22 червня 2021 року справа №360/564/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2021 року у справі № 360/564/21 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О., повний текст кладений у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУПФУ в Луганської області, позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі- відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про накладення штрафу в сумі 10200 грн. ВП № 63568449 від 25 січня 2021 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 року у задоволені позову відмовлено (а.с. 77-80).
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального права. Апелянт, вважає протиправною спірну постанову про накладення штрафу, оскільки пенсійним органом не виконано рішення суду з поважних причин. Також, просив розглянути справу без участі представника позивача (а.с. 84-86).
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні та розглянути справу у відсутність представника відповідача.
Сторони в судове засідання не з'явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги та відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року у справі № 360/3262/20 позов ОСОБА_1 до ГУПФУ в Луганській області - задоволено частково; зокрема, зобов'язано ГУПФУ в Луганській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
09.11.2020 року стягувачем отримано виконавчий лист № 360/3262/20 про зобов'язання ГУПФУ в Луганській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 01.06.2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року (а.с. 36-37).
На підставі заяви ОСОБА_1 від 09.11.2020 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 10.11.2020 року ВП № 63568449 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 09.11.2020 року у справі № 360/3262/20 (а.с.35,39).
Постановою відповідача від 23.12.2020 року ВП № 63568449 за невиконання рішення суду на ГУПФУ в Луганській області накладено штраф в сумі 5100 грн. (а.с.50).
Постановою відповідача від 25.01.2021 року ВП № 63568449 за невиконання рішення суду на ГУПФУ в Луганській області на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф в сумі 10200 грн. (а.с. 9 зв.б).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року у справі № 360/219/21, залишеному без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 року, у задоволенні позову ГУПФУ в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 23.12.2020 року ВП № 63568449 - відмовлено (а.с.57-66, 70-73).
Згідно ч.ч. 2, 3 статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом
За змістом ч. 1 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з п. 1 та п.16 ч. 3 статті 18 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
За змістом ч. 1 статті 63 Закону № 1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно ч. 2 статті 63 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За змістом ч. 3 статті 63 Закону № 1404 виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 75 Закону № 1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
При цьому, підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення суду без поважних причин.
В розумінні Закону № 1404 поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення, тобто постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду може бути винесена за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17, від 7 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.
Згідно ст.ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
За змістом ч. 1 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Рішенням суду від 01.10.2020 року у справі № 360/3262/20 ГУПФУ в Луганської області зобов'язано нарахувати та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2018 року.
Листом від 23.11.2020 року позивач повідомив відповідача, що на виконання рішення суду у справі № 360/3262/20 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. Доплату до пенсії за період з 01.06.2019 року по 31.12.2019 року обліковано в ГУПФУ в Луганській області та буде виплачено за наявності відповідного бюджетного призначення (а.с. 5-6).
Апелянт зазначив. що бюджетні асигнування з Державного бюджету Пенсійному Фонду на 2020 рік не збільшувалися, виплата пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» здійснюється з урахуванням п.п. 20, 29 ст. 116 Бюджетного кодексу в межах бюджетних призначень.
На запит апеляційного суду відповідач надав кошториси ГУПФУ в Луганської області на 2020-2021 роки, якими підтверджується відсутність фінансування на виплату заборгованості з пенсій на виконання рішень суду.
Отже, матеріалами справи встановлено, що рішення суду в цій частині невиконане боржником з поважних та незалежних від нього причин, що унеможливлює застосування до нього штрафу за невиконання судового рішення.
Твердження відповідача щодо ненадання боржником державному виконавцю доказів вжиття заходів щодо повного виконання рішення суду, не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наданими відповідачем матеріалами виконавчого провадження.
Невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється Пенсійним фондом України (головним розпорядником бюджетних коштів), не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Судом враховано позицію Верховного Суду в постанові від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а.
Виконання рішення суду від 01.10.2020 року у справі № 360/3262/20 залежить не тільки від дій боржника, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від Пенсійного фонду України) присуджених за судовим рішенням пенсійних виплат.
Відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
Обставини, на які посилається позивач свідчать про реальну фінансову неможливість виконати судове рішення, оскільки невиплата в повному обсязі коштів за виконавчим документом зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов'язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №360/3573/20.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання протиправною та скасування спірної постанови відповідача про накладення штрафу.
Отже, суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального права, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильно вирішив справу, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 250, 272, 287, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - задовольнити.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2021 року у справі № 360/564/21 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ВП № 63568449 від 25 січня 2021 року про накладення штрафу в сумі 10200 грн.
Повний текст постанови складений 22 червня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Е.Г. Казначеєв
Г.М. Міронова