ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 червня 2021 року м. Київ № 640/2755/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бреннтаг Україна» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
04.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бреннтаг Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0006785205.
В обґрунтування позовних вимог з урахуванням додатково наданих пояснень зазначено, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) на підставі податкового повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0006785205 з огляду на необґрунтований висновок акту перевірки від 07.12.2018 №4549/10-36-52-05/31117545 про порушення ТОВ «Бреннтаг Україна» строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних, передбачених пунктом 201.10 статті 201 ПК України.
Позивач вважає, що штрафні санкції згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України запроваджувалися з метою захисту бюджету та платників податків від зловживань та недобросовісних дій їх контрагентів, зокрема, мали дисциплінувати постачальника своєчасно реєструвати податкові накладні, щоб покупець мав законне право відобразити податковий кредит. При несвоєчасній реєстрації податкових накладних, які не надаються покупцю, державний бюджет жодним чином не зазнає негативних наслідків, оскільки згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період, тобто не впливає на розмір суми ПДВ, що підлягає сплаті до державного бюджету за звітний період Позивача чи його контрагентів. Отже, накладення штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, які не надаються покупцю, зі стимулюючої функції перетворюється на каральну, оскільки за наведених обставин вбачається очевидним, що мету дисциплінувати постачальників-платників ПДВ не можна досягнути щодо податкових накладних, які не надаються покупцю.
Також позивач наполягає на тому, що норма пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України передбачає можливість неоднозначного тлумачення прав платника податків щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в частині того, чи повинні такі податкові накладні одночасно відповідати двом умовам - не надаватися покупцю та складатися за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою, чи недотримання строку реєстрації по податкових накладних, які не надаються покупцю, є самостійним винятком з правил по застосуванню штрафу. Вважає, що штраф не застосовується в трьох окремих випадках:
1) якщо податкові накладні не надаються покупцю;
2) якщо податкові накладні складаються на операції, звільнені від оподаткування;
3) якщо податкові накладні складаються на операції, які оподатковуються за нульовою ставкою.
Позивач зазначив, що штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0006785205 застосовані протиправно, адже податкові накладні та розрахунки коригування, за порушення строків реєстрації яких застосовані штрафні санкції, не підлягали наданню отримувачу (покупцю).
Також згідно акту від 07.12.2018 №4549/10-36-52-05/31117545 розрахунки коригування №3 від 25.07.2018, №4 від 27.07.2018 та №7 від 23.08.2018, зареєстровані у межах строку, передбаченого пунктом 201.10 статті 201 ПК України. Однак, згідно податкового повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0006785205 застосовано штраф за несвоєчасну реєстрації також вказаних розрахунків коригування.
До того ж, позивач вказав на необхідність застосування до спірних правовідносин пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України що відповідно до якого штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", строк сплати грошових зобов'язань за якими не настав або грошові зобов'язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень.
Крім того, позивач вказав на підписання відповіді на заперечення ТОВ «Бреннтаг Україна» на акт від 07.12.2018 №4549/10-36-52-05/31117545 та податкового повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0006785205 особами, повноваження яких підписувати вказані документи не підтверджено. Також позивач зазначає про недоліки у оформленні акту від 07.12.2018 №4549/10-36-52-05/31117545, недостатню вмотивованість висновків акту від 07.12.2018 №4549/10-36-52-05/31117545 та відповіді на заперечення ТОВ «Бреннтаг Україна» на вказаний акт, невідповідність суми санкцій за актом перевірки (17 432,58 грн) та за податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2019 №0006785205 (14 766,14 грн).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2019 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву ТОВ «Бреннтаг Україна» в якому вказав на необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позову.
Зауважив, що системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що:
1) не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування;
2) не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.
Відповідач наголосив на тому, що наявність лише однієї умови «податкова накладна, що не видається отримувачу (покупцю)» не є підставою для незастосування штрафних санкцій відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Разом з цим, податкові накладні та розрахунки коригування, за порушення строків реєстрації яких застосовані штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0006785205 не відповідають вказаним умовам для звільнення від відповідальності за пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, що свідчить про правомірність оскаржуваного рішення та необґрунтованість позовних вимог.
Позивачем подано відповідь на відзив.
Отже, керуючись нормою частини п'ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.
ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності, своєчасності подання податкової звітності, сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН ТОВ «Бреннтаг Україна» (ідентифікаційний код 31117545).
За результатами перевірки складено акт від 07.12.2018 №4549/10-36-52-05/31117545.
В ході перевірки виявлені та зафіксовані порушення ТОВ «Бреннтаг Україна» вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- податкових накладних від 21.07.2017 №514, від 30.04.2017 №458, від 31.05.2017 №496, №340 від 31.01.2017, №341 від 31.01.2017, №391 від 28.02.2017, №392 від 28.02.2017, №393 від 28.02.2017, №502 від 31.03.2017, №504 від 31.03.2017, №503 від 31.03.2017, №457 від 30.04.2017, №463 від 22.06.2017, №461 від 30.06.2017, №462 від 30.06.2017, №6 від 31.08.2017, №481 від 31.03.2018, №482 від 31.03.2018, №542 від 30.06.2018, №543 від 30.06.2018, №562 від 31.10.2018, №565 від 27.07.2018, №491 від 13.09.2018;
- розрахунків коригування від 25.07.2018 №3 до податкової накладної від 25.07.2018 №454, від 27.07.2018 №4 до податкової накладної від 27.07.2018 №496, від 23.08.2018 №7 до податкової накладної від 23.08.2018 №439, №13 від 13.09.2018, №7 від 01.10.2018.
ТОВ «Бреннтаг Україна» подано заперечення на акт від 07.12.2018 №4549/10-36-52-05/31117545, за результатом розгляду яких відповідач листом від 29.12.2018 №26222/10/10-36-12-01-18 залишив висновки вказаного акту перевірки без змін.
На підставі висновків акту перевірки від 07.12.2018 №4549/10-36-52-05/31117545, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0006785205, яким до ТОВ «Бреннтаг Україна» застосовано штрафні санкції на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України у сумі 14 766,14 грн.
Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0006785205, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).
За змістом пункту 86.7 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.
Згідно підпункту 14.1.137-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 20.4 статті 20 ПК України керівник контролюючого органу має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи.
Кабінет Міністрів України може встановити обмеження для надання керівниками контролюючих органів повноважень на виконання певних функцій посадовим (службовим) особам такого органу.
Згідно підпункту 21.1.8 пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, перелік уповноважених осіб контролюючого органу та переданих таким особам функцій у випадках, передбачених цим Кодексом.
Встановлено, що лист від 29.12.2018 №26222/10/10-36-12-01-18 за результатом розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 07.12.2018 №4549/10-36-52-05/31117545 підписала уповноважена особа ГУ ДФС у Київській області Н. Щербина, а податкове повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0006785205 підписане уповноваженою особою ГУ ДФС у Київській області (м. Бровари) В. Жеребко.
Разом з цим, позивач наполягає на тому, що в Переліку уповноважених осіб, розміщеному на офіційному веб-сайті ДФС України, станом на 29.12.2018 не міститься відомостей про надання будь-яких повноважень Н. Щербина та В. Жеребко.
Судом досліджено Перелік уповноважених осіб, розміщеному на офіційному веб-сайті ДФС України, станом на 10.06.2021, та встановлено наступне:
- у період з 09.10.2017 до 09.09.2019 начальник управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Київській області Щербина Наталія Юріївна на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 09.10.2017 №1829, погодженого рішенням ДФС України від 04.10.2017 №26642/7/99-99-12-03-01-17, мала повноваження на: розгляд матеріалів перевірок та прийняття за результатами проведення перевірок податкових повідомлень-рішень; надання відповідей на звернення платників податків, що надходять до управління податків і зборів з юридичних осіб; прийняття рішення про включення, повторне включення, відмову у включенні неприбуткової організації до Реєстру; виключення неприбуткової організації з Реєстру; зміну ознаки неприбутковості відповідно до п.133.4 ст.133 ПКУ та постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року №440 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №195); підпис запитів на проведення зустрічної звірки для отримання податкової інформації, необхідної у зв'язку з проведенням перевірок.
- у період з 28.11.2017 до 09.09.2019 начальник Броварського відділення ГУ ДФС у Київській області Жеребко Володимир Ілліч на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 28.11.2017 №2167, погодженого рішенням ДФС України від 28.11.2017 №3654/7/99-99-12-03-05-17, мав повноваження, у тому числі на винесення податкових повідомлень-рішень за формами «Р», «Р1», «Ш», «П», «В4», «ПС», «Д», «Н», «ПП» про визначення штрафних (фінансових) санкцій за результатами камеральних перевірок, передбачених, зокрема статтею 120-1 ПК України.
З урахування наведеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0006785205 підписане уповноваженою особою, а за відсутності чіткої вимоги щодо особи, яка має підписати відповідь на заперечення платника податків на акт перевірки, суд не вважає таким, що свідчить про протиправність спірного рішення підписання Щербиною Н. листа від 29.12.2018 №26222/10/10-36-12-01-18 за результатом розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 07.12.2018 №4549/10-36-52-05/31117545.
Посилання позивача на те, що лист від 29.12.2018 №26222/10/10-36-12-01-18 є не вмотивованим з огляду на те, що у ньому не надано відповіді на кожне заперечення щодо висновків акту перевірки, суд розцінює критично, адже за відсутності нормативно закріпленого обсягу та форми мотивування рішення про результати розгляду заперечень, контролюючий орган визначає самостійно який обсяг мотивів є достатнім для обґрунтування відповіді на заперечення. Водночас, судом встановлено, що у листі від 29.12.2018 №26222/10/10-36-12-01-18 надано відповідь на визначальні доводи заперечення на акт перевірки.
За положеннями пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
Для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.
Пунктом 120-1.2 статті 120.1 ПК України визначено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №816/1488/17, від 13.09.2019 у справі №2040/7988/18, від 18.03.2020 у справі №640/4200/19.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що за змістом норм ПК України податкове повідомлення-рішення приймається за висновками акту перевірки про порушення платником податків, у тому числі вимоги пункту 201.1 статті 201 ПК України.
Разом з цим, згідно акту перевірки від 07.12.2018 №4549/10-36-52-05/31117545 встановлено, що порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовить нарахування штрафних санкцій у загальному розмірі 17 432,58 грн, у той час податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2019 №0006785205 на підставі висновків вказаного акту перевірки до ТОВ «Бреннтаг Україна» застосовано штрафні санкції у розмірі 14 766,14 грн.
При цьому, за результатом розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 07.12.2018 №4549/10-36-52-05/31117545, відповідач у листі від 29.12.2018 №26222/10/10-36-12-01-18 вказав про залишення без змін висновків вказаного акту перевірки.
З огляду на те, що сума штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2019 №0006785205 менша ніж у акті перевірки від 07.12.2018 №4549/10-36-52-05/31117545, а також те, що рішенням про застосування штрафних санкції є саме податкове повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0006785205, суд не вважає, що вказана невідповідність суми штрафних санкцій є безумовним свідченням протиправності спірного рішення.
Також суд враховує, що у акті перевірки від 07.12.2018 №4549/10-36-52-05/31117545 встановлено, а згідно податкового повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0006785205 застосовано до позивача штрафні санкції за порушення строків реєстрації розрахунків коригування №3 від 25.07.2018 (штраф 265,89 грн), №4 від 27.07.2018 (штраф 276,39 грн) та №7 від 23.08.2018 (штраф 283,5 грн).
Водночас, у акті перевірки від 07.12.2018 №4549/10-36-52-05/31117545 зафіксовано, а також підтверджується наданими позивачем квитанціями про прийняття вказаних розрахунків коригування, що розрахунок коригування №3 від 25.07.2018 зареєстровано у ЄРПН 15.08.2018, №4 від 27.07.2018 - 15.08.2018, №7 від 23.08.2018 - 13.09.2018.
Отже, розрахунки коригування №3 від 25.07.2018, №4 від 27.07.2018 та №7 від 23.08.2018 зареєстровані у межах строку, передбаченого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, що свідчить про необґрунтованість висновків перевірки у цій частині та протиправність податкового повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0006785205 у частині застосування штрафних санкції у розмірі 825,78 грн.
Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (Наказ №1307, Порядок №1307 відповідно).
Пунктом 8 Порядку №1307 встановлено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" зазначається тип причини:
01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);
02 - Складена на постачання неплатнику податку;
03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;
04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;
05 - Складена у зв'язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;
06 - Складена у зв'язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;
07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;
08 - Складена на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість;
09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;
10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов'язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;
11 - Складена за щоденними підсумками операцій;
12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);
13 - Складена у зв'язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;
14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;
15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.
До розділу А податкової накладної (рядки I-X) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така податкова накладна, а саме:
у рядку I зазначається загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість;
у рядках II-IV зазначаються суми податку на додану вартість, нараховані виходячи з обсягів постачання, зазначених у рядках V та VI;
у рядках V-IX зазначаються загальні обсяги постачання товарів/послуг в розрізі кодів ставок, зазначених у графі 8 нижньої табличної частини податкової накладної.
Відповідно до пункту 16 Порядку №1307 таблична частина податкової накладної складається з двох розділів: А і Б. До розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів/послуг, а саме: 1) до графи 2 номенклатура товарів/послуг постачальника (продавця); 2) до графи 3 - код товару згідно з УКТ ЗЕД, до граф 3.1, 3.3 - код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі - ДКПП); 3) до граф 4 та 5 - одиниця виміру товарів/послуг; 4) до графи 6 - кількість (об'єм, обсяг) постачання товарів/послуг; 5) до графи 7 - ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування податку на додану вартість; 6) до графи 8 - код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються, а саме: 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування; 7) до графи 9 - код пільги; 8) до графи 10 - обсяг постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ; 9) до графи 11 - код виду діяльності сільськогосподарського товаровиробника; до графи 11 вноситься сума податку на додану вартість; 10) до графи 12 - код виду діяльності сільськогосподарського товаровиробника.
Проаналізувавши наведені положення суд зазначає, що Порядком №1307 визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ та операцій, які звільнені від оподаткування ПДВ, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.
У постанові від 03.03.2020 у справі №240/2552/19 Верховний Суд зауважив, що при вирішенні спорів даної категорії, в яких спірним є питання застосування норми пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України в частині виключення, суди мають досліджувати безпосередньо податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних, несвоєчасна реєстрація яких призвела до застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки саме з показників, які заповнені відповідно до Порядку №1307 (тип причини не надання її отримувачу) можна достеменно встановити в результаті яких операцій складена накладна та чи підлягає платник податку за несвоєчасну реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування до неї юридичній відповідальності.
Судом досліджено податкові накладні від 21.07.2017 №514, від 30.04.2017 №458, від 31.05.2017 №496, №340 від 31.01.2017, №341 від 31.01.2017, №391 від 28.02.2017, №392 від 28.02.2017, №393 від 28.02.2017, №502 від 31.03.2017, №504 від 31.03.2017, №503 від 31.03.2017, №457 від 30.04.2017, №463 від 22.06.2017, №461 від 30.06.2017, №462 від 30.06.2017, №6 від 31.08.2017, №481 від 31.03.2018, №482 від 31.03.2018, №542 від 30.06.2018, №543 від 30.06.2018, №562 від 31.10.2018, №565 від 27.07.2018, №491 від 13.09.2018, а також розрахунки коригування №13 від 13.09.2018, №7 від 01.10.2018, та встановлено, що вказані накладні та розрахунки у верхній лівій частині у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" міститься помітку "X", однак не містять типів причини 08 або 09, а у графі 8 не зазначено коди 901, 902, 903
Тому, відсутні підстави вважати, що вказані податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Відповідно, відсутні підстави для звільнення позивача від відповідальності за порушення строків реєстрації вказаних податкових накладних.
Водночас, суд звертає особливу увагу на наступне.
Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (Закон №466-ІХ), який набрав чинності 23 травня 2020 року, змінено статтю 120-1 ПК України та викладено пункт 120-1.1 вказаної статті у такій редакції: «Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу…».
Крім того, Законом №466-ІХ доповнено підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктом 73. Відповідно до змісту пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення», в редакції Закону №466-ІХ, штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов'язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.
Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов'язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» від 14 липня 2020 року №786-IX (надалі також - Закон №786-IX; який набрав чинності 8 серпня 2020 року) у підрозділі 2 у пункті 73 ПК України в абзацах першому і другому після слів та цифр «відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу» доповнено словами «та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної», а слова і цифри «до 31 грудня 2019 року» замінено словами «до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», строк сплати грошових зобов'язань за якими не настав або»; в абзаці першому цифри і слова « 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень» замінено цифрами і словами « 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень»; в абзаці другому цифри і слова « 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень» замінено цифрами і словами « 2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень».
Виходячи зі змістовного та синтаксичного аналізу побудови наведених вище норм права, слідує правовий висновок, що таким чином законодавець мав на меті не лише уточнити й розширити перелік випадків, за яких платник податків звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а й убезпечити платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними положеннями пункту 1201.2 статті 120 ПК України, у випадках та за відповідності умовам, наведеним у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Тобто законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом №466-ІХ, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов'язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.
Аналізуючи вказані норми у контексті аналогічних правовідносин, Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №640/6342/19 вказав, що Законом №466-ІХ чітко закріплено, що пункт 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (у редакції на час апеляційного перегляду) підлягає застосуванню до штрафів нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов. У такий спосіб законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, звільнив від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України умов.
Так, у рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Зворотна дія нормативно-правового акта у часі (ex post facto) - це дія нового нормативно - правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.
Таким чином, чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві за наведених у цій же нормі умов.
Аналогічної правової позиції Верховний Суд притримується також у постановах від 01.04.2021 у справі №620/2515/19, від 20.05.2021 у справі №240/5855/19.
Згідно пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, за загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаться грошові зобов'язання з дня набрання рішенням законної сили.
В Законі ж №466-ІХ (пункт 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) виділено окремі категорії грошових зобов'язань, які підлягають відкликанню як неузгоджені, водночас запроваджено інший, відмінний від загального, підхід, за яким для цілей цієї норми під неузгодженими грошовими зобов'язаннями розуміються ті, по яких відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов'язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».
Таким чином, для цілей, задекларованих цією нормою, зміст і обсяг поняття неузгодженості має спеціальне призначення і розкривається в дужках, при цьому воно не відсилає до пункту 56.18 статті 56 ПК України, а конкретизується і становить окремий, відмінний від загального визначення, зміст узгодженості грошових зобов'язань.
Отже, застосування загальної дефініції, визначеної пунктом 56.18 статті 56 ПК України, для реалізації права, визначеного пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, законодавцем не передбачена.
Законодавцем для цілей пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України закріплено відмінне від загального (пункт 56.18 статті 56 ПК України) розуміння неузгодженого грошового зобов'язання, а саме - для цілей цієї норми грошове зобов'язання є неузгодженим протягом всієї процедури судового оскарження (без обмеження в суді якої інстанції знаходиться спір) за умови, що грошове зобов'язання за ними не сплачено.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа «Щокін проти України», пункти 56-57) зазначив, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення порушує вимогу «якості закону» та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника; суд погодився з тим, що у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
У постанові від 31.03.2021 у справі №640/6342/19 Верховний Суд акцентує увагу на тому, що законодавство, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, було змінене законодавцем шляхом прийняття ретроактивної новели, якою змінено обсяг прав та обов'язків платника податків і контролюючих органів.
Відповідно до вказаних змін, контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) без вчинення будь-яких додаткових дій з боку контролюючого органу, тобто в силу закону.
Водночас, право на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України належить виключно податковому органу, на якого закон покладає обов'язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення. Суд в межах своєї компетенції може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних штрафних санкцій та наявність/відсутність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правої норми на спірні правовідносини, однак не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно зменшувати суму донарахувань.
Верховний Суд вказав, що оскільки спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає легальній меті державного регулювання спірних правовідносин згідно зі введеними змінами Законом №466-ІХ та є непослідовним у контексті положень цього Закону як таке, що покладає безпідставний податковий тягар на платника, колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірний акт індивідуальної дії.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що згідно податкового повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0006785205 нараховані штрафні санкції до 31.12.2019, грошові зобов'язання зі сплати таких санкцій позивачем не виконані та станом на час набрання чинності Законом №466-ІХ узгоджуються у судовому порядку, а тому наявні підстави для застосування до спірних правовідносин пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та, з огляду на зазначену правову позиці. Верховного суду, визнання протиправним та скасування згідно податкового повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0006785205.
Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 14.02.2019 №7497, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Щодо вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.
Згідно частин першої та другої статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно частини дев'ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 21.05.2020 у справі №240/3888/19.
Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На підтвердження розміру витрат адвокатським об'єднанням надані копії: договору про надання консультаційних послуг від 12.02.2018 №2-1/5-2018, укладений між ТОВ «Бреннтаг Україна» та ТОВ «ВТС Консалтинг», додаткову угоду від 30.01.2019 №2 до договору про надання консультаційних послуг від 12.02.2018 №2-1/5-2018, акт приймання-передачі послуг від 26.04.2019, рахунок-фактуру від 26.04.2019 №204, банківську виписку про підтвердження перерахування ТОВ «Бреннтаг Україна» на користь ТОВ «ВТС Консалтинг» оплати за консультативні послуги у розмірі 22 376,64 грн.
За змістом вказаних документів встановлено, що на умовах договору про надання консультаційних послуг від 12.02.2018 №2-1/5-2018 ТОВ «ВТС Консалтинг» надано ТОВ «Бреннтаг Україна» юридичні послуги загальною вартістю 22 376,64 грн, а саме:
- щодо питань стосовно нової редакції Статуту;
- супровід судової справи №640/2755/19;
- супровід судової справи №826/8542/18.
При цьому, супровід судової справи №640/2755/19 включає підготовку позовної заяви, формування додатків та подання позовної заяви та підготовку та подання відповіді на відзив. Вартість супроводу судової справи №640/2755/19 складає 1000 грн.
Відповідач подав заперечення на клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, обґрунтоване тим, що заявлені позивачем витрати є об'єктивно завищеними та не співмірні із складністю даної справи.
Доводи відповідача про те, що надані позивачем документи на підтвердження витрат на правову допомогу вводять в суд в оману щодо понесення позивачем таких витрат, адже містять суперечності щодо їх дат, суд вважає необґрунтованими, адже такі твердження відповідача не відповідають фактичним обставинам даної справи та спростовуються наявними у ній копіями документів на які посилається відповідач.
Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, беручи до уваги заперечення відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бреннтаг Україна» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2019 №0006785205.
Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на корись Товариства з обмеженою відповідальністю «Бреннтаг Україна» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 грн (одна тисяча гривень).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бреннтаг Україна» (місцезнаходження юридичної особи: 07443, Київська область, Броварський район, смт Калинівка, вулиця Ігорева, будинок 12; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 31117545).
Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (місцезнаходження юридичної особи: 03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 5А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП: 44096797).
Суддя О.М. Чудак