ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
29 квітня 2021 року №826/10425/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", (далі - позивач, ДП "НЕК "Укренерго") до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.04.2018 р. №Ю-3302-50 у станом на 24.04.2018 р. в розмірі 625021,90 грн. (далі - оскаржувана вимога).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Мазур А.С.) від 15.08.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/10425/18 (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 13.11.2018 р. закрито провадження у справі.
При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 р. вищевказану ухвалу суду від 13.11.2018 р. скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для подальшого розгляду і вирішення справи визначено суддю Мамедову (Шрамко) Ю.Т.
Ухвалою суду від 17.05.2019 р. справу прийнято до провадження судді Мамедової (Шрамко) Ю.Т., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно сформовано у відношенні позивача дві податкові вимоги від 05.04.2018 р. №Ю-3302-50, за різні податкові періоди та з різними сумами боргу. При цьому, в оскаржуваній вимозі від 05.04.2018 р. №Ю-3302-50 станом на 24.04.2018 р. в розмірі 625021,90 грн., зазначено податковий період, який ще не настав.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувана вимога сформована ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
05.04.2018 р. ГУ ДФС у Вінницькій області у відношенні позивача сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ю-3302-50 в сумі 326818,66 грн. станом на 31.03.2018 р.
Крім того, 05.04.2018 р. ГУ ДФС у Вінницькій області у відношенні позивача сформовано оскаржувану податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 05.04.2018 р. №Ю-3302-50 у в сумі 625021,90 грн. станом на 24.04.2018 р. та одночасно направлена для примусового виконання до Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області без процедури узгодження із позивачем.
Вважаючи вказану вище оскаржувану вимогу такою, що прийнята з порушенням вимог законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 р. №469) (далі - Інструкція).
Відповідно до розділ VI Інструкції, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Аналіз викладених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу з єдиного внеску є виконавчим документом та обов'язковою до виконання платниками єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується податковим органом, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, тобто за відповідний податковий період. При цьому, законом не передбачено права податкового органу надсилати платникам єдиного внеску вимоги про сплату боргу за період, який ще не настав. Орган доходів і зборів зобов'язаний вручити під розписку або направити вимогу про сплату боргу платнику єдиного внеску, з метою узгодження суми боргу та забезпечення можливості оскарження вимоги в адміністративному чи в судовому порядку. Лише після проходження усіх процедур узгодження та оскарження, у разі невиконання платником грошових зобов'язань в повному обсязі, вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Позивач стверджував, а відповідач не заперечував, що ГУ ДФС у Вінницькій області надсилалась податкова вимога про сплату боргу з єдиного внеску від 05.04.2018 р. №Ю-3302-50 станом на 31.03.2018 р. в сумі 326818,66 грн.
У зв'язку із несплатою позивачем вказаного зобов'язання, органом доходів і зборів сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу з єдиного внеску від 05.04.2018 р. №Ю-3302-50 у станом на 24.04.2018 р. в сумі 625021,90 грн. Однак, дана оскаржувана вимога позивачу не надсилалась та направлена до Вінницького районного відділу ДВС з метою примусового виконання.
Отже, оскаржувана вимога сформована органом доходів і зборів у відношенні позивача за період, який ще не настав. Вказаними діями відповідач позбавив права позивача на сплату єдиного внеску до 20 числа місяця відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Крім того, як зазначає представник відповідача у відзиві на позов, у зв'язку із збільшенням суми боргу оскаржувана вимога була направлена до виконавчої служби з тим самим номером відповідно до Інструкції та в третій частині проставлена літера "У".
Відповідно до п. 4 розділу VІ Інструкції, при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:
платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;
вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Отже, зазначення в третій частині вимоги літери "У" повинно свідчити про її узгодження з платником податків. Тільки після процедури узгодження та не сплати у добровільному порядку позивачем грошового зобов'язання з єдиного внеску, орган доходів і зборів має права звернутись до державної виконавчої служби з метою примусового виконання вимоги.
Разом з тим, оскаржувана вимога позивачу не надсилалась, тобто є неузгодженою, а тому не може бути звернута до примусового виконання. Своїми діями відповідач позбавив права позивача на оскарження вказаної вимоги та/або сплати грошового зобов'язання у встановлений строк.
Отже, органом доходів і зборів не дотримано порядку формування та вручення вимоги про сплату боргу з єдиного внеску позивачу.
Так, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд вважає, що оскаржувана вимога відповідачем сформована протиправно, а тому, як наслідок, вона підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 9375,33 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Позов Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7; код ЄДРПОУ 39402165) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 05.04.2018 р. №Ю-3302-50 у станом на 24.04.2018 р. в розмірі 625021,90 грн.
3. Стягнути на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" сплачений ним судовий збір у розмірі 9375,33 грн. (дев'ять тисяч триста сімдесят п'ять гривень тридцять три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Мамедова