ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 червня 2021 року м. Київ № 640/12224/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу:
за позовомАкціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енеретики та комунальних послуг
провизнання протиправною та нечинною в частині постанови від 30.09.2015 №2497.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Акціонерне товариство "Укргазвидобування" з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якій просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог: визнати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497 «Про затвердження типового договору транспортування природного газу» протиправною та нечинною в частині розділу X «ВИЗНАЧЕННЯ ДОДАТКОВОЇ ПЛАТИ ЗА НЕДОТРИМАННЯ ПАРАМЕТРІВ ЯКОСТІ ПРИРОДНОГО ГАЗУ» Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою 2497 було затверджено типовий договір транспортування природного газу. Так, розділ X Типового договору суперечить нормам ст.678 Цивільного кодексу України, ст.268 Господарського кодексу України, ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки передбачає можливість сплати компенсації за неякісний товар особі, яка не є ані покупцем, ані споживачем товару. Крім того, оскаржуваним розділом встановлено додаткову відповідальність за недотримання параметрів якості природного газу в Типовому договорі, що на думку позивача є перевищенням повноважень з боку відповідача, наданих йому чинним законодавством України. Крім того, постанова №2497 в частині розділу 10 Типового договору встановлює для позивача додаткові зобов'язання всупереч нормам чинного законодавства України, оскільки передбачає внесення замовником виконавцеві оплати, яка не відповідає природі договору про надання послуг, оскільки виконавець не надає за вказану оплату будь-яких послуг, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на необґрунтованість тверджень позивача в частині відсутності у НКРЕКП повноважень на встановлення додаткової відповідальності (плати) за недотримання параметрів природного газу, яка не є тарифом транспортування природного газу та не є його складовою, оскільки Законом України «Про ринок природного газу» передбачено, що на ринку природного газу можуть встановлюватися крім тарифів на послуги транспортування , розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу та послуги з установки LNG, також й інші платежі, пов'язані з доступом до газотранспортних систем, газосховищ та установки LNG або приєднанням до газотранспортної або газорозподільної системи, які повинні бути встановленими з урахуванням вимог цілісності газотранспортної системи.
У відповіді на відзив, позивач зазначив, що зі змісту норм закону України «Про ринок природного газу» слідує, що до повноважень відповідача віднесено встановлення тарифів за транспортування природного газу, у той же час, в розділі X Типового договору відповідач передбачив додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу, яка не є тарифом на транспортування природного газу та не є його складовою, чим вийшов за межі наданих повноважень. У свою чергу, приписи ст.4 Закону України «Про ринок природного газу» не закріплюють за відповідачем право встановлювати відповідальність за недотримання параметрів якості природного газу.
У запереченнях проти відповіді на відзив, відповідач зазначив, що сторони при укладеннi господарських договорiв можуть визначати зміст договору на ocнoвi, зокрема, типового договору, затвердженого Кабiнетом Мiнicтpiв України чи у випадках. передбачених законом. iншим органом державної влади, коли сторони не мають права відступати від змісту типового договору, але можуть конкретизувати його умови. При цьому, положеннями ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разi якщо розмiр штрафних санкцій законом не визначено, то санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором. Таким чином, застосування додаткової плати за недотримання вимог, визначених Кодексом ГТС, параметрiв якостi природного газу, який передається/відбирається до/з газотранспортної системи , що визначається відповідно до розділу Х Договору, вiдповiдає наведеним положенням Господарського кодекс України в частинi застосування господарських санкцій у вигляді грошової суми (штрафної санкції), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разi порушення ним правил здійснення господарської діяльності Цивільного кодексу України, у частинi визначення у договорі плати у разі у разi неможливості виконати договір про надання послуг, що виникли не з вини виконавців.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 N 2497, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за N 1383/27828, затверджено Типовий договір транспортування природного газу.
Згідно з пунктом 1 постанови НКРЕКП від 24.11.2016 N 2016 затверджено Зміни до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 N 2497, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 N 1383/27828.
Відповідно до вказаних Змін, розділ Х викладено у наступні редакції:
10.1. Сторона, яка порушила вимоги щодо параметрів якості природного газу, який передається/відбирається до/з газотранспортної системи, визначені Кодексом, зобов'язана сплатити на користь іншої Сторони додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу.
Відповідальною Стороною за якість газу є: 1) у точках входу (крім точок входу на міждержавному з'єднанні) - Замовник (оператори суміжних систем, газовидобувні підприємства, виробники біогазу та інших видів газу з альтернативних джерел, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу) - перед Оператором. У точках входу на міждержавному з'єднанні - Замовник - перед Оператором; 2) у точках виходу відповідальним є Оператор - перед Замовником, який є оператором газорозподільної системи або прямим споживачем. У точках виходу на міждержавному з'єднанні - Оператор - перед Замовником. 10.2. У разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу з параметром якості теплоти згорання нижчим від значень, визначених Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином: В GCV = Qix 2 х БЦГх (І - GCV/GCVтіп), де В GCV- плата за недотримання теплоти згорання у фізичній точці входу, грн; Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням теплоти згорання, який було подано у фізичній точці входу, тис. м 3; БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м 3; GCV - значення вищої теплоти згорання природного газу, поданого у фізичній точці входу, кВт год/м 3; . GCV тіп - мінімальне значення вищої теплоти згорання, визначене Кодексом, кВт год/м 3.
Значення теплоти згорання для розрахункових цілей (GCV) визначається відповідно до вимог Кодексу.
10.3. У разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає параметрам якості щодо вмісту механічних домішок, визначеним Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином: Вм.д. = Qi х 0,1 х БЦГх (1 -1/Х ), де Вм. д. - плата за недотримання параметру якості, грн; Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням цього параметра якості, поданого у фізичній точці входу, тис. м 3; БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м 3; X - дійсне значення вмісту домішок природного газу, поданого у фізичній точці входу, мг/м 3.
Якщо вміст домішок складає до 2 мг на м З (X < 2 мг/м 3), тоді Вм.д. дорівнює 0. 10.4. У разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вологою, визначеним Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином: В Т.роси.в = Qi х К х БЦГх (Гроси.в - Троси.в.max) / (Троси.в.max) К = 0,01 - до 31 грудня 2016 року; К = 0,03 - з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року; К = 0,05 - з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року; К = 0,1 - з 01 січня 2019 року; де В Т.роси, в - плата за недотримання параметра температури точки роси за вологою, грн; Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра температури точки роси за вологою, тис. м 3; БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м 3; Троси. в. max - максимально допустиме значення параметра температури точки роси за вологою, К; Т роси.в - дійсне значення температури точки роси за вологою природного газу, введеного у фізичній точці входу, К 10.5. У разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вуглеводнями, визначеним Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином: В Т.роси.вв = Qi х К х БЦГх (Троси.вв - Троси. вв. max) / (Троси. вв.max) К = 0,01 - до 31 грудня 2016 року; К = 0,03 - з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року; К = 0,05 - з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року; К = 0,1 - з 01 січня 2019 року; де В Т.роси.вв - плата за недотримання параметра температури точки роси за вуглеводнями, грн; Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра температури точки роси за вуглеводнями, тис. м 3; БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м 3; Т роси.вв. max-максимально допустиме значення параметра температури точки роси за вуглеводнями, К; Троси.вв - дійсне значення температури точки роси за вуглеводнями природного газу, введеного у фізичній точці входу, К 10.6. Розрахунок розміру додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу проводиться щомісяця окремо по кожному параметру якості щодо природного газу на підставі даних, визначених Оператором у звіті про недотримання
параметрів якості природного газу, який він надає Замовнику на його електронну адресу до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Сторони мають право звернутися до уповноваженого органу на проведення робіт з визначення параметрів природного газу. У разі підтвердження відповідності природного газу параметрам, визначеним Кодексом, витрати на це дослідження покриває Сторона, яка вимагача його проведення, в іншому разі витрати на дослідження покриває інша сторона.
Обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра якості Qi визначається з моменту останнього визначення ФХП газу, що відповідав параметрам, визначеним Кодексом, до моменту усунення невідповідності параметрам якості природного газу. 10.7. Сторона, яка допустила порушення щодо якості газу, зобов'язана сплатити додаткову плату у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на підставі рахунка-фактури, який надсилається на її електронну адресу іншою Стороною до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. 10.8. Розбіжності щодо якості природного газу та розміру додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу підлягають урегулюванню відповідно до умов Кодексу або в суді. До прийняття рішення суду якість природного газу та/або розмір додаткової плати, яку відповідальна за порушення параметрів якості газу Сторона зобов'язана сплатити в строк, визначений пунктом 10.7 цього Договору, визначається за даними Оператора.»
На переконання позивача, вищевказаний розділ Типового договору прямо суперечить нормам ст.678 Цивільного кодексу України, ст.268 Господарського кодексу України, ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», крім того, встановлюючи санкцію НКРЕКП вийшла за межі наданих законом повноважень.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1-ч.З ст.264 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Відповідно до пп. 3.2.1; пп.3.2.39 п. 3.2. статуту AT «Укргазвидобування», затвердженого рішенням акціонера від 21.05.2018 №237, предметом діяльності Товариства є: видобування природного газу, газового конденсату та інших корисних копалин; купівля-продаж, постачання природного газу газового конденсату та нафти власного видобутку, зокрема споживачам (покупцям) у тому числі іноземним.
Обґрунтовуючи своє право на оскарження вказаного акту, позивач зазначив, що в силу своєї господарської діяльності укладає договори із транспортування природного газу, а відтак умови типового договору, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497 безпосередньо поширюються на позивача, у зв'язку з чим, останній звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус Нацiональної кoмісії, що здійснює державне регулювання у сферi енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Відповідно до частини першої статті 2 Закону про НКРЕКП Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, діяльності з транспортування, розподілу та постачання природного газу.
Разом з тим, згідно з частиною другою статті 2 Закону про НКРЕКП державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також, зокрема, законів України «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.
Згідно з положеннями частини другої статті 3 Закону про НКРЕКП Регулятор здійснює державне регулювання шляхом нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом.
При цьому, відповідно до положень частини третьої статті 3 Закону про НКРЕКП основними завданнями Регулятора, зокрема є, забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами.
Згідно з положеннями пунктів 3 та 6 частини першої статті 17 Закону про НКРЕКП для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, розробляє та затверджує нормативно- правові акти, зокрема, кодекси газотранспортної та газорозподільних систем, затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до закону.
Так, згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Згідно з частиною першою статті 22 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов'язки оператора газотранспортної системи визначаються цим Законом, кодексом газотранспортної системи, іншими нормативно-правовими актами, а також договором транспортування природного газу.
Відповідно до частини першої та другої статті 32 Закону про ринок природного газу транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Отже, виходячи з вищевказаних приписів, суд приходить до висновку, що відповідач на виконання покладених повноважень, відповідачем з урахуванням ст. 4, 32 Закону N 329-VIII, пункту 126 Плану діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з підготовки проектів регуляторних актів на 2015 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 11.12.2014N 762, в межах наданих йому повноважень правомірно розробив та затвердив постановою НКРЕКП від 30.09.2015 N 2497 Типовий договір транспортування природного газу.
Щодо тверджень позивача про невідповідність розділу Х Типового договору вимогам ст.678 Цивільного кодексу України, ст.268 Господарського кодексу України, ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», то суд зазначає слідуюче.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем.
Згідно із п. 2 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем порядок взаємовідносин оператора газорозподільної системи з оператором газотранспортної системи, у тому числі пов'язаних з прийманням-передачею природного газу в точках виходу з газотранспортної системи до газорозподільної системи, зокрема щодо якості та обліку природного газу (у тому числі приладового), а також з обміном даних щодо прогнозів відборів/споживання природного газу по споживачах та фактичних обсягів споживання ними природного газу, регулює Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2493, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС), договір транспортування природного газу та технічна угода (за наявності), що укладені між сторонами.
Відповідно до положень глави 1 розділу III Кодексу ГТС відповідальним за якість газу є:
у точках входу (крім точок входу на міждержавному з'єднанні) - оператори суміжних систем, суміжні газовидобувні підприємства, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу. У точках входу на міждержавному з'єднанні відповідальним є замовник послуг транспортування;
у точках виходу - оператор газотранспортної системи.
Визначення фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП) природного газу проводиться у точках входу і точках виходу.
Точки входу та точки виходу до/з газотранспортної системи, через які передається природний газ з максимальною витратою за стандартних умов, що перевищує 30000 м 3/год, мають бути обладнані приладами, які на безперервній основі забезпечують контроль компонентного складу, теплоти згоряння та температури точки роси за вологою природного газу (зокрема автоматичними хроматографами та вологомірами), з можливістю дистанційного їх контролю та передачі даних підрозділам оператора газотранспортної системи. Для нових точок входу/виходу до/з газотранспортної системи, через які подається природний газ, норма щодо обладнання приладами, які на безперервній основі забезпечують контроль ФХП природного газу, є обов'язковою не залежно від величини об'єму передачі природного газу.
Природний газ, що подається в газотранспортну систему, повинен відповідати вимогам, визначеним пунктом 13 цієї глави Кодексу ГТС.
Пунктом 15 глави 1 розділу І Кодексу ГТС встановлено, що Оператор газотранспортної системи має право не приймати у точках входу в газотранспортну систему природний газ у випадках невідповідності ФХП газу параметрам, за недотримання яких типовим договором транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, передбачено сплату додаткових плат.
При цьому, згідно з пунктами 16 та 18 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
якщо природний газ, що не відповідає вимогам пункту 13 цієї глави, був завантажений в газотранспортну систему з причин, незалежних від оператора газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи одержує від суб'єкта, який подав у газотранспортну систему неякісний газ, додаткову оплату, визначену в поговорі транспортування;
якщо природний газ, що був переданий в точках виходу з газотранспортної системи, не відповідає встановленим вимогам пункту 17 цієї глави, оператор газотранспортної системи сплачує оператору газорозподільної системи, оператору газосховищ, прямому споживачу додаткову оплату, визначену в договорі транспортування.
Варто зазначити, що типовим договором транспортування природного газу регулюються правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG/оператором газосховища/газовидобувним підприємством/оператором газорозподільної системи/прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, відання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі.
При цьому, відповідно до пункту 10.1 розділу X Типового договору транспортування природного газу «Визначення додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу» Сторона, яка порушила вимоги щодо параметрів якості природного газу, й передається/відбирається до/з газотранспортної системи, визначені Кодексом, пов'язана сплатити на користь іншої Сторони додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу.
Відповідальною Стороною за якість газу є:
у точках входу (крім точок входу на міждержавному з'єднанні) - Замовник (оператори суміжних систем, газовидобувні підприємства, виробники біогазу та інших видів газу з альтернативних джерел, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу) - перед Оператором. У точках входу на міждержавному з'єднанні - Замовник - перед Оператором;
у точках виходу відповідальним є Оператор - перед Замовником, який є оператором газорозподільної системи або прямим споживачем. У точках виходу на міждержавному з'єднанні - Оператор - перед Замовником.
Пунктами 10.2. - 10.5. розділу X Типового договору транспортування встановлено, що у разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу з параметром якості теплоти згорання нижчим від значень, визначених Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином:
В GCV = Qi х 2 х БЦГ х (1 - GCV / GCV min), де В GCV - плата за недотримання теплоти згорання у фізичній точці входу, грн;
Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням теплоти згорання, який було подано у фізичній точці входу, тис. м3;
БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м3;
GCV - значення вищої теплоти згорання природного газу, поданого у фізичній точці входу, кВттод/м3;
GCV min - мінімальне значення вищої теплоти згорання, визначене Кодексом, кВтгод/м3.
Значення теплоти згорання для розрахункових цілей (GCV) визначається відповідно до вимог Кодексу.
У разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає параметрам якості щодо вмісту механічних домішок, визначеним Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином:
Вм.д. - Qi х 0,1 х БЦГ х (1 - 1 / X) де Вм.д. - плата за недотримання параметру якості, грн;
Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням цього параметра якості, поданого у фізичній точці входу, тис. м3;
БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м3;
X - дійсне значення вмісту домішок природного газу, поданого у фізичній точці входу, мг/м3.
Якщо вміст домішок складає до 2 мг на м3 (X < 2 мг/м3), тоді Вм.д. дорівнює 0.
У разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вологою, визначеним Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином:
В Т.роси.в = Qi х К х БЦГ х (Т роси.в - Т роси.в.шах) / (Т роси.в.тах)
К = 0,01 - до 31 грудня 2016 року;
К = 0,03 - з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року;
К = 0,05 - з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року;
К - 0,1 - з 01 січня 2019 року, де В Т.роси. вв - плата за недотримання параметра температури точки роси за вологою, грн;
Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра температури точки роси за вологою, тис. м3
БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м3
Т роси.в.max - максимально допустиме значення параметра температури точки роси За вологою, К;
Т роси.в - дійсне значення температури точки роси за вологою природного газу, введеного у фізичній точці входу, К.
У разі подачі у фізичній точці входу/виходу природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вуглеводнями, визначеним Кодексом, сплачується додаткова плата, яка розраховується таким чином:
В Т.роси.вв = Qi х К х БЦГ х (Т роси.вв - Т роси.вв.max) / (Т роси.вв.max)
К = 0,01 - до 31 грудня 2016 року;
К = 0,03 - з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року;
К = 0,05 - з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року;
К = 0,1 - з 01 січня 2019 року; де В Т.роси.вв - плата за недотримання параметра температури точки роси за вуглеводнями, грн;.
Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням параметра температури точки роси за вуглеводнями, тис. м3;
БЦГ - базова ціна природного газу, грн за 1 тис. м3; .
Т роси.вв.max - максимально допустиме значення параметра температури точки роси за вуглеводнями, К;
Т роси.вв - дійсне значення температури точки роси за вуглеводнями природного газу, введеного у фізичній точці входу, К.
Отже, положеннями Типового договору транспортування природного газу Регулятором встановлені рівні умови для суб'єктів ринку природного газу, які передбачають що будь-яка Сторона договору, у тому числі Оператор газотранспортної системи, яка порушила вимоги щодо параметрів якості природного газу, який передається/відбирається до/з газотранспортної системи, зобов'язана сплатити на користь іншої Сторони додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу, визначених Кодексом ГТС.
У той же час, суд звертає увагу, що паорядок визначення додаткової компенсації споживачам за недотримання параметрів якості природного газу встановлений главою 3 розділу VIII Кодексу ГРМ, відповідно до положень якого:
У разі подачі в точках надходження в ГРМ або на межі балансової належності об'єкта споживача природного газу з параметром якості теплоти згорання нижчим від значень, визначених главами 1 та 2 цього розділу, сторона, яка передає газ, зобов'язана сплатити стороні, яка приймає газ, додаткову компенсацію, яка розраховується за формулою
BGCV = Q і х 2 х БЦГ х (1 - GCV/GCV min), де BGCV - компенсація за недотримання теплоти згорання, гривень;
Q і - обсяг природного газу з недотриманим значенням теплоти згорання, тисяч м3;
БЦГ - базова ціна природного газу, визначена відповідно до Кодексу ГТС, гривень за з одну тисячу м3;
GCV - значення вищої теплоти згорання природного газу, поданого в точці надходження в ГРМ або на межі балансової належності об'єкта споживача, кВттод/м3;
GCV min - мінімальне значення вищої теплоти згорання, визначене Кодексом Газорозподільних систем, кВттод/м3.
У разі подачі в точках надходження в ГРМ або на межі балансової належності об'єкта споживача природного газу, який не відповідає параметрам якості щодо в механічних домішок, визначених главами 1 та 2 цього розділу, сторона, яка передає зобов'язана сплатити стороні, яка приймає газ, додаткову компенсацію, яка розраховує за формулою
В м.д. = Q і х 0,1 х БЦГ х (1 - 1 / X),
де В м.д. - компенсація за недотримання параметру якості, гривень. Якщо в домішок складає до 2 мг на м З (X < 2 мг/м3), тоді В м.д. дорівнює 0;
Q і - обсяг природного газу з недотриманим значенням цього параметру якості, т м3;
БЦГ - базова ціна природного газу, визначена відповідно до Кодексу ГТС, гривень за одну тисячу м3;
X - дійсне значення параметру якості природного газу, поданого в точці надходження в ГРМ або на межі балансової належності об'єкта споживача, мг/м 3.
У разі подачі в точках надходження в ГРМ або на межі балансової належності об'єкта споживача природного газу, який не відповідає параметрам температури ті роси за вологою, визначеним главами 1 та 2 цього розділу, сторона, яка передає зобов'язана сплатити стороні, яка приймає газ, додаткову компенсацію, яка розраховує за формулою:
ВТ роси.в = Q і х К х БЦГ х (Т роси.в - Т роси.в.тах) / (Т роси.в.max),
де ВТ роси.в - компенсація за недотримання параметру температури точки роє вологою, гривень;
Q і - обсяг природного газу з недотриманим значенням параметру температури т з
роси за вологою, тисяч м ,
К = 0,01 - до 31 грудня 2016 року;
К = 0,03 - з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року;
К = 0,05 - з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року;
К = 0,1 - з 01 січня 2019 року;
БЦГ - базова ціна природного газу, визначена відповідно до Кодексу ГТС, гривень за
одну тисячу м3,
Т роси.в - дійсне значення температури точки роси за вологою природного поданого в точці надходження в ГРМ або на межі балансової належності об споживача, К;
Т роси.в.тах - максимально припустиме значення параметру температури точки за вологою, К.
У разі подачі в точках надходження в ГРМ або на межі балансової належності об'єкта споживача природного газу, який не відповідає параметрам температури т роси за вуглеводнями, визначеним главами 1 та 2 цього розділу, сторона, яка передає зобов'язана сплатити стороні, яка приймає газ, додаткову компенсацію, яка розраховує за формулою
ВТ роси.вв = Q і х К х БЦГ х (Т роси.вв - Т роси.вв.тах) / (Т роси.вв.тах),
де ВТ роси.вв - компенсація за недотримання параметру температури точки рої вуглеводнями, гривень;
Q і - обсяг природного газу з недотриманим значенням параметру температури т роси за вуглеводнями, тисяч м3;
К = 0,01 - до 31 грудня 2016 року;
К = 0,03 - з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року;
К = 0,05 - з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року;
К = 0,1 - з 01 січня 2019 року;
БЦГ - базова ціна природного газу, визначена відповідно до Кодексу ГТС, гривень за одну тисячу м3;
Т роси.вв - дійсне значення температури точки роси за вуглеводнями природного газу, поданого в точці надходження в ГРМ або на межі балансової належності об споживача, К;
Т роси.вв.max - максималено припустиме значення параметру температури т роси за вуглеводнями, К.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що у розділі Х Типового договору встановлені аналогічні з нормами Кодексом ГРМ умови компенсації за недотримання параметрів якості природного Оператором ГРМ - споживачу природного газу.
Суд звертає увагу, що дія Кодексу ГРМ поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу, незалежно від підпорядкування та форми власності , а також операторів торгових платформ.
Відтак, суд приходить до висновку, що у даному випадку Розділ Х Типової форми договору містить у собі бланкетну норму, що випливає зі змісту норми права, закріпленої главою 3 розділу VIII Кодкексу ГРМ, а відтак, оскаржувані умови Типового договору не встановлюють для позивача додаткові, не передбачені чинним законодавством зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог Акцонерного товариства «Укргазвидобування» відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур