ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 червня 2021 року м. Київ № 640/2324/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доПенсійного фонду України Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ПФУ в м. Києві та його територіальних управлінь в Черкаській області та м. Києві щодо здійснення перерахунку з 19.02.2020 довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-24/68/2020 від 20.02.2020;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплачувати з 19.02.2020 судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне-грошове утримання в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з розміру посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням доплати за вислугу років та пенсії за особливі заслуги перед Україною, без обмежень граничного розміру та із врахуванням раніше проведених виплат за попередній період до здійснення перерахунку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.03.2021 відкрито спрощене провадження без виклику сторін та проведення судового засідання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги і повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
ОСОБА_1 з 2006 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
До липня 2020 року позивач перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області. У зв'язку із зміною місця проживання позивача переведено на облік до ГУ ПФУ у м. Києві.
Згідно довідки Черкаського апеляційного суду від 20.02.2020 №04-24/68/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01.01.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 196 537,00 грн, в тому числі посадовий оклад - 115610,00 грн, надбавка за вислугу років (70%) - 80927,00 грн.
В березні 2020 року позивач подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Листом ГУ ПФУ в Черкаській області від 12.03.2020 № 2300-0303-8/9436 позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного грошового довічного утримання згідно довідки від 20.02.2020 №04-24/68/2020, оскільки станом на 11.03.2020 відповідні зміни до Закону №1402, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 не вносились.
В подальшому позивач звернулась до ГУ ПФУ у м. Києві з аналогічною за змістом заявою стосовно перерахунку щомісячного грошового довічного утримання згідно довідки від 20.02.2020 №04-24/68/2020.
Листом від 17.12.2020 №28768-30004/С-02/8-2600/20 ГУ ПФУ у м. Києві відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, оскільки у вказаній довідці зазначений розмір посадового окладу, що не відповідає положенню частини 3 статті 133 Закону №2453.
За таких обставин позивач звернулась до суду з даним позовом і просить його задовольнити.
Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
На час виникнення спірних правовідносин організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права, відповідно до європейських стандартів, і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із частиною 1 статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VI, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, визнав неконституційним.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 року в зразковій справі № 620/1116/20 прийшов до аналогічного висновку.
Суд зазначає, що доказом зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди позивача є довідка Черкаського апеляційного суду від 20.02.2020 №04-24/68/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка є підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .
З вищенаведених підстав суд відхиляє заперечення відповідачів, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-рп/2020 не змінювалися розміри суддівської винагороди та не розглядалося питання про перерахунок щомісячного грошового довічного утримання суддям у відставці.
Суд зазначає, що Конституційний Суд України і не міг в своєму рішенні змінювати розміри суддівської винагороди та здійснювати перерахунок щомісячного грошового довічного утримання суддям у відставці, оскільки це не є його компетенцією. Суддівська винагорода визначена Законом № 1402-VIII не може бути визначена рішенням суду. Щодо перерахунку довічного утримання судді, то це виключна компетенція органів ПФУ і такий перерахунок вони зобов'язані здійснити у зв'язку зі змінами його розміру.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність в рамках спірних правовідносин протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення перерахунку з 19.02.2020 довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-24/68/2020 від 20.02.2020, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині, що стосується Пенсійного фонду України задоволенню не підлягають, оскільки безпосередньо ПФУ жодними діями, рішеннями, бездіяльністю не порушував прав та інтересів позивача, за врахуванням того, що ГУ ПФУ у м. Києві є самостійною юридичною особою та одночасно окремим суб'єктом владних повноважень, який в рамках даного юридичного спору наділений виключною компетенцією на здійснення перерахунку довічного грошового утримання позивача.
З аналогічних підстав судом відхиляються покликання позивача на користь ототожнення ГУ ПФУ у Черкаській області з Пенсійним фондом України, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині не можна вважати коректно сформульованими, за відсутності у складі учасників справи такого суб'єкта владних повноважень, як ГУ ПФУ у Черкаській області. При цьому, доводи позивача про те, що вона до липня 2020 року перебувала на обліку в ГУ ПФУ у м. Черкаси, є помилковими, оскільки такого органу в системі органів ПФУ не існувало і не існує.
Стосовно позовних вимог в іншій частині, суд зазначає наступне.
Набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 годині 00 хвилин цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020.
Суд зазначає, що саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. Відтак, позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №04-24/68/2020 від 20.02.2020 саме з 19.02.2020, оскільки із цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
За таких обставин позовні вимоги в частині зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату з 19.02.2020 судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Черкаського апеляційного суду від 20.02.2020 №04-24/68/2020 із врахуванням раніше проведених виплат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині зобов'язання ГУ ПФУ у м. Києві здійснити перерахунок і виплату довічного грошового утримання в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням пенсії за особливі заслуги перед Україною, без обмежень граничного розміру та із врахуванням раніше проведених виплат за попередній період до здійснення перерахунку, задоволенню не підлягають, як передчасні, оскільки в матеріалах справи відсутні докази існування будь-якого юридичного спору між сторонами в цій частині.
Судові витрати підлягають розподілу пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення перерахунку з 19.02.2020 довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Черкаського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-24/68/2020 від 20.02.2020.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату з 19.02.2020 судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Черкаського апеляційного суду від 20.02.2020 №04-24/68/2020 із врахуванням раніше проведених виплат.
4. В решті позову відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 (дев'ятсот вісім грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м.Київ, ВУЛИУЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 16).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.О. Григорович