22 червня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/4533/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (далі - Киселівська сільрада), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, для передачі їй у власність;
- зобов'язати відповідача розглянути подане нею клопотання від 02.04.2021 та вирішити питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на території Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що законодавством України передбачена можливість набувати громадянами України у власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах норм, визначених Земельним кодексом України. Таким чином, бездіяльність відповідача щодо не розгляду її заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суперечить вимогам чинного законодавства та є протиправною.
Ухвалою судді від 30.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу термін для надання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 22.06.2021 представнику відповідача відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що підготовлений на звернення позивача проект рішення був винесений на розгляд сесії ради, однак не набрав необхідної кількості голосів для його прийняття. Додатково відповідач повідомив, що направлений позивачу лист від 06.04.2021 носив виключено інформативний характер та не повинен бути розцінений як результат розгляду поданого позивачем клопотання. Метою даного листа було додаткове інформування ОСОБА_1 про той факт, що згідно кадастрової карти спірна земельна ділянка входить до складу земельної ділянки, площею 1,9651 га, та має вид обмеження - охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій вона свою правову позицію підтримала та просила позов задовольнити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
06.04.2021 позивач звернулась до Киселівської сільради із клопотанням від 02.04.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на території Киселівської сільради, до якої додала графічний матеріал із бажаним місцем розташування земельної ділянки (а.с. 10-15).
Листом від 06.04.2021 за №284 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що згідно кадастрової карти земельна ділянка площею 1,9651 га, з кадастровим номером 7425585700:04:000:0013, має вид обмеження для використання під будівництво і обслуговування житлового будинку і господарських споруд (присадибна ділянка), а саме: охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи (а.с. 16-18).
Вважаючи бездіяльність Киселівської сільради щодо не розгляду її клопотання протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Відповідно до статті 40 Земельного кодексу України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з положеннями статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до частин другої та третьої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передає у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічні підстави для відмови у наданні вищевказаного дозволу закріплені у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України
Виходячи с аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею до 0,25 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах. Відповідний орган може відмовити у наданні дозволу тільки з підстав, зазначених у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України. Перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до відповідача із клопотанням від 02.04.2021 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 10-15).
У поданому відзиві Киселівська сільрада, з посиланням на вимоги Регламенту сільради, зазначає, що клопотання позивача про надання спірного дозволу надійшло до сільради 06.04.2021 після підписання головою та оприлюднення розпорядження про скликання сесії та її порядку денного. Оскільки клопотання позивача не відноситься до питань, які мають важливе значення для функціонування та розвитку громади, то підстав включення його розгляду до порядку денного п'ятої сесії 8 скликання, яке відбулось 16.04.2021, не було (а.с. 39-63).
Відповідно до розпорядження селищного голови від 14.05.2021 №63, на 19.05.2021 скликано шосту (позачергову) сесію восьмого скликання Киселівської сільради, до порядку денного якої включено розгляд поданого позивачем клопотання. Однак, відповідно до поіменного голосування, депутати проголосували проти надання відповідного дозволу, у зв'язку із чим рішення не прийнято (а.с. 64-69).
При цьому, відповідач зазначає, що надісланий ОСОБА_1 лист від 06.04.2021 №284 носив виключено інформативний характер та не повинен бути розцінений як результат розгляду поданого нею клопотання. Так, його метою було додаткове інформування ОСОБА_1 про той факт, що згідно кадастрової карти спірна земельна ділянка входить до складу земельної ділянки, площею 1,9651 га, та має вид обмеження - охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи.
Разом з тим, враховуючи наведене та вимоги статті 123 Земельного кодексу України, суд звертає увагу на обов'язок відповідача у місячний строк розглянути клопотання ОСОБА_1 і надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні. Однак, не зважаючи на вищезазначені вимоги чинного законодавства, відповідач рішення на даний час не прийняв, чим порушив права та інтереси позивача.
При цьому, відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що свідчить про протиправну бездіяльність.
Суд звертає увагу, що лист сільради від 06.04.2021 №284 не свідчить про виконання відповідачем покладеного на нього Земельним кодексом України обов'язку, оскільки він не рішенням суб'єкта владних повноважень відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Також факт включення до порядку денного шостої (позачергової) сесії восьмого скликання Киселівської сільради розгляду поданого позивачем клопотання, не свідчить про прийняття відповідачем покладеного на нього чинним законодавством обов'язку, оскільки будь-яке мотивоване рішення за наслідками такого розгляду відсутнє.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,25 га, є обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача вирішити питання про надання відповідного дозволу, суд зазначає таке.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Суд, обираючи спосіб захисту прав у сфері публічно-правових відносин, не може у своєму рішенні використовувати повноваження суб'єкта владних повноважень, оскільки адміністративний суд у виборі способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин обмежується конституційними засадами.
Таким чином, вищевказана позовна вимога розцінюється Чернігівським окружним адміністративним судом як втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
У свою чергу, частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи наведене, встановлені в ході судового розгляду обставини справи та те, що Киселівською сільрадою надане позивачем клопотання фактично не досліджувалося на відповідність вимогам земельного законодавства, суд вважає за можливе задовольнити зазначену вимогу ОСОБА_1 шляхом зобов'язання відповідача на найближчій сесії розглянути подане нею клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної діялнки у власність та прийняти відповідне мотивоване рішення.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.
Відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, мотивоване тим, що правову допомогу ОСОБА_1 надавав один адвокат, а оплату за надані послуги отримав інший. Докази того, що саме адвокатом Рябініним Д.Д. надавалась правнича допомога позивачем не надані. Крім того, до витрат на правничу допомогу передчасно включено гонорар адвоката за участь у судових засіданнях, які фактично не проводились у зв'язку із розглядом справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги від 15.03.2021, укладений із АО « ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Партнери»; квитанцію до прибуткового касового ордера від 15.03.2021 №КО-1; акти прийняття-передачі наданих послуг від 15.03.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1003588 (а.с. 19-25).
Разом з тим, суд звертає увагу, що до розрахунку витраченого часу адвокатом включено послуги щодо участі в судових засіданнях на суму 500,00 грн., які фактично ним не надавались, у зв'язку із тим, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Крім того, позовні вимоги ОСОБА_1 рішенням суду задоволено частково, що також враховується судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа №10.12.2019).
Враховуючи наведене, суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмету спору та наданих послуг розміром витрат на правничу допомогу є сума 2 000,00 грн.
Доводи відповідача, що правничу допомогу ОСОБА_1 надавав один адвокат, а оплату за послуги отримав інший, тому розмір понесених витрат є недоведеним, суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.
Як уже зазначалось вище, ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги АО «Рябінін, Переверзєв та Партнери». При цьому, умовами договору передбачено, що представляти інтереси клієнта без додаткових повноважень мають право усі учасники адвокатського об'єднання, зокрема, але не виключно, такі адвокати: Рябінін Д.Д. та Переверзєв О.О.
Відповідно до матеріалів справи за надані послуги позивачем сплачено гонорар не конкретному адвокату, а АО «Рябінін, Переверзєв та Партнери».
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За наведених обставин, за рахунок бюджетних асигнувань Киселівської сільради на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати в загальній сумі 2454,00 грн.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області щодо неприйняття мотивованого рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.04.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Зобов'язати Киселівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області на найближчій сесії розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та прийняти мотивоване рішення.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2 454 (дві тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 22 червня 2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Киселівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412018, вул. Молодіжна, 10, с. Киселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15530).
Суддя С.В. Бородавкіна