18 червня 2021 р. Справа № 520/17293/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2021, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 29.01.21 по справі № 520/17293/2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРАФТ"
до Слобожанської митниці Державної митної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРАФТ" (надалі також - позивач, ТОВ «СП «КРАФТ») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слобожанської митниці Державної митної служби (надалі також - відповідач, Слобожанська митниця), у якій просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Державної митної служби України № UА807000/2020/001741/2 від 03 вересня 2020 року про коригування митної вартості товарів;
- зобов'язати Слобожанську митницю Державної митної служби України здійснити митне оформлення декларованої партії товару за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ № UА807200/2020/013531 від 03.09.2020 за митною вартістю, визначеною декларантом за ціною контракту (договору) у порядку, встановленому ст. 58 МК України;
- стягнути з Слобожанської митниці Державної митної служби України грошові кошти у сумі 29017,64 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРАФТ".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Слобожанської митниці Державної митної служби України № UА807000/2020/001741/2 від 03 вересня 2020 року про коригування митної вартості товарів.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРАФТ" за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Державної митної служби України судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на обставини спірних правовідносин, викладені ним у відзиві на позовну заяву, які, на його думку, не враховані судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення. Вказує, що судом першої інстанції необґрунтовано взято до уваги ті документи, які не подавалися позивачем під час митного оформлення товару, а були надані безпосередньо до суду. Зазначає, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення безпідставно не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 15.08.2019 по справі № 826/19400/15 щодо витребовування додаткових документів; від 02.04.2019 по справі № 826/14258/15 (адміністративне провадження № К/9901/23135/18) та від 02.04.2019 по справі № 815/4150/14 (адміністративне провадження № К/9901/3483/18) щодо обов'язку позивача довести заявлену митну вартість товару.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження відповідача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються положеннями чинного законодавства України. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що між ТОВ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРАФТ" (як покупцем) та фірмою "NINGBO JIANGDONG TIANYE RIGGING CO. LTD" (Китай) (як продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 7 від 04.05.2020 на поставку товару на умовах FOB-Нінбо (Китай) або НОВ Шанхай (Китай), Інкотермс-2010 трещітки для стропи, кронштейни, інструменти, крючки, колім, стяжні ремені, інший товар, який застосовується для кріплення грузу, відповідно до пакувального листа, який містить найменування, асортимент, кількість товару.
Загальна вартість контракту 800000,00 доларів США, включаючи вартість упаковки, маркування, поставки в порт відвантаження. Ціна за товар визначається в Інвойсі, у доларах США. Загальна кількість товару вказується в інвойсі. Оплата по контракту здійснюється за кожним отриманим інвойсом у два етапи: перший платіж у якості авансу сплачується у розмірі 20 % вартості товару за інвойсом на протязі 10 днів з моменту отримання проформи інвойсу; другий етап оплати здійснюється шляхом оплати в розмірі 80 % вартості товару за інвойсом після отримання копії коносамента, але не пізніше 60 календарних днів від дати першої оплати. Умови поставки - FOB-Нінбо (Китай) або FOB Шанхай (Китай), "Інкотермс 2010". При відвантаженні товару покупцю надаються: інвойс; пакувальний лист; транспортні документи.
На підставі вказаного контракту, відповідно до пакувального листа та Інвойсу № ТУ20095 від 13.07.2020, продавцем ввезено на митну територію України товар всього на суму 6245,00 доларів США. Розрахунок за вказаний товар відбувся в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 136 від 30.06.2020; платіжним дорученням в іноземній валюті № 143 від 22.07.2020.
Доставка до порту відвантаження (до порту Одеса) згідно з умовами контракту покладалась на позивача і ним оформлено договірні відносини щодо транспортного експедирування з ТОВ "АФ-ГРУПП" (договір № Т00171 від 18.03.2020). Товар ввезено у контейнері ООLU6776283 до кордону України за коносаментом ООLU2113793910В від 24.07.2020.
Відповідно до рахунку на оплату № 1400 від 28.08.2020 та рахунку на оплату № 1416 від 31.08.2020 позивач поніс витрати, пов'язані із послугами організації міжнародного перевезення контейнера ООLU6776283 та транспортно - експедиційного обслуговування на території України загалом на суму 106536,00 грн.
З метою митного оформлення товару, придбаного за контрактом, уповноваженою позивачем особою згідно із договором про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів № 545 від 12.04.2018, укладеним позивачем з повіреним - митним брокером ТОВ "ПОЛЕКС ГКС ПРЕС" подано до Слобожанської митниці ДМС України електронну митну декларацію (МД) у режимі ІМ 40 ДЕ № UA80720/2020 від 03.09.2020 разом з такими документами: пакувальним листом № ТУ20095 від 13.07.2020; рахунком-фактурою (інвойсос) від 13.07.2020 за № ТУ20095; коносаментом від 24.07.2020 за № ООLU2113793910В; товарно-транспортною накладною від 31.08.2020 за № 11841/2; декларацією про походження товару від 13.07.2020 за № ТУ20095; документом, що підтверджує вартість перевезення, довідкою про транспортні витрати від 28.08.2020 за № 28.08.2020/1; зовнішньоекономічним контрактом від 04.05.2020 за № 7; договором про надання брокерських послуг від 12.04.2018 за № 545; інформацією про позитивні результати державних видів контролю від 03.09.2020.
Однак, за результатом розгляду вказаних документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2020/001741/2 від 03.09.2020 та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2020/00460.
Так, в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів № UА807000/2020/001741/2 від 03.09.2020 зазначено, що подані документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме : 1) відсутній рахунок щодо транспортних витрат, довідка щодо транспортних витрат надані від особи, яка безпосередньо не транспортувала товар, виходячи з наданої до митного оформлення CMR. Разом з тим договір транспортного експедирування до митного оформлення декларантом надано не було. Таким чином, ця складова митної вартості документально декларантом не підтверджена.
Не погоджуючись із визначеною відповідачем митною вартістю товару, 03.09.2020 позивачем відповідно до положень ст. 55 МК України надано митному органу нову МД № UA807200-2020/013531, за якою митні платежі справлені, виходячи з митної вартості товару, визначеної за ціною контракту, та зарезервовано різницю митних платежів, відповідно до рішення про коригування митної вартості. Таким чином, за цією митною декларацією залишаються заблокованими на депозиті митниці грошові кошти позивача на загальну суму - 29017,64 грн.
Також, позивачем, у порядку ч. 8 ст. 55 МК України, подано до митного органу лист № 2020-24/09-2 від 24.09.2020, яким надано документи: МДІМ40ДЕ № UA807200/2020/013531 від 03.09.2020; зовнішньоекономічний контракт № 7 від 04.05.2020; Інвойс № ТУ20095 від 13.07.2020; пакувальний лист до інвойсу № ТУ20095 від 13.07.2020; платіжне доручення в іноземній валюті № 136 від 30.06.2020; платіжне доручення в іноземній валюті № 143 від 22.07.2020; рахунок за транспортні витрати № 1400 від 28.08.2020; платіжне доручення № 3822 від 31.08.2020; експортну декларацію країни відправника. У вказаному листі позивач просив надати відповідь щодо можливості прийняття рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2020/001741/2 від 03.09.2020.
Листом № 714-08-2/714-15/13/13277 від 02.10.2020 Слобожанська митниця Державної митної служби України повідомила ТОВ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "КРАФТ" про те, що подані документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваних товарів, у зв'язку з чим, не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товарів.
Не погоджуючись із рішенням відповідача № UА807000/2020/001741/2 від 03 вересня 2020 року про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України з огляду на те, що відповідачем не наведено конкретних та обґрунтованих обставин, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих позивачем документів та, водночас, не доведено, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними. Ані під час декларування спірного товару, ані під час судового розгляду справи відповідач не вказав на документи, зазначені у статті 53 МК України, і які подані позивачем при митному оформленні, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).
Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Класифікатор документів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012, № 1011 (далі - Класифікатор документів).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Із положень частини першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За частиною п'ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).
Відповідно до п. 4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності:
4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).
Bказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов'язковим для відпрацювання.
Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.
В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МКУ управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Цілями застосування системи управління ризиками є:
запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;
забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);
забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров'я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;
прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Тобто, згідно з нормами Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Також, згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15.
Колегія суддів звертає увагу на те, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.
Проте, в порушення вказаної норми відповідачем в оскаржуваному рішенні не обґрунтовано причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Митному органу позивачем надавалися документи, які передбачені ст. 53 МК України, що містять дані, на підставі яких кількість і ціна партії товару повністю ідентифікуються.
Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю МД №UА807290/2020/027520 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодами: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості товарів), 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів).
У 33 графі оскаржуваного рішення вказано, що джерелом інформації для його прийняття є наявна в митному органі інформація MD UА500080/2020/15201 від 19.08.2020.
Проте, колегія суддів зазначає, що визначення митної вартості товару лише виходячи з відомостей з одного джерела, не є достатнім обґрунтуванням визначення вартості товару, а застосування цінової інформації щодо імпортних операцій митне оформлення якого є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення не відповідає вимогам чинного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованим у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 820/1982/17.
При цьому, зі змісту спірного рішення не зрозуміло в чому конкретно виявилася невідповідність поданих документів умовам, наведеним у главі 9 МК України.
Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.
Разом з тим, факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Проте, з огляду на те, що декларантом позивача надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у відповідача були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.
Одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
При відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками контролюючий орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.
Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.
Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019 у справі № 820/636/17, від 21.01.2020 у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020 у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021 у справі № 826/13892/16).
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів.
Щодо посилань відповідача на те, що позивачем не надавались документи на підтвердження понесених підприємством транспортних витрат, колегія суддів зазначає, що листом № 2020-24/09-2 від 24.09.2020 позивач надавав до митного органу, зокрема, рахунок за транспортні витрати № 1400 від 28.08.2020 та платіжне доручення № 3822 від 31.08.2020.
Однак, не зважаючи на вказані документи, Слобожанською митницею Державної митної служби України було відмовлено у скасуванні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.
Окремо суд зазначає, що договір транспортного експедирування не може свідчити про понесені транспортні витрати позивачем. При цьому, в платіжному дорученні № 3822 від 31.08.2020 зазначено про транспортні витрати за транспортно-експедиційне обслуговування відповідно до договору № ТОО171 від 18.03.2020.
Крім того, позивачем до матеріалів справи додатково надано договір транспортного перевезення № 20220/1 від 20.02.2020, який підтверджує виконання зі сторони ТОВ "АФ-ГРУПП" транспортних послуг перевезення товару для позивача через перевізника ТОВ "АТП 2020"LLС та платіжне доручення про сплату митних платежів № 3825 від 02.09.2020.
Колегія суддів зазначає, що право позивача довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не є обмеженим поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення митного контролю. Право надавати заперечення щодо висновків митного органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається декларанту як під час митного контролю, так і на всіх стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення митного контролю.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару № UА807000/2020/001741/2 від 03 вересня 2020 року.
Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими позиціями, що містяться у постановах зазначених вище, які враховуються колегією суддів з огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, відповідно до яких суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб'єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись положеннями частини першої статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 по справі № 520/17293/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич