про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
22 червня 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/6455/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Удовіченко С.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Глобинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії, -
15 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Глобинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми) в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Висновок Глобинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми) від 17 березня 2021 року про відмову у внесенні змін в актовий запис про смерть № 720 від 18 березня 1999 року, складеного Центральним відділом ДРАЦС реєстраційної служби Кременчуцького МУЮ у Полтавській області,
- зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису про смерть № 720 від 18 березня 1999 року, складеного Центральним відділом ДРАЦС реєстраційної служби Кременчуцького МУЮ у Полтавській області, а саме виправити по батькові померлої ОСОБА_2 з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 ".
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Як випливає із позовної заяви позивач пов'язує порушення своїх прав відмовою Глобинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми) у внесенні змін до актового запису про смерть № 720 від 18 березня 1999 року, а саме в частині виправлення по батькові померлої ОСОБА_2 з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 ".
Зазначає, що при оформленні спадщини ОСОБА_2 стало відомо, що в повторному свідоцтві про смерть Серії НОМЕР_1 , виданому 17 березня 2009 року Центральним відділом ДРАЦС реєстраційної служби Кременчуцького МУЮ у Полтавській області, на відміну від копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 виданому 18 березня 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Кременчуцької міської ради Полтавської області, в графі "по батькові" зазначено " ОСОБА_3 ", а не " ОСОБА_4 ", що позбавляє позивача можливості належним чином оформити право на спадщину померлої.
Як випливає із Висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану в Актовому записі про смерть № 720 від 18 березня 1999 року по Центральному відділу ДРАЦС реєстраційної служби Кременчуцького МУЮ у Полтавській області, по батькові померлу зазначено " ОСОБА_3 ". Аналіз документів, представлених заявником та зібраних Глобинським районним відділом ДРАЦС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) свідчить, що в актовому записі про народження батька заявника № 447 П від 04 липня 1952 року, складеного Глобинським районним відділом ДРАЦС "Акимовна", що в перекладі на українську мову, відповідно до Словника довідника "Власні імена людей" стор. 265, 279, 243 є " ОСОБА_4 ". Також це підтверджується повним Витягом з ДРАЦС громадян щодо актового запису про народження № витягу 00029966651, сформований 17 березня 2021 року Глобинським районним відділом ДРАЦС, який містить відомості поновленого актового запису про народження № 447П від 11 липня 1952 року, складеного Глобинським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області. В свідоцтві про смерть померлої баби заявника, яке видане повторно 17 березня 2009 року Центральним відділом ДРАЦС реєстраційної служби Кременчуцького МУЮ у Полтавській області по батькові зазначено - ОСОБА_3 , що підтверджується повним Витягом з ДРАЦ громадян щодо актового запису про смерть № витягу 00029966790, сформований 17 березня 2021 року Глобинським районним відділом ДРАЦС, який містить відомості первинного актового запису про смерть № 720 від 18 березня 1999 року, складеного Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького МУЮ Полтавської області. Підставою для внесення змін до актового запису про смерть особи жіночої статті є тільки актовий запис про її народження або про шлюб. Актові записи про народження та шлюб померлої не збереглися, а тому встановити правильність написання по батькові померлої не можливо.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункту 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановлений законом".
Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - "ЦПК України") передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб'єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з'ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
У цій справі спірні правовідносини пов'язані з відмовою відповідача внести зміни до актового запису про смерть, а саме виправити по батькові померлої ОСОБА_2 з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 ", через відсутність підтверджуючих документів.
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу (далі - «ЦК України»).
Актом цивільного стану є, зокрема, смерть фізичної особи (частина друга цієї ж статті).
Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 1 липня 2010 року №2398-VI.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша статті 9 цього Закону).
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 указаного Закону).
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила №96/5.
Згідно з пунктом 1.1 розділу І цих Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у частині другій статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У позовній заяві позивач просить визнати протиправним рішення відповідача про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану про смерть та зобов'язати відповідача внести зміни до цього запису.
Суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, зокрема і факт дійсного по батькові померлої.
Таким чином, об'єктом перевірки у цій справі є не дотримання відповідачем процедури розгляду заяви позивачки про внесення змін до актового запису про смерть й оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт зміни по-батькові померлої для внесення змін до актового запису смерть.
Так, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Верховний Суд вважає, що спірні правовідносини пов'язані із особистими немайновими правами, які мають цивільно-правову природу, оскільки спрямовані забезпечення їх реалізації у сфері приватно-правових відносин.
Вказаний висновок щодо визначення предметної юрисдикції справ виходячи із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, узгоджується із тими, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №425/2737/17, від 23 січня 2019 року у справі №807/45/17, від 11 вересня 2019 року у справі №810/2732/18 і підтверджується сталою практикою Верховного Суду (наприклад, постанови від 19 грудня 2019 року у справі №688/4029/16-а, від 23 липня 2019 року у справі №816/910/17, від 14 квітня 2021 року у справі № 760/24695/19).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Таким чином, із врахуванням вищенаведеного у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 2, 9, 19, 170, 171 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Глобинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства місцевими загальними судами.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя С.О. Удовіченко