку № 9095886535 від 04.05.2020 в розмірі 1690182,02 грн; розрахунком за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (додаток 1 до податкової декларації з екологічного податку № 9186910178 від 04.08.2020 в розмірі 1494199,99 грн.
Відповідно до п.176.1е ст.176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Приписами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.п. 59.4-59.5 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Контролюючим сформовано та направлено боржнику податкову вимогу № 133506-53 від 20.11.2019 щодо сплати податкового боргу.
Відповідно до п.87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно з п. 88.1 ст.88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Відповідно до п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: - у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з пп. 89.2 ст.89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Відповідно до п.89.3 ст.89 Податкового кодексу майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
20.11.2019 представником податкового органу складено акт № 103/10/20-40-53-07-17 опису майна. Запис щодо обтяження внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.
Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
За приписами пункту 95.3 цієї ж статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.
Обов'язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючого орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, у постанові від 10.04.2020 року по справі № 826/18574/14.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника.
При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, податковий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив податковий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.
З матеріалів справи вбачається, що заступником начальника Головного управління ДПС у Харківській області було прийнято рішення № 6 від 03 червня 2020 року про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, відповідно до якого позивачем вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів та інших фінансових установах по платнику податків ТОВ ”ДВ Нафтогазовидобувна компанія", ЄДРПОУ 34181461. (а.с.56)
Крім того, матеріалами справи встановлено, що податковим органом направлялись до установ банку інкасові доручення. (а.с. 58-96)
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що підприємством сплачувалась сума боргу, яка зазначена в позові, колегія суддів зазначає наступне.
22.01.2021 від представника податкового органу надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що в результаті часткової сплати, станом на поточну дату, сума податкового боргу складає 11200112,84 грн, що підтверджується інтегрованими картками платника податків та розрахунком.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що наявні в матеріалах справи докази свідчать, що контролюючим органом здійснювались заходи з метою погашення податкового боргу, проте, останні на його зменшення не призвели.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки станом на час розгляду справи сума боргу становить 11200112,84 грн, позовні вимоги Головного управління ДПС у Харківській області підлягають частковому задоволенню.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року по справі № 520/16756/2020 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 по справі № 520/16756/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко
Повний текст постанови складено 22.06.2021 року