ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 червня 2021 року м. Київ № 640/6843/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1) Пенсійного фонду України, 2) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України (далі по тексу - відповідач 1, ПФУ), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду у Київській області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , скасувати як протиправні рішення № 13 від 07.08.2019, яке підписано начальником відділу з питань перерахунків пенсій № 7 І.М. Макухіною-Сірош та головним спеціалістом Л.Д. Цікавою, та № 25 від 19.11.2019 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити, починаючи з 01 серпня 2019, перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», нарахувати її та виплачувати у розмірі 90 відсотків усіх складових місячної (чинної) заробітної плати в розмірі 45 781,06 грн., яку вказано у довідці Генеральної прокуратури України №18- 88зп від 19.09.2019 без обмеження розміру виплати нарахованої пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити ОСОБА_1 недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією за період 1 серпня 2019 року, виплату здійснити разово та однією сумою, без застосування постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Позов мотивовано тим, що оскільки положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», зі змінами, внесеними Законом №76-VIII, втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, вона має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також відповідача подати суду належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
13 квітня 2020 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва до суду надійшов відзив від Пенсійного фонду України, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що залучення Пенсійного фонду України у якості відповідача у даній справі базується лише на незгоді позивача з наданими їй листами щодо питань, порушених у зверненні. При цьому фактів порушення прав Пенсійним фондом України при розгляді звернень позивачем не наведено. Щодо необґрунтованості вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.08.2019 вказав, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області при прийнятті рішення від 19.11.2019 №25 про відмову у перерахунку пенсії позивачу, керувалось чинною на момент прийняття такого рішення ч.20 ст. 86 Закону України №1697, в якій вказано про відсутність підстав для проведення такого перерахунку, оскільки Кабінетом Міністрів України не прийнято рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
21 квітня 2020 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва до суду позивачем було надано відповідь на відзив, обґрунтовану тим, що положення ч. 20 ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам відповідно до положень ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», оскільки це право виникло з 01.10.2017.
13 травня 2020 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшли додаткові пояснення, в яких останній заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, яким визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, прийнято не було. Відповідач також не погоджується з вимогою позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок без обмеження її граничного розміру, оскільки на думку пенсійного органу перерахунок без обмеження максимального розміру пенсії, буде порушенням діючих норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-УІІ. Крім того, зазначає, що виплата одним платежем без врахування Постанови 649 суперечить нормам матеріального та процесуального права.
18 травня 2020 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач з доводами відповідача не погоджується в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2020 року зупинено провадження в адміністративній справі № 640/6843/20 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 560/2120/20.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 поновлено провадження у справі № 640/6843/20.
07 вересня 2020 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про зміну предмету позову за змістом якої остання просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України та оловного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 13.12.2019;
- скасувати як протиправне рішення № 932260154102 від 28.07.2020 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в частині застосування 60 % від середнього заробітку при здійсненні 24.07.2020 перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії на підставі рішення № 932260154102 від 28.07.2020 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, виходячи із 90 % від середнього заробітку у сумі 62166,66 грн., визначеного у довідці Офісу Генерального прокурора від 14.07.2020 № 21-1412зп та виплачувати суму перерахованої пенсії без обмеження її граничного розміру.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви ОСОБА_1 від 29.07.2019 та довідки Генеральної прокуратури України №18-88зп від 19.09.2019 з 13.12.2019 по 23.07.2020 та виплатити ОСОБА_1 недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією з 13.12.2019. Виплату здійснити разово та однією сумою, без застосування постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, якою затверджено «Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
- стягнути з Пенсійного Фонду України та Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 10 000 гривень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову в адміністративній справі №640/6843/20.
09 жовтня 2020 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва до суду від Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на заяву позивача, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та викладає нормативне обґрунтування, зазначене у первісному відзиві.
21 жовтня 2020 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на заяву Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій остання посилається на ту обставину, що необхідність у зміні предмету позову виникла тому, що під час розгляду судом справи, 24.07.2020 Головним управлінням ПФУ у Київській області добровільно здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , що було однією з позовних вимог, у зв'язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 26.03.2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас, позивач посилається на ту обставину, що згідно із протоколом № 932260154102 від 28.07.2020 ГУ ПФУ у Київській області, розміщеним в особистому кабінеті позивача на офіційному веб-порталі Пенсійного Фонду України, на підставі заяви ОСОБА_1 від 21.07.2020, поданої на електронному порталі ПФУ, з урахуванням довідки від 14.07.2020 № 21-1412зп Офісу Генерального прокурора, здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 60% від середнього заробітку.
Однак, як підтверджено матеріалами позовної заяви від 14.03.2020, пенсію ОСОБА_1 призначено на підставі постанови Подільського районного суду міста Києва від 22.07.2016 у справі № 758/7377/16-а відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 12.04.2016 року, виходячи із 90% середнього заробітку.
З огляду на вищенаведене, на думку позивача, перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі заяви ОСОБА_1 мав був проведений із розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, оскільки відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ «Про прокуратуру».
На підставі постанови Подільського районного суду міста Києва від 22.07.2016 у справі № 758/7377/16-а Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві призначено ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII з 12.04.2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи на підставі довідки №18/1 від 08.04.2016 прокуратури Автономної Республіки Крим.
Таким чином, ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ «Про прокуратуру» 12.04.2016 за рішенням суду.
29.07.2019 ОСОБА_1 звернулась з заявою до Бородянського відділу обслуговувану громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Бородянський відділ обслуговування громадян) з заявою про перерахунок пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 69 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працюючому пенсіонеру, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсій за віком або інвалідністю не менш як 2 роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку, який визначається за 2 роки роботи підряд після призначення пенсії відповідно до статей 64 - 67 цього Закону.
ОСОБА_1 отримано рішення № 13 від 07.08.2019, яке підписаноначальником відділу з питань перерахунків пенсій № 7 І.М. Макухіною-Сірош та головним спеціалістом Л.Д. Цікавою, з якого вбачається, що у позивача відсутнє право на перерахунок по ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04.09.2019 ОСОБА_1 звернулась до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з клопотанням розглянути її заяву від 29.07.2019 та здійснити перерахунок пенсії відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 69 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
26.09.2019 ОСОБА_1 на адресу Ірпінського об'єднаного управлінь ПФУ у Київській області надано довідку від 19.09.2019 № 18-88зп про середній заробіток, видану Генеральною прокуратурою України, яка отримана вказаним органом 30.09.2019.
Разом з тим, рішенням № 25 від 19.11.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії.
Також на звернення від 04.09.2019 ВЕБ-10445-Ф-С-19-027553 в електронному кабінеті на веб-порталі ПФУ ОСОБА_1 отримано відповідь від 25.11.2019 Бородянського відділу обслуговування громадян, якою повідомлено останню, що довідка щодо заробітної плати на прокурорських посадах до звернення не надавалась. Перерахунок пенсій згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено лише для пенсій, призначених за вищевказаним Законом. Оскільки ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру», тому право на перерахунок пенсії згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутнє.
11.12.2019 ОСОБА_1 , не погоджуючись з вищевказаними рішеннями, звернулась зі скаргами до Пенсійного фонду України, яка зареєстрована за номером ВЕБ-28000-Ф-С-19-038023, та ГУ ПФУ у Київській області (ВЕБ-10001 -Ф-С-19-038024).
В подальшому, під час розгляду даної справи судом, 24.07.2020 ГУ ПФУ у Київській області добровільно здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом № 932260154102 від 28.07.2020 ГУ ПФУ у Київській області, на підставі заяви ОСОБА_1 від 21.07.2020, поданої на електронному порталі ПФУ, з урахуванням довідки від 14.07.2020 № 21-1412зп Офісу Генерального прокурора, здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 60% від середнього заробітку.
Незгода позивача з відмовами відповідача у здійсненні перерахунку пенсії стала підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі також Закон №1789-ХІІ).
Згідно із частинами 1, 2 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №2663 від 12.07.2001, чинної на момент призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією, або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією, незалежно від наявності перерв протягом всього періоду на даній роботі.
Частиною 12 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з частиною 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівниками виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Отже, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ.
У подальшому, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011 до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
Разом з тим, положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ від 08.07.2011 не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.
Так, згідно з частинами 13 та 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону №3668-VІ від 08.07.2011) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Надалі, Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ (далі - Закон №76-VІІІ) до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, частину 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
14.10.2014 прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі Закон №1697-VІІ), який набрав чинності з 15 липня 2015 року.
Відповідно до частини 20 статті 86 Закону №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Крім того, Законом України від 02.03.2015 №213-VІІ (далі - Закон №213-VІІ) знову внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме в частину 15 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».
Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії згідно із Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (у редакції Закону №2663 від 12.07.2001) до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ неодноразово вносились зміни.
Водночас, нова редакція статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності цими законами (Законами №76-VІІІ, №213-VІІ). Законом №1697-VІІ взагалі визнано таким, що втратив чинність Закон України №1789-ХІІ, в тому числі частини статті 50-1, окрім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої цієї статті.
Відповідно до частин 2, 3 статті 22, частини 1 статті 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У ході судового розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що не заперечується сторонами, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» на підставі постанови Подільського районного суду м. Києва від 22.07.2016 по справі №758/7377/16-а.
Як зазначалось вище, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Крім того, Законом №213-VІІ внесено зміни до частини п'ятнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Однак, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
В контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Тобто безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
У той час як, пенсія позивачу була призначена відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, чинній на той момент призначення, тобто до набрання чинності Законом № 1697-VІІ.
Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія була призначена довічно, тому до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом № 1697-VІІ.
Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02.03.2015 № 213-VІІ, від 28.12.2014 № 76-VІІІ та від 14.10.2014 № 1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужує права позивача в частині розміру пенсії.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Виходячи з викладеного, суд вважає, що непроведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.
Суд зазначає, що позивач має право на перерахунок пенсії за вислугою років відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII.
Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
13.12.2019 Конституційний Суд України прийняв рішення, відповідно до якого ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню у первинній редакції з моменту ухвалення вказаного рішення.
Отже, враховуючи приписи Конституції України, зважаючи на встановлений у рішенні Конституційного Суду України порядок і строки виконання такого рішення, перерахунок пенсії позивачу має бути здійснено з 13.12.2019, тобто з моменту, із якого підлягає застосуванню ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що наявні правові підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви ОСОБА_1 від 29.07.2019 та довідки Генеральної прокуратури України №18-88зп. від 19.09.2019 з 13.12.2019 по 23.07.2020.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум, разово та однією сумою без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, суд зазначає наступне.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року в редакції постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/5248/19 визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (далі по тексту - Постанова №649), в якому, зокрема, зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року в частині затвердження Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду є протиправною та такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.
Враховуючи протиправність дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку позивачу пенсії за вислугу років на підставі заяви ОСОБА_1 від 29.07.2019 та довідки Генеральної прокуратури України №18-88зп. від 19.09.2019, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області здійснити виплату різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією з 13.12.2019.
Щодо вимоги позивача провести виплати однією сумою у повному обсязі, то спосіб виконання рішення про виплату коштів за рахунок Державного бюджету України визначається згідно чинного бюджетного законодавства та особливостей фінансування відповідних видатків, тому суд не вважає за можливе визначати спосіб виконання судового рішення в даному випадку, а отже відмовляє у задоволенні зазначеної вимоги.
Що стосується вимог позивача в частині скасування як протиправне рішення № 932260154102 від 28.07.2020 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в частині застосування 60 % від середнього заробітку при здійсненні 24.07.2020 перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії на підставі рішення № 932260154102 від 28.07.2020 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, виходячи із 90 % від середнього заробітку у сумі 62166,66 грн., визначеного у довідці Офісу Генерального прокурора від 14.07.2020 № 21-1412зп та виплачувати суму перерахованої пенсії без обмеження її граничного розміру, суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що під час розгляду судом справи, 24.07.2020 ГУ ПФУ у Київській області добровільно здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , що було однією з позовних вимог.
Однак, вказаний перерахунок здійснено за заявою ОСОБА_1 від 21.07.2020 після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 26.03.2020 № 6-р/2020.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
У згаданому рішенні Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.
Частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій.
Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема, питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Відповідно до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якою особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.
При цьому, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII.
При цьому, слід звернути увагу, що Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування, оскільки ця постанова уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам».
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки Офісу генерального прокурора від 14 липня 2020 року № 21-1412 зп.
При цьому, щодо визначення дати, з якої пенсія позивача підлягає перерахунку, суд зазначає наступне.
Первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 до 13 грудня 2019 року (дата ухвалення Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом № 76-VIII цю первинну редакцію з 1 січня 2015 року було викладено в новій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», - тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону № 1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15 липня 2015 року).
Тому частина двадцята статті 86 Закону № 1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати. Отже, після тривалої перерви (1 січня 2015 року - 12 грудня 2019 року) в Україні з'явилася/набрала чинності норма закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру».
Вирішуючи питання щодо порядку перерахунку пенсії за вислугу років колишнього працівника прокуратури, суд враховує, що:
- перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії;
- відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VIІ перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII, як вже зазначено вище, набрала чинності з 13 грудня 2019 року, а відтак суд приходить до висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 13 грудня 2019 року.
Аналогічний правовий підхід щодо визначення строку, з якого необхідно проводити перерахунок пенсій у даній категорії справ, викладено в постанові Великої палати Верховного суду від 20.01.2021 у справі №560/2120/20.
Як встановлено судом, позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії, до якої долучено довідку про заробітну плату, видану Офісом Генерального прокурора 14 липня 2020 року, тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України.
В матеріалах справи міститься копія довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, видана Офісом Генерального прокурора 14 липня2020 року №21-1412зп про те, що відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7 (ІІ)/2019 та від 26 березня 2020 року №6-р/2020, розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 26.03.2020 за відповідною (прирівняною) посадою прокурора відділу становить 62 166, 66 грн.
Отже, розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача, що враховується для перерахунку пенсій встановлений за нормами чинними на 26.03.2020.
Як вже зазначено судом, рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України та не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно-правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач має право перерахунок його пенсії на підставі довідки, виданої Офісом Генерального прокурора 14 липня 2020 року №21-974зп з 24 липня 2020 року.
У частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 14.07.2020 з розрахунку 90% від розміру місячної заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії суд зазначає наступне.
Як встановлено вище, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, без обмежень, які встановлені уже після призначення позивачу пенсії.
Крім того, суд зазначає, що Подільський районний суд м. Києва 22 липня 2016 року у справі № 758/7377/16-а постановив, зокрема, зобов'язати Центральне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, з 12.04.2016, зарахувавши строк роботи на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури - 15 років 2 місяці 26 днів, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи на підставі довідки №18/1 від 08.04.2016 прокуратури Автономної Республіки Крим.
Таким чином, право позивача на перерахунок та отримання пенсії, виходячи із 90% суми заробітної плати без обмеження її граничного розміру встановлено ще постановою Подільський районний суд м. Києва 22 липня 2016 року у справі № 758/7377/16-а.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що твердження відповідача, що перерахунок пенсії позивача здійснюється із розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, є необґрунтованим та, відповідно, перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 14 липня 2020 року № 21-1412 зп з розрахунку 90% від розміру місячної заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії є доцільним.
Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки у відповідності до статті 23 Цивільного кодексу особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За приписами статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Виходячи з аналізу норм статей 23, 1167 ЦК України, які регулюють загальні підстави і порядок відшкодування моральної шкоди, під останньою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Отже, відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння щодо її заподіяння, наявність причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням та вини в її заподіянні.
Зазначена позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 21 листопада 2018 року у справі №826/887/16 (адміністративне провадження №К/9901/12213/18).
У той же час, позивачем у позовній заяві не зазначено чим підтверджується факт заподіяння їй моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі особа оцінює заподіяну їй шкоду, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Пенсійного фонду України (01601, Київ, вул.Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, Київ, вул.Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-88зп від 19.09.2019 з 13.12.2019 по 23.07.2020 та виплатити ОСОБА_1 недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, починаючи з 13.12.2019.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №932260154102 від 28.07.2020 в частині застосування 60% від середнього заробітку при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 24.07.2020 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 14.07.2020р.№ 21-1412зп без обмеження її граничним розміром.
5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, Київ, вул.Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Є.В. Аблов