22 червня 2021 р. Справа № 440/161/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, м. Полтава, по справі № 440/161/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення,зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №5 від 11.12.2020, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з заявою від 07.12.2020 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 28.02.2020 №02/903/2020 з урахуванням стажу роботи на посаді судді 29 років 3 місяців 17 днів у зв'язку з відсутністю правових підстав;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області №02/903/2020 від 28.02.2020 з урахуванням стажу роботи на посаді судді 29 років 3 місяців 17 днів та фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №5 від 11.12.2020, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 28.02.2020 №02/903/2020 з урахуванням стажу роботи на посаді судді 29 років 3 місяці 17 днів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді 2 роки 0 місяців 0 днів роботи за юридичною спеціальністю, період проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 04.05.1982 по 15.06.1984 та здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області №02/903/2020 від 28.02.2020 з урахуванням стажу роботи на посаді судді 29 років 3 місяці 17 днів та фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги тим, що ст. 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402 визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Отже зарахування іншої діяльності до стажу, що дає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неможливо.
Позивач, не скористався своїм правом, передбаченим ст.304 КАС України, на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР з 04.05.1982 по 15.06.1984, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 (а.с.7-8).
З 14.12.1988 по 23.06.1992 позивач працював на посадах провідного юрисконсульта та юриста виробничого агропромислового об'єднання Решетилівського району Полтавської області, а з 23.06.1992 по 21.01.1993 - на посаді спеціаліста 1 категорії - юриста Управління сільського господарства Решетилівської районної державної адміністрації, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.9-13).
21.01.1993 ОСОБА_1 обраний народним суддею Решетилівського районного народного суду, що підтверджується рішенням 11 сесії 21 скликання Полтавської обласної Ради народних депутатів від 21.01.1993 (а.с.14) та записом у трудовій книжці позивача (а.с.9-13). На підставі рішення 11 сесії 21 скликання Полтавської обласної Ради народних депутатів від 21.01.1993, наказом №9 по управлінню юстиції Полтавської обласної державної адміністрації від 21.01.1993 ОСОБА_1 з 22.01.1993 зараховано на посаду народного судді Решетилівського районного суду (а.с.15).
27.03.2018 Вища рада правосуддя рішенням № №897/о/15-18 звільнила позивача з посади судді Решетилівського районного суду Полтавської області у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.17).
Рішенням Решетилівського ОУПФУ №1604050000148 від 26.04.2018 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 28.03.2018 у розмірі 90 % суми суддівської винагороди з урахуванням страхового стажу 38 років 9 місяців 23 днів, у тому числі стажу на посаді судді - 25 років 1 місяць 9 днів (а.с.38).
Територіальним управлінням ДСА України в Полтавській області, на підставі рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020, ОСОБА_1 видано довідку від 28.02.2020 №02/903/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 113 508,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 63 060,00 грн.; доплата за вислугу років (70%) - 44 142,00 грн.; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді (10%) - 6 306,00 грн.; доплата за науковий ступінь - 0,00 грн.; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн.; щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону № 1402-VIII - 0,00 грн. (а.с.53).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 по справі №440/4141/20 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.. Визнано протиправним та скасовано рішення сектору з питань перерахунків пенсій №6 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №1 від 05 березня 2020 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі заяви №319 від 04 березня 2020 року та довідки про розмір суддівської винагороди від 28 лютого 2020 року №02/903/2020. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області від 28 лютого 2020 року №02/903/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 61 - 65).
01.12.2020 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 по справі №440/4141/20 Решетилівським ОУПФУ прийнято рішення №1604050000148 від 03.12.2020, яким ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 28.11.2020 у розмірі 60 % суми суддівської винагороди з урахуванням страхового стажу 38 років 9 місяців 23 днів, у тому числі стажу на посаді судді - 25 років 1 місяць 9 днів (а.с.54-55).
07.12.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління ДСА України в Полтавській області №02/903/2020 від 28.02.2020 з урахуванням стажу роботи на посаді судді 29 років 3 місяці 17 днів та фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 (а.с.56-58).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.12.2020 №5 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з відсутністю правових підстав, оскільки Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ зарахування до стажу роботи не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді проходження військової служби та періоду роботи за юридичною спеціальністю (а.с. 59).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного утримання з урахуванням при обчисленні відповідного стажу роботи на посаді судді періоду роботи за юридичною спеціальністю та періоду проходження строкової військової служби з 04.05.1982 по 15.06.1984.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, що діяв на час виходу позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання (далі - Закон №1402-VIII).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ч. 1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.
Відповідно до ст. 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (в редакції, що діяла на момент виходу позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Статтею 137 Закону №1402-VIII визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Закон не зазначає, що ця робота має обов'язково передувати призначенню на посаді судді.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 142 Закону України №1402-VIII, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Водночас відповідно до абз. 4 п. 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 зазначеного закону, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково.
Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №9901/302/19.
Так, на дату обрання позивача на посаду народного судді (21.01.1993) діяв Закон СРСР від 04.08.1989 № 328-1 "Про статус суддів в СРСР", ч. 1 ст. 8 якого передбачалося, що народним суддею може бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен. Закон СРСР від 04.08.1989 № 328-1 "Про статус суддів в СРСР" не регламентував порядок визначення стажу роботи на посаді судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом 2 ч. 4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, позивач має право на зарахування до стажу роботи судді періоду проходження строкової військової служби та періоду роботи за юридичною спеціальністю.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17.
Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 11.12.2020 № 5 в частині відмови здійснити перерахунок щомісячного довічного утримання позивачу з урахуванням при обчисленні відповідного стажу роботи на посаді судді періоду роботи за юридичною спеціальністю та періоду проходження строкової військової служби з 04.05.1982 по 15.06.1984, прийняте протиправно та в порушення законодавчих норм.
Доводи апелянта про те, що врахування до стажу роботи судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання період проходження строкової військової служби та періоду роботи за юридичною спеціальністю у чинній на момент відставки позивача редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, відповідно до абз. 4 п. 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 по справі № 440/161/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва